АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6908/14 Справа № 429/8110/12 Головуючий у 1 й інстанції - Перекопський М. М. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.

при секретарі - Сінченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на майно в порядку спадкування та виділення частини будинку в натурі,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися, ОСОБА_3 посилалася на те, що з 1990 року вона почала проживати однією сім'єю з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. У 1992 році у них народився син ОСОБА_5. У зв'язку з підробкою шахтами частини с.Вербки, ОСОБА_6 було надано домоволодіння АДРЕСА_2. У цьому будинку вона разом з ОСОБА_6 за спільні кошти і спільною працею зробили капітальний ремонт та провели ряд добудов: поклали підлогу, поклеїли шпалери, провели газ, воду, замінили батареї опалення, перекрили дах, добудували гараж, літню кухню, сарай, погріб. Всі ці роботи було виконано до 2001 року на їх спільні кошти, оскільки і вона, і ОСОБА_6 працювали та вели підсобне господарство. У жовтні 2007 року вони з ОСОБА_6 придбали автомобіль Nissan Note, державний номер НОМЕР_1, за кредитні кошти. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, спадкоємцями за законом першої черги є діти померлого - відповідачі по справі. У 2012 році, після смерті ОСОБА_6, вона за свої особисті кошти в рахунок погашення боргу за кредитом сплатила банку 17452 грн. Відповідач ОСОБА_4 відмовилася від своєї частини спадщини на користь ОСОБА_5 Оскільки вона не зареєструвала шлюб з померлим, вона не входить до кола спадкоємців першої черги, тому просила встановити факт, що з 1990 року вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_6 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 року; встановити, що домоволодіння АДРЕСА_2 було набуте під час спільного проживання з померлим, придбане внаслідок спільної праці і є об'єктом спільної сумісної власності; визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_2 та на 1/2 частину автомобіля Nissan Note, державний номер НОМЕР_1; стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 8726 грн. з кожного в рахунок відшкодування суми виплаченої за автомобіль; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину домоволодіння та 1/3 частину автомобіля в порядку спадкування за законом; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину домоволодіння та на 1/6 частину автомобіля в порядку спадкування за законом.

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на майно в порядку спадкування та виділення частини будинку в натурі.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися, ОСОБА_2 посилався на те, що він є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 та спадкоємцем за законом першої черги. На час відкриття спадщини його батько був не одружений, але проживав без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 Спірний житловий будинок не є спільною сумісною власністю, оскільки право власності на нього батько набув коли не перебував у шлюбі, будинок було йому надано у зв'язку з підробкою будинку в АДРЕСА_1, який також належав його батькові та був придбаний до початку спільного проживання з ОСОБА_3, отже будинок був особистою власністю його батька. Автомобіль Nissan Note, державний номер НОМЕР_1 було придбано його батьком та ОСОБА_3 за період спільного проживання та є їх спільною сумісною власністю, тому просив суд визнати за ним право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_6 та виділити в натурі 1/3 частину житлового будинку; визнати за ним право власності на 1/6 частки автомобіля Nissan Note, державний номер НОМЕР_1; визнати за ОСОБА_5 право власності на 2/3 частки житлового будинку та 1/3 частки автомобіля в порядку спадкування за законом; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частки автомобіля.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_2 Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину автомобіля Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину автомобіля Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 5174 грн. 30 коп. відшкодування оплати за автомобіль. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2587 грн. 15 коп. відшкодування оплати за автомобіль. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2014 року встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з 1990 року до 01 січня 2004 року. Встановлено факт проживання однією сім'єю чоловіка ОСОБА_6 та жінки ОСОБА_3 без шлюбу у період з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Визнано домоволодіння АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_6 , який є батьком ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ( т.1 а.с.8, 26).

ОСОБА_3, звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, посилалася на те, що з померлим ОСОБА_6 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1990 року (т.1 а.с.3, 4, т.2 а.с.77, 78).

Відповідно копії спадкової справи, після смерті ОСОБА_6 з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_3 та діти померлого: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовилася на користь ОСОБА_5 (т.1 а.с.82-85).

Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 05 травня 1992 року ОСОБА_6 на праві власності належало 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (т.1а.с.150).

У зв'язку з підробкою шахтами частини території с. Вербки Павлоградського району на ім'я ОСОБА_6 було виділено житловий будинок АДРЕСА_2.

Згідно розпорядження голови районної державної адміністрації від 19 лютого 2003 року №75-р-03 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», за ОСОБА_6 було оформлено право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_2 (т.1 а.с.27). На підставі зазначеного розпорядження Павлоградською райдержадміністрацією на ім'я ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 лютого 2003 року (т.1 а.с.13).

Відповідно довідки КП «Павлоградське МБТІ» №13601 від 26 листопада 2012 року право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20 лютого 2003 року Павлоградською райдержадміністрацією (т.1 а.с.77).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 31 жовтня 2007 року ОСОБА_6 за життя належав автомобіль Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.10).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 з підстав, передбачених ст. ст.17, 18 Закону України «Про власність», ст.74 СК України, ст. 1261 ЦК України, ст.256 ЦПК України, суд першої інстанції посилався на те, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина до виділення ОСОБА_6 домоволодіння АДРЕСА_2 та проживали так до дня смерті останнього. Під час проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, вели підсобне господарство. За спільні кошти вони робили капітальний ремонт спірного домоволодіння, проводили переобладнання будинку, провели газ та вибили свердловину для води, побудували господарські споруди. За час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було придбано в кредит автомобіль Nissan Note. Згідно довідки Вербківської сільради №378 від 21 лютого 2012 року ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. Також у довідці зазначено, що вона проживала разом і вела спільне господарство разом з чоловіком ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року Проживали разом з 1990 року та мають спільного сина ОСОБА_5 1992 року народження, однак повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року N 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про власність», відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності». Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Частиною другою статті 112 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток. За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону «Про власність», статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України «Про власність») тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку із цим під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, у зв'язку з підробкою шахтами частини території села Вербки Павлоградського району на ім'я ОСОБА_6 було виділено житловий будинок АДРЕСА_2. Акт прийому в експлуатацію житлових будинків, затверджений рішенням виконкому Павлоградської районної ради від 25 квітня 1989 року №167 та у списку власників житлових будинків в с.Нові Вербки, які здано в експлутатцію, вказано ОСОБА_6, рішення №167 від 25 квітня 1989 року АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 27).

ОСОБА_3 в своїй позовній заяві вказала, що з ОСОБА_6 спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу проживали з 1990 року до дня смерті останнього.

В довідці, виданої виконкомом Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 21 лютого 2012 року, зазначено, що ОСОБА_3 проживала разом з чоловіком ОСОБА_6 в АДРЕСА_2 і вели спільне господарство з 1990 року та мають спільного сина ОСОБА_5, 1992 року народження (т.1 а.с.25).

Із зазначеного вбачається, що спірний будинок за життя ОСОБА_6 було отримано до 1990 року, тобто до періоду часу спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що на час спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з 1990 року без реєстрації шлюбу, після отримання ОСОБА_6 у 1989 році спірного будинку, позивач ОСОБА_3 витрачала кошти разом з ОСОБА_6 на створення, переобладнання, ремонт чи будь-які інші роботи щодо покращення спірного будинку, господарських споруд та яку саме суму таких коштів було витрачено.

Отже, виходячи з викладеного не можна визнати правильним застосування судом першої інстанції частини першої статті 17 Закону України «Про власність» для визнання за позивачем ОСОБА_3 права власності на половину майна - вказаного домолодіння, придбаного до 1 січня 2004 року, без установлення факту створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту та бюджету, а тому рішення суду в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частину спірного домоволодіння підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно додаткового рішення суду щодо встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з 1990 року до 01 січня 2004 року слід зазначити, що на вказаний період часу діючим КпШС України та Цивільним процесуальним Кодексом України не було передбачено встановлення такого факту, а тому додаткове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо встановлення додатковим рішенням факту проживання однією сім'єю чоловіка ОСОБА_6 та жінки ОСОБА_3 без шлюбу у період з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року слід зазначити, що суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині відповідно до ст.256 ЦПК України, з огляду на наявні докази у справі, пояснення свідків.

Крім того, щодо рішення суду, яким було визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_2, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_2 Павлоградського району Дніпропетровської області слід зазначити, як вбачається з наданої копії спадкової справи після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, із заявами про прийняття спадщини, кожний окремо, звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернулася із заявою про відмову від спадщини на користь спадкоємця першої черги сина померлого - ОСОБА_5 (т.1 а.с.79-88).

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В п.23 Постанови Пленуму Верховного суду від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається та було з'ясовано в апеляційній інстанції ніхто зі вказаних осіб свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 не отримував, та не отримували ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_5 постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині визнання права власності в порядку спадкування на частину домоволодіння АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_6, є передчасним та рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_3 на час їх спільного проживання без реєстрації шлюбу, не перебували у будь-якому іншому шлюбі, тому стосовно рішення суду щодо визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину автомобіля Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/3 частину автомобіля Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/6 частину автомобіля Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 5174 грн. 30 коп. відшкодування оплати за автомобіль, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2587 грн. 15 коп. відшкодування оплати за автомобіль, слід зазначити, судом було правильно встановлено, що також не заперечувалося сторонами, вказаний автомобіль Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 було було придбано на ім'я ОСОБА_6 31 жовтня 2007 року, тобто в період спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та автомобіль було придбано за кредитні кошти і сума кредиту була сплачена в повному обсязі, що підтверджувалося довідкою банку (т.1 а.с. 10, т.2 а.с.135-139). Тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду від 18 червня 2014 року частковому скасуванню, додаткове рішення суду від 27 червня 2014 року частковому скасуванню з ухваленням нового рішення в частині позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на майно в порядку спадкування та виділення частини будинку в натурі скасувати частково в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_2, визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_2, визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_2.

Додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на майно в порядку спадкування та виділення частини будинку в натурі скасувати частково в частині встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з 1990 року до 01 січня 2004 року, визнання домоволодіння АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 в період часу з 1990 року до 01 січня 2004 року, визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_2, визнання майна - домоволодіння АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю - відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_2 в порядку спадкування та виділення частини будинку в натурі - відмовити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2014 року в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину автомобіля Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/3 частину автомобіля Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/6 частину автомобіля Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 5174 грн. 30 коп. відшкодування оплати за автомобіль, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2587 грн. 15 коп. відшкодування оплати за автомобіль - залишити без змін.

Додаткове рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2014 року в частині встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка ОСОБА_6 та ОСОБА_3 без шлюбу у період з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року та в частині вирішення питання щодо судових витрат по справі - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді