Справа № 755/20902/13-ц/12
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10696/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Катющенко В.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі головуючого судді: Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М., Антоненко Н.О.
при секретарі: Басюк Ю.В.
за участю: позивача - ОСОБА_3
представника позивача - ОСОБА_4
представника відповідача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2014 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя. Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя - задоволено частково.
Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_3: квартиру АДРЕСА_1, земельну ділянку загальною площею 0,2137 га, кадастровий номер 3221286801:01:042:0027, що розташована по АДРЕСА_5 Броварського району, Київської області, автомобіль «Хюндай Соната» державний номер НОМЕР_1.
Поділено майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя наступним чином:
-визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2;
-визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2;
-визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,2137 га, кадастровий номер 3221286801:01:042:0027, що розташована по АДРЕСА_5 Броварського району, Київської області;
-визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки,
загальною площею 0,2137 га, кадастровий номер 3221286801:01:042:0027, що розташована по АДРЕСА_5 Броварського району, Київської області;
-визнано за ОСОБА_6 право власності на автомобіль «Хюндай Соната» державний номер НОМЕР_1, припинивши право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину автомобіля «Хюндай Соната» державний номер НОМЕР_1.
В порядку грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля «Хюндай Соната» державний номер НОМЕР_1, стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частки майна в сумі 48 457 грн. 13 коп., що внесена ОСОБА_6 на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва.
В решті зустрічних позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а у задоволені зустрічних позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала і просила рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 13 вересня 2002 року, від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 24 жовтня 2013 року.
За час перебування у шлюбі сторонами придбано: у 2003 році однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , у 2008 році автомобіль марки Hyundai Sonata, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, у 2011 році земельну ділянку площею 0,2137 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, АДРЕСА_5. Крім того, ОСОБА_6 відкрито рахунок у ПАТ «Дельта Банк».
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено в судовому засіданні та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження придбання квартири АДРЕСА_3 за її особисті кошти, а відтак оскільки квартира придбана за час шлюбу, вона є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і частки кожного із них у праві власності є рівними. Крім того, частки подружжя у праві власності на автомобіль Hyundai Sonata, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 0,2137 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, АДРЕСА_5 також є рівними, підстави для сплати позивачу компенсації, виходячи з вартості транспортного засобу на момент його придбання з урахуванням вартості встановленого додаткового обладнання та з урахуванням сплачених грошових коштів за кредитним договором у період шлюбу відсутні. До того ж визначаючи суму компенсації, суд першої інстанції врахував виконання ОСОБА_6 після розірвання шлюбу спільного обов'язку по поверненню кредитних коштів та половину сплаченої відповідачем суми вирахував із вартості частки належній ОСОБА_3 Також суд першої інстанції вважав необґрунтованими вимоги ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, оскільки на час розірвання шлюбу на рахунку ОСОБА_6 були відсутні грошові кошти.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону і доводами апеляційної скарги, що фактично зводяться до переоцінки доказів, не спростовуються.
Квартира АДРЕСА_4 була придбана на підставі договору купівлі - продажу укладеного 7 листопада 2003 року між ОСОБА_10 ( продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі №6414 (а.с.12).
Відповідно до ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Згідно із ч.1 ст.24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.
Згідно з положеннями ст.244 ЦК України. в редакції чинній на час придбання спірної квартири, договір дарування повинен бути нотаріально посвідчений.
За відсутності нотаріально посвідченого договору між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 про передачу останній в жовтні 2003 року грошових коштів в дар, підстав вважати, що квартира АДРЕСА_4 є особистою приватною власністю позивача немає.
Покази свідків та надана позивачем розпискою не можуть підтверджувати факт укладання договору дарування грошових коштів.
Що стосується автомобіля, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що автомобіль придбаний під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки автомобіль є неподільною річчю, позивач не заперечує проти отримання грошової компенсації вартості її частки, суд першої інстанції в порядку поділу майна подружжя виділив у власність ОСОБА_6 автомобіль, а з останнього стягнув грошові кошти, виходячи із визначеної висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 20 лютого 2014 року вартості автомобіля.
Враховуючи, що автомобіль був придбаний подружжям за кошти отримані в кредит і використовувався в інтересах сім'ї, інше стороною позивача не доведено, суд першої інстанції, враховуючи вимоги ч.4 ст.65 ЦК України, правильно вирахував із суми, яка належить позивачу в якості грошової компенсації вартості її частки у праві власності на автомобіль, половину суми сплаченої ОСОБА_6 після розірвання шлюбу в рахунок повернення кредиту.
Що стосується поділу земельної ділянки, то суд першої інстанції, виходячи з того, що сторонами не надано доказів на підтвердження вартості спірної земельної ділянки та розміру компенсації тієї частини земельної ділянки, яка відповідно до запропонованих сторонами варіантів поділу є більшою, правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про виділення в натурі кожному відповідної частини земельної ділянки площею 0,2137 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, АДРЕСА_5.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення 1 / 2 частини внесків за договором банківського вкладу, відкритого ОСОБА_6 11 вересня 2010 року у ПАТ «Дельта Банк», оскільки грошові кошти булі зняті у травні 2013 року під час перебування сторін у шлюбі.
Відповідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя.
Належних та допустимих доказів на підтвердження припинення шлюбних відносин на травень 2013 року позивачем у передбаченому ст.ст.10,60 ЦПК України порядку суду не надано.
За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 грошових коштів за договором банківського вкладу.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи та доводами апеляційної скарги, які фактично зводяться до переоцінки доказів, не спростовуються. Колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції по даній справі немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 18 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: