Справа № 203/6581/14-ц

2/0203/1848/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 листопада 2014 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Фролові П.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 14 грудня 2004 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак сімейне життя з відповідачем не склалося через непорозуміння на побутовому ґрунті, різні характери і погляди на шлюб та сімейні відносини, що призвело до втрати почуття любові, припинення шлюбних стосунків, ведення господарства і спільного проживання з березня 2012 року. Спору про поділ майна та місце проживання дитини немає. Вважає, що подальше спільне життя з відповідачем, як подружжя, примирення і збереження шлюбу неможливе, а тому просив шлюб розірвати.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, наполягаючи на задоволенні позовних вимог з наведених у позовній заяві підстав, пояснивши також, що наразі дитина проживає разом з ним.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, подавши 03 листопада 2014 року через канцелярію суду заяву про визнання позову у повному обсязі, в якій одночасно клопотала про розгляд справи у її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи принцип диспозитивності за ст.11 ЦПК України та положення ч. 4 ст.174 ЦПК України, вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 14 грудня 2004 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому Відділом державної реєстрації шлюбів та народжень реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції, актовий запис №1024, що підтверджується виданим повторно 24 січня 2014 року свідоцтвом про шлюб, залученим до матеріалів справи в копії (а.с. 2). Сторони є батьками народженої у цьому шлюбі дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 3).

Сімейне життя не склалося з причин непорозуміння на побутовому ґрунті, різні характери, погляди на побудову сімейних відносин, через що сторони шлюбні стосунки припинили, спільне господарство не ведуть та проживають окремо з березня 2012 року. Спір з приводу поділу сумісного майна подружжя відсутній.

Вирішуючи справу, суд зважає на особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, при цьому, бере до уваги наявність у подружжя малолітньої дитини, враховує також її інтереси та зазначає про те, що задля охорони її інтересів є кращим проживання в повній родині, проте зауважує, що зазначені вище та дійсні причини позову про розірвання шлюбу, заперечення як позивача, так і відповідача проти збереження шлюбу, вочевидь свідчать про те, що подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, що мають істотне значення, тому відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу та, відтак, можливість прийняти визнання позову відповідачем.

З урахуванням клопотання позивача, суд вважає за можливе віднести судові витрати на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 209, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 14 грудня 2004 року Відділом реєстрації шлюбів та народжень реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції, актовий запис №1024 - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 прізвище - ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Колесніченко