ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2014 р. Справа №917/2091/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", вул. Федорова, 32-А, м. Київ, 03038

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна", вул. Пушкіна, 47, м. Полтава, 36000

про відшкодування шкоди в порядку регресу

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Пузаков М.М., довіреність б/н від 03.03.2014р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до суду про стягнення з відповідача витрат по виплаті страхового відшкодування по договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0520-13-00316 від 28.05.2013 р. в порядку регресу в розмірі 36 773,95 грн; 2 007,96 грн пені; 256,68 грн - 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, позов підтримує та просить задовольнити його в повному обсязі, просить суд розглянути справу без його участі.

Відповідач подав клопотання про витребування в УДАЇ ГУ МВС України у Донецькій області інформацію про кількість ДТП по 11.09.2013 р. за участю автомобіля “Фіат” державний реєстраційний ¹ НОМЕР_2.

Суд відхиляє вказане клопотання у зв'язку з безпідставністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив:

28 травня 2013 року між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0520-13-00316, предметом якого є страхування транспортного засобу "Фіат" державний реєстраційний № НОМЕР_2.

Як вбачається з матеріалів справи 11 вересня 2013 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Фіат" державний реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, транспортного засобу "ЗАЗ" державний реєстраційний № НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу "Фольцваген" державний реєстраційний № НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4.

Згідно з довідкою ВДАІ та постанови Кіровського районного суду м. Донецька від 28 жовтня 2013 року вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України (а.с. 15 - 19).

Як зазначає позивач, 11 вересня 2013 року страхувальник звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.

26 вересня 2013 року ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі рахунку - фактури № САМ0011062 від 13 вересня 2013 року складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього (а.с. 32 - 33).

На підставі вищевказаних документів ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 36 531,55 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 17283 від 30 вересня 2013 року (а.с. 36).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Фольцваген" державний реєстраційний № НОМЕР_4 застрахована у ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" згідно полісу № АС/1880884.

10 лютого 2014 року ПАТ "СК "Українська страхова група" звернулося до ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" з заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вихідним № 11/813 (а.с. 38 - 39).

Як вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2013 року ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі рахунку № САМО 118401 від 21 листопада 2013 року складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування до нього.

На підставі вищевказаних документів ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" здійснила доплату страхового відшкодування у розмірі 752,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 21459 від 26 листопада 2013 року (а.с. 37).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 грн на одного потерпілого.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Оскільки, згідно витягу з бази МТСБУ договір цивільно-правової відповідальності, укладений між винною особою та відповідачем передбачає ліміт за шкоду майну у розмірі 50 000,00 грн та франшизу у розмірі 510,00 грн, позивач зменшив розмір страхового відшкодування фактично виплаченого страхувальнику позивача до ліміту відповідальності відповідача та на розмір франшизи, передбаченого договором № АС/1880884 (а.с. 44).

Як вбачається з матеріалів справи, 10 лютого 2014 року та 26 лютого 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявами на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, відповідно за № 11/8135 та № 11/8236 (а. с. 38 - 43).

Відповідно до п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або у разі невизнання майнових вимог заявника - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Та протягом трьох робочих днів, з дня прийняття відповідного рішення, Страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Однак, як зазначає позивач, відповідач порушив вищезазначені вимоги, проігнорував вказані заяви та не здійснив виплату страхового відшкодування.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 36 773,95 грн страхового відшкодування (37 283,95 грн - 510,00 грн) у порядку регресу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 631 Цивільного Кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Вимогами ст. 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами, тобто, до особи винної у скоєнні ДТП.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 36 773,95 грн страхового відшкодування в порядку регресу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач на підставі п. 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати страхового відшкодування в розмірі 2007,96 грн за період з 25.06.2014 р. по 17.09.2014 р.

Як досліджено судом, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.)

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Однак, правові підстави для стягнення суми пені відсутні, оскільки розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін не визначено.

Разом з цим, згідно з п. 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Отже, положення п. 36.5. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки сторони є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного кодексу України та п. 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Однак, ні Цивільним кодексом України, ні Законами України "Про страхування" та Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, враховуюче те, що для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки (пені), а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за прострочення сплати страхового відшкодування в розмірі 150,77 грн задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду від 09.07.2013 р. у справі № 5011-19/13602-2012 та у Постанові Верховного суду України від 26.09.2012 р. у справі N 4/17-3520-2011.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача за прострочення зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування 3% річних у розмірі 256,68 грн за період з 25.06.2014 р. по 17.09.2014 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача, а саме: у розмірі 256,68 грн за період з 25.06.2014 р. по 17.09.2014 р.

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини другої цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статей 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір, відповідно до положеньстатті 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна", вул. Пушкіна, 47, м. Полтава, 36000 (ЄДРПОУ 13934129) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", вул. Федорова, 32-А, м. Київ, 03038 (ЄДРПОУ 30859524) 36773,95 грн страхового відшкодування, 256,68 грн - 3% річних, 1733,03 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 2 007,96 грн пені.

Повне рішення складено: 01.12.2014 р.

Суддя Сірош Д.М.