ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

27.11.14 Справа № 914/2857/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів: Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Райагробуд" від 20.06.2014 року

рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2013 року

у справі № 914/2857/13

за позовом: ПАТ "Брокбізнесбанк", м. Київ

до відповідача: ТзОВ "Райагробуд", с. Раневичі, Львівської області

про: стягнення 3 238 816,09 грн. заборгованості за кредитним договором № 213/Т від 29.10.2007 року

за участю представників:

від позивача: Презлята С.В. - представник

від відповідачів: Рупінський О.Б. - представник

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2013 року у справі № 914/2857/13 (головуючий суддя - Кидисюк Р.А., судді - Мороз Н.В., Петрашко М.М.) задоволено позовні вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк": стягнуто з ТзОВ "Райагробуд" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" - 1 857 573,20 грн. заборгованості по кредиту, 1 160 613,49 грн. заборгованості по відсотках, 220 629,40 грн. пені за прострочення платежів по кредиту та відсотків, 64 776,32 грн. судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань по кредитному договору № 213/Т від 29.10.2007 року перед позивачем щодо своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим у останнього виникла грошова вимога до відповідача на загальну суму 3 238 816,09 грн., яка є обґрунтованою та підлягає до стягнення з останнього на користь позивача.

Окрім цього, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що перевіривши правильність здійснено позивачем розрахунку пені по тілу кредиту та пені по прострочених відсотках по кредиту за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року позивачем правомірно заявлено до стягнення 220 629,40 грн. пені за прострочення платежів по кредиту та відсотків.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ "Райагробуд" подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задоволити та рішення господарського суду змінити в частині визначення розміру заборгованості, визначивши такий у відповідності до умов договору та норм діючого законодавства. Зокрема, апелянт зазначає, що у спірному рішенні зазначено, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору № 213/Т від 29.10.2007 року щодо своєчасної сплати відсотків та виконання графіку погашення заборгованості, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем розмірі 3 238 816,09 грн., з яких: 1 857 573,20 грн. - заборгованість по кредиту, 1 160 613,49 грн. - заборгованість по відсотках, 220 629,40 грн. - пеня за прострочення платежів по кредиту та відсотків. Як на доказ наявності саме такого розміру заборгованості судом наводиться посилання на розрахунок представлений позивачем при подачі позовної заяви до суду. Проте даний розрахунок прийняти, як належний та допустимий доказ не можливо, оскільки він є лише відображенням односторонніх арифметичних операцій здійснених зацікавленою стороною у справі.

Апелянт вважає, що законодавством чітко вказані документи, які можуть підтверджувати наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір даної заборгованості. Такими, згідно з нормами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", можуть бути виключно первинні документи здійснення господарських операцій, що фіксують факт, і що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. У даному випадку такими документами можуть бути платіжні доручення, меморіальні, валютні меморіальні ордери, корегуючі документи, які в матеріалах справи відсутні та місцевим господарським судом вони витребовувались.

За таких обставин апелянт вважає, що місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку, що сума боргу підтверджена належними та допустимими доказами є передчасною та такою, що не відповідає дійсності, оскільки судом не в повній мірі перевірено достовірність відомостей наведених позивачем у своєму розрахунку та відповідність останнього умовам договору та фактичним оплатам позичальника та їх рознесення по відповідним призначенням з боку банку.

Крім цього, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що в матеріалах справи містяться листи-вимоги № 1338 від 14.09.2010 року, № 174 від 10.02.2011 року, № 717/050 від 24.04.2012 року, № 1017/050-07 від 12.06.2012 року, № 1461 від 21.08.2012 року, №63868/050-07 від 04.07.2013 року. Однак, позивачем не надано жодного доказу, що вказані вимоги були направлені відповідачу на адресу визначену в кредитному договорі та отримані останнім. А тому скаржник вважає, що оскільки такі вимоги боржником не отримувались та в матеріалах справи відсутні докази зворотного, то заявлений позов в частині вимог по погашенню кредиту в порядку визначеному п. 6.2 кредитного договору є передчасним з підстав недотримання позивачем умов договору, які регулюють досудову процедуру вирішення спірних питань.

Також, апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності нарахування відсотків по кредиту та пені за їх несплату, оскільки у відповідності до п. 2.6 кредитного договору, відсотки нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 1.1.2 даного договору. Пунктом 1.1.2 кредитного договору визначено, що термін користування кредитом встановлено до 28.10.2010 року, а тому будь-які нарахування відсотків зроблені з вказаної дати суперечать вказаним умовам договору.

Позивач у справі та представник в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

25.09.2014 року через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про проведення судово-економічної експертизи.

Враховуючи, що:

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 1 857 573,20 грн. заборгованості по кредиту, 1 160 613,49 грн. заборгованості по відсотках, 220 629,40 грн. пені за прострочення платежів по кредиту та відсотків, яка виникла по кредитному договору № 213/Т від 29.10.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, дані суми заборгованості позивачем обґрунтовано виходячи з розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 9-11).

Відповідач у клопотанні про проведення судової експертизи вказує на те, що поданий позивачем розрахунок аргументований виключно декларуванням сум, які останній виражав своїми односторонніми розрахунками такої заборгованості. Жодного документу, який би підтверджував коректність та відповідність таких розрахунків, суду першої інстанції не представлялось, зокрема тих котрі є обов'язковими для підтвердження факту здійснення господарських операцій (видача та подальший облік погашення кредиту і нарахування відповідних до договору платежів є такими) бухгалтерських документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік» господарському суду не представлялось та відповідно перевірити відповідність поданого позивачем розрахунку умовам договору та обліку котрий здійснювався ним по даному кредиту не являлось можливим.

Таким чином апелянт вважає, що фактичний розмір заборгованості по відсотках та пені за прострочення платежів по кредиту та відсотків не відповідає розміру визначеному у розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 9-11).

Враховуючи вищенаведене, для встановлення фактичних обставин справи, що входять до предмета доказування для роз'яснення питань, що виникли при вирішення справи та потребують спеціальних знань, Львівський апеляційний господарський суд вважає за необхідне призначити у справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з призначенням проведення судово-бухгалтерської експертизи у даній справі, провадження у справі слід зупинити.

Керуючись ст.ст. 41, 79, 86, 99, 101 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Провадження у справі № 914/2857/13 зупинити.

2. Призначити судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).

3. Поставити перед експертом наступні питання:

1. Чи підтверджується документально заборгованість ТзОВ "Райагробуд" по тілу кредиту в сумі 232 400,00 доларів США (по курсу НБУ в гривнях - 1 857 573,20 грн.) по кредитному договору № 213/Т від 29.10.2007 року та додаткових договорів (а.с. 15-25)?

2. Який розмір (в доларах США та по курсу НБУ в гривнях) документально підтверджених відсотків за кредитним договором № 213/Т від 29.10.2007 року та додаткових договорів (а.с. 15-25), за період жовтень 2009 року по червень 2013 року (включно)?

3. Який розмір (в доларах США та по курсу НБУ в гривнях) документально підтвердженої пені по прострочених відсотках за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року?

4. Який розмір (в доларах США та по курсу НБУ в гривнях) документально підтвердженої пені по простроченому тілу кредиту за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року?

4. Для проведення судово-бухгалтерської експертизи, Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз надаються матеріали справи № 914/2857/13 (в одному томі).

5. Витрати за проведення експертизи покласти на ТзОВ "Райагробуд", відшкодування яких буде проведено відповідно до ст.49 ГПК України.

6. Особи, які будуть проводити судову економічну експертизу, несуть відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України, за дачу завідомо неправдивого висновку або відмови дати висновок та завідомо без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.

7. Про поновлення провадження у справі сторони будуть повідомлені ухвалою суду.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Якімець Г.Г.