ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
20 листопада 2014 року м. Київ К/800/57794/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Ліпський Д.В. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_1, філія 24 приватного підприємства ,,Нива-В.Ш." про визнання дій протиправними, -
В С Т А Н О В И В :
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, скаржник подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
З матеріалів касаційної скарги видно, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_2 строку звернення до адміністративного суду.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції по підготовці прилюдних торгів з реалізації житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 78,2 кв.м., та земельної ділянки, на якій він розташований, площею 845,54 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 1). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суди виходили з наступного.
Відповідно до частини 6 статті 52 Закону України ,,Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Порядок визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановлений статтею 379 Цивільного процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 вказаної статті питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.
Судами встановлено, що ОСОБА_3, був одружений з ОСОБА_2 (перебували у шлюбі з 23 лютого 1974 року по 11 жовтня 2011 року), зареєстрована і проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 Свідоцтво про право власності на будинок з надвірними спорудами та державний акт на право власності на земельну ділянку видані на ім'я ОСОБА_3
Згідно із статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
Стаття 73 Сімейного кодексу України передбачає, що за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Отже суд першої інстанції зробив правильний висновок, що державний виконавець зобов'язаний був звернутися до суду з поданням про визначення частки боржника у спільному майні подружжя, тому дії відповідача по підготовці прилюдних торгів з реалізації житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, є неправомірними.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Враховуючи те, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, то правові підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Крім того, ОСОБА_1 у касаційній скарзі ставить питання про перегляд судом касаційної інстанції ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року, якою визнано поважними причини пропуску ОСОБА_2 строку звернення до суду із позовом.
Відповідно до частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони та інші особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року не переглядалася судом апеляційної інстанції, то остання не може бути оскаржена в касаційному порядку, а отже у відкритті касаційного провадження на дане судове рішення необхідно відмовити.
Керуючись ст. 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_1, філія 24 приватного підприємства ,,Нива-В.Ш." про визнання дій протиправними.
Копію касаційної скарги та додані до неї документи повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д.В. Ліпський
Суддя Д.В. Ліпський