Справа № 203/5617/14-ц
2/0203/1640/2014
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
15 вересня 2014 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Фролові П.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року ОСОБА_1 пред'явила через суд позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 13 серпня 2011 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які знаходяться на утриманні позивача, проте відповідач, проживаючи окремо він неї з дітьми, не бере стабільної участі у витратах необхідних для виховання дітей, хоча має такий обов'язок, тому позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 всіх видів заробітку до досягнення кожною дитиною повноліття.
Позивач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, у поданій через канцелярію суду заяві клопотала про розгляд справи у її відсутності, наполягаючи на задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав через канцелярію суду 15 вересня 2014 року заяву про розгляд справи у його відсутності, визнавши позов у повному обсязі, вказавши, що працює за трудовим договором в ТОВ «Демурінський ГЗК», отримує стабільний заробіток та за можливості надає позивачу допомогу на дітей в розмірі 2000,00-2500,00 грн. та продукти харчування.
На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи принцип диспозитивності за ст.11 ЦПК України та положення ч. 4 ст.174 ЦПК України, вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 та яка набула чинності для України 27.09.1991, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стверджуючи ці положення, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України встановлюють обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 13 серпня 2011 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №833, про що свідчить свідоцтво про шлюб, долучене до матеріалів справи в копії (а.с.3). Сторони є батьками, народжених у цьому шлюбі дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвами про народження, долученими до матеріалів справи в копії (а.с. 4, 5).
Діти проживають разом із матір'ю, про що суду надана довідка КП «Житлове господарство Кіровського району» ДМР від 02 вересня 2014 року (а.с. 6) та перебувають на утриманні матері, що визнано відповідачем у поданій заяві.
Позивач не працює у зв'язку з доглядом за дітьми до трьох років, про що свідчить наказ ТОВ ВСМПО Титан Україна» від 05 грудня 2012 року №342 (а.с.8) т перебуває на обліку в УПСЗН Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, де з 02 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року отримує соціальну допомогу по догляду за 2 дітьми до досягнення ними трьох років щомісяця по 260,00 грн. та одноразову допомогу при народженні двох дітей в розмірі 1743,75 грн. щомісяця, що підтверджується довідками Управління №2910, 2911 від 12 вересня 2014 року (а.с.22, 23).
Відповідач знаходиться у трудових відносинах з ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат», де займає посаду начальника юридичного відділу, та за період з лютого 2014 року по липень 2014 року одержав дохід в розмірі 51281,28 грн., про що свідчить довідка про доходи з місця роботи відповідача від 27 серпня 2014 року №1/8 (а.с.7). Інших осіб на утриманні відповідач не має, про що зазначив у поданій суду 15 вересня 2014 року заяві.
Також судом встановлено, що домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання дітей між сторонами у даній справі досягнуто не було та оскільки відповідач з дітьми не проживає, регулярного утримання їм не надає, то належить визнати, що ним порушено покладений на нього статтею 180 СК України обов'язок по утриманню, який є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов'язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів, а тому вбачаються усі підстави для присудження до стягнення з відповідача за цим позовом на користь позивача аліментів на утримання 2 малолітніх дітей.
Водночас, визначаючи розмір аліментів, які підлягають присудженню до стягнення з відповідача, суд виходить з положень ч. 3 ст. 181 та ч.2 ст.182 СК України, які передбачають присудження за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліменти) у частці від доходу її матері, батька, розмір яких, у будь-якому випадку, не може бути меншим на одну дитину, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відтак, при вирішенні питання щодо присудження до сплати аліментів та їх розміру, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище малолітніх дітей, які потребують піклування, утримання, мешкають разом із матір'ю (позивачем), перебувають на її утриманні, а також стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, працює в ТОВ «Демурінський ГЗК», має сталий заробіток, інших дітей та осіб на утриманні не має, а також інші обставини, що мають істотне значення, зокрема, визнання позову відповідачем в повному обсязі, суд приходить до висновку, що справедливим та співмірним буде визначити аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до повноліття кожного з дітей, але не менше ніж сума, що складається з сум по 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожного з дітей відповідного віку.
При цьому, визначаючи розмір аліментів на двох дітей, суд виходить з того, що аліменти є тим утриманням, суть якого має саме регулярний характер, з тим, щоб за рахунок стабільності таких виплат мало місце планування бюджету з цільовим використанням за для забезпечення життєдіяльності, здоров'я та розвитку дітей, у зв'язку з чим розмір такого утримання не може залежати виключно від волі та розсуду того з батьків, який проживає окремо від дітей.
За правилами ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно зі ст.ст. 81,88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 214, 215, 218, 367, 81, 88, 222 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до повноліття кожного з дітей, але не менше ніж сума, що складається з сум по 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожного з дітей відповідного віку, починаючи стягнення з 02 вересня 2014 року та до досягнення кожною дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах місячних платежів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.В. Колесніченко