УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "25" листопада 2014 р. Справа № 906/1311/14
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Шевчук М.М., старший прокурор відділу прокуратури м.Житомира, службове посвідчення №011387 вид. 24.10.2012р.,
від позивача: Герасимов М.В., довіреність №14/20-117-14 від 01.07.2014р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Прокурора м.Житомира в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (м. Житомир)
про стягнення 132763,03 грн.
Прокурор м.Житомира звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (м. Житомир) про стягнення 132763,03 грн.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.10.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/1311/14, розгляд справи призначено на 23.10.2014р. та зобов'язано прокурора та сторін надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
14.10.2014р. на адресу суду повернулася неврученою ухвала господарського суду Житомирської області від 02.10.2014р. по справі №906/1311/14, яка направлялася на адресу відповідача (10002, м.Житомир, вул. Льва Толстого, 24, кв.1).
21.10.2014р. на адресу суду від представника позивача за довіреністю на виконання вимог ухвали суду надійшов супровідний лист (вих.№ЮД-348 від 16.10.2014р.) разом з доданими документами згідно переліку. Отримані документи судом долучено до матеріалів справи.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснили, що заборгованість, про стягнення якої заявлено позов у даній справі, виникла по другому лізинговому платежу.
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи, зважаючи на неявку представника відповідача, для надання відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, господарський суд ухвалою від 23.10.2014р. господарський суд відклав розгляд справи на 25.11.2014р.
Прокурор в засіданні суду підтримав позов у повному обсязі та просить його задовольнити.
Представник позивача також підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, письмового відзиву на позов від відповідача не надійшло.
При цьому, щодо нез'явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.
11.11.2014р. на адресу суду повернулась неврученою кореспонденція господарського суду - ухвала суду від 23.10.2014р. по справі №906/1311/14, яка надсилалась відповідачу - ТзОВ "СВ-Урожай" за адресою: 10002, м.Житомир, вул.Льва Толстого, 24, кв.1, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".
Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що станом на 31.10.2014р., місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай": 10002, м.Житомир, вул.Льва Толстого, 24, кв.1.
Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Згідно з ч.2 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви, встановлений ст.69 ГПК України, майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 01.10.2014р.), а відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення присутніх прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
20 червня 2013 року між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (лізингоодержувач) договір фінансового лізингу №6-13-98 стз-фл/336 (а.с.10-14), за яким лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмету лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п.1.1. договору).
Відповідно до п.3.2.1 договору, відповідно до самостійного вибору лізингоодержувача та визначеної ним специфікації укласти договір поставки предмета лізингу з відповідним постачальником і передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачеві згідно переліку, встановленого додатком до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Підписання сторонами акту свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмета лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання. Зобов'язання лізингодавця щодо передачі предмета лізингу лізингоодержувачу вступають в дію з моменту надходження на рахунок лізингодавця попереднього платежу, визначеного пунктом 4.2. договору.
Згідно пункту 3.4.1 договору, лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, прийняти предмет лізингу, при цьому, провести огляд предмета лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмета лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті предмета лізингу. Якщо лізингоодержувач при підписанні акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягом 2-х робочих днів не заявив про це лізингодавцю, вважається, що приймання предмета лізингу відбулося без зауважень.
У відповідності до п.2.2. договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами.
На виконання вказаного договору, за актом приймання - передачі сільськогосподарської техніки №1 від 09.07.2013р. (а.с.16) лізингодавцем передано у користування ТзОВ "СВ-Урожай" сівалку "Horsh Агро-Союз" ATD 9.35, зав. №U51080217 (далі - майно/техніка), вартістю 1282500,00 грн. строком на 7 (сім) років, а останнє зобов'язалось сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.
З наведеного вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором лізингу в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості предмета лізингу від відповідача не надходило.
Відповідно до п.3.4.3. договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
У відповідності до п.4.3. договору, з моменту підписання акта приймання-передачі техніки лізингоодержувач сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:
- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;
- комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору;
- комісію за організацію поставки предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" наступним чином: рівними частинами у терміни сплати перших семи чергових лізингових платежів.
Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 6 місяці з дати підписання акта, подальші платежі - через кожні 6 місяців.
Розмір лізингових платежів, їх складових частин, встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" (пункт 4.4 договору, графік на а.с.15, на звороті).
Проте, всупереч умовам договору, лізингоодержувачем - ТзОВ "СВ-Урожай" своєчасно 09.07.2014р. не сплачено черговий лізинговий платіж в сумі 131502,05 грн.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором фінансового лізингу.
Згідно зі ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 2 цього Закону встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України "Про фінансовий лізинг". За цим Законом фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачеві на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 1 ст.759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як встановлено ст.286 Господарського кодексу України та ст.762 Цивільного Кодексу України, зобов'язання лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який лізингоодержувач сплачує лізингодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.292 Господарського кодексу України та ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Так, відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Пунктом 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
З наявних у справі доказів судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був сплатити другий лізинговий платіж згідно графіку в сумі 131502,05 грн., проте, даний платіж не здійснив. Згідно довідки позивача від 20.11.2014р. №16/2696 за підписом головного бухгалтера компанії (а.с.48), за період з 09.07.2014р. на рахунки компанії не надходили кошти від ТОВ "СВ-Урожай" за договором №6-13-98стз-фл/336 від 20.06.2013р. На день розгляду справи доказів сплати відповідачем вказаного платежу суду не надано.
З огляду на вищевказані обставини та вимоги чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 131502,05 грн. основного боргу з лізингового платежу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання прокурор на підставі п.7.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з 10.07.2014 р. по 23.07.2014 р., яка згідно розрахунку (а.с.16, на звороті) становить 1109,66 грн.
Пунктом 7.1. договору сторонами передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Пунктом 3 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на викладене та перевіривши правильність розрахунку прокурора, суд встановив правомірність здійснених нарахувань та, відповідно, обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 1109,66 грн. пені.
Також прокурор просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 151,32 грн. 3% річних.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши шляхом перевірки розрахунку (а.с.16, на звороті), правильність здійснених прокурором нарахувань 151,32 грн. 3% річних, суд визнає обґрунтованим позов в частині стягнення вказаної суми 3% річних з відповідача.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача підлягають стягненню 131502,05 грн. заборгованості, 1109,66 грн. пені та 151,32 грн. 3% річних. Таким чином, позов задовольняється повністю.
Щодо розподілу судового збору за наслідками вирішення спору, суд приймає до уваги наступне.
Згідно пп.3 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Позовні вимоги про стягнення основного боргу, пені та 3% річних є вимогами майнового характеру, об'єднані в одній позовній заяві, та підлягають оплаті у 2014 році судовим збором в сумі 2655,26 грн.
Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
При цьому, за змістом ч.5 ст.49 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
У пункті 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13, зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.
У даному випадку, відповідач не звільнений від сплати судового збору, а тому, оплата судового збору за розгляд справи в сумі 2655,26 грн. покладається судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (10002, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Льва Толстого, буд.24, кв.1, ідентифікаційний код 35795675) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м.Київ, вул.Мечникова, буд.16А, ідентифікаційний код 30401456):
- 131502,05 грн. заборгованості,
- 1109,66 грн. пені,
- 151,32 грн. 3% річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Урожай" (10002, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Льва Толстого, буд.24, кв.1, ідентифікаційний код 35795675) в доход Державного бюджету України:
- 2655,26 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 28.11.14
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2,3 - сторонам (реком.)
4 - прокуратурі м.Житомира