ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа № 922/3974/13

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Плужник О.О. - за довіреністю від 13.10.2014р. №10/1;від 1-го відповідача - Шурай А.В. - за довіреністю від 08.07.2014р. 12-136;

від 2-го відповідача - не з'явився;

від 3-х осіб - не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта", м. Дніпропетровськ (вх.№2373Х/2),

на рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014р.

у справі №922/3974/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваго Телеком», м.Харків,

до 1-го відповідача: Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ,

до 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське торговельно-промислове об'єднання», м.Харків,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Комунального підприємства "Жилсервіс-1", м. Дніпропетровськ,

Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №39, м. Дніпропетровськ,

Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №36, м. Дніпропетровськ,

Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №54, м. Дніпропетровськ,

Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №43, м. Дніпропетровськ,

Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №42, м. Дніпропетровськ,

Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №26, м. Дніпропетровськ,

Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №37, м. Дніпропетровськ,

Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №1, м. Дніпропетровськ,

Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №19, м. Дніпропетровськ,

про стягнення 752864,74 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.2014р. у справі №922/3974/13 (суддя Сальнікова Г.І.) позовні вимоги задоволено; стягнуто солідарно з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське торговельно-промислове об'єднання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком" основний борг в розмірі 565985,86 грн., пеню в розмірі 68422,01 грн., 3% річних в розмірі 20808,22 грн. та судовий збір в розмірі 13489,79 грн.

Рішення суду з посиланням на ст.ст. 526,627-629,1011,1022, Цивільного кодексу України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту реалізації Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" товару третім особам, та відповідно до умов договору комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319 він зобов'язаний був провести розрахунки з позивачем на підставі звітів комісіонера. Крім того, місцевий господарський суд зазначає, що факт реалізації товару підтверджується звітами комісіонера, специфікацією, видатковими накладними, актами звірки розрахунків, що, відповідно, породжує обов'язок Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" здійснити розрахунки з позивачем незалежно від факту виконання чи невиконання своїх зобов'язань третіми особами. Місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи порушення Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" умов договору комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319, наявністю заборгованості і обґрунтованістю нарахування пені, 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, в забезпечення виконання яких між ТОВ «Ваго Телеком» та ТОВ «Українське торговельно-промислове об'єднання» укладений договір поруки від 03.08.2012р. (т.5,а.с.180-186).

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014р.у справі №922/3974/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що кошти, отримані ним від реалізації товару, перераховані позивачу, кошти у розмірі 565985,86грн. Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" не має змоги перерахувати позивачу, оскільки вони не надійшли від третіх осіб (контрагентів), яким був реалізований товар (т.6,а.с.4-8). Відзивом від 14.10.2014р. ТОВ «Ваго Телеком» заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. При цьому зазначає, що відповідно до умов договору комісії від 03.08.2012р. №398-1/319 у 1-го відповідача виник обов'язок передати кошти з моменту реалізації товару третім особам, а не по мірі отримання грошових коштів від третіх осіб, яким реалізовано товар. Крім того, звертає увагу на те, що за умовами п.7.3 договору комісії комісіонер повертає нереалізований товар впродовж 30 днів з моменту закінчення цього договору, однак 1-м відповідачем після закінчення договору товар повернуто не було, що свідчить про його реалізацію (т.6,а.с.88-94).

27.08.2014р. Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаних справ №904/4066/14 і №904/4073/14 та погашення заборгованості за судовими наказами. В обґрунтування цього клопотання посилається на те, що Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №42 та Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №35 є третіми особами у справі №922/3974/13 та відповідачами у справах за позовами УДППЗ "Укрпошта" про стягнення заборгованості за поставлені абонентські поштові шафи, а отже розгляд цих справ пов'язаний із розглядом справи №922/3974/13.

Дане клопотання відхиляється судовою колегією апеляційної інстанції за безпідставністю, оскільки у справі №904/4066/14 та у справі №904/4073/14 господарським судом Дніпропетровської області прийняті рішення, відповідно, 30.09.2014р. та 11.09.2014р., копії яких розміщені на офіційному сайті судової адміністрації www.reyestr.court.gov.ua «Єдиний державний реєстр судових рішень». Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що стаття 79 Господарського процесуального кодексу України не передбачає можливості зупинення провадження у справі до вирішення погашення заборгованості за судовими наказами, оскільки містить вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.

Розпорядженням секретаря судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Кухаря В.І. для розгляду справи №922/3974/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М. (т.6,а.с.95).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 1-й відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014р. у справі №922/3974/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - без задоволення за безпідставністю та необґрунтованістю.

2-й відповідач та треті особи належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення 2-го відповідача та третіх осіб про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників 2-го відповідача та 3-х осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та 1-го відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

20.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваго Телеком» (комітентом) в особі директора Галіцина Д.А., який діяв на підставі Статуту, та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (комісіонером) в особі директора Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Кільчинської І.М., яка діяла на підставі Положення про Дніпропетровську дирекцію і довіреності від 26.12.2011р. №4041, укладений договір комісії №п398-1/319, пунктом 1.1 якого встановлено, що комісіонер від свого імені та за рахунок і за дорученням комітента зобов'язується за винагороду здійснити в інтересах останнього реалізацію шаф поштових з абонентським скриньками (далі - товар) через безбалансові виробничі підрозділи комісіонера (т.1,а.с.20-23).

Згідно із п.1.3 цього договору остаточна кількість товару складається із сум Специфікацій (Додаток №2), які є невід'ємною частиною договору.

Орієнтована сума договору становить 1777033,10грн. (п.1.4 цього договору).

У п.2.5 даного договору зазначено, що комісіонер зобов'язується складати звіти про реалізацію товару (додаток №3) по мірі реалізації товару комітента, але не менше ніж один раз на місяць та подавати замовлення на поставку товару.

Відповідно до п.п.3.1,3.2,3.5 даного договору комітент зобов'язується: на підставі замовлень комісіонера скласти специфікації та направити для погодження; передати комісіонеру товар на реалізацію в порядку, який передбачений розділом 5 даного договору; протягом 3-х робочих днів з моменту отримання звіту комісіонера затвердити та направити комісіонеру.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що передача товару за договором комісії проводиться щомісячно, партіями протягом 7 робочих днів з дня погодження специфікації (додатку №2) на поставку товару.

Згідно з п.5.5. договору комісії передача товару комітентом проводиться згідно з видатковими та податковими накладними на товар.

За виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 11,1% від вартості реалізованого товару за ціною, визначеною комітентом. Ціна реалізації товару не може бути вищою ніж та, яку визначив комітент згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (п.п.6.1, 6.2). Пунктами 7.2, 7.3 договору комісії встановлено, що грошові кошти комітенту перераховуються комісіонером, по мірі реалізації товару комітентом на підставі звітів комісіонера, які складаються комісіонером по мірі реалізації товару, але не менше ніж один раз на місяць. Впродовж 30 робочих днів після закінчення терміну дії договору комісіонер збирає та повертає комітенту нереалізований товар. Остаточні розрахунки за реалізований товар здійснюються протягом 15-ти банківських днів після повернення нереалізованого товару та підписання сторонами акту прийому-передачі (накладної) товару.

Відповідно до п.12.1 даного договору товар, що надійшов комісіонеру від комітента є власністю комітента. Право власності зберігається за комітентом до моменту передачі продукції комісіонером третім особам відповідно до укладеного ними договору купівлі-продажу товару та перерахування коштів на рахунок комісіонера. Пізніший момент переходу права власності до третьої особи може бути встановлено договором, що укладається комісіонером з третьою особою.

Якщо товар не реалізований протягом дії договору, він підлягає поверненню комітенту. Комітент зобов'язаний у десятиденний термін, з дня отримання повідомлення, забрати товар у місці передачі товару.

Згідно з п.13.1 даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012р.

У п.8.1.3 договору комісії зазначено, що у разі несплати грошових коштів в строк, встановлений цим договором, комісіонер виплачує комітенту пеню в розмірі 0,2% за кожен день затримки від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

03.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське торговельно-промислове об'єднання» (поручителем) та ТОВ «Ваго Телеком» (кредитором) укладено договір поруки, відповідно до п.1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання всіх обов'язків Дніпропетровською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (боржника) за договором комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319, передбачених ст.3.4 цього договору (надані «основного договору»).

У п.1.2 цього договору зазначено, що у випадку порушення боржником обов'язку за основним зобов'язанням, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.3.1 даного договору поручитель зобов'язується у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора шляхом перерахування у безготівковій формі на розрахунковий рахунок кредитора суму заборгованості до оформлених накладних (т.1,а.с.19).

На виконання умов договору комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319 комітентом передано комісіонеру товар на загальну суму 1304245,95грн., що підтверджується специфікаціями від 08.08.2012р., 10.08.2012р., 16.08.2012р., 23.08.2012р., 27.08.2012р., 31.08.2012р., 10.09.2012р. 18.10.2012р., 18.12.2012р., 20.11.2012р., 22.10.2012р., та видатковими накладними: від 18.12.2012р. №3259, від 22.10.2012р. №2649, від 18.10.2012р. №2600, від 11.09.2012р. №2162, від 03.09.2012р. №2086, від 27.08.2012р. №2052, від 23.08.2012р. №2041, від 10.08.2012р. №1853, від 16.08.2012р. №1861, від 08.08.2012р. №1846, від 20.11.2012р. №2974, податковими накладними, наявними в матеріалах справи, та не заперечується 1-м відповідачем (т.1,а.с.24-48, 49-59).

Звітами комісіонера від 30.09.2012р., 31.10.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р., підтверджується факт реалізації товару за договором комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319 на загальну суму 1279769,05грн. Дані звіти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств (т.1,а.с.60-63).

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" частково виконано свої зобов'язання за договором комісії та перераховано ТОВ « Ваго Телеком» грошові кошти у сумі 506746,31грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 29.10.2012р. №294, від 15.11.2012р. №300, від 29.11.2012р. №4704, від 08.08.2013р. №4073, від 08.08.2013р. №4074 та не заперечується позивачем та 1-м відповідачем (т.1,а.с.65-69).

01.01.2013р. ДД УДППЗ «Укрпошта» складений акт звірки між ТОВ «Ваго Телеком» та ДД УДППЗ «Укрпошта» за договором комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319 у якому зазначено, що залишок заборгованості станом на 01.01.2013р. становить 918982,39грн. (т.1,а.с.64).

18.09.2013р. ТОВ «Ваго Телеком» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості за договором комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319 у розмірі 630968,36грн., 101078,16грн. пені, 20808,22грн. інфляційних втрат.

25.08.2013р. 1-м відповідачем перераховано позивачу 64982,50грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.09.2013р. №5133 (т.1,а.с.171).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2014 р. у справі № 922/3974/13, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2014р. позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське торговельно-промислове об'єднання", м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком", м. Харків основний борг в розмірі 565985,86 грн., пеню в розмірі 68422,01 грн., 3% річних в розмірі 20808,22 грн. та судовий збір в розмірі 13489,79грн., припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 64982,50 грн.; відмовлено в частині стягнення пені в розмірі 32 656,15 грн. (т.3,а.с.53-60,а.с.167-174).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2014р. у даній справі частково задоволено касаційну скаргу Українського державного підприємства «Упрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Упрпошта»; скасовано рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2014р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2014р. у справі №922/3974/13, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. У судовому рішенні касаційної інстанції зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджено, чи укладено договір комісії № п398-1/319 від 03.08.2012р. в межах наданих керівнику Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" повноважень. Також зазначено, що суди не дослідили, яким чином повинна була відбуватись реалізація шаф поштових відповідно до умов договору комісії № п398-1/319 від 03.08.2012р. (чи зобов'язаний комісіонер сплачувати вартість шаф за відсутності платежів від третіх осіб, чи несе комісіонер майнову відповідальність перед комітентом за невиконання зобов'язань за договором комісії тільки в межах сум, які отримав від покупців - контрагентів відповідача-1) (т.4,а.с.79-83).

31.07.2014р. позивачем в порядку статті 22ГПК України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просить стягнути солідарно з Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та ТОВ «Українське торговельно-промислове об'єднання» на його користь 565985,86грн. основного боргу, 68422,01грн. пені, 20808,22грн. 3% річних, та 13489,79грн. судового збору (т.5,а.с.94-99). При цьому зазначає, що 1-м відповідачем в процесі розгляду справи сплачено 64982,50грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.09.2013р. №5133, а отже сума основного боргу становить 565985,86грн. Також вказує на те, що позивачем помилково здійснений розрахунок пені за період понад шість місяців та у зв'язку з здійсненим перерахунком пені у відповідності до норм Господарського кодексу України просить стягнути пеню у розмірі 68422,01грн. (т.5,а.с.94-99).

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.2014р. у даній справі позов задоволено з підстав, викладених вище (т.5, а.с.180-188).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319, пені та 3% річних.

Спірні правовідносини сторін виникли з виконання договору комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319 і регулюються умовами цього договору, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 1011ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

На виконання умов договору комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319 комітентом (позивачем) передано комісіонеру (1-му відповідачу) товар (шафи поштові з абонентськими скриньками) на загальну суму 1304245,95грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними та не заперечується сторонами спору.

Відповідно до статті 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

На виконання п.3.2 договору комісії від 03.08.2012р. між сторонами складені звіти комісіонера від 30.09.2012р., 31.10.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р., якими підтверджується факт реалізації товару на загальну суму 1279769,05грн. Дані звіти підписані уповноваженими представника сторін та в них відсутні відомості про неотримання коштів від третіх осіб, яким реалізовано товар.

Пунктами 7.2, 7.3 договору комісії встановлено, що грошові кошти комітенту перераховуються комісіонером по мірі реалізації товару комітентом на підставі звітів комісіонера, які складаються комісіонером по мірі реалізації товару, але не менше ніж один раз на місяць. Впродовж 30 робочих днів після закінчення терміну дії договору комісіонер збирає та повертає комітенту нереалізований товар. Остаточні розрахунки за реалізований товар здійснюються протягом 15-ти банківських днів після повернення нереалізованого товару та підписання сторонами акту прийому-передачі (накладної) товару.

Згідно із статтею 628ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, сторонами погоджено порядок перерахування грошових коштів комісіонером за реалізований товар. Таким чином у 1-го відповідача виник обов'язок по перерахуванню коштів за реалізований товар після складання звітів та реалізації товару.

Умовами спірного договору комісії від 03.08.2012р. не передбачено такої підстави для звільнення комісіонера (1-го відповідача) від обов'язку перерахування грошових коштів за реалізований товар, як невиконання третіми особами договору, укладеного з нею за рахунок комітента.

Таким чином, сторони договору комісії чітко визначили порядок перерахування коштів, а саме: по мірі реалізації товару та без жодних застережень щодо факту оплати реалізованого товару третіми особами комісіонеру.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність посилання скаржника на те, що у нього не виникло обов'язку здійснити розрахунки з позивачем за договором комісії до проведення відповідних розрахунків за товар з боку третіх осіб за договорами придбання поштових шаф, оскільки умовами договору не передбачено такої підстави для звільнення його від виконання умов договору комісії.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає неналежними доказами в розумінні статті 34 ГПК України листи УДППЗ «Укрпошта» від 17.10.2012р. №02-1-370 та від 28.12.2012р. №02- 1-496, якими воно повідомило ТОВ «Ваго Телеком» про порушення умов договорів поставки поштових шаф з абонентськими скриньками з боку третіх осіб (житлово-експлуатаційними підприємствами м. Дніпропетровська) та про неможливість виконання умов договору комісії від 03.08.2013р. до виконання зобов'язань третіми особами, до яких додані повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.1,а.с.129-131), оскільки надані повідомлення не свідчать про надіслання позивачу саме вищезазначених листів.

Відповідно до пунктів 8,19 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, до внутрішніх поштових відправлень належать листи прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

За приписами пунктів 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про ненадання скаржником належних доказів, які б підтверджували факт надіслання вищезазначених листів ТОВ «Ваго Телеком», а саме, описів вкладення до цінного листа.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Ваго Телеком» до УДППЗ «Укрпошта» в частині стягнення основної суми боргу за несвоєчасне перерахування грошових коштів за реалізований товар у розмірі 565985,86грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, місцевим господарським судом правомірно, з врахуванням здійсненого ним у відповідності до вимог чинного законодавства розрахунку, задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 20808,22грн. за період прострочення виконання зобов'язань з 01.11.2012р. по 17.09.2013р. з урахуванням моменту виникнення зобов'язання та часткового його погашення.

Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача пені суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п.8.1.3 договору комісії зазначено, що у разі несплати грошових коштів в строк, встановлений цим договором, комісіонер виплачує комітенту пеню в розмірі 0,2% за кожен день затримки від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання сплатити борг за договором комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319 виникло у 1-го відповідача з моменту складання звітів комісіонера, а саме: 30.09.2012р., 31.10.2012р., 30.11.2012р., 31.12.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що 1-й відповідач частково та несвоєчасно виконав свої зобов'язання за договором комісії від 03.08.2012р., чим порушив вимоги пункту 7.2 договору, а тому позивач, керуючись умовами пункту 8.1.3 договору, правомірно, з урахуванням приписів статті 232 ГК України нарахував пеню в сумі 68422,01грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 1 статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське торговельно-промислове об'єднання» (поручителем) та ТОВ «Ваго Телеком» (кредитором) укладено договір поруки, у п.1.2 якого зазначено, що у випадку порушення боржником обов'язку за основними договором (договором комісії від 03.08.2012р.), боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Враховуючи встановлений факт невиконання 1-м відповідачем зобов'язання за договором комісії від 03.08.2012рю №п398-1/319, та відсутність підстав, передбачених чинним законодавством для припинення поруки, договір поруки від 03.08.2012р. є дійсним, а зобов'язання за ним продовжують існувати.

За таких обставин, ТОВ «Ваго Телеком» як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед кредитором.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «Ваго Телеком» про стягнення солідарно з ТОВ «Українське торговельно-промислове об'єднання » основної суми боргу, пені та 3% річних за невиконання Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» своїх зобов'язань за договором комісії від 03.08.2012р. №п398-1/349 є обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції у відповідності до вимого статті 111-12 ГПК України виконано вказівки Вищого господарського суду України та встановлено, що договір комісії від 03.08.2012р. №п398-1/319, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваго Телеком» (комітентом) в особі директора Галіцина Д.А., який діє на підставі Статуту, та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" в особі директора Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Кільчинської І.М., яка діяла на підставі Положення про Дніпропетровську дирекцію і довіреності від 26.12.2011р., підписаний уповноваженою особою зі сторони УДППЗ «Укрпошта».

Доказом наявності повноважень на укладення спірного договору є нотаріально посвідчена довіреність від 26.12.2011р., у якій зазначено, що Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» уповноважує директора Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Кільчинську І.М., зокрема, укладати договори з юридичними і фізичними особами про надання усіх видів послуг та робіт, договори оренди майна, що знаходяться на балансі філії (дирекції), відповідно до діючого законодавства (т.5,а.с.61-62). Дана довіреність з урахуванням вимог Цивільного кодексу України є належним доказом права особи - директора Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Кільчинської І.М. на підписання договору комісії від 03.08.2012р. від імені Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Крім того, судом першої інстанції встановлено факт наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2-го відповідача ТОВ «Українське торгівельно-промислове об'єднання», що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 21.07.2014р. №19027768 (т.5,а.с.163-167).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції виконані вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від від 16.07.2014р. у справі №922/3974/12, встановлено фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суд відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Дніпропетровської дирекції, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу 1-го відповідача слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014р. у справі №922/3974/13 - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта».

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014р. у справі №922/3974/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 01.12.2014р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.