УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/10340/14-к Головуючий у 1-й інст. Іонніков В. М.

Категорія ч.1 ст.125 КК Доповідач Жизнєвський Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року. Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жизнєвського Ю.В.

суддів: Слісарчука Я.А., Фоміна Ю.В.

при секретарі: П'ятницькому А.Г.

за участі:

прокурора Селюченко І.І.

представника потерпілої ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

захисника-адвоката ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Богунського районного суду міста Житомира від 23 вересня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, громадянку України, українку, освіта вища, не працюючу, заміжню, яка має на утриманні малолітню дитину, раніше не судиму, -

засуджено за ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді - 120 годин громадських робіт.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3 000 грн. моральної шкоди.

Згідно вироку суду, 10 червня 2014 року близько 10 год. 10 хв. ОСОБА_4 перебувала неподалік Житомирського міського ліцею при ЖДТУ по проспекту Миру, 26 в м.Житомирі. Зайшовши до приміщення ліцею, а саме кімнати вчителів, ОСОБА_4, затіяла словесний конфлікт з ОСОБА_2 В ході даного конфлікту у ОСОБА_4, виник злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 Реалізуючи свій злочинний умисел, маючи на меті спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_2, ОСОБА_4 умисно нанесла декілька ударів руками по обличчю ОСОБА_2, чим спричинила тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі, які утворилися від дії твердих тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та які відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження без короткочасного розладу здоров'я.

Своїми умисними діями, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, яке виразилось в умисному заподіянні тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_4 просить вказаний вирок скасувати, кримінальне провадження закрити та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні моральної шкоди.

Вважає вирок Богунського районного суду незаконним і необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що вплинуло на вирішення питання про її винуватість та засудження.

Зазначає, що в матеріалах справи не має доказів на підтвердження наявності у неї прямого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2

Вказує, що судом першої інстанції по даній справі не виконано вимог, передбачених ст.91 КПК України.

Зазначає, що вирок суду ґрунтується на показах свідків, які є колегами потерпілої, однак вважає, що суд не врахував цього і не дав належної оцінки їх показам.

ОСОБА_4 посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги того, що у неї також були наявні тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 12.06.2014р №1364 відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я, і ці ушкодження заподіяла їй ОСОБА_2

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_4 посилається на матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_2 внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014060020002956 від 10.06.2014p., яке перебуває на розгляді Богунського районного суду м. Житомира по якому вона є потерпілою.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати вказаний вирок та ухвалити новий, яким визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та призначити покарання в межах санкції вказаної статті.

Вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки свідки підтвердили, що «словесного конфлікту» між ними не було, а був напад на неї та побиття.

Зазначає, що орган досудового слідства, державне обвинувачення і суд неправильно кваліфікував злочин скоєний ОСОБА_4 і не застосував закон який підтягав застосуванню - а саме ч.1.ст.296 КК України, натомість неправильно застосував закон який не підлягав застосуванню - ч.1 ст.125 КК України, тобто допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_1 підтримують апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 та заперечують проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 Зазначають, що словесного конфлікту між потерпілою та обвинуваченою не було, а був брутальний напад і побиття. Вважають, що судом першої інстанції вину ОСОБА_4 доведено повністю, однак дії обвинуваченої не правильно кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України. На підтвердження своїх доводів надають фотографію зроблену з телефону потерпілої, на якій відображені смс-повідомлення з погрозами на адресу ОСОБА_2

В письмових запереченнях прокурор просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду міста Житомира від 23 вересня 2014 року без змін.

Заслухавши доповідь судді, обвинувачену ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_3, потерпілу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_1, які підтримали подані ними апеляційні скарги з наведених в них мотивів та заперечували проти задоволення апеляційних скарг одна-одної, прокурора, яка заперечувала проти задоволення обох апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, які встановлено з урахуванням усіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події, та ґрунтуються на сукупності ретельно досліджених, належним чином проаналізованих, оцінених та докладно наведених у вироку доказах.

Дії ОСОБА_4, які виразилися в спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень судом першої інстанції правильно кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України,

При призначенні покарання ОСОБА_4 дотримано вимог ст.65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винної та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України, відповідно до ч.2 ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Суд у вироку також врахував, що ОСОБА_4 раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягалась, вчинила умисне кримінальне правопорушення, характеризується за місцем проживання позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, а тому врахувавши встановлені обставин справи та особу винної, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання останній у виді громадських робіт.

Що стосується апеляційних доводів обвинуваченої про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а в матеріалах справи не має доказів на підтвердження наявності у неї прямого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2, то вони є безпідставними.

Вина ОСОБА_4, передбачена ч.1 ст.125 КК України в спричиненні ОСОБА_2 умисних легких тілесних ушкоджень підтверджується наступними доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка безпосередньо в судовому засіданні показала, що вранці 10 червня 2014 року ОСОБА_4 зайшла в учительську кімнату та спитала, хто ОСОБА_2, на що вона їй відповіла, що ОСОБА_2 це вона. Тоді ОСОБА_4 стала фотографувати її. Вона стала закриватись і тоді ОСОБА_4 умисно нанесла їй декілька ударів руками по обличчю, повалила її на підлогу, спричинивши їй тілесні ушкодження. Працівники ліцею відтягли ОСОБА_4;

- показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які в судовому засіданні, кожен окремо, показали, що 10 червня 2014 року в приміщення учительської кімнати зайшла ОСОБА_4, яка спитала, хто тут ОСОБА_2 Остання назвалась. Тоді ОСОБА_4 дістала фотоапарат та стала фотографувати ОСОБА_2 і останній це не сподобалось. Виник конфлікт під час якого ОСОБА_4 стала руками наносити ОСОБА_2 удари по обличчю та тілу та повалила її на підлогу. Вони викликали директора ліцею та міліцію;

- показаннями свідка ОСОБА_12, яка в судовому засіданні показала, що вранці 10 червня 2014 року в приміщення приймальні директора ліцею забігли ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які кричали, що в учительській якась жінка б'є викладача ліцею ОСОБА_2 Вона побігла у вчительську і побачила, як ОСОБА_4 наносила удари сумкою ОСОБА_2, яка лежала на підлозі кімнати. Силами працівників ліцею ОСОБА_4 заспокоїли та викликали міліцію;

- показаннями свідка ОСОБА_14, яка в судовому засіданні показала, що вранці 10 червня 2014 року її викликали для надання медичної допомоги в учительську. Коли вона туди зайшла, то побачила там ОСОБА_4, яка кричала на викладача ліцею ОСОБА_2 У останньої на обличчі були тілесні ушкодження. ОСОБА_4 сказала, що била ОСОБА_2 за те, що вона зустрічається з її чоловіком;

- фактичними даними, які містяться у висновку судово-медичної експертизи №1346 від 11 червня 2014р., згідно якого у ОСОБА_2 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі, які утворилися 10 червня 2014 року від дії твердих тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та які відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження без короткочасного розладу здоров'я;

- фактичними даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 16 червня 2014 року з участю ОСОБА_4, згідно якого вона розповіла та показала, як вона 10 червня 2014 року в приміщенні Житомирського міського ліцею спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_2;

- фактичними даними, які містяться у протоколі одночасного допиту ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 17 червня 2014 року, згідно якого остання визнала спричинення нею тілесних ушкоджень потерпілій.

Апеляційній доводи ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги того, що у неї також були наявні тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 12.06.2014р №1364 відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я, і ці ушкодження заподіяла їй ОСОБА_2, а також те, що на розгляді Богунського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 № 12014060020002956 від 10.06.2014p., по якому вона є потерпілою є безпідставними.

Вказані кримінальні провадження по кожній з них розглядаються судами окремо і посилання на ті чи інші обставини, які є предметом розгляду іншого суду не можуть братись до уваги при розгляді конкретної апеляційної скарги.

Апеляційні доводи потерпілої ОСОБА_2 про те, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, з посиланням на свідків, які на її думку підтвердили, що «словесного конфлікту» між ними не було, а був напад на неї та побиття є безпідставними та спростовуються показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, згідно яких конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виник тоді, коли перша дістала фотоапарат та стала фотографувати останню, якій це не сподобалось, що в подальшому переросло в бійку.

В ході апеляційної перевірки не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_2 про те, що орган досудового слідства, державне обвинувачення і суд неправильно кваліфікували злочин, скоєний ОСОБА_4 і не застосував закон, який підтягав застосуванню, а саме ч.1.ст.296 КК України. Натомість суд неправильно застосував закон, який не підлягав застосуванню, а саме ч.1 ст.125 КК України, тобто допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

З об'єктивної сторони, хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Такими закон визнає лише ті дії, які спричинили істотну шкоду особистим інтересам і відзначались особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Відповідно до положень ч.1 ст.296 КК хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, в ньому відсутній склад хуліганства.

Особливою зухвалістю слід розуміти нахабне поводження, буйство, поєднане з насильством, яке спричинило тілесне ушкодження, чи знущання над потерпілим, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян тощо.

Винятковий цинізм - це демонстративна зневага норм моральності, наприклад, груба непристойність, публічне оголення, знущання над немічними особами та ін.

Під час досудового слідства та в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 пояснила, що 10 червня 2014 року вона прийшла в приміщення ліцею при ЖДТУ по проспекту Миру, 26 в м. Житомирі, щоб порозмовляти з ОСОБА_2, оскільки остання зустрічалася з її чоловіком. В учительській їй вказали на ОСОБА_2 Коли вона стала фотографувати ОСОБА_2, то останній це не сподобалось і вона збила на підлогу фотоапарат. Після цього вони схопили одна одну за волосся. ОСОБА_4, рукою подряпала обличчя ОСОБА_2 При цьому вона не наносила ОСОБА_2 удари по тілу та по обличчю.

Що стосується смс-повідомлень на адресу ОСОБА_2, то вони не несуть реальної суспільної небезпеки життю та здоров'ю останній і є лише припущенням та суб'єктивним сприйняттям ОСОБА_2 вказаної в них інформації як загроза життю та здоров'ю, оскільки відсутні достатні підстави вважати погрози реальними.

Таким чином, висновки органів досудового слідства та суду про те, що в діях ОСОБА_4 присутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України є цілком обґрунтованими і відповідають матеріалам справи.

Призначене ОСОБА_4 судом першої інстанції покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України є необхідним й достатнім, яке відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченої.

Що стосується цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції виходячи з характеру фізичного болю та моральних страждань потерпілої, дотримувався принципу розумності та справедливості і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заявленої потерпілою моральної шкоди в сумі 3000 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку і підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду міста Житомира від 23 вересня 2014 року щодо ОСОБА_4 - без змін.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: