Справа № 0910/950/2012

Провадження № 22-ц/779/2467/2014

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І. В. І.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Мелінишин Г.П., Шалаути Г.І.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Старокутської сільської ради, треті особи з самостійними вимогами: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Косівського районного суду від 15 жовтня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Косівського районного суду від 15 жовтня 2014 року закрито провадження щодо позовних вимог ОСОБА_4, як третьої особи з самостійними вимогами, про визнання недійсними договорів дарування №1224-Д від 16.07.1996 року та №1690 від 01.09.2004 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Старокутської сільської ради про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

ОСОБА_5 визнано такою, що не є третьою особою з самостійними вимогами у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Старокутської сільської ради про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, що постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з цим, просять ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що дана ухвала була постановлена у судовому засіданні 15.10.2014 року за його відсутності, що позбавило можливості надати відповідні пояснення і доводи. Про дату та час судового засідання його належним чином повідомлено не було, оскільки судову повістку отримано його представником тільки 14.10.2014 року.

Крім того, провадження у справі 17.06.2014 року було зупинено і він не знав про те, що 16.09.2014 року суд відновив провадження у справі та продовжив її розгляд, хоча підстав для відновлення провадження у суду не було.

Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку з приводу закриття провадження у справі з підстав п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки у даному випадку такі підстави відсутні.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Закриваючи провадження щодо позовних вимог ОСОБА_4, як третьої особи з самостійними вимогами, про визнання недійсними договорів дарування №1224-Д від 16.07.1996 року та №1690 від 01.09.2004 року, суд першої інстанції виходив із того, що є рішення суду яке набрало законної сили з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З аналізу даної норми слідує, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_4, як третьої особи із самостійними вимогами, він пред'явив позов до ОСОБА_3, третіх осіб: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів дарування за №1224-Д від 16.07.1996 року та за №1690 від 01.09.2004 року (т.3, а.с.232-233).

Ухвалою Косівського районного суду від 09.03.2011 року визнано ОСОБА_4 третьою особою із самостійними вимогами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Старокутської сільської ради про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди (т.4, а.с.25).

В матеріалах справи наявна копія рішення Косівського районного суду від 29.10.2013 року, залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.12.2013 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третьої особи: ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки (т.6, а.с.74-77). Відповідно до ст.223 ЦПК України, дані судові рішення набрали законної сили.

З даних судових рішень вбачається, що предмети позову по двох цивільних справах є тотожними - визнання недійсними договорів дарування за №1224-Д від 16.07.1996 року та за №1690 від 01.09.2004 року. При чому, підстава для звернення з першим позовом була та ж сама що і наразі, а саме те, що на підставі визнаного судом недійсним доручення №84 Старокутської сільської ради від 22.05.1996 року, нотаріусом ОСОБА_7 було посвідчено договір дарування №1224-Д від 16.07.1996 року земельної ділянки площею 0,28 га., яка належала ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Згодом вказану земельну ділянку, згідно договору дарування №1690 від 01.09.2004 року, було передано від ОСОБА_9 до ОСОБА_3

Також колегія суддів констатує наявність тотожності сторін, оскільки в обох справах позивачем був ОСОБА_4, а відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Таким чином, пред'явлений наразі ОСОБА_4 позов є тотожнім його позовним вимогам до ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, по яких ухвалено рішення Косівського районного суду від 29.10.2013 року, що набрало законної сили, а тому суд правомірно закрив провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів не вбачає інших порушень норм процесуального права, які б могли вплинути на правильність та законність постановленої судом ухвали.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до ст.312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Косівського районного суду від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: Г.П. Мелінишин

Г.І. Шалаута