АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/793/216/14 Справа № 1-525/12 Категорія: ч.2 ст. 147 та ін. ст.ст. КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Орленко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Охріменко І. К.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОхріменка І.К.

суддів Суходольського М.І., Неділька М.І.,

з участю прокурораРейдала Ю.Д.

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

засудженихОСОБА_13., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11, ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси у приміщенні апеляційного суду кримінальну справу за апеляціями прокурора, який підтримував державне обвинувачення у суді першої інстанції Рейдала Ю.Д., засуджених ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.12.2013 року, яким

1) ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси, українець, громадянин України, освіта середня, не працюючий, одружений, проживаючий за адресою АДРЕСА_1, раніше судимий: - 28.12.2001 року Черкаським апеляційним судом за ст.ст.69, 187 ч.4, 42 ч.І КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Верховного суду України від 28.05.2002 року склад злочину по окремому епізоду перекваліфіковано і засуджено за ст.ст.69, 187 ч.4, 14, 187 ч.4, 44 КК України на 8 років позбавлення волі. Ухвалою Верховного суду України від 02.06.2003 року ухвала від 28.05.2002 року скасована і справу направлено на новий розгляд. Ухвалою Верховного суду України від 14.10.2003 року засуджено за ст.ст. 187 ч.4, 14, 187 ч.4, 42 КК України на 8 років позбавлення волі. Звільнений 05.12.2008 року із місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, засуджений

за ч.З ст.146 КК України на 7 років позбавлення волі; за ч.2 ст.147 КК України на 9 років позбавлення волі;

за ч.5 ст.186 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.4 ст.189 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.З ст.289 КК України на 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_11 покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_11 вирішено рахувати з 30.12.2013 року, зарахувавши в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з 24.11.2009 року по 23.06.2012 року таз 22.01.2013 року по 29.12.2013 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили залишено без змін у вигляді тримання під вартою.

2) ОСОБА_13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с

Новосамарка Красноокнянського району Одеської області,

громадянин України, українеуь, освіта середня, не одружений, не

працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: -

25.03.2005 року Приморським районним судом м. Одеса за ст.ст.186

ч.5, 69, 187 ч.4, 357 ч.З, 70 КК України на 5 років 6 місяців

позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Верховного суду

України від 14.03.2006 року його дії перекваліфіковані з ч.4 ст. 187

КК України на ч.2 ст. 187 КК України, з ч.5 ст. 186 КК України на ч.2

ст.186 КК України і засуджено за ст.ст.186 ч.2, 69, 187 ч.2, 70 КК

України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Звільнений 10.04.2009 року по відбуттю строку покарання;

засуджений:

за ч.І ст.122 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч.З ст.146 КК України на 7 років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 147 КК України на 9 років позбавлення волі;

за ч.5 ст.186 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.4 ст.189 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.З ст.289 КК України на 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

і

Ч

Згідно ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим

визначено ОСОБА_13 покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_13 вирішено рахувати з 30.12.2013 року, зарахувавши в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з 25.11.2009 року по 29.12.2013 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили залишено - тримання під вартою.

3) ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3

м. Ташкент, Узбекистан, громадянин України, росіянин, освіта

середня технічна, не одружений, не працюючий, проживаючий за

адресою АДРЕСА_3, раніше судимий: - 25.03.2005

року Приморським районним судом м. Одеса за ст.ст.186 ч.5, 69,

187 ч.4, 357 ч.З, 70 КК України на 5 років позбавлення волі з

конфіскацією майна. Ухвалою Верховного суду України від

14.03.2006 року його дії перекваліфіковані з ч.4 ст.187 КК України

на ч.2 ст.187 КК України, з ч.5 ст.186 КК України на ч.2 ст.186 КК

України і засуджено за ст.ст.186 ч.2, 69, 187 ч.2, 70 КК України на 5

років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 10.10.2008

року по відбуттю строку покарання;

засуджений:

за ч.І ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч.З ст. 146 КК України на 7 років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 147 КК України на 9 років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ч.5 ст. 186 КК України на 8 років б місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.4 ст.189 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.З ст.289 КК України на 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Згідно ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_10 покарання - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_10 вирішено рахувати з 30.12.2013 року, зарахувавши в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з 24.11.2009 року по 29.12.2013 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили залишено - тримання під вартою.

4) ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_6,

громадянин України, українець, освіта середня, одружений, має на

утриманні малолітню доньку, не працюючий, проживаючий за

адресою АДРЕСА_4, раніше не судимий;

засуджений:

за ч.І ст.122 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч.З ст.146 КК України на 7 років позбавлення волі;

за ч.2 ст.147 КК України на 9 років позбавлення волі;

за ч.5 ст.186 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.4 ст.189 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.З ст.289 КК України на 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Згідно ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_9 покарання - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_9 вирішено рахувати з 30.12.2013 року, зарахувавши в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з 25.11.2009 року по 29.12.2013 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишено - тримання під вартою.

5) ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.

Єкатеринбург Луганської області, громадянин України, українець,

освіта незакінчена вища, не одружений, не працюючий,

проживаючий за адресою АДРЕСА_5, в

силу ст.89 КК України раніше не судимий,

засуджений:

за ч.З ст.146 КК України на 5 років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 147 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 4 роки 9 місяців позбавлення волі;

за ч.4 ст. 189 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

за ч.З ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 4 роки 8 місяців позбавлення волі.

Згідно ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_12 покарання - 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України вирішено звільнити ОСОБА_12 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку - 3 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього передбачені ст.76 КК України зобов'язання: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти зазначену КВІ про зміну місця проживання, роботи, навчання та періодично з'являтися для реєстрації в дану КВІ.

Вирішено зарахувати засудженому ОСОБА_12 в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з 25.11.2009 року по 23.06.2012 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили залишено - підписки про невиїзд.

6) ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с Іванівка Очаківського району Миколаївської області, громадянин України, українець, освіта неповна середня, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою АДРЕСА_6, в силу ст.89 КК України не судимий,

засуджений за ч.5 ст.27, ч.І ст.147 КК України на 5 років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_8 вирішено рахувати з

30.12.2013 року, зарахувавши в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з

25.11.2009 року по 29.12.2013 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили

залишено без змін - тримання під вартою.

Вирішено стягнути із засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_17, в якості відшкодування шкоди, завданої злочином, грошові кошти в сумі 1 003 655,00 грн.

А також - стягнути судові витрати в сумі 5 186,40 грн. за проведення експертиз у справі на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області із засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_8 в рівних долях по 864,40 грн. з кожного.

Вирішено питання про речові докази,-

в с т а н о в и л а :

Засуджені визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

ОСОБА_11, будучи раніше судимим, користуючись авторитетом серед раніше судимих осіб, в липні 2009 року створив та очолив стійку організовану злочинну групу корисливої спрямованості з метою незаконного захоплення і триманні особи як заручника і спонукання родичів захопленого до виплати грошової винагороди, розробивши для цього план-схему, до складу якої увійшли в якості активного виконавця і старшого групи його знайомий ОСОБА_13, раніше судимий за ст.ст.186, 187 КК України, з яким спільно відбував покарання у Літинській ВК-123 Вінницької області, який 10.04.2009 року звільнився з місць позбавлення волі, і дав згоду на участь у вчиненні вказаного злочину, та виконав наказ підшукати двох членів групи, в якості активних виконавців, яких добре знав, міг на них

покластися, яких повинен був ознайомити із загальним планом діяльності при здійсненні вказаного злочину та відведеними їм ролями. В подальшому, до складу організованої групи для реалізації заздалегідь розробленого ОСОБА_11 плану, пов'язаного з незаконним захопленням і триманням громадянина ОСОБА_17 в якості заручника, переслідуючи мету спонукання родича затриманого ОСОБА_18 до виплати грошової винагороди, як умови звільнення затриманого були залучені: ОСОБА_9, ОСОБА_10, раніше судимий за ст.ст.186, 187 КК України, та ОСОБА_12 (залучений до організованої злочинної групи безпосередньо організатором ОСОБА_11.) які добровільно надали згоду приймати участь у здійснені злочинів у складі організованої групи та відповідно виконувати обумовлені за вказівкою ОСОБА_11 обов'язки згідно погодженого ними планом, який розробив ОСОБА_11, захоплення і тримання в якості заручника мешканця м. Черкаси ОСОБА_17., 1965 року народження, з метою спонукання брата останнього ОСОБА_18 до виплати їм грошової винагороди 1000000 доларів США за звільнення затриманого, і в проміжок часу із липня 2009 року по 24 листопада 2009 року в м. Черкаси вчинила наступні злочини.

Так, ОСОБА_13, ОСОБА_9, і ОСОБА_10, діючи за за вказівкою ОСОБА_11, з метою здійснення запланованого злочину, 05.10.2009 року прибули потягом сполученням «Одеса-Київ» у м. Черкаси, де ОСОБА_12, також за вказівкою ОСОБА_11, зустрів їх та на своєму автомобілі «Саманд», д.н.з. НОМЕР_1, відвіз до АДРЕСА_7.

Далі ОСОБА_13 протягом жовтня 2009 року шляхом обману, під приводом обговорення пропозицій пов'язаних з бізнесом на взаємовигідних умовах, під час телефонних розмов та зустрічей з родичами і колишніми співробітниками ОСОБА_17, намагався організувати зустріч потерпілого з ним в заздалегідь обраному ОСОБА_11 місці, на що в решті 04.11.2009 року ОСОБА_17, будучи введеним в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_13, погодився і близько 18 год., на власному автомобілі марки ВАЗ-2102, д.н.з. НОМЕР_2, прибув на місце зустрічі біля території парку 50-річчя Жовтня у м. Черкаси, що по вул. Дахнівській, куди також прибули для реалізації запланованих злочинних дій ОСОБА_13, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, також їх чекав на автомобілі ОСОБА_12

Після того як ОСОБА_17 припаркував свій автомобіль неподалік зупинки громадського транспорту «Перша міська лікарня», за вказівкою ОСОБА_11, яку отримав ОСОБА_13 по телефону, ОСОБА_17 був захоплений ОСОБА_13, ОСОБА_10 і ОСОБА_9, які, проти волі потерпілого, із застосуванням фізичної сили, з метою істотного обмеження вільного руху, пересування і здійснення контролю над ОСОБА_17, зв'язали руки і ноги останнього і змусили його випити заздалегідь приготовлену ними суміш горілки і медичного препарату «Клофелін».

Одразу після цього, за вказівкою ОСОБА_11 по телефону, щодо перевірки та вилучення засобів мобільного зв'язку, ОСОБА_10, ОСОБА_9 і ОСОБА_13, діючи в складі організованої ОСОБА_11 злочинної групи та чітко виконуючи вказівки останнього, відкрито, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_17, обшукали одяг потерпілого та незаконно, проти волі ОСОБА_17, обшукали салон вищевказаного автомобілю, в результаті чого виявили барсетку потерпілого. ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_13 протиправно вилучив із барсетки ОСОБА_17 мобільний телефон Нокіа 3310, вартістю 300,00 грн., в якому було встановлено стартовий пакет Лайф, вартістю 25,00 грн., на рахунку якого знаходилось близько 30,00 грн., і таким чином відкрито заволоділи чужим майном на загальну суму 355,00 грн., з яким ОСОБА_13, вийшов з даного автомобіля і який передав ОСОБА_11 за його вказівкою.

Далі, ОСОБА_9, діючи згідно розробленого ОСОБА_11 і доведеного до кожного учасника групи плану, сів на водійське сидіння автомобілю ОСОБА_17, після чого, умисно, незаконно, за вказівкою ОСОБА_13, всупереч волі ОСОБА_17, разом з іншими членами групи і потерпілим, проїхав на даному автомобілі близько ЗО метрів, зупинив автомобіль у неосвітленому місці, де учасники групи, на протязі близько 30 хвилин., чекали щоб суміш горілки і медичного препарату «Клофелін» почала діяти на ОСОБА_17 і останній заснув. Після цього, за вказівкою ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_13 і ОСОБА_9, незаконно, всупереч волі власника транспортного засобу ОСОБА_17 і разом з ним, на вищевказаному автомобілі, під керуванням ОСОБА_9, приїхали до дачного будинку АДРЕСА_7, де висадили потерпілого. На протязі всього часу ОСОБА_11, разом із ОСОБА_12 на автомобілі останнього супроводжували їх від вул. Дахнівська в м. Черкаси до перехрестя дороги в напрямку села Чапаєвка Золотоніського району, де залишилися чекати повернення ОСОБА_9 на автомобілі потерпілого ОСОБА_17 і, дочекавшись якого супроводжували останнього в м. Черкаси, де за вказівкою ОСОБА_11 ОСОБА_9 залишив автомобіль в районі драматичного театру м. Черкаси по бул. Шевченка, 234, а самі відвезли ОСОБА_9 до дачного кооперативу «Кристал» с Мельники, до вказаного будинку, який належить ОСОБА_12, де протягом трьох діб ОСОБА_13, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 умисно, незаконно, протиправно, примусово тримали потерпілого ОСОБА_17, як заручника, зв'язавши йому руки і ноги, та змушували його протягом вказаного періоду часу вживати спиртні напої, в які розбавляли медичний препарат «Клофелін».

Крім цього, ОСОБА_13 04.11.2009 року, діючи спільно та погоджено з ОСОБА_9 і ОСОБА_10, після захоплення ОСОБА_17 як заручника, та транспортування останнього до дачного будинку АДРЕСА_7, під час перенесення ОСОБА_17 у приміщення вказаного будинку, близько 18 год. 45 хв., знаходячись біля останнього, умисно та цілеспрямовано, з метою подолання опору потерпілого, нанесли захопленому ними ОСОБА_17, близько десяти ударів кулаками рук в область грудної клітки і ребер, у результаті чого, згідно висновку судово-медичної експертизи №1580 від 26.11.2009 року потерпілому ОСОБА_17 спричинені тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з переломом передніх відділів восьмого ребра зліва, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Крім цього, ОСОБА_10, повторно 04.11.2009 року, близько 18 год.55 хвилин після нанесення потерпілому ОСОБА_17 ударів для подолання опору останнього під час занесення потерпілого до приміщення дачного будинку АДРЕСА_7, користуючись безпорадним станом ОСОБА_17, провів обшук кишень його одягу, де виявив та здійснив крадіжку належних потерпілому грошей в сумі 3 300 грн.

Надалі, в очікуванні виплати грошової винагороди за звільнення потерпілого в сумі 1 000 000,00 доларів США, з метою недопущення виявлення їх місцезнаходження і подальшого переховування заручника, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, за вказівкою організатора злочинної групи ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9 і ОСОБА_12, діючи як співвиконавці, на автомобілі ОСОБА_12 «Саманд», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням останнього, 07.11.2009 року примусово перевезли ОСОБА_17 з с Мельники, Чорнобаївського району Черкаської області до с Новосамарка Красноокнянського району Одеської області. При цьому, з метою обмеження свободи пересування потерпілого і зменшення його активності, попередньо зв'язали йому руки та ноги і використовуючи медичний шприц ввели внутрішньовенно медичний препарат «Димедрол».

Прибувши до вказаного населеного пункту, згідно обумовленого злочинного плану, помістили ОСОБА_17 в будинок, який належить ОСОБА_8, який в перших числах листопада 2009 року, діючи з корисливих мотивів, надав свою згоду на пропозицією свого рідного брата ОСОБА_13, який діяв за вказівкою ОСОБА_11, надати своє житло в селі Новосамарка Красноокнянського району Одеської області, де він постійно проживає, знайомим ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 з метою утримання останніми в якості заручника ОСОБА_17, та за це мав отримати певну грошову винагороду, так як був повідомлений і обізнаний із планом вищевказаних осіб, направленим на досягнення певної мети, тобто отримання грошової винагороди за утримання певної особи, як заручника в своєму житловому будинку, де примусово тримали потерпілого із застосуванням фізичного насильства і погроз його застосування з метою отримання грошової винагороди як умови його звільнення, тобто незаконно тримався членами організованої групи і був позбавлений волі протягом тривалого часу-21 день.

В цей період ОСОБА_11 04 і 05 листопада 2009 року, діючи в складі організованої злочинної групи, після захоплення активними членами вказаної злочинної групи як заручника громадянина ОСОБА_17, здійснив вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, в тому числі і вбивством, обмеження його свободи шляхом відправлення відповідного текстового повідомлення та направлення підготовленого листа-

вимоги, вимагаючи від брата заручника ОСОБА_18 передачі чужого майна, яке належить останньому, а саме грошових коштів в сумі 1 000 000,00 доларів США за звільнення ОСОБА_17

У подальшому, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, користуючись своїм беззаперечним авторитетом серед учасників цієї групи, ОСОБА_11 наказав одному з її активних членів ОСОБА_13 продовжити злочинні дії з пред'явлення вимог передачі вищевказаного майна, шляхом здійснення відповідних телефонних дзвінків громадянину ОСОБА_18 при цьому ОСОБА_13, в період часу з 14.11.2009 року до 24.11.2009 року за вказівкою ОСОБА_11, приїжджав до м. Черкаси, де неодноразово телефонував братові заручника, під час телефонних розмов з ОСОБА_18, виконуючи злочинний план з отримання грошової винагороди за звільнення ОСОБА_17, доведений до всіх учасників організованої групи, скоїв шість дзвінків ОСОБА_18 з вимогою передати грошові кошти в сумі 1 000 000,00 доларів США за звільнення брата, та за проханням останнього і погодженням з ОСОБА_11, змінив розмір грошової винагороди з 1 000 000,00 доларів США на 600 000,00 доларів США за звільнення ОСОБА_17, проте вищевказану винагороду учасники організованої ОСОБА_11 групи так не отримали, в силу незалежних від них обставин, оскільки були затримані працівниками міліції 24.11.2009 року, а ОСОБА_17 був звільнений.

07.11.2009 року ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, із с Мельники Чорнобаївського району доставили в житловий будинок, що належить ОСОБА_8 в с. Новосамарка, незаконно затриманого заручника ОСОБА_17, якого в подальшому помістили у вищевказаний будинок, де із застосуванням фізичного насильства, погроз його застосування, із відома власника будинку ОСОБА_8 незаконно та протиправно утримували заручника до 24.11.2009 року до часу звільнення останнього працівниками міліції, переслідуючи мету отримання грошової винагороди в сумі 600 000,00 доларів США за умови його звільнення як заручника обмежуючи таким чином свободу пересування потерпілого включно до 24.11.2009 року.

У поданих на вирок апеляціях:

- прокурор, не заперечуючи встановлених судом фактичних обставин справи, просить скасувати вирок суду відносно ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, мотивуючи, що ОСОБА_11 раніше судимий за скоєння тяжких злочинів, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, а навпаки скоїв умисний, корисливий злочин, що під час досудового слідства та судового розгляду засуджені ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 повністю не визнали своєї вини, не розкаялися, не намагалися відшкодувати спричинену шкоду, що ряд вчинених засудженими злочинів є особливо тяжкими,. Просить постановити новий вирок, яким засудити:

ОСОБА_11 за:

4.2 ст.147 КК України на 12 років позбавлення волі,

4.3 ст.146 КК України на 9 років позбавлення волі,

ч.5 ст.186 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

4.3 ст.289 КК України на 8 років позбавлення волі, з конфіскацією майна,

4.4 ст.189 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна

і на підставі ст.70 КК України остаточно призначити покарання - 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_12 за:

4.2 ст.147 КК України на 9 років позбавлення волі,

4.3 ст.146 КК України на 8 років позбавлення волі,

4.3 ст.289 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,

4.4 ст.189 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

4.3

і на підставі ст.70 КК України остаточно призначити покарання - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_8 за ч.5 ст.27 ч.І ст.147 КК України на 8 років позбавлення волі.

- засуджений ОСОБА_9 просить дати належну оцінку доказам у справі і

перевірити законність його затримання, звертаючи увагу, що у протоколі затримання його не

вказані місце та час затримання. Вважає, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам

справи, що суд неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, не врахував

його явку з повинною до органу дізнання в ніч з 24.11.2009 року на 25.11.2009 року, про яку

підтверджують свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (ДІМ та перший заступника начальника

Красноокнянського РВ УМВС України в Одеській обл.) і яку, як він вважає, приховали слідчий

ОСОБА_22 та начальник слідчого ОСОБА_39., щоб шантажувати та примусити його давати

визнавальні показання щодо діяльності штучно створеної організованої злочинної групи, які

також, - на його впевненість, - фальсифікували матеріали справи, знищили відеозапис

особистого обшуку, допиту, відтворення обстановки та обставин події, впізнання потерпілим

засудженого, а слідчий ОСОБА_25 підробив протоколи ряду слідчих дій.

Мотивує, що його дії підпадають під дію ст.ст.39, 40 КК України (вчинення злочину внаслідок крайньої необхідності, під фізичним або психічним примусом), тим, що він не знав про існування спільного плану дій злочинної групи і не надавав своєї згоди на участь у здійсненні злочину, а став заручником ситуації, що склалася через ОСОБА_13, який, попередньо пояснивши, що він та його товариш збираються купувати автомобіль у м. Києві і тому їм потрібна його допомога як водія, покликав його за кермо, оскільки товариш перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. Стверджує, що у момент захоплення заручника ОСОБА_10 та ОСОБА_13 він був за 20 метрів від автомобіля заручника та не бачив, що відбувається в автомобілі (було темно). Також не знав, що власник автомобіля дає дозвіл на керування під примусом. А коли він дізнався, що викрадено людину, він відмовився від участі у цих подіях, але ОСОБА_13 погрожував йому розправою над ним та його рідними, а ОСОБА_10 все контролював.

- засуджений ОСОБА_11 вважає невідповідними висновки суду фактичним

обставинам справи, однобічним і упередженим судового слідства, проведеним з істотним

порушення вимог кримінального процесуального законодавства, неправильним застосуванням

закону про кримінальну відповідальність і просить змінити вирок, виправдати його за ч.З

ст.146, ч.2 ст.147, ч.5 ст.186, ч.4 ст.189, ч.З ст.289 КК України, засудити його за ч.І ст.396 КК

України (приховування злочину) та призначити покарання в межах відбутого строку

ув'язнення.

Мотивує про свою непричетність до вчинення ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_9. злочинів та участі в їх організації, тим, що з показань останніх - вони знали та вперше побачили його у відділі УБОЗ 25.11.2009 року після його затримання; - що жоден свідок не вказав на те, що він організував захоплення заручника; - що будь яких даних, що він керував діями інших засуджених по телефону, при огляді наявних у справі мобільних телефонів та роздруківок дзвінків з його домашнього телефону, встановлено не було; - що у матеріалах справи немає доказів причетності його до виготовлення листа з вимогою виплатити винагороду за повернення заручника (не було встановлено доказів виготовлення вказаного листа з допомогою вилученої у нього оргтехніки, немає відбитків його пальців на листі (дані оперативно-розшукових заходів, протоколу огляду предметів від 17.12.2009 року, висновок експертизи №1/728 від 25.12.2009 року), і не було встановлено особу, яка його виготовила, місце виготовлення чи оргтехніку, з допомогою якої виготовлено цей лист; - що у протоколі обшуку його квартири від 24.11.2009 року не вказано ніяких особливих ознак вилучених клаптиків паперу, не вказано про виявлення 50 клаптиків паперу із зошита в клітинку з рукописним текстом, які судом визнано як доказ винуватості ОСОБА_11 у вчиненні

злочинів, а, натомість, указано про виявлення порваних клаптиків паперу у кількості 50 шт. і, що дослідити ці докази через недбалість органів досудового слідства виявилося неможливим, а припущення суду про тотожність вказаних речей спростовується показаннями слідчих ОСОБА_22, ОСОБА_24., ОСОБА_25. та свідка ОСОБА_19, які спостерігали виявлення у його квартирі клаптиків паперу, та пояснювали, що ці клаптики паперу є розірваним аркушем формату А-4 розміром 1-2 см, а не 50 шматками паперу із зошита в клітинку розміром 6-12 см.; слідчий ОСОБА_22. при складанні протоколу від 12.12.2009 року огляду 50 шматків паперу із зошита у протоколі не вказав коли, де та під час якої слідчої дії було вилучено цей доказ і пояснив суду, що у матеріалах справи відсутні дані про місце виявлення цього доказу.

Вважає, що суд не дав оцінки доказам, які доводять невинуватість його у створенні злочинної групи (показанням засуджених, протоколам очних ставок та відтворення обстановки та обставин події із засудженими), безпідставно відхилив докази невинуватості ОСОБА_11, а саме протоколи огляду предметів від 12.12.2009 року та від 17.12.2009 року, висновки експертів від 16.12.2009 року, показання свідків ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_19

Показання засудженого ОСОБА_13 про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні злочинів отримані під психологічним та фізичним тиском зі сторони працівників УБОЗу, які незаконно утримували ОСОБА_13 протягом 24, 25 та 26 листопада 2009 року поза межами ІТТ в кабінеті оперативників УБОЗу прикутим до батареї опалення, без сну та їжі, безперестанку допитуючи. Лише в обмін на показання проти ОСОБА_11 працівники УБОЗу припинили катувати ОСОБА_13 Згідно журналу реєстрації затриманих і доставлених до ІТТ Придніпровського РВ ОСОБА_13 був доставлений 26.11.2009 року о 20 год. 30 хв.

Засуджений ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_11 про те, що він збирається викрасти людину в м. Черкаси. З цього приводу ОСОБА_11 написав листа в УМВС України в Черкаській області, однак не відправив його;

- засуджений ОСОБА_10 просить вирок змінити, мотивуючи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину внаслідок надмірної суворості, виключивши кваліфікуючу ознаку вчинення злочину організованою групою, кваліфікацію його дій за ст.122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) змінити на ст.128 КК України (необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження), вважати його винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.І ст.147, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289, ст.128 КК України, за ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити до відбування покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Указує на те, що в даному випадку не мало місця вчинення злочину організованою злочинною групою. Усі співучасники діяли ситуативно та не мали спільного плану дій. Доказом, що свідчить про вчинення злочину організованою злочинною групою, є клаптики паперу, вилучені у квартирі ОСОБА_11, однак слідчий ОСОБА_24 пояснював, що розмір вилучених ним клаптиків паперу значно дрібніший ніж ті, які були вилучені у ОСОБА_13 після його затримання. Ці клаптики було поміщено до чорного пакету, однак клаптики паперу із зошиту в клітинку містилися у прозорому файлі. Слідчий ОСОБА_25 при складенні обвинувального висновку про наявність клаптиків паперу із зошита в клітинку не зазначив, однак послався на протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 та на висновок експертизи шматків паперу із зошиту в клітинку.

Доказів зв'язку ОСОБА_13 із ОСОБА_11 у справі не має. Не встановлено з ким розмовляв ОСОБА_17, коли ОСОБА_13, прийшовши до нього, попросив поговорити по телефону зі своїм керівником, оскільки голос ОСОБА_11 ОСОБА_17 знає. Свідок ОСОБА_26 спростувала доводи про причетність ОСОБА_11 до вчинення злочинів.

Показання ОСОБА_17 при проведенні впізнання ОСОБА_12 містять протиріччя. Також показання ОСОБА_17 про те, що його захоплювали 4 особи спростовуються показаннями свідків ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42 та ОСОБА_43. Вина ОСОБА_12 доводиться лише показаннями

засуджених, які вибили з них працівники УБОЗу. ОСОБА_12, коли перевозив автомобілем ОСОБА_10, ОСОБА_13 та заручника та надавав їм для проживання своє житло, не знав, що має місце вчинення злочину. Апелянт вказує, що злочин вчинено ним та ОСОБА_13 у співучасті.

Суд не врахував наявність явки з повинною ОСОБА_9, який вчиняв злочин під примусом ОСОБА_13 та діяв у стані крайньої необхідності.

Заручника ОСОБА_10 не бив, а лише утримував з допомогою захвату, щоб подолати його опір, отже умисне нанесення тілесних ушкоджень не може мати місця;

- засуджений ОСОБА_8 просить вирок змінити, а справу щодо нього закрити за відсутністю складу злочину, мотивуючи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, оскільки суд не врахував, що його було поставлено перед фактом перебування у його будинку сторонньої людини зі зв'язаними руками і ногами. Його брат ОСОБА_13 не послухав вимог апелянта залишити його помешкання. Доказів про обізнаність апелянта з планом дій злочинної групи у справі не має. Це підтверджується відеозаписом показань ОСОБА_8 відразу після його затримання працівниками УБОЗу, де він розповідає все, що знає про вчинений злочин. Частина цього відеозапису з поясненнями ОСОБА_8 та ОСОБА_9. видалена працівниками міліції для того, щоб обвинуватити ОСОБА_8 у вчиненні тяжкого злочину, щоб він не міг на підставі ст.63 Конституції України відмовитися від повідомлення про вчинення злочину близькими родичами та не міг не свідчити проти них;

- засуджений ОСОБА_13, мотивуючи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, вважає висновок суду про вчинення злочину організованою злочинною групою необгрунтованим, стверджує, що він не організовував вчинення злочину, що ОСОБА_12 та ОСОБА_9 не вчиняли злочину, що злочин вчинено ним за попередньою змовою з ОСОБА_10 і просить вирок щодо нього змінити, перекваліфікувавши його дії на ч.2 ст.146, ч.І ст.147, ч.2 ст.186, ч.2 ст.189, ч.2 ст.289, ст.128 КК України, застосувати щодо нього положення ст.69 КК України та на підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити йому покарання у межах фактично відбутого на момент прийняття судового рішення позбавлення волі з конфіскацією майна. При цьому просить урахувати, що він щиро розкаюється, що не виключається при частковому визнанні вини.

Заявляє, що усі його показання на початку досудового слідства дані під впливом примусу працівниками УБОЗ до дачі неправдивих показань, що підтверджується фототаблицями до протоколів відтворення обстановки та обставин подій з його участю, де на його обличчі видно сліди насильства і відсутність рапортів з даного приводу свідчить про приховування цього факту працівниками УБОЗ; - що зміст протоколу його допиту від 25.11.2009 року сфальсифікований слідчим ОСОБА_24., який підробив його підпис; - що його змусили обмовити в організації вчинення злочину ОСОБА_11, що останній є особою на ім'я „ОСОБА_11", про існування якого не міг знати ні від кого ОСОБА_10, який вказав, що організатором злочину є саме „ОСОБА_11", і такі протиріччя у їх показаннях не усунуто.

Також стверджує, що ОСОБА_11 особисто не знайомив його з ОСОБА_12, а лише дав його номер телефону та пояснив, що мова йде про оренду його дачного будинку; - що він не казав ОСОБА_10 чи ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_12 це знайомий, ОСОБА_11 чи ОСОБА_11, а навпаки попереджував своїх співучасників про необхідність вести себе обережно у присутності ОСОБА_12, оскільки останній не знає про злочинність їх дій.

Заявляє, що ОСОБА_9 до керування автомобілем ОСОБА_17 він залучив шляхом обману та погроз насильством щодо нього та його родичів, а захисник ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_44

підтвердив, що відносно його підзахисного працівники УБОЗ чинили тиск, щоб він дав неправдиві показання, які суд поклав в основу обвинувачення.

Звертає увагу, що він був затриманий разом з ОСОБА_10 24.11.2009 року, а не 25.11.2009 року, як вказано у вироку судом, і тому вважає, що строк відбування ним покарання слід рахувати саме з 24.11.2009 року (цього дня у нього були вилучені розірвані листи ОСОБА_17 до його брата ОСОБА_18).

Заслухавши доповідь судді, пояснення: - прокурора, який підтримав апеляцію прокурора з викладених у ній підстав і заперечує апеляційні доводи засуджених; засуджених та їх захисників, які підтримали свої апеляційні вимоги, а проти апеляції прокурора заперечили, заслухавши останнє слово кожного із засуджених, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що зазначені апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.323 КПК України (в редакції 1960 року), вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначені вимоги кримінально-процесуального закону судом першої інстанції при розгляді даної кримінальної справи та постановленні вироку виконані.

Ті помилки процесуального характеру, які були допущені під час досудового слідства є несуттєвими та які не можуть вплинути на законність та обґрунтованість даного судового рішення.

Доводи засуджених щодо непричетності: одних до вчинення ними вище вказаних злочинів, інших до вчинення цих злочинів, але за інших обставин є необґрунтованими та спростовуються доказами, наведеними у вироку.

Винність ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10,ОСОБА_9,ОСОБА_12, ОСОБА_8 у вчиненні ними злочинів при обставинах, наведених у вироку, ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.

Колегія суддів вважає, що судом обґрунтовано встановлено скоєння вказаними засудженими злочинів в складі організованої злочинної групи.

Так, ОСОБА_11, переслідуючи мету незаконного збагачення, а саме одержання прибутку шляхом викрадення громадянина ОСОБА_17 з наступним незаконним позбавленням його волі і подальшого використання в якості заручника з метою спонукання брата останнього ОСОБА_18 до виплати грошової винагороди, як умови за звільнення ОСОБА_17, усвідомлюючи протиправність своїх дій, створив та очолив стійку організовану злочинну групу корисливої спрямованості, яка попередньо зоорганізувалася у стійке об'єднання для вчинення цього злочину, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, який був відомий всім учасникам групи.

Крім того, винність засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 у вчиненні кожним із них злочинів при обставинах, наведених у вироку підтверджується:

-показаннями потерпілого ОСОБА_17 про те, що в кінці жовтня 2009 року до нього неодноразово телефонував незнайомий чоловік з пропозицією зустрітися та обговорити питання комерційного характеру. Ці дзвінки тривали біля трьох тижнів. Нарешті ОСОБА_17 пообіцяв зустрітися з невідомим 04.11.2009 року о 17 год.30 хвилин в районі парку імені 50 років Перемоги в м.Черкаси, повідомивши, що прибуде туди на автомобілі ВАЗ 2102 білого кольору. В зазначений час він прибув на обумовлене місце де до нього підійшло двоє незнайомих йому чоловіків, які сіли в автомобіль та застосовуючи фізичне насильство, тримаючи за ноги та здавлюючи шию, а потім зв'язавши йому ноги, перемістили на заднє сидіння автомобіля. Потім до автомобіля підійшов третій чоловік, який сів за кермо автомобіля ОСОБА_17 Після цього нападники із барсетки потерпілого, в якій знаходилися особисті його документи, вийняли належний йому мобільний телефон «Нокіа» 3310, на сім-картці якого знаходилося 30 грн. Потім ОСОБА_17 заставили випити рідину із запахом подібним до горілки та примусово засунули в рот дві пігулки. Після цього один із чоловіків вийшов із автомобіля та через декілька хвилин повернувся і вони поїхали у невідомому напрямку. Через певний проміжок часу автомобіль зупинився, ОСОБА_17 вивели з автомобіля та понесли потерпілого. Він почав кричати, кликати на допомогу, а тому один із чоловіків почав наносити йому удари в район грудної клітки та ребер, а інші тримали потерпілого за плечі. Через деякий час він почав знову кричати і йому знову почали наносити удари в ті ж частини тулуба. Весь час його голова була накрита. Потерпілого завели в будинок, поклали на підлогу та обшукали, витягнувши з кишені 3300 грн. Після цього, йому зв'язали руки та ноги, зняли з голови капюшон і він в кімнаті побачив трьох чоловіків, які йому наказали не кричати, не рухатися, вести себе добре. На протязі трьох діб за потерпілим постійно наглядали, давали їсти та пити. В один із днів, коли ОСОБА_17 вдалося вивільнити одну руку, його знову побили ці ж особи. На протязі його утримання йому давали пігулки-клофелін та за допомогою шприца вводили якусь рідину, що знаходилася в ампулах, після чого він засинав на декілька годин. Через три дні потерпілому знову вкололи снодійне, наділи на голову капюшон, вивели на вулицю, посадили на заднє сидіння автомобіля і повезли у невідомому напрямку. Коли автомобіль зупинився ОСОБА_17 завели в будинок, в якому крім зазначених трьох осіб знаходився також чоловік на ім'я ОСОБА_8. Через певний час потерпілого перевели в сарай. Потерпілому було запропоновано записати його голос на персональний комп'ютер з метою передачі запису брату потерпілого ОСОБА_18, щоб останній пересвідчився про те, що потерпілий живий. Після запису ОСОБА_17 дали листок паперу із зошита в клітинку та наказали, щоб він на ньому написав текст щодо даних його родичів, який нападники вилучили. 24.11.2009 року потерпілого звільнили працівники міліції.

-показаннями потерпілого ОСОБА_18 про те, що 04.11.2009 року близько 23 год. йому на мобільний телефон надійшло текстове повідомлення від невідомої особи про те, що його брата ОСОБА_17 захопили, щоб він, ОСОБА_18, приїжджав в м.Черкаси де отримає відповідні інструкції щодо звільнення брата та було попереджено про те, щоб він в органи міліції з цього приводу не звертався. Дане повідомлення надійшло з мобільного телефону брата ОСОБА_17, який на телефонні дзвінки не відповідав. Через деякий час йому зателефонував невідомий чоловік, повідомивши, щоб він в поштовій скриньці тещі потерпілого в м.Черкаси забрав лист з відповідними інструкціями, який потерпілий, приїхавши з м.Києва забрав. На листі формату А-4 був роздрукований текст про викрадення брата та що за звільнення останнього потерпілому необхідно виплатити викрадачам 1 000 000 доларів США. В зв'язку з цим ОСОБА_18 08.11.2009 року звернувся в УБОЗ ГУМВС України в Черкаській області, додавши до заяви конверт з листом. Через деякий час йому зателефонував той же чоловік, поцікавившись чи потерпілий отримав листа та запитав з приводу виплати грошей. Дружина ОСОБА_18 повідомила, що її бабуся розповіла, що в цей період до неї приходив її племінник ОСОБА_11, який розпитував про потерпілого, про його справи, його фінансове становище, що здивувало дружину, оскільки ОСОБА_11 на протязі 20-ти років не заходив до бабусі і тим паче ніколи не цікавався життям ОСОБА_18, що викликало у нього підозру щодо причетності ОСОБА_11 до викрадення брата. Через деякий час невідома особа знову зателефонувала потерпілому, в розмові з якою він повідомив що може заплатити за звільнення брата 300 000 доларів США. Після наступного дзвінка він, з метою чи живий брат, попросив у невідомого дізнатися у брата імена та адреса його рідних. Через певний проміжок часу невідомий повідомив, щоб потерпілий в адміністратора спортзалу, що біля цукрового заводу в м.Черкаси, забрав листа від його брата. В подальших перемовинах по телефону потерпілий домовився з невідомим, що згідний про виплату 600 000 доларів США за звільнення брата. В ніч з 24 на 25 листопада 2009 року він дізнався про те, що брата звільнили працівники міліції.

-показаннями свідка ОСОБА_34 про те, що він добре знайомий з ОСОБА_18, який у листопаді 2009 року повідомив йому про викрадення брата ОСОБА_17 та викрадачі вимагають з ОСОБА_18 викуп за звільнення брата в сумі 1 000 000 доларів США. Через деякий час свідок на прохання ОСОБА_18 в адміністратора спортзалу «Цезар» забрав лист для потерпілого та на прохання останнього розпечатав конверт, в якому знаходився один аркуш паперу із зошита в клітинку, ще один аркуш і маленька дискета. На аркуші паперу із зошита в клітинку знаходився рукописний текст-інформація про родичів ОСОБА_18, на іншому аркуші знаходився друкований текст, в якому йшла мова про суму викупу 600 000 доларів США.

-показаннями свідка ОСОБА_35 про те, що 23.11.2009 року близько 8 год.30 хвилин до його офісу прийшов ОСОБА_11, на прохання якого він дозволив останньому роздрукувати один документ. ОСОБА_11 дістав з кишені лазерний диск, сказавши що він хоче роздрукувати текст самостійно. Роздрукувавши текст, невідомого свідку змісту, ОСОБА_11, забравши свій диск та два аркуша з надрукованим ним тексту, залишив офіс.

-аналогічними показаннями свідка ОСОБА_36, яка працювала в зазначеному вище офісу, яка доповнила, що 23.11.2009 року, близько 11 год., в офіс зайшов знову той же чоловік, тобто ОСОБА_11, , який попросив роздрукувати текст з диску. При цьому, ОСОБА_11 зажадав щоб це він зробив особисто, намагаючись не показувати текст документа, наголосивши на тому, що краще свідку не бачити роздрукований текст.

-даними протоколу огляду місця події-належного ОСОБА_8 будинку в с.Новосамарка Красноокнянського району Одеської області від 25.11.2009 року, під час якого виявлено медицинські шприци в упаковках, ампули з димедролом, пігулки клофеліна, інші медичні препарати та в одній із кімнат виявлено ОСОБА_17 зі зв'язаними руками та ногами (т.2 а.с.5-13).

-даними протоколу огляду місця події-належної ОСОБА_12 дачної ділянки АДРЕСА_7 від 25.11.2009 року під час якого виявлено квиток на потяг Одеса - Черкаси, пігулки клофеліну, сліди пальців рук та взуття (т.2 а.с.61-65).

-даними висновку судово-дактилоскопічної експертизи № 1/729 від 26.12.2009 року, відповідно до якого сліди пальців рук, вилучених при огляді місця події в кооперативі «Кристал» Чорнобаївського району Черкаської області належать ОСОБА_17 (т.3 а.с.104 - 110).

-даними висновку судово-медичної експертизи № 2446 від 10.12.2009 року, згідно якого в сечі ОСОБА_17 виявлено фенобарбітал (т.2 а.с.31, 32).

-даними висновку судово-медичної експертизи № 1580 від 26.11.2009 року, згідно якого ОСОБА_17 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з переломом передніх відділів восьмого ребра зліва, які виникли від дії тупих твердих предметів. Об'єктивних судово-медичних даних про можливість виникнення вказаних тілесних ушкоджень в результаті падіння з висоти власного зросту об тверду поверхню, зокрема об дерев'яну підлогу немає (т.2 а.с.48,49).

-даними протоколів пред'явлення осіб для впізнання, під час яких потерпілий ОСОБА_17 впізнав ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, як осіб які вчинили його викрадення та незаконно утримували проти його волі (т.2 а.с.103-106, 109-110).

-даними розпізнавальних фото, здійснені при документуванні злочинної діяльності групи осіб, які причетні до викрадення ОСОБА_17, а саме ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_10 (т.2 а.с.178-188).

-даними протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 від 24.11.2009 року, під час якого виявлено та вилучено порвані клаптики паперу, ноутбук, записну книжку та інші речі (т.1 а.с.90).

-даними судово-технічної експертизи документа № 1/730 від16.12.2009 року, відповідно до якого надані на експертизу фрагменти аркушів складали раніше одне ціле двох аркушів із рукописними текстами відповідного змісту, які виконані на аркушах із зошита в клітинку (т.3а.с.136-139). Відповідно до постанови слідчого про призначення даної експертизи від 12.12.2009 року вказані клаптики паперу вилучені під час проведення обшуку 24.11.2009 року в домоволодінні ОСОБА_11 з правої кишені чорної шкіряної куртки (т.3 а.с.129).

-даними висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1/190 від 12.03.2010 року, згідно якого рукописні написи, які на момент дослідження розірвані, складені за лініями розділу та зафіксовані між шарами світлої дактило плівки, виконані ОСОБА_17 (т.4 а.с.140-143). Відповідно до постанови слідчого від 04.03.2010 року про призначення вказаної експертизи зазначені клаптики паперу були виявлені та вилучені 24.11.2009 року під час обшуку в домоволодінні ОСОБА_11 з правої кишені чорної шкіряної куртки (т.4 а.с.132).

-даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 22.12.2009 року, в ході якого свідок ОСОБА_36 впізнала ОСОБА_11, як особу яка приходила в офіс по місцю її роботи та роздруковувала якісь тексти (т.3 а.с.192).

-даними протоколу огляду та приєднання в якості речового доказу ракушу паперу з вимогою про виплату грошей за звільнення ОСОБА_17, який надав ОСОБА_18 (т.1 а.с.14, 15).

-даними протоколу пред'явлення свідку ОСОБА_38 осіб для впізнання, серед яких вона впізнала ОСОБА_13, як особу, яка на початку жовтня 2009 року приходила в магазин «Делікат» в м.Черкаси та просив передати лист-пропозицію ОСОБА_17 (т.2 а.с.111,112).

-даними протоколу особистого огляду ОСОБА_13 від 25.11.2009 року, під час якого у нього було вилучено телефонну картку, «Укртелеком», мобільний телефон, дві перчатки, 4 аркуші паперу формату А-4 з текстом, який вказує на щохвилинні дії (т.1 а.с.227).

-даними протоколу огляду предметів (речей) від 26.02.2010 року, в ході якого здійснено огляд речей, вилучених під час особистого огляду ОСОБА_10 (зокрема флеш-карта, на якій зафіксований аудіо запис чоловічого голосу), ОСОБА_13 (зокрема чотири аркуші паперу формату А-4, які містять друкований текст з зазначеною в ньому програмою дій певних осіб на території м.Черкаси) (т.4 а.с.69-79).

-даними протоколів огляду предметів (речей) від 29.03.2010 року (т.5 а.с.17-21), від 08.04.2010 року (т.5 а.с.27-31), від 09.04.2010 року (т.5 а.с.32-36), згідно яких за участю відповідно ОСОБА_10, ОСОБА_18 та ОСОБА_13 були здійснені прослуховування оптичного носія інформації із аудіо записами телефонних розмов ОСОБА_13 і ОСОБА_18 про вимагання грошей за звільнення ОСОБА_17

Крім того винність засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 у скоєнні ними наведених вище злочинів підтверджується й іншими доказами, наведеними у вироку суду першої інстанції.

Зокрема, під час проведення досудового розслідування засуджені в своїх показаннях, при проведенні очних ставок між ними та потерпілими, при відтворенні обстановки та обставин події з їх участю детально розповідали про обставини створення ОСОБА_11 злочинної групи з метою викрадення громадянина ОСОБА_17 з наступним незаконним позбавленням його волі і подальшого використання в якості заручника з метою спонукання громадянина ОСОБА_18 до виплати на користь членів організованої групи грошової винагороди в сумі 1 000 000 доларів США, як умови звільнення затриманого.

Так, засуджений ОСОБА_13 в своїй явці з повинною (т.а с.217-221), своєму поясненні (т.1 а.с.222-225), при допиті його як підозрюваного (т.1 а.с.236-238, т.2 а.с.102), при допиті його як обвинуваченого (т.3 а.с.11-15, 184) дав детальні свідчення про те, яким чином ОСОБА_11 організував злочинну групу з метою викрадення громадянина ОСОБА_17 та отримання за нього викупу, які обов'язки у зв'язку з цим виконували кожний із членів цієї групи та за яких обставин були вчинені вказані вище злочини.

При проведенні відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_13 останній детально розповів та вказав на місцях обставини вчинення ним спільно з іншими учасниками групи названих злочинів (т.2 а.с.87-98).

Засуджений ОСОБА_10 в своїй явці з повинною (т.1 а.с.116,117), при допиті його як підозрюваного (т.1 а.с.133-139), при допиті його як обвинуваченого (т.2 а.с.156-162), при проведенні очних ставок між ОСОБА_10 та ОСОБА_12( т.2 а.с.83-86) та між ОСОБА_10 та ОСОБА_17 (т.3 а.с.63-67) дав детальні свідчення щодо вчинення ним з іншими учасниками групи вказаних вище злочинів.

При проведенні відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_10 останній розповів та на місці показав яким чином були вчинені зазначені вище злочини (т.2 а.с.73-81).

Засуджений ОСОБА_9 в своїй явці з повинною (т1 а.с.198), в своєму поясненні (т.1 а.с.199), при допиті його як підозрюваного (т.1 а.с.213-216), при допиті його як обвинуваченого (т.2 а.с.141-145, 190, 191, т.5 а.с.55-58), при проведенні очної ставки між ОСОБА_13 та ОСОБА_9 (т.5 а.с.59-61) дав детальні свідчення щодо вчинення ним разом з іншими учасниками зазначених злочинів.

При проведенні відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_9, останній розповів та на місці показав про обставини вчинення вказаних злочинів (т.2 а.с.192-203).

Засуджений ОСОБА_12 в своїй явці з повинною (т.1 а.с.162-164), в своєму поясненні (т.1 а.с.165), при допиті його як підозрюваного (т.1 а.с.179-181), при допиті його як обвинуваченого (т.2 а.с.234-239), при проведенні очних ставок ОСОБА_12 з ОСОБА_10 (т.2 а.с.83-86), ОСОБА_12 з ОСОБА_9 (т.5 а.с.91-93) дав свідчення про обставини вчинення злочинів, а саме що на прохання ОСОБА_11 на дачі ОСОБА_12 проживали ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які за свідченням ОСОБА_11 повинні були викрасти людину, за яку планували отримати викуп за її звільнення. Після того, він на прохання ОСОБА_11 відвозив вказаних осіб зі своєї дачі, які посадили в автомобіль ще одну особу, вночі в одне із сіл Красноокнянського району Одеської області.

При проведенні відтворення обстановки і обставин події з участю засудженого ОСОБА_12 останній розповів та на місці показав про те, що 04.11.2009 року близько 16 год.30 хвилин він за домовленістю з ОСОБА_11 на своєму легковому автомобілі приїхав до першої міської лікарні м.Черкаси. Через деякий час до нього в салон автомобіля сіли ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 Після цього на мобільний телефон ОСОБА_13 хтось зателефонував і той вийшов з автомобіля. Через кілька хвилин ОСОБА_12 помітив, що на території лікарні між собою спілкуються ОСОБА_13 та ОСОБА_11. Через декілька хвилин ОСОБА_13 покликав ОСОБА_10 і ОСОБА_9 після чого вони втрьох пішли в бік парку 50 років Перемоги. Через деякий час ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_11, який повідомив йому про необхідність поїхати до кооперативу «Кристал». Доїхавши до с.Чапаївки Золотоніського району ОСОБА_11 сказав зупинитися. Після цього ОСОБА_11 вийшов з автомобіля та комусь зателефонував. Через годину з боку с.Чеховка рухався автомобіль, який декілька раз переключився світлом фар після чого ОСОБА_12 за вказівкою ОСОБА_11 поїхав в м.Черкаси, а зазначений автомобіль рухався за ними. За вказівкою ОСОБА_11 ОСОБА_12 зупинився на вул..Дашкевича в м.Черкаси та за ним зразу ж зупинився автомобіль ВАЗ 2102 білого кольору, за кермом якого знаходився ОСОБА_9 За вказівкою ОСОБА_11 ОСОБА_12 підійшов до ОСОБА_9 і сказав останньому, щоб той проїхав далі 150 метрів та залишив автомобіль на зупинці. Після цього, ОСОБА_9 сів на заднє сидіння автомобіля ОСОБА_12, а ОСОБА_11 перебував на передньому сидінні автомобіля та з нього не виходив. За вказівкою ОСОБА_11 ОСОБА_12 відвіз ОСОБА_9 до кооперативу «Кристал», після чого вони з ОСОБА_11 повернулися в м.Черкаси (т.2 а.с.207-211).

Крім того засуджений ОСОБА_8 в своїй явці з повинною (т.1 а.с.182), в своєму пояснені (т.2 а.с.183), при його допиті як підозрюваного (т.1 а.с.196,197), при його допитах як обвинуваченого (т.2 а.с.222, 223, т.5 а.с.49-51, 170,171) детально повідомив про те, що в його домоволодіння, що знаходиться в с.Новосамарка Красноокнянського району Черкаської області в першій декаді листопада 2009 року вночі його брат ОСОБА_13 разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 привезли зв'язаного чоловіка на ім'я ОСОБА_17 де утримували останнього біля трьох тижнів з метою його викупу, який в ніч з 24 на 25 листопада 2009 року був звільнений працівниками міліції.

Сукупність зазначених показань засуджених під час досудового слідства об'єктивно підтверджується іншими доказами, наведеними у вироку і дає підстави вважати про доведеність їх вини у вчиненні вказаних вище злочинів в складі організованої групи.

В подальшому, а також в судовому засіданні засуджені змінили свої показання. Зокрема, ОСОБА_13, не заперечував обставин викрадення потерпілого ОСОБА_17 та вимагання за нього викупу у ОСОБА_18, проте вказав, що їх діями керував не ОСОБА_11, а особа на ім'я ОСОБА_11.

Однак ці показання ОСОБА_13 є непереконливими, нічим не підтверджені та є надуманими з метою уникнути відповідальності ОСОБА_11 за скоєні злочини.

Вказана версія ОСОБА_13 була предметом перевірки під час досудового розслідування та не знайшла свого підтвердження (т.5 а.с.1,2)

Твердження засуджених ОСОБА_13 та ОСОБА_12 щодо застосування до них фізичного та психологічного тиску з боку співробітників органів внутрішніх справ, в результаті чого вони були змушені оговорити себе та один одного у вчиненні ряду злочинів, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються матеріалами перевірок за заявами вказаних засуджених, які проводилися прокуратурою Черкаської області, за результатами яких винесені постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактами зловживання службовим становищем, перевищення службових повноважень, примушування до дачі неправдивих показань з боку співробітників УБОЗ ГУ МВС України в Черкаській області за відсутністю вказаних злочинів (т.9 а.с.340-346).

Інші засуджені, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з приводу застосування до них незаконних методів слідства до органів прокуратури із скаргами не зверталися та їх захисники не ініціювали проведення відповідних перевірок.

Доводи апеляційних скарг засуджених щодо незаконності вироку, зокрема про допущені процесуальні порушення під час досудового слідства, які на думку засуджених є підставою для скасування даного судового рішення є безпідставними.

Так, доводи засудженого ОСОБА_11 про непричетність його до вчинення вказаних вище злочинів є необґрунтованими та які спростовуються, наведеними у вироку доказами. Зокрема, посилання ОСОБА_11 на те, що органом досудового слідства неякісно оформлений протокол обшуку по місцю його проживання (т.1 а.с.90), а саме в частині вилучення клаптиків паперу та що ці клаптики являлися є єдиним цілим аркушу А-4 не ґрунтується на матеріалах кримінальної справи.

Так, відповідно до вказаного протоколу обшуку слідчим поряд з іншими речами виявлено та вилучено порвані клаптики паперу без деталізації опису цих клаптиків, а тому твердження ОСОБА_11 про те, що ці клаптики являлися єдиним цілим аркушу А-4 є безпідставним.

В подальшому вказані клаптики паперу були детально оглянуті слідчим, які були із зошита в клітинку з рукописним текстом та їх кількість складала 50 штук (т.3 а.с.127).

Під час судового розгляду оглянути зазначені клаптики паперу не представилося можливим, у зв'язку з їх відсутністю та неможливістю встановити їх місцезнаходження. Однак, під час досудового слідства по справі проводилося дві судові експертизи (т.3 а.с.137-139, т.4 а.с.140-143), в ході яких вказані клаптики досліджувалися та у висновках цих експертиз вони детально описані та сфотографовані, що дає змогу ознайомитися з ними та прочитати рукописний текст, що дозволяє оцінити вказані предмети як одні з речових доказів, що доводять вину засуджених, в тому числі і ОСОБА_11 у вчиненні ними наведених у вироку злочинів.

Доводи засудженого ОСОБА_11 про те, що вказані клаптики паперу були вилучені у ОСОБА_13 при його затриманні та підкинуті працівниками міліції в помешкання ОСОБА_11 з метою створення штучних доказів та його дискредитації є безпідставними, як нічим не підтверджені.

Як вбачається із протоколів обшуків після затримання інших засуджених, у жодного із них не було виявлено вказаних клаптиків паперу із зошита в клітинку з відповідними написами.

Неповнота протоколу обшуку по місцю проживання ОСОБА_11 не є підставою невизнання його як доказу по справі та спростування доведеності останнього у вчиненні ним вказаних злочинів.

Доводи засудженого ОСОБА_11 про те, що ніхто із засуджених не дав показань щодо його причетності до вчинення цих злочинів, а показання ОСОБА_13 та ОСОБА_11 дані ними під час досудового слідства отримані під фізичним та психологічним впливом є надуманими, які спростовуються наведеними вище доказами, зокрема показаннями саме цих засуджених. та іншими доказами по справі.

Інші доводи апеляції засудженого: а саме посилання на відсутність даних роздруківки дзвінків з його телефонів щодо його керування діями по захопленню ОСОБА_17, відсутність доказів його причетності до виготовлення листа з вимогою виплати винагороди за повернення заручника, посилання суду на інші докази, які на думку ОСОБА_11 не містять інформації щодо його причетності до вчинення зазначених злочинів та є однією з підстав для скасування вироку є безпідставними, оскільки ряд доказів, наведених у судовому рішенні мають побічний характер доведеності вини не тільки ОСОБА_11, а й інших засуджених у вчиненні зазначених злочинів.

При цьому, суд навів достатньо доказів, які підтверджують в своїй сукупності винність ОСОБА_11 у скоєнні вказаних злочинів.

Крім того, посилання в апеляції ОСОБА_11 на те, що суд у своєму вироку послався на ряд доказів, які не досліджувалися в судовому засіданні, відповідно до протоколу судового засідання, є надуманим, оскільки вказані докази, які наявні в матеріалах кримінальної справи (показання засуджених під час проведення досудового слідства, протоколи проведених слідчих дій та інші матеріали справи) були предметом дослідження в судовому засіданні (т.10 а.с.114-132).

Враховуючи наведене, доводи апеляції засудженого ОСОБА_11 є необґрунтованими.

Крім доводи апеляції засудженого ОСОБА_13 щодо непричетності до вчинення вказаних вище злочинів засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 є безпідставними, оскільки їх вина підтверджується наведеними вище доказами по справі, яким суд дав належну оцінку.

Посилання ОСОБА_13 на незаконні методи слідства (фізичне та психологічне насильство з боку працівників міліції, фальсифікація матеріалів кримінальної справи, про організатора вказаного злочину «ОСОБА_11» були предметом перевірки як під час досудового слідства так і в судовому засіданні та які не знайшли свого підтвердження.

Крім того, відповідно до протоколу затримання (т.1 а.с.228) ОСОБА_13 затриманий 25.11.2009 року, а не 24.11.2009 року, як стверджує в своїй апеляції засуджений.

Враховуючи наведене, доводи апеляції ОСОБА_13 є необґрунтованими.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_10 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину, внаслідок надмірної суворості є також необґрунтованими.

Так, посилання апеляції на те, що не мало місця вчинення злочину організованою злочинною групою, є безпідставним, оскільки по справі є достатньо доказів існування такої організованої групи, про що є достатнє обґрунтування у вироку суду першої інстанції.

Необґрунтованими є і доводи ОСОБА_10 про те, що вказані вище злочини вчинив він з ОСОБА_13, та що до цього ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 не причетні, що спростовується сукупністю доказів по справі.

Доводи ОСОБА_10 про те, що його дії необхідно кваліфікувати за ст..128 КК України, а не за ст..122 КК України є безпідставними, які спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_17 про нанесення засудженими, які його привезли в дачний будинок, умисних ударів в різні частини тулуба, в результаті чого потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Не підлягає до задоволення і апеляція засудженого ОСОБА_9, оскільки протокол його затримання відповідає вимогам закону (т.1 а.с.200-202). Посилання ОСОБА_9 щодо фальсифікації матеріалів кримінальної справи носять загальний характер, які нічим не підтверджені. Твердження засудженого про те, що він вчинив злочин внаслідок крайньої необхідності під фізичним та психічним примусом ОСОБА_13, що він не знав мети поїздки в м.Черкаси, а коли дізнався, що викрадено людину, він відмовився від участі в цих подіях є надуманими, які спростовуються сукупністю доказів по справі, які свідчать про його активну участь у скоєнні вказаних злочинів.

Безпідставними є і доводи апеляції засудженого ОСОБА_8 щодо відсутності в його діях складу інкримінованого йому злочину, оскільки він дав добровільну згоду на утримання в його будинку захопленого як заручника ОСОБА_17, достовірно знав про вимагання у брата потерпілого 1 000 000 доларів США, як умови звільнення заручника та був свідком дій інших засуджених на отримання зазначеної суми (запис голосу потерпілого, примушення останнього написати листа своєму брату, утримання потерпілого зв'язаним як у будинку, так і в сараї на протязі тривалого часу).

Посилання ОСОБА_8 на те, що частина відеозапису його пояснення та пояснення ОСОБА_9, які вони давали після затримання, видалена умисно працівниками міліції нічим не підтверджується.

Враховуючи наведене, доводи апеляцій засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочинів внаслідок суворості є безпідставними, а тому їх апеляції з наведених вище підстав не підлягають задоволенню.

Дії всіх засуджених кваліфіковано вірно, а при призначені їм покарання суд, відповідно до ст..65 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, серед яких є і особливо тяжкі, дані про особи засуджених, зокрема їх характеризуючі дані та призначив кожному із них покарання, яке є достатнім і необхідним для виправлення кожного та попередження вчинення ними нових злочинів.

Зокрема, при призначенні покарання ОСОБА_12 суд першої інстанції обґрунтовано застосував вимоги ст..ст.69 та 75 КК України. При цьому, було враховано, що ОСОБА_12 не був активним учасником вчинення вказаних вище злочинів, зокрема не приймав безпосередньо участі в захопленні ОСОБА_17 та не спілкувався з останнім, не приймав безпосередніх дій по вимаганню грошей у потерпілого ОСОБА_18 за звільнення заручника та діяв виключно на прохання ОСОБА_11 та за вказівками останнього.

Крім того, ОСОБА_12 характеризується позитивно, є не судимим, є особою перед пенсійного віку, має незадовільний стан здоров'я, зокрема має захворювання: двобічний нефроптоз, гідронефроз, хронічний двобічний пієлонефрит в стадії загострення, хронічна хвороба нирок, вторинна анемія, симптоматична артеріальна гіпертензія, гіпертензивне серце із збереженою систолічною функцією лівого шлуночку, розповсюджений остеохондроз та ін.(т.9 а.с.347).

Крім того, засуджений ОСОБА_12 по даній кримінальній справі перебував під вартою з 25.11.2009 року по 23.07.2012 року, тобто фактично 2 роки і 8 місяців, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим призначення ОСОБА_12 саме такого покарання, яке визначив суд першої інстанції, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Суд також вірно призначив покарання і засудженим ОСОБА_11 та ОСОБА_8, враховуючи участь кожного у вчиненні вказаних вище злочинів, які є відповідними до скоєного.

Враховуючи наведене, доводи апеляції прокурора щодо м'якості призначеного покарання засудженим ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 та призначення кожному із них більш суворого покарання є безпідставним, а тому апеляція прокурора не підлягає задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним, в порядку ст.365 КПК України (в редакції 1960 року), вирок суду першої інстанції відносно засуджених ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, в частині призначеного їм покарання, змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.375 КПК України (в редакції 1960 року), при новому розгляді справи судом першої інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання, а також, коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

Як убачається із матеріалів кримінальної справи, ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19.12.2012 року за апеляцією прокурора скасовано вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.07.2012 року відносно всіх засуджених за вище пред'явленим їм обвинуваченням та направлено кримінальну справу на новий судовий розгляд.

Відповідно до даної ухвали апеляційного суду вирок суду першої інстанції був скасований не за м'якістю призначеного засудженим покарання, а з інших підстав.

Виходячи з вимог кримінально-процесуального закону, суд при новому розгляді цієї справи не міг призначити засудженим ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 більш суворе покарання, ніж за вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.07.2012 року.

Проте, суд при новому розгляді даної кримінальної справи при призначенні покарання ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, в порушення вимог ч.2 ст.375 КПК України (в редакції 1960 року) за окремими статтями КК України призначив більш тяжке покарання ніж призначено за вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.07.2012 року.

Зокрема за попереднім вироком: ОСОБА_13 за ч.3 ст.289 КК України призначено покарання 8 років позбавлення волі, а за новим вироком - 9 років 6 місяців позбавлення волі.; ОСОБА_10 за попереднім вироком за ч.3 ст.289 КК України призначено покарання 8 років позбавлення волі, а за новим вироком - 9 років 6 місяців позбавлення волі; ОСОБА_9 за попереднім вироком за ч.2 ст.147 КК України призначено покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі, а за новим вироком - 9 років позбавлення волі, за ч.5 ст.186 КК України 8 років позбавлення волі, а за новим вироком - 8 років 6 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст.289 КК України 8 років 3 місяці позбавлення волі, а за новим вироком - 9 років 6 місяців позбавлення волі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним засудженим ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 пом'якшити призначене судом покарання за вказаними статтями КК України та призначити їм покарання за даними статтями КК України покарання, яке їм було призначено згідно вироку Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.07.2012 року (т.8 а.с.110-176) та на підставі ч.1 ст.70 КК України призначити їм покарання визначене за вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 30.12.2013 року.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст.362, 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції Рей дала Ю.Д. залишити без задоволення.

Апеляції засуджених ОСОБА_11 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляції засуджених ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 задовільнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 грудня 2013 року відносно засуджених ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в частині призначення їм покарання змінити.

Призначити засудженому ОСОБА_13 покарання:

-за ч.1 ст.122 КК України 1 (один) рік позбавлення волі;

-за ч.3 ст.146 КК України 7 (сім) років позбавлення волі;

-за ч.2 ст.147 КК України 9 (дев'ять) років позбавлення волі;

-за ч.5 ст.186 КК України 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна;

-за ч.4 ст.189 КК України 10 (десять) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна;

-за ч.3 ст.289 КК України 8 (вісім) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно призначити засудженому ОСОБА_13 покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

Призначити засудженому ОСОБА_10 покарання:

-за ч.1 ст.122 КК України 1 (один) рік позбавлення волі;

-за ч.3 ст.146 КК України 7 (сім) років позбавлення волі;

-за ч.2 ст.147 КК України 9 (дев'ять) років позбавлення волі;

-за ч.2 ст.186 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі;

-за ч.5 ст.186 КК України 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна;

-за ч.4 ст.189 КК України 10 (десять) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна;

-за ч.3 ст.289 КК України 8 (вісім) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно призначити засудженому ОСОБА_10 покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

Призначити засудженому ОСОБА_9 покарання:

-за ч.1 ст.122 КК України 1 (один) рік позбавлення волі;

-за ч.3 ст.146 КК України 7 (сім) років позбавлення волі;

-за ч.2 ст.147 КК України 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі;

-за ч.5 ст.186 КК України 8 (вісім) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна;

-за ч.4 ст.189 КК України 10 (десять) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна;

-за ч.3 ст.289 КК України 8 (вісім) років 3 (три) місяці позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід засудженим: ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити попередній - тримання під вартою.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_12 у виді підписки про невиїзд скасувати.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набуває чинності з часу проголошення даної ухвали, яка може бути оскаржена учасниками судового розгляду в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі трьох місяців з часу проголошення даної ухвали, а засудженими ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 в цей же строк з часу отримання кожним копії даної ухвали.

Головуючий :

Судді :