Номер провадження: 22-ц/785/9210/14

Головуючий у першій інстанції Бешлієва Т. А.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О, Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Ренійського районного суду Одеської області від 17 вересня 2014року про повернення заяви за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

14 травня 2014р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 17 вересня 2014р. позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було повернуто позивачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку з невиконанням ухвали суду від 14 липня 2014р. про виправлення недоліків позовної заяви (а.с.44).

Не погодившись з ухвалою суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на те, що суд безпідставно повернув позовну заяву, порушив при цьому норми матеріального і процесуального права (а.с.46).

Справа розглянута у відсутності сторін, які були належним чином сповіщені про слухання справи в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2014р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 14 липня 2014р. позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» було залишено без руху та надано 3-х денний строк для усуненні недоліків позовної заяви (а.с.32).

При цьому суд вказав, що представник позивача не надав до позовної заяви доказів, що підтверджують обставини, на які він посилається, немає копії видаткового касового ордеру про отримання відповідачем коштів, або іншого документу, який би підтверджував отримання відповідачем грошових коштів.

31 липня 2014р. Банк подав заяву про усунення недоліків позовної заяви та уточнену позовну заяву про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором (а.с.35, 36-38).

Але ухвалою суду від 17 вересня 2014р. позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було повернуто позивачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку з невиконанням ухвали суду від 14 липня 2014р. про виправлення недоліків позовної заяви (а.с.44).

З вказаним висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується та вважає, що він зроблений передчасно, з оглядом на наступне.

Пунктом 6 ч.2 ст. 119 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Залишив позовну заяву Банку без руху із наступним її поверненням позивачу, суд вказав про вимоги від позивача надання доказів на підтвердження заявлених вимог.

Проте судова колегія, не може погодитися з такою вимогою суду першої інстанції та вважає, що подання доказів можливе у порядку, визначеному ст. 131 ЦПК України, якою передбачено, що сторони зобов'язані надати докази до або під час попереднього судового засідання. У позовній же заяві відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України мають бути зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Не зазначення доказів та неподання таких доказів - це дії, які є різними за характером, змістом та наслідками. Так, не зазначення доказів у позовній заяві є підставою для залишення заяви без руху, а неподання доказів на підтвердження позовних вимог є підставою для відмови у задоволені позову.

Звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, Банк подав необхідні документи, які він вважав, що підтверджують його позовні вимоги, а саме: розрахунок заборгованості, копію заяви позичальника та інше.

Тому суд першої інстанції не уточнив в ухвалі, які саме позивач не надав до позовної заяви докази, що підтверджують обставини, на які він посилається, а відсутність копії видаткового касового ордеру про отримання відповідачем коштів, на думку судової колегії, ні є підставою для залишення позову без руху, а в подальшому повернення позову позивачу, оскільки відповідач отримав кредит в розмірі 25000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що і було викладено в позовній заяві.

В ухвалі Верховного Суду України від 13 січня 2010р. по справі № 6-21417св09, звернуто увагу на те, що відповідно до пунктів 3, 5, 6 частини другої статті 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину. За змістом зазначеної норми саме позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.

Судова колегія вважає, що Банк, звернувшись з вищевказаним позовом, виклав в заяві обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, надав до позовної заяви докази, які вважав за потрібне надати для розгляду спору.

Суддя зазначених обставин та положення статті 119 ЦПК України не врахував, а тому його висновок про необхідність визнання позовної заяви неподаною лише з тих підстав, що позивач не надав доказів на підтвердження позову є необґрунтованим.

Копія видаткового касового ордеру, може бути витребувана в будь-який час розгляду справи, якщо відповідач буде заперечувати про отримання ним кредиту та умовами договору від 11 серпня 2006р., з урахуванням видачі відповідачу грошей на кредитну картку.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін "суд встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року та "Лавентс проти Латвії" від 7 листопада 2002 року).

Повноваження судів першої інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваження щодо відкриття провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія, вважає, що суд першої інстанції формально дійшов до висновку про повернення позовної заяви позивачу, яку слід розглядати по суті.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити.

Ухвалу Ренійського районного суду Одеської області від 17вересня 2014р. 2014року про повернення позовної заяви - скасувати.

Позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості направити до суду першої інстанції - для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяті днів з моменту проголошення.

Головуючий І.П.Сидоренко

Судді Т.В. Цюра

С.О. Погорєлова