НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1283/11

№ 2/183/97/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2014 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого - судді Городецького Д.І.

секретаря Кравченко О.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, визнання права власності на майно,

в с т а н о в и в:

10 листопада 2010 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, визнання права власності на майно.

03 червня 2011 року позивач ОСОБА_7 звернувся до суду з уточненим позовом в остаточній редакції. (а.с. 92 т.1)

Ухвалою суду до участі у справі в якості третіх осіб були залучені ОСОБА_5, ОСОБА_6.

В обгрунтування позову позивач ОСОБА_7 посилався на те, що з 15 жовтня 2004 року він та ОСОБА_4 стали проживати однією сім'єю, як подружжя.

З самого початку вони проживали за адресою: АДРЕСА_1, в будинку, який належить на праві власності відповідачці.

Пізніше, за рахунок спільних коштів, вони придбали домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, де стали проживати, про що свідчить факт реєстрації позивача за вищевказаною адресою та факт оформлення на його ім'я розрахункових абонентських книжок по сплаті комунальних послуг.

Протягом часу спільного проживання з 15 жовтня 2004 року по 18 серпня 2010 року вони з відповідачкою вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом харчувались, приймали разом гостей, разом відпочивали, разом купували речі для сумісного користування (меблі, побутову техніку, продукти харчування, одяг та інше).

Весь цей час вони турбувались одне про одного, за рахунок спільних коштів надавали допомогу родичам та близьким, між ними склалися відносини, що притаманні подружжю.

Крім викладеного вище, факт їхнього проживання сім'єю підтверджується ще й фактом реєстрації шлюбу за церковними канонами православної церкви, яку вони провели в церкві с. Королево Новомосковського району Дніпропетровської області.

Позивач зазначив в заяві, що з 18 серпня 2010 року він та ОСОБА_4 припинили сімейні відносини, в зв'язку з чим, виникла необхідність поділу майна, набутого ними за час проживання.

Так, за період з 15 жовтня 2004 року по 18 серпня 2010 року ними придбане майно:

1. Транспортні засоби:

- автомобіль Chevrolet Aveo SF 69, державний номер НОМЕР_1, вартістю 45 716,60 грн.;

- автомобіль Skoda Осtаvіа Tour, державний номер НОМЕР_2, вартістю 150 000 грн.;

- сідельний тягач МАN F2000, державний номер НОМЕР_3, вартістю 80 000 грн.;

- сідельний тягач МАN 19403, державний номер НОМЕР_4, вартістю 80 000 грн.;

- сідельний тягач DAF FТ95, державний номер НОМЕР_5, вартістю 80 000 грн.;

- напівпричіп - цистерна BURG ВРDО 1227, державний номер НОМЕР_6, вартістю 200 000 грн.;

- напівпричіп - цистерна BURG, державний номер НОМЕР_7, вартістю 200 000 грн.;

- напівпричіп - цистерна КАSSВОНRЕR, державний номер НОМЕР_9, вартістю 200 000 грн.;

- причіп - цистерна СЗАП 83520А, державний номер НОМЕР_8, вартістю 200 000 грн.

2. Об'єкти нерухомості:

- домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 491 040 грн.;

- 1/2 частка мазутного господарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, вартістю у 700 000 грн.;

- 1/2 частка приміщення перукарні, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 400 000 грн.;

- 1/2 частка нежилого приміщення, площею 11,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 100 000 грн.;

- нежиле приміщення, площею 53,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 350 000 грн.

Позивач зазначив в заяві, що все вищенаведене майно придбане ним та відповідачкою за рахунок спільних грошових коштів у період спільного проживання, між ними не укладалися договори стосовно цього майна, нажитого за час спільного проживання, в звязку з чим, їх частки власності є рівними.

Позивач зазначив, що на спірні правовідносини поширюються вимоги норм Сімейного кодексу України, що стосуються спільного сумісного майна подружжя.

Так, статтею 74 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними

Так, у відповідності до ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до вимог ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

.

Крім цього, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Позивач ОСОБА_7 посилався на те, що встановлення факту проживання однією сім'єю його та ОСОБА_4, як чоловіка та жінки без шлюбу, необхідно з метою визнання за ним права власності на 1/2 частку майна, набутого за час спільного проживання однією сім'єю.

Відповідачка ОСОБА_4 не бажає добровільно провести поділ майна, запреречує його право власності.

В зв'язку з наведеним, в позовній заяві ОСОБА_7 просив суд:

1. Встановити факт проживання однією сім'єю його, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з 15 жовтня 2004 року по 18 серпня 2010 року, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

2. Визнати спільною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_4 наступне майно:

Транспортні засоби:

- автомобіль Chevrolet Aveo SF 69, державний номер НОМЕР_1;

- автомобіль Skoda Осtаvіа Tour, державний номер НОМЕР_2;

- сідельний тягач МАN F2000, державний номер НОМЕР_3;

- сідельний тягач МАN 19403, державний номер НОМЕР_4;

- сідельний тягач DAF FТ95, державний номер НОМЕР_5;

- напівпричіп - цистерна BURG ВРDО 1227, державний номер НОМЕР_6;

- напівпричіп - цистерна BURG, державний номер НОМЕР_7;

- напівпричіп - цистерна КАSSВОНRЕR, державний номер НОМЕР_9;

- причіп - цистерна СЗАП 83520А, державний номер НОМЕР_8;

Об'єкти нерухомості:

- домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2;

- 1/2 частку мазутного господарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3;

- 1/2 частку приміщення перукарні, розташованого за адресою: АДРЕСА_4;

- 1/2 частку нежилого приміщення, площею 11,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_4;

- нежиле приміщення, площею 53,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4.

3. Визнати за ним, ОСОБА_7 право власності на наступне майно:

- автомобіль Chevrolet Aveo SF 69, державний номер НОМЕР_1;

- сідельний тягач МАN F2000, державний номер НОМЕР_3;

- сідельний тягач МАN 19403, державний номер НОМЕР_4;

- причіп - цистерна СЗАП 83520А, державний номер НОМЕР_8;

- домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2;

- 1/2 частку мазутного господарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

4. Визнати за ОСОБА_4 право власності на наступне майно:

- автомобіль Skoda Осtаvіа Tour, державний номер НОМЕР_2;

- сідельний тягач DAF FТ95, державний номер НОМЕР_5;

- напівпричіп - цистерна BURG ВРDО 1227, державний номер НОМЕР_6;

- напівпричіп - цистерна BURG, державний номер НОМЕР_7;

- напівпричіп - цистерна КАSSВОНRЕR, державний номер НОМЕР_9;

- 1/2 частку приміщення перукарні, розташованого за адресою: АДРЕСА_4;

- 1/2 частку нежилого приміщення, площею 11,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_4;

- нежиле приміщення, площею 53,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4.

Ухвалою суду від 02 липня 2012 року до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 був залучений його спадкоємець - ОСОБА_1. (а.с. 207 т.1)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов в повному обсязі, посилався на підстави звернення до суду, викладені в заяві, просив суд задовольнити вимоги, зазначив, що ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, є його батьком. Вказав, що він є інвалідом 1 групи із захворюванням дитячий церебральний параліч. Точніше дату він не пам'ятає, приблизно з 2005 року його батько та ОСОБА_4 стали проживати в будинку по АДРЕСА_4, в 2007 році вони придбали будинок по АДРЕСА_5, стали проживати в ньому. Хто є власником будинку, йому не відомо, вказав, що це домоволодіння ОСОБА_4, але йому відомо, що батько та ОСОБА_4 купували будинок разом. В цьому будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_4 проживали до 2010 року. Він особисто проживав весь цей час в будинку по АДРЕСА_6, а з 2007 року до 2009 року - по АДРЕСА_5, разом з батьком та ОСОБА_4 Також зазначив, що пенсію отримував за адресою по АДРЕСА_6 увесь час, пенсію приносив поштар. В якому підприємстві працював його батько, він не знає, також, йому не відомо, яку заробітну плату він отримував. Він не може пояснити, які відносини були між його батьком та ОСОБА_4, але, вони купували все разом - автомобілі, перукарню, будинок. Хто придбав мазутне господарство, йому не відомо, також він не може назвати адресу розташування зазначеного господарства. Не заперечує проти того, що по АДРЕСА_2 у його батька була дачна ділянка, де він працював, зазначена ділянка розташована на відстані близько 200 метрів від будинку ОСОБА_4

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилався на підстави звернення до суду, викладені в заяві, просив суд задовольнити вимоги, посилаючись на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з 15 жовтня 2004 року по 18 серпня 2010 року проживали однією сім'єю, як чоловіка та жінка, без реєстрації шлюбу, придбали наведене в заяві майно спільною працею та за спільні кошти, тому, зазначене майно повинно бути визнане їх спільною сумісною власністю, проведений поділ цього майна.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилалася на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ніколи не проживали однією сім'єю. Так, ОСОБА_7 проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_6 Дніпропетровської області, за адресою, де зареєстрована його дружина - ОСОБА_8, а також, зареєстрований та проживав його син - ОСОБА_1, який є інвалідом з дитинства. Тільки 01 липня 2010 року ОСОБА_7, за згодою та особисто ОСОБА_4, був зареєстрований у належному їй будинку по АДРЕСА_2 при визначених тяжких для ОСОБА_7 обставинах, пов'язаних із його здоров'ям та матеріальним становищем.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (який є позивачем у справі в зав'язку із смертю ОСОБА_7.), є інвалідом з дитинства першої групи (підгрупа А) в зв'язку із стійким психічним розладом - дитячий церебральний параліч та астмою, не міг проживати без сторонньої допомоги, оскільки до 1 групи інвалідності належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують стороннього нагляду, догляду або допомоги, тобто, є залежними від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій. До підгрупи А1 групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну недієздатність до самообслуговування.

В період з 2005 року по 2009 рік жінка ОСОБА_7 (мати позивача ОСОБА_1.) - ОСОБА_8, була відсутня за місцем своєї реєстрації, проживала та працювала на території Російської Федерації, тобто, взагалі не здійснювала догляд за сином - інвалідом.

Весь час, а також, в період з 15 жовтня 2004 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на обліку як інвалід з дитинства за адресою: АДРЕСА_6, отримує пенсію по інвалідності за зазначеною адресою, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення № 1269 від 24 червня 2014 року.

Таким чином, ОСОБА_7 та його син ОСОБА_1 проживали за адресою: АДРЕСА_6, де ОСОБА_7 здійснював догляд за сином - інвалідом 1 групи, зазначені обставини, крім реєстрації, підтверджуються поясненнями свідків.

ОСОБА_7 та ОСОБА_4 познайомилися близько 30 років тому, оскільки ОСОБА_4 працювала разом з дружиною ОСОБА_7 - ОСОБА_8 в перукарні, вони товаришували, спілкувалися сім'ями, в них були загальні знайомі та друзі.

В 2004 році ОСОБА_7 при зустрічі з ОСОБА_4 став просити надати йому фінансову допомогу, повідомив, що в нього виникли фінансові труднощі, на його утриманні перебуває син-інвалід, а дружина покинула його та виїхала до Росії. ОСОБА_4 стала надавати ОСОБА_7 доручення, а саме, перевезти речі, завезти будівельні матеріали, інше, але за всю виконану ОСОБА_7 роботу ОСОБА_4 сплачувала йому грошові кошти.

В 2005 році ОСОБА_7 розповів ОСОБА_4 про те, що його дружина повідомила його, що в неї є інший чоловік та вона має намір розлучитися. Незважаючи на те, що ОСОБА_7 не розривав шлюб з дружиною, на його прохання, він та ОСОБА_4 повінчалися, але після вінчання разом не проживали, не мали спільного майна та не вели спільного господарства.

ОСОБА_7 мав у власності земельну ділянку, яка розташована на території садового товариства «Перевали-1», на якій працював, вирощував овочі, мав човен, зазначена земельна ділянка знаходиться поряд з будинком ОСОБА_4 В зв'язку з цим, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 часто спілкувалися, інколи, на прохання ОСОБА_4, ОСОБА_7 допомагав їй, перевозив матеріали.

В червні 2010 року ОСОБА_7 попросив ОСОБА_4 тимчасово зареєструвати його в будинку по АДРЕСА_2, обґрунтовував прохання тим, що йому необхідно знятися з реєстрації в своєму будинку для отримання субсидії. Оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перебували в дружніх стосунках, остання погодилася, надала дозвіл на реєстрацію в належному їй будинку, але, незважаючи на реєстрацію в будинку по АДРЕСА_2, ОСОБА_7 за зазначеною адресою не проживав.

Також, ОСОБА_7 мав ряд захворювань, а саме, в 2000 році переніс інфаркт, знаходився на стаціонарному лікуванні з 09 лютого 2010 року по 01 березня 2010 року з діагнозом: атеросклероз судин нижніх кінцівок, оклюзія стегнового сегменту зліва, ішемічна хвороба 3-4 ступеню, цукровий діабет 2 тип; кардіосклероз, стенокардія, катаракта, діабетогипертонічна ренопатія 1-2 ступеню, згідно до епікризу, страждає зазначеними захворюваннями тривалий час, йому була проведена хірургічна операція з відсіченням пальців.

Крім того, ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні з 17 липня 2010 року по 06 серпня 2010 року в кардіологічному відділенні.

Влітку 2010 року ОСОБА_4 стала вимагати від ОСОБА_7 знятися з реєстрації в її будинку, з приводу зазначених обставин між ними виник конфлікт, оскільки ОСОБА_7 не хотів виписуватися, що і стало підставою для їх обоюдного звернення до органів міліції.

В період з 2004 по 2010 роки ОСОБА_7 мав мізерні доходи, тому не міг приймати участь в придбанні спірного майна, за життя, позивач ОСОБА_7 навіть не міг назвати суми, за які було придбано майно, на яке він претендував.

Також, право власності ОСОБА_4 на житловий будинок по АДРЕСА_2 було визнане у відповідності до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2007 року. У відповідності до зазначеного рішення суд визнав дійсним договір купівлі-продажу від 11 березня 2005 року, але, на зазначений період ОСОБА_7 перебував в шлюбі з ОСОБА_8, тому у всякому випадку не може претендувати на зазначене майно.

16 березня 2005 року ОСОБА_4 взяла кредит в ПАТ «Індекс Банк» в сумі 12 300 грн., для ремонту та переобладнання будинку, вона за свої кошти та своєю працею проводила ремонт в будинку, погасила кредит самостійно.

Мазутне господарство по АДРЕСА_3 було придбане ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 30 травня 2007 року, але, зазначений об'єкт нерухомості був придбаний сином ОСОБА_4, за його грошові кошти, для здійснення ним підприємницької діяльності. 21 липня 2010 року на підставі рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 488, наданий дозвіл на узаконення самовільно побудованих будівель та споруд за зазначеною адресою і тільки 07 вересня 2010 року було видане Свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно.

1\2 частину перукарні площею 55 кв.м. та 1\2 частину нежилого приміщення площею 11,5 кв.м., розташовані по АДРЕСА_4, що придбані ТОВ «Люкс» згідно Свідоцтва про власність від 18.03.1998р. та Свідоцтва про власність від 04.04.2002р., були отримані у власність ОСОБА_4 в порядку ліквідації ТОВ «Люкс», засновником якого були ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як засновники, вони отримали частки приміщення на праві спільної часткової власності по ? його частині кожна відповідно до Рішення Виконкому Новомосковської міськради №221 від 21.03.2007р., тому, ОСОБА_7 ніяким чином не міг приймати участь в придбанні зазначеного приміщення, а 19 вересня 2007 року ОСОБА_4, як приватний підприємець придбала 1\2 частку нежилого приміщення загальною площею 53,5 кв.м. На реконструкцію та переобладнання зазначених приміщень ОСОБА_4 взяла кредит в ВАТ КБ «Надра» в розмірі 30 000 доларів США, кредит погашений виключно за її кошти, останній платіж в розмірі 12 490, 09 доларів США здійснений 24 грудня 2012 року.

Всі спірні транспортні засоби - автомобілі та причепи, були придбані за рахунок грошових коштів ОСОБА_4 та її сина, тому, ОСОБА_7 також не набув права власності на зазначене майно.

Представник відповідача ОСОБА_4 зазначила, що позивачем не надано суду доказів спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 однією сім'єю, доказів наявності спільного бюджету, ведення спільного господарства, тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про місце, дату і час розгляду справи належним чином повідомлені.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши докази, надані сторонами, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача та свідоцтвом про смерть.

Згідно до матеріалів спадкової справи, з заявою про прийняття спадщин після ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся син спадкодавця - ОСОБА_1, інших спадкоємців, які прийняли спадщину, судом не встановлено.

На підставі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

На підставі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Оскільки позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, прийняв спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори, він вправі звертатися з вимогами про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, визнання права власності на майно, тобто, встановлювати факти та обставини, що стосуються спадкодавця.

Як зазначалося вище, позивач просив суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з 15 жовтня 2004 року по 18 серпня 2010 року, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в зв'язку з чим, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення, в тому числі, факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу.

Згідно до ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також, інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно вимог законодавства України, факт проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути встановлений, якщо чоловік та жінка не перебувають в іншому шлюбі.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 перебував в шлюбі з ОСОБА_8, шлюб між ними розірваний у відповідності до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2005 року, яке набрало законної сили 25 серпня 2005 року. (а.с.104 т.1)

Слід зазначити, що згідно відповіді відділу Державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу суду від 16 червня 2014 року, факт розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, зареєстрований 10.06.1972р. Новомосковським міським відділом РАГС Дніпропетровської області за актовим записом №244, не зареєстрований в органі РАГСу, тобто, свідоцтво про розірвання шлюбу не отримане по день смерті первісного позивача.

Згідно норм Сімейного кодексу України, що діяли станом на час винесення рішення суду щодо розірвання шлюбу, а саме на 2005 рік, ст. 115 СК України розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно ст. 116 СК України після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу особа має право на повторний шлюб.

Закон України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» в редакції від 07.02.2002р., (що діяла до 01.07.2012р.) вказує на наступне: акти громадянського стану - це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові; вони є юридичними фактами, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов'язків (ст.1); акти громадянського стану підлягають обов'язковій реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану; реєстрація народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені та по батькові провадиться органами реєстрації актів громадянського стану в книгах спеціального зразка, які є єдиними доказами засвідчених у них фактів (ст.19).

Як вказано представником позивача, за заявою якого була витребувана зазначена інформація, відсутність реєстрації розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у відділі РАГСу вказує на відсутність наміру ОСОБА_7 перебувати у повторному шлюбі та проживати з іншою жінкою однією сім'єю, відсутність наміру придбання спільного майна з будь-якою іншою жінкою.

У відповідності до ст.ч.2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

В зв'язку з наведеним, вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в період з 15 жовтня 2004 року до 25 серпня 2005 року не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що до 25 серпня 2005 року (дня набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу) ОСОБА_7 перебував в шлюбі з ОСОБА_8.

Стосовно вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з 25 серпня 2005 року по 18 серпня 2010 року, як чоловіка та жінки без шлюбу, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст.ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна надати докази тим обставинам, на які вона посилається на обґрунтування своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він знайомий з ОСОБА_4 близько 30 років, в зв'язку із роботою, також, працював з 2003-2004 року менеджером на фірмі сина ОСОБА_4, ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3. З ОСОБА_7 був знайомий з 2008 року, він був засновником підприємства «МІГ», разом із ОСОБА_10 займались підприємницькою діяльністю. Вказав, що ОСОБА_7 питав в нього про ОСОБА_4, брав в нього пораду, чи можливо з нею жити. Після цього із слів ОСОБА_7 йому відомо, що він проживав разом з ОСОБА_4, вони обвінчались, придбали спільно будинок, адреса йому не відома. Також зі слів ОСОБА_7 відомо, що він вкладав грошові кошти в автомобіль «Шевроле». Йому відомо, що на автомобілі «Шкода Октавія» їздив ОСОБА_10, весь вантажний транспорт - МАНи та інші, були зареєстровані на ім'я ОСОБА_4, свідок зазначив, що особисто їх реєстрував в органах ДАІ. Автомобілі використовуються в підприємницькій діяльності ОСОБА_10 Мазутне господарство було придбане його сином - ОСОБА_11 та сином ОСОБА_4 -ОСОБА_10, за належні їм грошові кошти, але право власності на мазутне господарство оформили на його тещу - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 З 2008 року він припинив роботу на підприємстві ОСОБА_10 та з того часу не бачився із ОСОБА_7 Він не може пояснити, в який період проживали спільно ОСОБА_7 та ОСОБА_4 Також вказав на те, що між ним та ОСОБА_4 відбувся конфлікт два роки тому та проходили судові спори з приводу діяльності його сина та ОСОБА_10

Суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_9 в частині свідчень щодо того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, не приймає їх до уваги, оскільки він познайомився з ОСОБА_7 по роботі у сина ОСОБА_4, ОСОБА_10, у 2008 році, в цьому ж році припинив діяльність та з цього моменту він не бачив ОСОБА_7, також вказав на те, що між ним та ОСОБА_4 був конфлікт та судові спори з приводу підприємницької діяльності їх синів, також зазначені пояснення суперечать іншим доказам, які досліджені судом.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він був знайомий з ОСОБА_7 з 1985 року, їх дружини працювали разом у перукарні, ОСОБА_4 в 1994 року також працювала в перукарні. Приблизно з 2008 року по 2011 рік ОСОБА_7 та ОСОБА_4 проживали спільно в будинку на житловому масиві «Перевал» м.Новомосковськ. Йому відомо від інших осіб, від кого, сказати не може, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 були повінчані. Свідок зазначив, що займається вантажними перевозками, тому і привозив у будинок будівельні матеріали, але, кому належить будинок, йому не відомо. З ОСОБА_7 іноді спілкувався, з ОСОБА_4 бачився рідко, щодо спільного майна та спільного бюджету зазначених осіб, йому нічого не відомо.

Суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_12 в частині свідчень щодо того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, не приймає їх до уваги, оскільки зазначені пояснення суперечать іншим доказам, які досліджені судом.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 був її чоловіком, позивач ОСОБА_1 - її син. Шлюб між нею та ОСОБА_7 був зареєстрований у 1972 році, в 2006 році шлюб був розірваний, однак на час надання пояснень в паспорті стоїть штамп про укладення шлюбу, штамп про розірвання шлюбу не стоїть, свідоцтво про розірвання шлюбу вона не отримувала. З 2005 року вона проживала в Російській Федерації в м.Москва, оскільки в сім'ї були матеріальні труднощі. Наприкінці січня 2006 року вона повернулась в м.Новомосковськ, її чоловік повідомив, що він проживає з ОСОБА_4, далі вона знову повернулась працювати до Москви, проживала в Росії на протязі 4 років. Вказала, що її сестри повідомляли її, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 купили будинок по АДРЕСА_2. Вона також пояснила, що їх спільний син, ОСОБА_1, є інвалідом 1 групи, доглядав за ним батько, в 2010 році ОСОБА_7 повернувся в будинок по АДРЕСА_6 і через рік помер, оскільки мав захворювання серця та цукровий діабет. Пояснила, що в них був спільний бюджет, однак спільних грошей у неї із ОСОБА_7 від їх шлюбу не залишилось, звідки з'явились грошові кошти на покупку будинку у ОСОБА_7, пояснити не може. Щодо придбання спільного майна ОСОБА_7 та ОСОБА_4 їй нічого не відомо. Вказала також, що вона знала, що ОСОБА_4 прописала ОСОБА_7 в будинку по АДРЕСА_2, на питання чому в них виник конфлікт, вказала, тому що ОСОБА_4 прописала його.

Суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_8 в частині свідчень щодо того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, не приймає їх до уваги, оскільки вона була відсутня в цей період в Україні, на обставини вказує зі слів інших осіб, також зазначені пояснення суперечать іншим доказам, які досліджені судом.

Так, свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що з 2006 року проживає по АДРЕСА_2, її сусідкою є ОСОБА_4, їх будинки знаходяться поряд, вони спілкувались та спілкуються по-сусідські, бачились часто. ОСОБА_4 весь час проживала одна, їй не відомі відносини між нею та ОСОБА_7, але він проживав в своєму будинку по вул. Шевській, в м.Новомосковську, вона бачила автомобіль ОСОБА_7 біля його будинку по вул. Шевській, а саме бордовий «Пирожок», коли проїжджала мимо його будинку на роботу. Також пояснила, що ОСОБА_7 був їх сусідом, так як мав дачну ділянку в Садовому товаристві «Перевали-1», що межує із ділянкою ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, та розташована поряд із їх дачною ділянкою, свідок є головою Садового товариства «Перевали-1». Часто ОСОБА_7 приїжджав на свою ділянку, в нього там господарство, проходив через ділянку ОСОБА_4 на свою, тому що обходити далеко. ОСОБА_7 часто ходив на рибалку з її чоловіком, спілкувався. Вказала на той факт, що ОСОБА_7 доглядав свого сина-інваліда.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він проживає по АДРЕСА_7 25 років. З ОСОБА_4 знайомий з 2005 року, оскільки вона купила будинок поряд, спілкувались по-сусідськи. З ОСОБА_7 також був знайомий з 2006 року, оскільки його рідна сестра проживає навпроти, ОСОБА_7 бував у неї. З приводу взаємовідносин ОСОБА_7 та ОСОБА_4 йому нічого не відомо, відомо, що ОСОБА_4 проживала одна. Також йому відомо, що ОСОБА_7 мав дачну ділянку, що межує із ділянкою ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, ОСОБА_7 проходив через ділянку ОСОБА_4, так як обходити далеко та там заболочена місцевість. Він вказав, що ОСОБА_7 мав на дачній ділянці господарство - кури, гуси, кролі, також він зі своїм сином будував ОСОБА_7 дачний будинок, між ділянкою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 стояла сітка-рабиця, потім був встановлений капітальна огорожа із бетонних плит. Вказав на той факт, що ОСОБА_7 доглядав свого сина-інваліда, вони приїжджали із сином-інвалідом, він гуляв на вулиці.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_4 по роботі в перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_5» по АДРЕСА_4, спочатку працювала в ТОВ «Люкс», потім з 2005 року уклала трудовий договір з ПП ОСОБА_4 Вона перукар, замісник ОСОБА_4, вела касу перукарні. ОСОБА_7 знала з дитинства, так як її батьки з ним дружили. Їй відомо, що власником перукарні є ОСОБА_4 вказала, що раніше це була єдина перукарня, після ліквідації вона була поділена між засновниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Також вказала, що в 2007 році ОСОБА_4 купила додаткове приміщення, їй відомо, що грошові кошти на придбання цього приміщення надавав син ОСОБА_4 - ОСОБА_10, вона особисто брала грошові кошти в розмірі 40 000 гривень та передавала ОСОБА_4 Після придбання додаткового приміщення, ОСОБА_4 провела реконструкцію, приєднала приміщення і зробила єдину перукарню, де вони працюють. Також вказала, що ОСОБА_4 брала кредит в розмірі 30 000 доларів США на реконструкцію перукарні, який погашався із каси перукарні нею особисто, ці грошові кошти використовували на закупку будівельних матеріалів, обладнання для перукарні. Також їй відомо, що ОСОБА_4 купила будинок, грошові кошти на будинок позичала у свого знайомого. Автомобіль Шевроле Авео купувала ОСОБА_4 в кредит, первісний внесок сплачувала за рахунок коштів, що позичила у її батька. ОСОБА_7 іноді приїжджав в перукарню, ОСОБА_4 просила його привезти будівельні матеріали та розраховувалась із ним із каси перукарні. ОСОБА_7 проживав по вул.Шевській, м.Новомосковськ разом зі своїм сином, який є інвалідом з дитинства, особисто вказував на те, що в нього фінансові труднощі, жінка виїхала до Москви, привозив рибу в перукарню, яку ловив в річці для продажу. Вона вказала на те, що коли гуляли разом на свята із батьками, був присутній ОСОБА_7 або із жінкою або без неї, також була присутня ОСОБА_4, бо вона теж спілкується із батьками свідка, але вона була окремо від ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_4 з 1989 року в зв'язку із роботою в БТІ, ОСОБА_4 зверталась до неї з питаннями з приводу придбання перукарні по АДРЕСА_4 та оформлення відповідних документів. В подальшому між нею та ОСОБА_4 склались дружні стосунки, їй відомо, що приміщення перукарні було викуплено ТОВ «Люкс», після чого, в зв'язку із ліквідацією зазначеного підприємства, право власності було оформлене на засновників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Із слів ОСОБА_4 їй відомо, що остання взяла кредит в сумі 30 000 доларів США для реконструкції перукарні. Також вказала на те, що вона була бухгалтером у ОСОБА_4, сама складала звіти платника податку ПП ОСОБА_4, доход ОСОБА_4, як підприємець, отримувала в постійному режимі. Також їй відомо, що в 2005 році ОСОБА_4 придбала будинок по АДРЕСА_2, зі слів ОСОБА_4, ОСОБА_7 знайшов їй будинок, який вона купила, також на прохання ОСОБА_4, ОСОБА_7 привозив їй будівельні матеріали, за надання таких послуг вона з ним розраховувалась. ОСОБА_4 проживала в будинку сама, а з ОСОБА_7 в неї були дружні стосунки та взаємодопомога. Знала, що син ОСОБА_10 взяв на роботу ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_4, оскільки мав фінансові труднощі. Із слів ОСОБА_4 їй відомо, що в 2010 році ОСОБА_7 зареєструвався в будинку, який належить ОСОБА_4, в зв'язку з тим, щоб за місцем свого проживання оформити субсидію. Вказала на те, що вона відмовляла ОСОБА_4 реєструвати прописувати ОСОБА_7 В подальшому зі слів ОСОБА_4 їй стало відомо, що ОСОБА_7 не хотів виписуватись по причині того, що має претензії до ОСОБА_10, який звільнив його, в зв'язку з чим, між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник конфлікт.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що вона перебуває в шлюбі із сином ОСОБА_4- ОСОБА_10 Їй відомо, що в 2005 році ОСОБА_4 брала в борг грошові кошти близько 5 000 доларів США та придбала будинок по АДРЕСА_2. В подальшому грошові кошти віддавала їх сім'я, так як вони жили в будинку по АДРЕСА_1, що залишився ОСОБА_4 від попереднього шлюбу із ОСОБА_20. ОСОБА_4 проживала в будинку по АДРЕСА_2 сама, а з ОСОБА_7 в неї були дружні стосунки, вони спілкувались, допомагали один одному, ОСОБА_7 допомагав привозити будівельні матеріали, але завжди за свою роботу отримував грошові кошти, крім того, за допомогу в придбанні будинку ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_4 200 доларів США. На проведення ремонту в будинку ОСОБА_4 брала кредит, наймала робочих. Син ОСОБА_4 - ОСОБА_10 займається підприємницькою діяльністю, орендував, а пізніше, купив мазутне господарство із своїм партнером ОСОБА_11, одна половина була оформлена на ім'я ОСОБА_4, інша - на ім'я ОСОБА_6, в подальшому ОСОБА_10 проведена реконструкція мазутного господарства та отримане свідоцтво, мазутне господарство використовується ОСОБА_10 в його підприємницькій діяльності. Автомобілі Шевроле Авео та Шкода Октавія були придбані в кредит, поручителем за кредитами виступав ОСОБА_10 Свідок пояснила, що вантажні автомобілі куплені ОСОБА_10, оформлені на ім'я ОСОБА_4, використовуються в підприємницькій діяльності ОСОБА_10 Вказала також, що перукарня «ІНФОРМАЦІЯ_5» по вул.Комсомольській, 2, належить ОСОБА_4, в зв'язку із ліквідацією зазначеного підприємства, право власності було оформлене на засновників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, потім ОСОБА_4 придбала приміщення у Новомосковської міської ради, що примикає до перукарні, грошові кошти в розмірі 40 000 грн. надавав ОСОБА_10, далі ОСОБА_4 здійснила реконструкцію, грошові кошти на реконструкцію в розмірі 30 000 доларів США взяла в банку «Надра», останній платіж за цим кредитом був зроблений особисто свідком в 2012 році. На прохання ОСОБА_4, її син ОСОБА_10 взяв ОСОБА_7 на роботу на посаду завідуючого гаражем, але договір офіційно не укладався. Також ОСОБА_7 став засновником та директором ТОВ «МІГ», де він отримував заробітну плату, головним бухгалтером була свідок, господарською діяльністю керував ОСОБА_10. В 2008 році права на компанію «МІГ» передано ОСОБА_10, але ОСОБА_7 ще продовжував бути директором «МІГ» до червня 2009 року, надалі виконував деякі обов'язки на підприємстві. Їй відомо, що графік роботи у ОСОБА_7 був вільний, йому був потрібен вільний час, тому що він мав доглядати свого сина-інваліда ОСОБА_1, до того ж у ОСОБА_7 були проблеми із здоров'ям. В 2010 році ОСОБА_7 був звільнений, його більш не допускали до підприємства, тому що були виявлені неприємні обставини, пов'язані з його роботою. Через деякий час від ОСОБА_4 стало відомо, що вона зареєструвала ОСОБА_7 в своєму будинку по АДРЕСА_2, тому що йому була необхідна субсидія. Свідок пояснила. що вона розповіла ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_7 звільнений при неприємних обставинах, на вимогу ОСОБА_4 виписатись із її будинку, ОСОБА_7 відмовився, тому між ними виник конфлікт. Також повідомила, що мала особисто розмову із ОСОБА_7, який вказав, що йому потрібні грошові кошти, що в нього фінансові труднощі. Також вказала на факти рейдерського захоплення підприємства ОСОБА_10 за участі ОСОБА_11 та інших осіб, вказала, що у ОСОБА_7 теж була домовленість із вказаними особами, тому виник цей судовий спір, що зараз розглядається.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що знав ОСОБА_7 ще з дитинства, мав з ним близькі дружні стосунки, спілкувались сім'ями, свята зустрічали разом, допомагали один одному, на рибалку ходили разом, в тому числі і в період з 2004 року по 2010 рік. З ОСОБА_4 був знайомий через свою жінку, яка обслуговувалась в неї у перукарні. Вказав на те, що він займається перевезенням вантажів, часто привозив будівельні матеріали за проханням ОСОБА_4 і в будинок по вул.Чапаєва, і в будинок по АДРЕСА_2. Він повідомив про те, де працював ОСОБА_7 весь час, вказав на те, що в ОСОБА_7 увесь час були фінансові труднощі, тому що в нього син-інвалід, постійно потрібні ліки, у самого ОСОБА_7 теж є захворювання, тому ОСОБА_7 заробляв на життя, мав додатковий дохід від ловлі риби. Вказав, що жінка ОСОБА_8 в 2004 році виїхала до м.Москви, тому що вона та ОСОБА_7 напозичали грошей, намагались займатись торгівлею овочами, але нічого не вийшло, ОСОБА_8 вимушена була поїхати на заробітки. Також вказав, що у ОСОБА_7 та його жінки ОСОБА_8 двоє дітей, старший Валерій, співробітник ДАІ, проживав в іншому місці зі своєю сім'єю увесь час, молодший син ОСОБА_1, інвалід дитинства, має захворювання - дитячий церебральний параліч, ОСОБА_7 доглядав сина ОСОБА_1, лікував його, робив йому операції, кормив, водив його. В період з 2004 року по 2009 рік, коли жінки ОСОБА_8 не було, ОСОБА_7 сам доглядав ОСОБА_1, проживали вони в будинку по вул.Шевській м.Новомосковськ, він майже кожен день проїжджав мимо будинку до своїх родичів, друзів та особисто бачив автомобіль ОСОБА_7 біля будинку по вул.Шевській м.Новомосковськ, також зустрічав і самого ОСОБА_7, заходив до нього, вони разом їздили на рибалку. В період з 2004 року по 2009 рік також зустрічався на святах в компанії і з ОСОБА_4, і з ОСОБА_7, вони з'являлись кожен окремо та уїжджали теж окремо, кожен зі своїми речами та продуктами. ОСОБА_4 проживала в будинку сама, а з ОСОБА_7 в неї були дружні стосунки, вони спілкувались, допомагали, йому відомо, що ОСОБА_4 попросила свого сина ОСОБА_10, і той взяв ОСОБА_7 на роботу завгаром, він бачив ОСОБА_7, як він закупав на ринку деталі для роботи. Також вказав на те, що в 2010 році ОСОБА_7 зателефонував йому та просив приїхати, коли він під'їхав на вул.Шевську, ОСОБА_7 в цей час дуже погано себе почував, із серцем було погано. ОСОБА_7 повідомив, що йому потрібно прописатись в іншому місці тимчасово, щось йому було потрібно, вказав, можливо ОСОБА_4 можна просити, далі свідок особисто мав бесіду з ОСОБА_4 з цього приводу, просив її, вказував, що у ОСОБА_7 труднощі, йому необхідно прописатись в іншому місці на декілька місяців, він порядна людина, випишеться. В подальшому, ОСОБА_4 зателефонувала та вказувала на те, що ОСОБА_7 не хоче виписуватись, в зв'язку із цим він звернувся до ОСОБА_7 з цим питанням, на що ОСОБА_7 вказав, що в нього свої справи. Після цього відносини із ОСОБА_7 свідок припинив. Також підтвердив, що ОСОБА_7 мав захворювання, раніше переніс інфаркт, знаходився на стаціонарному лікуванні з 09 лютого 2010 року по 01 березня 2010 року, у нього був цукровий діабет, йому відрізали пальці на ногах, другий раз ОСОБА_7 лежав в лікарні з 17 липня 2010 року по 06 серпня 2010 року в кардіологічному відділенні Новомосковської лікарні, він провідував ОСОБА_7 і в перший, і другий раз у лікарні, допомагав йому.

Судом встановлено, що згідно довідки Сектору у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_7 був зареєстрований по АДРЕСА_6, а з 01 липня 2010 року - по АДРЕСА_2 (а.с.135 т.1)

З приводу факту реєстрації в будинку по АДРЕСА_2, свідок ОСОБА_18 вказав на такі обставини, що ОСОБА_7 влітку 2010 року був дуже хворий, просив свідка приїхати до нього в будинок по вул.Шевська м.Новомосковськ, між ними відбулась розмова, ОСОБА_7 вказав свідку про необхідність зареєструватись в іншому місці, після цього свідок просив ОСОБА_4, щоб вона прописала ОСОБА_7 у своєму будинку по АДРЕСА_2 на декілька місяців, бо ОСОБА_7 потрібна довідка в зв'язку із тяжкими обставинами, які в нього склались.

Тож факт реєстрації ОСОБА_7 в будинку по АДРЕСА_2 з 01 липня 2010 року не є доказом проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в указаний в позові період.

Судом встановлено, що 09 вересня 2005 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 повінчалися, що підтверджується відповідним свідоцтвом. (а.с.7 т.1)

З приводу факту вінчання ОСОБА_4 пояснила, що вона та ОСОБА_7 не жили однією сім'єю, тому через декілька місяців після вінчання вона зверталась до церкви з приводу того, чи потрібно оформлювати скасування вінчання, на що їй надали відповідь, що непотрібно, так як воно є недійсним, тож будь-яких дій вона не здійснювала. Згідно Довідки №258 від 18.06.2012р., виданої Головою Дніпропетровської Єпархії Української Православної церкви (Іренеєм) Мітрополітом Дніпропетровським та Павлоградським, ОСОБА_4 не мала реєстрації громадянського шлюбу з покійним ОСОБА_7, тому вінчання, що здійснене в 2005 році без такої реєстрації не має юридичної сили, тому є недійсним.

Слід зазначити, що законодавством не передбачено такого поняття, як укладення, розірвання, припинення церковного шлюбу або визнання церковного шлюбу недійсним. Тож є неможливим, тільки на підставі свідоцтва про вінчання від 09 вересня 2005 року визначити початок проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_4, без шлюбу та його кінець.

До того ж згідно ч.3ст.21 ЦК України релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя.

Суд приходить до переконання, що свідоцтво про вінчання та реєстрація в жилому будинку з 01 липня 2010 року, тоді як розглядаються відносини в період з 25 серпня 2005 року по 18 серпня 2010 року, самі по собі не є доказами того, що чоловік та жінка проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Позивачем на обґрунтування вимог надані фотографії, на яких є зображення ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с.99-103; 167-173)

В той же час, позивач не надав суду жодного доказу того, в який період були зроблені зазначені фотографії, не міг пояснити місце та події, які зображені на фотографіях.

При дослідженні фото виявлено, що всі фотографії не мають автоматичного проставлення дати, дати на фотографіях вказані вручну, до того ж, як видно, на фото відтворюються одні й ті ж події, але роки проставлені різні.

Сама ОСОБА_4 заперечувала факт спільного проживання з ОСОБА_7, свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18 підтвердили той факт, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 спільно не проживали.

Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_18 також вказали на те, що життєві обставини у ОСОБА_7 склались таким чином, що він не мав можливості проживати в будь-якому іншому місці, крім свого будинку АДРЕСА_6, так як він мав сина-інваліда 1 групи з захворюванням дитячий церебральний параліч, який потребує постійного догляду та ОСОБА_7 був єдиною особою, хто здійснював такий нагляд в період з 2005 року по 2009 рік, коли його жінка ОСОБА_8 знаходилась на території Російської Федерації.

Судом встановлено, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_8, що в період з 2005 року по 2009 рік, вона, жінка ОСОБА_7 та мати позивача ОСОБА_1, була відсутня за місцем своєї реєстрації, проживала та працювала на території Російської Федерації.

Крім того, встановлено, що згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська від 24 червня 2014 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є інвалідом дитинства першої групи (підгрупа А), у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» отримував державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства 1 групи: з 01 червня 2004 року по 30 вересня 2004 року; з 01 січня 2007 року по 04 серпня 2011 року, а з 05 серпня 2011 року по теперішній час отримує соціальну допомогу як інвалід з дитинства 1 групи підгрупи А. Звернень щодо необхідності встановлення опіки до опікунської ради виконавчого комітету Новомосковської міської ради не надходило.

У відповідності до п.3.1.4. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561, група інвалідності 1А встановлюється при хворобах центральної нервової системи з прогресуючим перебігом. Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03 грудня 2009 року № 1317 визначено, що підставою для встановлення 1 групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До 1 групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують стороннього нагляду, догляду або допомоги, тобто, є залежними від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або як частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

До підгрупи А 1 групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну недієздатність до самообслуговування.

Довідкою Управління праці та соціального захисту населення № 1269 від 24 червня 2014 року підтверджується, що весь час, а також, в період з 15 жовтня 2004 року по теперішній час, ОСОБА_1 перебуває на обліку за адресою: АДРЕСА_6, отримує пенсію по інвалідності за зазначеною адресою.

Згідно паспорту позивача ОСОБА_1, копія якого прикладена до заяви при вступ у справу правонаступника, місце реєстрації вказано АДРЕСА_6, дата реєстрації - з 26 травня 2005 року(а.с. 200, т.1).

В зв'язку із наведеним суд приходить до переконання, що ОСОБА_7 та його син ОСОБА_1 проживали за адресою: АДРЕСА_6, де ОСОБА_7 здійснював догляд за сином - інвалідом 1 групи.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», фізична особа повинна зареєструвати своє місце перебування у встановленому порядку.

Позивачем не надано суду доказів того, що він був зареєстрований та ОСОБА_7 був зареєстрований по АДРЕСА_2 до 01 липня 2010 року.

Оскільки позивачем не надано доказів спільного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 як чоловіка та жінки, не надано доказів ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, наявність взаємних прав та обов'язків, як того вимагають норми ст. 3 Сімейного Кодексу України, в задоволенні вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без шлюбу належить відмовити.

Стосовно вимог позивача ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. 74 СК України, 1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. 2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Главою 8 Сімейного кодексу України визначено наступне.

У відповідності до ст. 60 СК України, 1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). 2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно вимог ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Стосовно спільного сумісної власності подружжя у Постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року (Справа № 6-79цс13), висловлена наступна правова позиція, а саме, що із змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи норми ст. 60 СК України, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Розмір доходів, отриманих ОСОБА_7 та ОСОБА_4 підтверджується наступним.

На судовий запит Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області була надана відповідь від 03 серпня 2011 року з вказівкою заробітної плати щоквартально (а.с.121 т.1), відповідь Управління Пенсійного фонду України в м.Новомосковськ від 02 серпня 2011 року (а.с.123 т.1). Згідно цих даних ОСОБА_7 отримував заробітну плату в Державному підприємстві Новомосковське лісове господарство з жовтня 2004 року по січень 2006 року, не отримував будь-яких доходів з січня 2006 року по липень 2006 року, отримував заробітну плату в ТОВ «Компанія «МІГ» з серпня 2006 року по червень 2009 року, отримував заробітну плату в Дочірньому підприємстві з іноземними інвестиціями «Новофарм-Інвест» з листопада 2009 року по серпень 2010 року. ОСОБА_4 отримувала заробітну плату в ТОВ «Люкс», з 2005 року займалась підприємницькою діяльністю та отримувала дохід від надання майна в оренду.

Свідок ОСОБА_19 вказала на той факт, що вона була головним бухгалтером ТОВ «Компанія «МІГ», де ОСОБА_7 працював директором з серпня 2006 року по червень 2009 року, його заробітна плата з відрахуваннями складала з серпня 2006 року по липень 2007 року - близько 450 грн., з серпня 2007 року по жовтень 2008 року - 830 грн., з листопада 2008 року по червень 2009 року - 1 230 грн. Такі дані підтверджуються відповіддю Управління Пенсійного фонду України в м.Новомосковськ від 02 серпня 2011 року (а.с.123 т.1)

Крім того, в матеріалах справи є довідка, згідно якої ОСОБА_7, місце проживання: АДРЕСА_6, працював в Дочірньому підприємстві з іноземними інвестиціями «Новофарм-Інвест» з листопада по серпень 2010 року на посаді сторожу із заробітною платою: листопад 2009 року - 746. 67 грн., з грудня 2009 року по квітень 2010 року - 980 грн. помісячно, з травня 2009 року по серпень 2010 року - 1 220 грн. помісячно (а.с…т.2)

Згідно звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку зі штампами податкового органу підприємець ОСОБА_4 надавала перукарські послуги та отримала обсяг виручки від реалізації в 2006 році- 9 130 грн., в 2007 році - 34 648 грн., в 2008 році - 89 580 грн., в 2009 році - 143 345 грн., в 2010 році - 196 092 грн. (а.с…т.2)

Необхідно зазначити, що позивачем, представником позивача не представлено доказів отримання ОСОБА_7 будь-яких інших доходів або будь-яких грошових коштів, крім вказаних.

Судом встановлено, що, згідно довідки від 02 листопада 2010 року Новомосковського ВРЕР підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, за ОСОБА_4 зареєстровані наступні транспортні засоби: (а.с. 14 т.1)

- автомобіль Chevrolet Aveo SF 69, державний номер НОМЕР_1, придбаний в 2006 році.

- автомобіль Skoda Осtаvіа Tour, державний номер НОМЕР_2, придбаний 02 вересня 2005 року;

- сідельний тягач МАN F2000, державний номер НОМЕР_3, придбаний 07 квітня 2005 року;

- сідельний тягач МАN 19403, державний номер НОМЕР_4, придбаний 14 грудня 2006 року;

- сідельний тягач DAF FТ95, державний номер НОМЕР_5, придбаний 05 вересня 2008 року;

- напівпричіп - цистерна BURG ВРDО 1227, придбаний 25 січня 2007 року;

- напівпричіп - цистерна BURG, державний номер НОМЕР_7, придбаний 07 червня 2008 року;

- напівпричіп - цистерна КАSSВОНRЕR, державний номер НОМЕР_9, придбаний 28 грудня 2006 року.;

- причіп - цистерна СЗАП 83520А, державний номер НОМЕР_8, придбаний 25 серпня 2009 року

Стосовно вищезазначених транспортних засобів, встановлено, що автомобіль Chevrolet Aveo SF 69, державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, придбаний ОСОБА_4

Згідно кредитного договору від 23 серпня 2006 року, Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» надало ОСОБА_4 кредит в сумі 11 176 доларів США на придбання автомобіля Chevrolet Aveo SF 69 (а.с.136 т.2)

Згідно п.2.4 кредитного договору поручителем за цим кредитом виступає ОСОБА_10.

Наявність довіреності ОСОБА_4 від 15 травня 2010 року про надання права ОСОБА_7 експлуатувати, здати в оренду, продати автомобіль Chevrolet Aveo SF 69 (а.с. 95 т.2), не може бути визнано доказом спільного придбання зазначеного транспортного засобу.

Оскільки автомобіль Chevrolet Aveo SF 69, державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску придбаний ОСОБА_4 за власні грошові кошти, він не може визнаватися спільною сумісною власністю.

Автомобіль Skoda Осtаvіа Tour, державний номер НОМЕР_2, придбаний ОСОБА_4 05 вересня 2005 року;

Судом встановлено, що у відповідності до кредитного договору № 522ДА 017К від 05 вересня 2005 року, Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» надав ОСОБА_4 кредит в сумі 19 700 доларів США для придбання транспортного засобу - автомобілю Skoda Осtаvіа Tour. (а.с. 131 т.2)

Поручителем за зазначеним договором виступив ОСОБА_10, у відповідності до договору поруки від 05 вересня 2005 року. (а.с. 133 т.2)

Згідно договору застави, від 05 вересня 2005 року, ОСОБА_4, на виконання умов кредитного договору від 05 вересня 2005 року № 522ДА 017К передала в заставу Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» автомобіль Skoda Осtаvіа Tour 2005 року випуску (а.с. 134 т.2)

Оскільки автомобіль Skoda Осtаvіа Tour придбаний ОСОБА_4 за власні грошові кошти, він не може визнаватися спільною сумісною власністю.

Сідельний тягач МАN F2000, державний номер НОМЕР_3, придбаний ОСОБА_4 07 квітня 2005 року, а оскільки ОСОБА_7 на зазначений період перебував в шлюбі з іншою жінкою, зазначене майно не може бути визнане спільною сумісною власністю

Судом встановлено, що причіп - цистерна СЗАП 83520А, державний номер НОМЕР_8, придбаний ОСОБА_4 25 серпня 2009 року, у відповідності до свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, співвласником причіпа-цистерни є ОСОБА_6, частки не визначені.

Незважаючи на зазначені відомості, позивач не звертався до ОСОБА_6 з позовом про визнання права власності.

Щодо спірних транспортних засобів, ні представник позивача, ні позивач не могли пояснити, скільки саме грошових коштів вкладав у кожний об'єкт ОСОБА_7, джерело отримання цих коштів, якими доказами підтверджується факт сумісного придбання майна, також позивачем не надано доказів користування цими транспортними засобами.

Крім того, у відповідності до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2007 року, судом задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно. (а.с.26.1)

У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо яких встановлено ці обставини.

В зв'язку з наведеним, обставини, щодо придбання ОСОБА_4 житлового будинку, що встановлені рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2007 року, яке набрало законної сиди, не підлягають доказуванню.

Згідно судового рішення, судом визнаний дійсним договір купівлі-продажу, відповідно до якого 11 березня 2005 року ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 продали, а ОСОБА_4 купила житловий будинок по АДРЕСА_2, за ОСОБА_4 визнане право власності на зазначене нерухоме майно.

ОСОБА_7 достовірно знав про зазначене рішення суду, копія рішення прикладена ним до позовної заяви, на оскаржував його, з позовом про визнання за ним прав покупця до сторін договору не звертався, також він не витребував грошові кошти.

Позивачем надана суду розписка від 11 березня 2005 року, відповідно до якої, ОСОБА_27 продала ОСОБА_4 та ОСОБА_7 частину житлового будинку по АДРЕСА_2 за еквівалент 3 500 доларів США, які отримала від них у рівних частках.

Позивачем також надана суду розписка від 11 березня 2005 року, відповідно до якої, ОСОБА_26 продав ОСОБА_4 та ОСОБА_7 належну йому частину житлового будинку по АДРЕСА_2 за еквівалент 850 доларів США, які отримав в повному обсязі.

Позивачем надана суду розписка без дати, відповідно до якої, ОСОБА_25 продала ОСОБА_4 та ОСОБА_7 частину житлового будинку по АДРЕСА_2 за еквівалент 850 доларів США, які отримала в повному обсязі.

Суд вищезазначені розписки не приймає як доказ, оскільки, позивачем не надані оригінали розписок.

Слід зазначити, що представник відповідача вказала на той факт, що про існування розписок, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ОСОБА_4 невідомо.

Копія одного аркуша із розрахункової книжки за постачання природного газу також не може прийнята судом як доказ придбання та права власності ОСОБА_7 на спірний житловий будинок.

На судові запити отримані відповідь КП «Новомосковськ водоканал» від 20 жовтня 2011 року, згідно якої в будинку по АДРЕСА_2 особовий рахунок з 2005 року зареєстрований на ОСОБА_27, з листопада 2008 року - на ОСОБА_4 (а.с.152 т.1), також отримана відповідь Новомосковського РЕМ ПАТ «Дніпрообленерго» від 21 жовтня 2011 року, згідно якої в період з 11.04.2005р. по 28.02.2011р. існували договірні відносини із ОСОБА_25, 28.02.2011р. був укладений договір із ОСОБА_4 (а.с.161 т.1).

Крім того, як зазначалося вище, станом на 11 березня 2005 року (дату укладення договору купівлі-продажу), ОСОБА_7 перебував в шлюбі з ОСОБА_8, тому, ОСОБА_7 не може бути визнаним власником спірного майна у відповідності до ст. 74 СК України.

Згідно довідки Публічного акціонерного товариства «Індекс-Банк», 16 березня 2005 року з ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 12 300 грн., станом на 13 січня 2011 року заборгованість відсутня. (а.с.127 т.2).

Як пояснила представник відповідача, ці грошові кошти були витрачені на ремонт будинку та виплачені ОСОБА_4 особисто.

Судом також встановлено, що у відповідності до довідки Комунального підприємства «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації» від 14 березня 2011 року, за ОСОБА_4 зареєстрована 1\2 частина мазутного господарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07 вересня 2010 року, виданого взамін договору купівлі-продажу від 30 травня 2007 року (а.с.82 т.1)

Встановлено судом, що 30 травня 2007 року між ОСОБА_28, ОСОБА_29 та ОСОБА_4, ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_28, ОСОБА_29 продали, а ОСОБА_4, ОСОБА_6 купили в рівних частинах комплекс будівель який складається з: мазутного господарства, насосної, нафтоулавлювача, залізничного мосту, огорожі. (а.с.166 т.1)

21 липня 2010 року Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради було прийняте рішення № 488 «Про дозвіл підприємцям ОСОБА_6 та ОСОБА_4 узаконення самовільно збудованих будівель та споруд на території власного мазутного господарства за адресою: АДРЕСА_3», згідно якого підприємцям ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було дозволено узаконити самовільно збудовані в 2009 році будівлі та споруди на орендованій земельній ділянці мазутного господарства за адресою: АДРЕСА_3: адміністративно-побутову будівлю; операторську; навіс, котельню; ємкості 1-38;, димогарну трубу, градирню, нафтоуловлювач, , огорожі. (а.с.167 т.1)

Згідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07 вересня 2010 року на підставі рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 02 вересня 2010 року, ОСОБА_4 є власником 1\2 частини комплексу - мазутного господарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, власником іншої половини - 1\2 частини вищезазначеного нерухомого майна, у відповідності до свідоцтва є ОСОБА_6. Комплекс складається з адміністративно-побутової будівлі площею 97,5 кв.м.; операторської; навісу, котельні площею 92,6 кв.м.; мазутосховища, мазутосховища, ємкості, димогарної труби, градирні, нафтоуловлювача, нафтоуловлювача, огорожі, покриття. (а.с.54 т.1)

Судом встановлено, що Свідоцтво про право власності від 07 вересня 2010 року було видане поза межами періоду сумісного проживання, що розглядається.

Факт того, що 1\2 частина мазутного господарства не є сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_7 підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_9, який вказав на той факт, що мазутне господарство було придбане для підприємницької діяльності його сином - ОСОБА_11 та сином ОСОБА_4 - ОСОБА_10, за належні їм грошові кошти, але право власності на мазутне господарство оформили на його тещу - ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Судом також встановлено, що 17 березня 1998 року між Представництвом Фонду державного майна України в м. Новомосковську та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс» був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс» придбало приміщення площею 55,6 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_4. (а.с.12 т.2)

Судом встановлено, що 28 березня 2002 року між Територіальної громадою м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради депутатів та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс» був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс» придбало нежиле приміщення площею 11,8 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_4. (а.с.16 т.2).В зв'язку із придбанням ТОВ «Люкс» вказаних приміщень видані Свідоцтво про власність від 18 березня 1998 року та підставі Свідоцтво про власність від 04 квітня 2002 року.

21 березня 2007 року Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради було прийнято рішення за № 221 «Про оформлення права власності на приміщення перукарні та нежиле приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_4», відповідно до якого, визнане право власності на приміщення перукарні площею 55,0 кв.м. та нежиле приміщення площею 11,8 кв.м. в рівних частках за засновниками Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.19 т.2)

Згідно до Свідоцтва про право власності від 28 березня 2007 року, ОСОБА_4 є власником на праві спільної часткової власності 1\2 частини приміщення перукарні площею 55,0 кв.м. по АДРЕСА_4 (а.с. 14 т.2).

Згідно до Свідоцтва про право власності від 28 березня 2007 року, ОСОБА_4 є власником на праві спільної часткової власності 1\2 частини нежилого приміщення площею 11,5 кв.м. по АДРЕСА_4 (а.с. 20 т.2).

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою- підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, дата проведення реєстрації 19 жовтня 2005 року (а.с.117 т.2)

19 вересня 2007 року між Фондом комунального майна виконавчого комітету Новомосковської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 придбала нежиле приміщення площею 53,5 кв.м. по АДРЕСА_4. (а.с. 82 т.2)

Згідно Додаткової угоди № 1 до Договору кредитної лінії № 8\2007\840-МКЗ65 від 26 грудня 2007 року, Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» наданий кредит ОСОБА_4 в сумі 30 000 доларів США. (а.с.128 т.2)

Згідно квитанції платіж за кредитним договором № 8\2007\840-МКЗ65 від 26 грудня 2007 року в розмірі 12 490. 09 доларів США сплачений 24 грудня 2012 року..

Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_15 підтвердили той факт, що кредит в сумі 30 000 доларів США був отриманий ОСОБА_4 з метою проведення реконструкції перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_5» та кошти були витрачені на реконструкцію та обладнання перукарні, грошові кошти на придбання нежилого приміщення, що примикає до перукарні в сумі 40 000 грн. були надані сином ОСОБА_10

По жодному нерухомому об'єкту ні представник позивача, ні позивач не могли пояснити, скільки саме грошових коштів вкладав у кожний об'єкт ОСОБА_7, джерело отримання цих коштів, якими доказами підтверджується факт сумісного придбання майна. Також не надано позивачем і доказів користування цими об'єктами нерухомого майна.

Постановою Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року (Справа № 6-79цс13), висловлена наступна правова позиція щодо майна фізичної особи-підприємця, відповідно до якої, майно фізичної особи-підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст. 57 СК України, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст.ст. 60,61 СК України.

Оскільки джерелом набуття вищевказаного спірного майна є особисті кошти ОСОБА_4, позивач не представив належних та допустимих доказів його сумісного придбання, нежиле приміщення площею 53. 5 кв.м. по АДРЕСА_4 було придбане нею, як фізичною особою-підприємцем, перукарня по АДРЕСА_4 використовується нею в підприємницькій діяльності для одержання прибутку, 1\2 частина мазутного господарства була придбана та реконструйована для використання в підприємницькій діяльності для одержання прибутку, зазначене майно не може розглядатись, як об'єкт спільної сумісної власності.

Оскільки судом не встановлений факт проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_4, як чоловіка та жінки без шлюбу, судом встановлено, що спірне майно було придбане за рахунок коштів ОСОБА_4, підстав для застосування ст. 74 СК України та ст.ст. 60, 61, 69, 70 , 71 СК України та визнання спірного майна спільною сумісною власністю немає, та в задоволенні зазначеної частини позовних вимог належить відмовити.

Стосовно вимог позивача про поділ майна, суд приходить до наступного.

Як зазначалося вище, у відповідності до ст. 74 СК України, на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

На підставі ст. 69 СК України, 1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. 2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

У відповідності до ст.. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно до вимог ст. 71 СК України, 1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. 2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. 3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. 4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Як зазначалося вище, у відповідності до ст.ст. 10,60 ЦПК України, сторони повинні надати докази тих обставин, на які вони посилаються.

Позивачем у справі взагалі не надані докази щодо вартості спірного майна на теперішній час.

Судом, за клопотанням позивача, призначалася товарознавча та будівельна експертизи для визначення вартості транспортних засобів та нерухомого майна, але, експертиза не була проведена в зв'язку з неоплатою позивачем вартості проведення експертиз, в наступному, представник позивача відмовився від проведення експертизи.

В зв'язку з тим, що судом не встановлений факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 як чоловіка та жінки без шлюбу, майно не визнане їх спільною сумісною власністю, позивачем не надані суду докази вартості спірного майна, тому, в задоволенні позовних вимог в частині поділу майна також належить відмовити.

Стосовно вимог позивача про визнання права власності ОСОБА_7 на спірне майно, суд приходить до наступного.

Згідно до ст.24 ЦК України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У відповідності до ч.4 ст. 24 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті.

В зв'язку з наведеним, позовні вимоги в частині визнання права власності за ОСОБА_7 на спірне майно, крім підстав. зазначених вище, також не може бути визнане в зв'язку із смертю останнього ІНФОРМАЦІЯ_4.

У відповідності до ст.37 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь якій стадії цивільного процесу, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Так, ухвалою суду від 02 липня 2012 року до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 був залучений його спадкоємець - ОСОБА_1.

В той же час. ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про визнання за ним права власності на спірне майно в порядку спадкування за законом після батька - ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4.

В звязку з наведеним, не підлягають задоволенню також і вимоги позивача в частині вимог про визнання права власності на спірне майно.

Враховуючи вищевикладене і керуючись ст.ст.10, 60, 61, 88, 256, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 24, 1216, 1218, 1258, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 3, 60, 61, 69, 70, 71 74 СК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд,

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, визнання права власності на майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Д.І. Городецький