ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 рокум. Львів№ 9104/136419/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Довгополова О.М.

суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В :

11.11.2011 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, в якому просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2011 рік.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2011 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області з приводу відмови виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі п'яти заробітних плат за 2011 рік протиправною.

Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплатити позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти заробітних плат з врахуванням виплачених сум за 2011 рік. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Суд допустив постанову до негайного виконання.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2011 року.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що позивач є потерпілим від насідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри одноразової допомоги на оздоровлення визначені не в конкретних грошових розмірах, а виходячи з мінімальних розмірів заробітної плати. Апелянт зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначено суми щорічних допомог на оздоровлення і ця Постанова не суперечить Закону та видана на його виконання. Кошторисні призначенння за відповідними статтями видатків передбачені Законами України «Про державний бюджет України» і, зокрема, на 2011 рік, виходячи з розмірів компенсацій, передбачених вищевказаною Постановою. На даний момент зміни до цієї Постанови щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим громадянам не вносилися.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч. 1 ст.183-2 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова суду - зміні з наступних підстав.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:

1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції прийшов до висновку про підставність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, при цьому правильно визначив період, за який вказана виплата підлягає до задоволення:

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Безспірно встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач, є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом 2-ої групи, що стверджується відповідним посвідченням, має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення, яка для інвалідів 2-ої групи складається з п'яти мінімальних заробітних плат.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вказує на те, що в даній спірній ситуації слід керуватися вимогами ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки закон має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року.

Щодо стягнення допомоги на оздоровлення за 2011 рік, то розмір виплати такої допомоги не обмежувалась Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» і тому виплата допомоги на оздоровлення в 2011 році у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірною.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача, щодо нарахування та виплати їй заборгованості з виплати одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності права позивача на отримання допомоги на оздоровлення в повному розмірі, спростовуються нормами матеріального права, наведеними вище, наявними в справі доказами, тому підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Разом з тим, суд помилково допустив постанову до негайного виконання в повному обсязі, оскільки, в даному випадку слід застосовувати приписи п.1 ч.1 ст.256 КАС України, яка є спеціальною для цієї категорії справ.

Вказана норма передбачає негайне виконання постанов суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів лише у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права в частині негайного виконання, тому оскаржувану постанову в цій частині слід змінити, вказавши про негайне виконання постанови суду лише у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195-197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області -задовольнити частково.

Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2011 року -змінити в частині звернення її до негайного виконання, вказавши про негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий-суддя :Довгополов О.М.

Судді : Гудим Л.Я.

Святецький В.В.