Суддя першої інстанції - Пащенко Л.В.

                                                                                                                               Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2009 року                                                                                    справа № 2а-227/08/1220

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Білак С.В.

ВСТАНОВИЛА:  

            Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 30 жовтня 2008 року по справі № 2-а-227/08 позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального населення Первомайської міської ради Луганської області задоволений частково, внаслідок чого визнані неправомірними дії Управління праці та соціального населення Первомайської міської ради Луганської області щодо виплати Сєрікову Володимиру Геннадійовичу щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007рр. відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Управління праці та соціального населення Первомайської міської ради Луганської області доплатити Сєрікову Володимиру Геннадійовичу щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007роки в сумі 5359,90грн. за рахунок коштів Державного бюджету України. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

            В апеляційній скарзі Управління праці та соціального населення Первомайської міської ради Луганської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

            Позивач в письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважають, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.   

            Представники відповідача, позивача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлений належним чином. Скаржник просив справу розглянути за його відсутністю. Позивач також просив справу розглянути без його участі.

            Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

            Позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1від 15.10.92р. (арк. справи 3). Позивач є інвалідом 2 групи (довідка обласної МСЕК № 0033411 від 16.01.06р.), йому була призначена пенсія по інвалідності, внаслідок встановлення 3 групи інвалідності, пов'язаною з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

            Відповідачем у грудні 2003р., у грудні 2004р., у грудні 2005р., у квітні 2006р., у жовтні 2007р. позивачу була виплачена допомога на оздоровлення за 2003р. в сумі 26,70грн. за 2005-2007рр. по 120грн., розмір якої встановлений постановами Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.05р., «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26.07.1996р.

            Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

            Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачена виплата інвалідам 2 групи щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти  мінімальних заробітних плат.

            Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги за 2003р. складав 205грн., за 2004р. - 237грн., за 2005р. - 332грн., за 2007р. - 460грн. Таким чином, розмір допомоги, з урахуванням виплаченої позивачеві сум, становить: за 2003р. - 998,3грн., за 2004р. - 1065грн., за 2005р. - 1540грн., за 2007р. - 2180грн.

            Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при стягненні недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2003, 2005, 2007роки невірно був визначений розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення.

            Стосовно виплати допомоги на оздоровлення у 2006 році колегія суддів зазначає, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV  від 20.12.2005р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.

            Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було виплачено позивачеві допомога на оздоровлення в 2006 році в розмірі 120грн. згідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 562 від 12.07.05р.

           Колегія суддів зазначає, що пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення пункту 30 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким була зупинена дія, у том числі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого положення статті 48 підлягають застосуванню  у 2007 році.

            Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2002р., оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення  хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 (із змінами та доповненнями).

            Колегія суддів не приймає посилання відповідача і вважає безпідставним виплату допомоги позивачу відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.05р., «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26.07.1996р., оскільки, ніякого обмеження стосовно зазначеного у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розміру компенсації ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України не застосовував.

            Доводи скаржника з посиланням на ті обставини, що виплата допомоги здійснювалась в межах коштів, які надходили на ці цілі, колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки, судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від надходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомог.

            Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідно до частини 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлювати інші строки для звернення до адміністративного суду. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

            Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з частковим порушенням норм матеріального права.  

            Керуючись статтями 24, 184, 195, 196,197,198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

            Апеляційну скаргу Управління праці та соціального населення Первомайської міської ради Луганської області на постанову Первомайського міського суду Луганської області від 30 жовтня 2008 року по справі № 2-а-227/08 - залишити без задоволення.     

            Змінити постанову Первомайського міського суду Луганської області від 30 жовтня 2008 року по справі № 2-а-227/08 шляхом зміни у абзаці третьому резолютивної частини постанови слів “ 5359,90” на “5783,30грн.”.

            В іншому постанову Первомайського міського суду Луганської області від 30 жовтня 2008 року по справі № 2-а-227/08 залишити без змін.             

            Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:                                                                                                                 Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                                                              Білак С.В.

                                                                                                                                       Сухарьок М.Г.