Справа № 462/4125/13 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.

Провадження № 22-ц/783/5604/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: позивача ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

третьої особи ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_6, спільне українсько-польське підприємство у формі ТзОВ «Гермес Україна» про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ОСОБА_2, який є одним із учасників спільного українсько-польського підприємства у формі ТзОВ «Гермес Україна», звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення промислового корпусу №2 в будинку АДРЕСА_1, укладеного 23 жовтня 2008 року між спільним українсько-польським підприємством у формі ТзОВ «Гермес Україна» і ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованим у реєстрі за №4244, з тих підстав, що від імені товариства діяла особа, яка не уповноважувалась товариством на вчинення такої угоди, і яка на підставі підробленої довіреності на представництво інтересів товариства в оспорюваному договорі відчужила належне на праві власності товариству спірне приміщення відповідачеві ОСОБА_4, тобто без волевиявлення власника щодо розпорядження належним йому на праві власності майном, про що позивачеві стало відомо під час розслідування кримінальної справи, порушеної по факту за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення промислового комплексу №2 в будинку АДРЕСА_1, укладений 23 жовтня 2008 року між спільним українсько-польським підприємством у формі ТзОВ «Гермес Україна» і ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за №4244.

Стягнуто з ОСОБА_4 у користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 114 грн. 70 коп.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03 липня 2014 року заяву відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_4 в особі свого представника - ОСОБА_5 Апелянт просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вказаного позову.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що справу розглянуто у відсутності відповідача ОСОБА_4 без належного її повідомлення про час і місце розгляду справи та на підставі доказів, наданих стороною позивача, які в силу вимог цивільного процесуального закону не можна визнати допустимими, оскільки вони отримані з порушенням закону з матеріалів кримінального провадження, по якому не прийнято кінцевого рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони апелянта в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача та третіх осіб, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що учасниками спільного українсько-польського підприємства у формі ТзОВ «Гермес Україна» є ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ТзОВ «Хермес», за рахунок внесків яких сформований статутний капітал товариства і які мають відповідні частки у статутному фонді товариства (а.с.6-10).

Предметом спору є приміщення промислового корпусу №2 площею 2728,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1, яке до відчуження за оспорюваним договором належало спільному українсько-польському підприємству у формі ТзОВ «Гермес Україна», яке придбало його у Головного заводу «Лорта» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02 квітня 1998 року (а.с.13-16).

23 жовтня 2008 року між спільним українсько-польським підприємством у формі ТзОВ «Гермес Україна», від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_10 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 22 квітня 2008 року від імені генерального директора товариства ОСОБА_12, та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу приміщення промислового корпусу №2 загальною площею 2728,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 (а.с.17-20).

На підставі цього договору, відповідач ОСОБА_4 03 листопада 2008 року зареєструвала своє право власності на куплене нею спірне приміщення (а.с.21).

Згідно з висновком судового експерта від 29 червня 2010 року №456, рукописні тексти «ОСОБА_12», розташовані у графах «Підпис:» першого та другого примірників довіреності, складеної 22 квітня 2008 року від імені ТзОВ «Гермес-Україна» на ім'я громадянина ОСОБА_10 і зареєстрованої в реєстрі приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 за №749, виконані не громадянкою ОСОБА_8, а іншою особою. Два підписи від імені ОСОБА_8, розташовані у графах «Підпис:» першого та другого примірників довіреності, складеної 22 квітня 2008 року від імені ТзОВ «Гермес-Україна» на ім'я громадянина ОСОБА_10 і зареєстрованої в реєстрі приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 за №749, виконані не громадянкою ОСОБА_8, а іншою особою (а.с.22-32).

Згідно з висновком судового експерта від 15 липня 2010 року №457, сім відбитків круглої печатки спільного українсько-польського підприємства у формі ТзОВ «Гермес Україна» в наступних документах:

- першому примірнику довіреності, складеної 22 квітня 2008 року від імені ТзОВ «Гермес-Україна» на ім'я громадянина ОСОБА_10 і зареєстрованої в реєстрі приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 за №749;

- другому примірнику довіреності, складеної 22 квітня 2008 року від імені ТзОВ «Гермес- Україна» на ім'я громадянина ОСОБА_10 і зареєстрованої в реєстрі приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 за №749;

- договору купівлі-продажу приміщення промислового корпусу №2 в будинку АДРЕСА_1, укладеному 23 жовтня 2008 року між спільним українсько-польським підприємством у формі ТзОВ «Гермес-Україна» і громадянкою ОСОБА_4, та посвідченому приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за №4244;

- запиту від 03 листопада 2008 року про видачу виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запитувача спільного українсько-польського підприємства формі ТзОВ «Гермес-Україна»;

- заяви на ім»я державного реєстратора у виконавчому комітеті Львівської міської ради з проханням видати дублікат статуту спільного українсько-польського підприємства формі ТзОВ «Гермес-Україна», датованої 23 жовтня 2008 року;

- заяви про заміну свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи спільного українсько-польського підприємства у формі ТзОВ «Гермес-Україна», датованої 31 жовтня 2008 року;

- двох заявах від імені громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_10, датованих 23 жовтня 2008 року і зареєстрованих в реєстрі приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за №188/02-03, - нанесені не круглою печаткою спільного українсько-польського підприємства у формі ТзОВ «Гермес-Україна», експериментальні взірці відбитків якої надано на дослідження (а.с.33-41).

Згідно з інформацією Державної прикордонної служби України, громадянка ОСОБА_8 в період з 31 серпня 2007 року по 30 червня 2008 року перебувала за межами України (а.с.42-43).

Згідно з протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_8 від 04 жовтня 2012 року, остання повідомила, що засновниками ТзОВ «Гермес-Україна» були ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_6. Особа на ім'я ОСОБА_10 їй не відома і довіреностей від імені ТзОВ «Гермес- Україна» свідок йому не надавала (а.с.74-76).

Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

В силу вимог ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування і які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.ст.58, 59 ЦПК).

За правилами ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Зважаючи на викладені вище норми процесуального закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт підроблення підпису та печатки на документах, на підставі яких було укладено оспорюваний договір, підтверджено зазначеними вище висновками експертів та іншими письмовими доказами, які є належними, оскільки містять інформацію щодо предмету доказування, і якими безспірно підтверджується факт підроблення довіреності на представництво інтересів товариства громадянином ОСОБА_10 в оспорюваному позивачем договорі.

Всі зазначені вище докази в підтвердження факту підроблення довіреності були здобуті під час досудового розслідування у кримінальній справі, порушеній 31 грудня 2009 року по факту шахрайства відносно ТзОВ «Гермес-Україна» за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (а.с.12).

Посилання сторони апелянта на те, що висновки експертиз у кримінальній справі не можна визнати допустимими доказами у цивільній справі, є безпідставними, оскільки ці висновки експертів сторона відповідача не спростувала іншими доказами, а після роз»яснення в апеляційному суді права на звернення до суду з клопотанням про проведення судової експертизи у даній справі, такого клопотання сторона відповідача не заявила, відтак, не виконала свого обов»язку доказування, встановленого ст.60 ЦПК України.

З метою перевірки доводів апелянта щодо достовірності наведених вище письмових доказів, висновків експертів, копії яких є в матеріалах даної справи, апеляційний суд витребував матеріали кримінальної справи №140-3190, досудове розслідування у якій зупинено 06 жовтня 2012 року (а.с.234 т.2), в яких містяться оригінали названих вище письмових доказів (а.с.139-140 т.1 - лист Державної прикордонної служби №16/14-4222 від 19 березня 2010 року; а.с.251-259 т.1 - висновок судового експерта від 15 липня 2010 року №457; а.с.261-269 т.1 - висновок судового експерта від 29 червня 2010 року №456; а.с.229-232 т.2 - протокол допиту свідка ОСОБА_8.).

В судовому засіданні в апеляційному суді ОСОБА_8 також підтвердила свої показання, які надавала, як свідок, під час її допиту у кримінальній справі.

Крім того, в матеріалах кримінальної справи містяться нотаріально посвідчена копія договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02 квітня 1998 року (а.с.28 т.3), нотаріально посвідчений примірник оспорюваного договору купівлі-продажу спірного приміщення від 23 жовтня 2008 року (а.с.209-210 т.3) та оригінал довіреності від 22 квітня 2008 року, виданої на ім»я ОСОБА_10 (а.с.44-45 т.3), копії яких є в матеріалах даної справи.

Посилання сторони апелянта на те, що у кримінальній справі не прийнято остаточного судового рішення, яке б в силу вимог ч.4 ст.61 ЦПК України, було б обов»язковим для встановлення фактичних обставин у даній справи, є безпідставними, оскільки позивач не пов»язує свої вимоги у цивільній справі із вчиненням злочину, а просить визнати договір недійсним, встановлення недійсності якого не залежить від встановлення вини особи, яка вчинила злочин у вказаній вище кримінальній справі.

Таким чином, з урахуванням встановлення на підставі досліджених судом доказів, які знайшли своє підтвердження й у суді апеляційної інстанції шляхом дослідження їх оригіналів, факту підроблення довіреності, на підставі якої було укладено оспорюваний договір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним (ст.ст.203, 215 ЦК України), оскільки при відчужені належного на праві власності ТзОВ «Гермес-Україна» спірного приміщення від імені продавця діяла особа, яка не мала на це повноважень, а отже, належне спільному українсько-польському підприємству у формі ТзОВ «Гермес-Україна» на праві власності спірне нерухоме майно було відчужене відповідачеві ОСОБА_4 без волевиявлення власника майна щодо розпорядження цим майном.

Посилання сторони апелянта на те, що позивачем не доведено факту порушення його прав оспорюваним договором, є теж безпідставними, оскільки позивач є одним із учасників (співзасновників) товариства - сторони договору, а відтак, має право на частку в майні товариства відповідно до свого внеску, і інші учасники товариства, які були залучені до участі в розгляді даної справи, як треті особи, в апеляційному суді не заперечили проти того, що саме позивачем подано вказаний позов, оскільки внаслідок визнання договору недійсним у даній справі, будуть відновлені і їхні права, які вони теж вважають порушеними оспорюваним договором.

Крім того, за рішенням Господарського суду Львівської області від 19 травня 2006 року припинено юридичну особу - СП ТзОВ «Гермес-Україна», що не пов»язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, на тій підставі, що товариство протягом року не подало органам державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності (а.с.144-145), однак, запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб про ліквідацію вказаного вище товариства немає (а.с.140-142).

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір, застосувавши матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

Штефаніца Ю.Г.