КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа№ 911/2129/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2,

ОСОБА_3, дов. від 03.03.2014 №384,

від відповідача Середа С.О., дов. від 01.06.2014,

від третьої особи-1 Меше О.П., дов. від 18.11.2014,

від третьої особи-2 ОСОБА_6, дов. від 24.11.2014 №1315,

від третьої особи-3 ОСОБА_7,

ОСОБА_8 - адвокат, ордер від 24.11.2014 серії НОМЕР_1,

розглянувши апеляційні скарги

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна",

2. третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7

на рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2014

(дата підписання - 12.09.2014)

у справі №911/2129/14 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача

1. Відкрите акціонерне товариство імені Васильєва

2. ОСОБА_9,

3. ОСОБА_7

про зобов'язання передати предмет лізингу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.08.2014 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" (далі - відповідач) за участю третіх осіб про зобов'язання передати предмет лізингу задоволено повністю.

Зобов'язано ТОВ „Гіалайн-Україна" виконати обов'язок лізингодавця за фінансово-лізинговим договором від 25.02.2000, укладеним між Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, та передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 предмет лізингу згідно фінансово-лізингового договору від 25.02.2000, укладеного між Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, а саме: будівлю інженерно-технічного корпусу площею 506, 1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що: предмет лізингу, який позивач просить суд зобов'язати відповідача передати, у власності ТОВ "Гіалайн-Україна" не знаходиться та не співпадає з будь-якою власністю відповідача за жодними ознаками; ТОВ "Гіалайн-Україна" було придбано у власність майно та зареєстровано будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 939,9 кв.м. законним шляхом; судом першої інстанції не було взято до уваги рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 у справі №8/526, яке пов'язане з даною справою №911/2129/14 та набрало законної сили; будівлі інженерно-технічний корпус не існує; позивачем було пропущено строк позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.11.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2014 №28.

Також не погодившись з вказаним рішенням, третя особа ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що: справу №911/2129/14 розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності; оскаржуване рішення прийнято на підставі доказів, одержаних не процесуальним шляхом; суд першої інстанції не застосував преюдицію, встановлену у цивільній справі та не звернув увагу, що позивачем пропущено строк позовної давності; суд неправомірно поклав на відповідача обов'язки за договором фінансового лізингу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.11.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2014 №28.

22.10.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ФОП ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомості-предмет лізингу, право власності на яке зареєстровано за ТОВ "Гіалайн-Україна", заборонити ТОВ "Гіалайн-Україна" вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження предмету лізингу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та заборонити вчиняти дії щодо реєстрації та перереєстрації права власності на приміщення електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

06.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ФОП ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Гіалайн-Україна".

13.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ФОП ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_7

24.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник третьої особи ОСОБА_9 надав письмові пояснення по справі.

25.11.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник третьої особи ВАТ імені Васильєва надав пояснення щодо висновку будівельно-технічної експертизи від 14.01.2013 №25/12 Центру судових досліджень "Експерттрансервіс".

У судовому засіданні 26.11.2014 представник ТОВ "Гіалайн-Україна" підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; заперечив проти задоволення клопотання позивача про забезпечення позову.

Третя особа ОСОБА_7 та його представник підтримали доводи своєї апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; заперечили проти задоволення клопотання позивача про забезпечення позову.

Представники третіх осіб ВАТ імені Васильєва та ОСОБА_9 підтримали доводи апеляційних скарг, просили їх задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; заперечили проти задоволення клопотання позивача про забезпечення позову.

Представник ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_2 заперечили доводи апеляційних скарг, просили залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін; підтримали клопотання про забезпечення позову.

Оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і адекватності вимог, без надання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, колегія суддів апеляційної інстанції залишає клопотання без задоволення з підстав його необґрунтованості.

У судовому засіданні колегією суддів та присутніми представниками сторін оглянуто оригінали фінансово лізингового договору від 25.02.2000, акта передачі майна згідно фінансово лізингового договору від 25.02.2000 та додатку до фінансово-лізингового договору від 25.02.2000 "Викопіровка до акта від 22.02.2000 с. Демидів про встановлення фактичної земельної ділянки під забудову інженерного технічного корпусу та земельної ділянки".

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2000 між позивачем та Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва було укладено фінансово лізинговий договір (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого лізингодавець передає, а лізингоодержувач бере в тимчасове володіння та користування наступне майно та землю (на якій знаходиться майно). Найменування: будівля.

Згідно з п. 3.1 договору приймання-передача об'єкта та землі, що лізингується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін.

Відповідно до п. 3.5 договору при передачі об'єкта та землі, що лізингується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що об'єкт, що лізингується, вважається переданим в лізинг з моменту підписання акта здачі-приймання.

Термін лізингу складає 20 років з моменту прийняття майна та землі, що лізингується за актом приймання (п.4.1 договору).

У пункті 5.1 договору зазначено, що лізингоодержувач зобов'язується своєчасно здійснювати лізингові платежі за будівлю в розмірі 425 гривень кожного місяця.

Лізингоодержувач зобов'язується своєчасно здійснювати лізингові платежі за землю (на якій стоїть будівля) кожного місяця згідно чинного законодавства (п.5.2 договору).

Лізингова плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок лізингодавця не пізніше 20 числа кожного місяця (п. 5.3 договору).

Лізингова плата за узгодженням сторін може вноситися в натуральній або змішаній формі продуктами харчування, товарами, послугами (п.5.6 договору).

Майно та земля, що лізингується, переходить у власність лізингоодержувача, якщо він вніс лізингодавцю всю належну йому лізингову плату з вартості зданого на повний амортизаційний термін майна (п.8.1 договору).

Пунктом 8.2. договору передбачено, що після виплати лізингоодержувачем через лізингову плату вартості приміщення, землі та обладнання переданих йому лізингодавцем згідно з цим договором (в міру виплати вартості окремих з них) переходять у власність лізингоодержувача.

Лізингоодержувач має право у будь - який час викупити лізинговане майно та землю (п. 8.3 договору).

У пункті 8.4 договору вказано, що порядок передачі та оформлення права власності на майно та землю, що лізингується, здійснюється сторонами за актом протягом одного місяця з моменту проплати останього платежа.

30.02.2000 між позивачем та Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва підписано акт передачі майна згідно фінансово лізингового договору, згідно якого Відкрите акціонерне товариство імені Васильєва передало, а позивач прийняв об'єкт лізингу, а саме: будову інженерно-технічного корпусу оцінною вартістю 102417,00 грн згідно фінансово лізингового договору від 25.02.2000, та додаток до фінансово лізингового договору "Викопіровка до акта від 22.02.2000 с. Демидів про встановлення фактичної земельної ділянки під забудову інженерного технічного корпусу та земельної ділянки".

На виконання умов договору та у період його дії позивачем було у повному обсязі виконано свій обов'язок по внесенню лізингової плати з вартості майна та перераховано Відкритому акціонерному товариству імені Васильєва грошові кошти в сумі 102476,28 грн (98788,93 грн - грошові кошти, 3687, 5 грн - товар у відповідності до п. 5.6 договору), що підтверджується висновком від 12.03.2012 №25Т Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області, висновком від 16.03.2012 №26Т Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області, відповідними видатковими накладним, платіжними дорученнями, квитанцією, перелік яких зазначений у висновку від 12.03.2012 №25Т Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області та у висновку від 16.03.2012 №26Т Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області, наявними у матеріалах справи.

Рішенням від 26.10.2007 №1-12-5 „Про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна" Виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області об'єкту нерухомого майна - будівлі електроцеху присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2.

Рішенням від 04.07.2008 №2-8-5 „Про присвоєння поштової адреси" Виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області присвоєно поштову адресу на будівлю інженерно-технічного корпусу - АДРЕСА_1.

Згідно Висновку від 14.01.2013 №25/12 судової будівельно-технічної експертизи Центру судових досліджень „Експерттранссервіс" будівля інженерно-технічного корпусу та електроцех є єдиним будівельним об'єктом, який складається з двох частин, загальна площа яких становить:

будівля інженерно-технічного корпусу - 506, 10 кв.м.,

електроцех - 433, 80 кв.м.,

разом - 939, 90 кв.м.

Згідно рішень Демидівської сільської ради від 26.10.2007 № 41-12-5 та від 04.07.2008 №2-8-5, які додані до матеріалів інвентаризаційної справи від 21.09.2007 №1501169 Вишгородського БТІ, будівлі електроцеху та будівлі інженерно-технічного корпусу було присвоєно поштові адреси, відповідно АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Будівля інженерно-технічного корпусу по АДРЕСА_1 на даний час вже є виділеним ізольованим індивідуально-визначеним об'єктом нерухомого майна.

У процесі розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що предметом фінансово-лізингового договору від 25.02.2000, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ВАТ імені Васильєва, є саме будівля інженерно-технічного корпусу, площею 506,10 кв.м., що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна та розташована за адресою: АДРЕСА_1, с. Демидів, Вишгородський район, Київська область, та з приводу якої позивач звернувся із позовом до відповідача в Господарський суд Київської області, і разом з будівлею електроцеху, площею 433,80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, складають собою єдиний будівельний об'єкт, який складається з двох вищевказаних частин, що підтверджується фінансово лізинговим договором від 25.02.2000, актом від 30.02.2000 б/н передачі майна згідно фінансово лізингового договору, додатком до фінансово лізингового договору "Викопіровка до акта від 22.02.2000 с. Демидів про встановлення фактичної земельної ділянки під забудову інженерного технічного корпусу та земельної ділянки", рішенням від 26.10.2007 №41-12-5 „Про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна" Виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, рішенням від 04.07.2008 №2-8-5 „Про присвоєння поштової адреси" Виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, висновком від 12.03.2012 №25Т Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області, висновком від 16.03.2012 №26Т Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області, висновком від 14.01.2013 №25/12 судової будівельно-технічної експертизи Центру судових досліджень „Експерттранссервіс", постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 8/526 за позовом ФОП ОСОБА_2 до КП Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації" за участю третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_9 про визнання протиправним та скасування рішення (залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013), рішенням Господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/1352/13 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ВАТ імені Васильєва за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_9, ОСОБА_7 про зобов'язання передати предмет лізингу (залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014), та іншими судовими рішеннями та документами, наявними у матеріалах справи.

22.01.2008 між ВАТ імені Васильєва та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ВАТ ім. Васильєва продало ОСОБА_9 належну йому на праві власності будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 939, 9 кв.м. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_10 Відповідно до п. 1.2 вказаного договору нерухоме майно належить ВАТ ім. Васильєва на підставі наказу органу Фонду державного майна від 11.04.1997 № 7/14-ВП та зареєстроване в КП Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації" в книзі №1; номер запису 27 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 21212691.

01.09.2008 між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_9 продав ОСОБА_7 належну йому на праві власності будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 939, 9 кв.м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_10 Відповідно до п. 1.1. даного договору нерухоме майно належить ОСОБА_9 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_10 22.01.2008 (в реєстрі №321), зареєстрованого в КП Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації" в книзі № 1; номер запису 194 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 21212691.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 8/526 за позовом ФОП ОСОБА_2 до КП Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації" за участю третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_9 про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 р. у справі № 8/526 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/1352/13 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ВАТ імені Васильєва за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_9, ОСОБА_7 про зобов'язання передати предмет лізингу відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 рішення Господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/1352/13 залишено без змін, але з інших підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014 у справі №911/1352/13 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014, а рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. у справі № 911/1352/13 залишено в силі.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказані обставини були встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 8/526 за позовом ФОП ОСОБА_2 до КП Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації" за участю третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_9 про визнання протиправним та скасування рішення (залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013) та рішенням Господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі № 911/1352/13 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ВАТ імені Васильєва за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_9, ОСОБА_7 про зобов'язання передати предмет лізингу (залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають повторному доказуванню.

27.08.2013 між фізичними особами ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та третьою особою ОСОБА_7 було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ТОВ „Гіалайн-Україна", згідно умов якого ОСОБА_11 відступив (продав), а ОСОБА_7 прийняв (купив) у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ „Гіалайн-Україна" у сумі 12204,85 грн, що складає 34,871% статутного капіталу товариства; ОСОБА_12 відступив (продав), а ОСОБА_7 прийняв (купив) у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ „Гіалайн-Україна" у сумі 12204,85 грн, що складає 34,871% статутного капіталу товариства; ОСОБА_13 відступила (продала), а ОСОБА_7 прийняв (купив) у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ „Гіалайн-Україна" у сумі 6102,25 грн, що складає 17,435% статутного капіталу товариства.

Згідно з п. 3.1 договору від 27.08.2013 право власності на частку переходить до покупця з моменту укладення договору.

27.08.2013 було проведено загальні збори учасників ТОВ „Гіалайн-Україна", на яких було вирішено, зокрема, відступити на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2013 частину частки статутного капіталу товариства, що належить ОСОБА_11 у сумі 12204,85 грн, що складає 34,871% статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_7; відступити на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2013 частину частки статутного капіталу товариства, що належить ОСОБА_12 у сумі 12204,85 грн, що складає 34,871% статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_7; відступити на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2013 частину частки статутного капіталу товариства, що належить ОСОБА_13 у сумі 6102,25 грн, що складає 17,435% статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_7; затвердити розподіл часток статутного капіталу товариства наступним чином: - ОСОБА_7 - 30511,95 грн, що становить 87,177% статутного капіталу товариства; ОСОБА_11 - 1795,15 грн, що становить 5,129% статутного капіталу товариства; ОСОБА_12 - 1795,15 грн, що становить 5,129% статутного капіталу товариства; ОСОБА_13 - 897,75 грн, що становить 2,565% статутного капіталу товариства; збільшити статутний капітал товариства за рахунок внеску ОСОБА_7 на 237950,00 грн, внесення якого здійснюється нерухомим майном, у тому числі, - будинок електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 939, 9 кв.м., загальною вартістю 220000,00 грн; у зв'язку із збільшенням статутного капіталу товариства затверджено наступний розподіл часток: - ОСОБА_7 - 237950,00 грн, що становить 87,177 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється нерухомим майном; ОСОБА_11 - 14000,00 грн, що становить 5,129% статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється грошовими коштами; ОСОБА_12 - 14000,00 грн, що становить 5,129% статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється грошовими коштами; ОСОБА_13 - 7000,00 грн, що становить 2,565 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється грошовими коштами; затверджено статут ТОВ „Гіалайн-Україна" у новій редакції, про що за наслідками проведення вказаних загальних зборів учасників ТОВ „Гіалайн-Україна" було складено протокол від 27.08.2013 №9 загальних зборів учасників ТОВ „Гіалайн-Україна".

12.09.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ „Гіалайн-Україна", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013, оформленим протоколом від 27.08.2013 № 9.

Згідно з п. 4.1 статуту ТОВ „Гіалайн-Україна" у новій редакції для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників утворюються статутний капітал товариства у розмірі 272950,00 грн. Частки учасників в статутному капіталі товариства розподіляються таким чином: - ОСОБА_7 - сума 237950, 00 грн, що становить 87,177% статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється нерухомим майном, у тому числі, - будинок електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 939, 9 кв.м., загальною вартістю 220 000, 00 грн.

07.10.2013 Реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області було зареєстровано за ТОВ „Гіалайн-Україна" право власності на будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 939, 9 кв.м., про що видано свідоцтво на право власності від 07.10.2013 №10392627.

Як було зазначено вище, позивач у позовній заяві (з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог) просить суд зобов'язати відповідача виконати обов'язок лізингодавця за фінансово-лізинговим договором від 25.02.2000, укладеним між Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та передати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 предмет лізингу згідно фінансово-лізингового договору від 25.02.2000, укладеного між Відкритим акціонерним товариством ім. Васильєва та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, а саме: будівлю інженерно-технічного корпусу площею 506, 1 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (згідно Технічного паспорта на виробничий будинок, інвентаризаційна справа №1501144 Комунального підприємства Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації").

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із передачею майна в лізинг, здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про фінансовий лізинг", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4 Прикінцевих положень ГК України встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.

Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" (далі - Закон) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 2 Закону відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 8 Закону передбачено, що у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу.

Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом у процесі розгляду справи, власником будівлі електроцеху, загальною площею 939,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, до складу якої також увійшла і спірна будівля інженерно-технічного корпусу, станом на час розгляду справи є ТОВ „Гіалайн-Україна", що підтверджується свідоцтвом на право власності від 07.10.2013 №10392627, виданим Реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області, інформаційною довідкою від 07.04.2014 №20127098 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, виданою державним реєстратором Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області, наявними у матеріалах справи, та не заперечується представником відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене та на підставі вищевказаних норм, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідності до договору купівлі-продажу від 22.01.2008, укладеного між ВАТ імені Васильєва та ОСОБА_9, та договору купівлі-продажу від 01.09.2008, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, договору про відступлення (купівлю-продаж) корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ТОВ „Гіалайн-Україна" від 27.08.2013, укладеного між фізичними особами ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_7, протоколу від 27.08.2013 №9 загальних зборів учасників ТОВ „Гіалайн-Україна", статуту ТОВ „Гіалайн-Україна" в новій редакції, свідоцтва на право власності від 07.10.2013 №10392627, виданого Реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області, до ТОВ „Гіалайн-Україна" перейшли право власності на будівлю електроцеху, загальною площею 939,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, до складу якої також увійшла і спірна будівля інженерно-технічного корпусу, і права та обов'язки лізингодавця за фінансово лізинговим договором від 25.02.2000, укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_2

Крім того, як було зазначено вище, на виконання умов фінансово лізингового договору та у період його дії позивачем було у повному обсязі виконано свій обов'язок по внесенню лізингової плати з вартості майна Відкритому акціонерному товариству імені Васильєва, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідності до положень п.п. 8.1., 8.2., 8.3., 8.4. договору від 25.02.2000 позивач набув право переходу у власність та оформлення права власності на предмет лізингу на будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506,10 кв.м., що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна та розташована за адресою: АДРЕСА_1, с. Демидів, Вишгородський район, Київська область, та є такою частиною єдиного будівельного об'єкту, загальною площею 939, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що в свою чергу був предметом договору купівлі-продажу від 22.01.2008.

Пунктом 8.4. договору від 25.02.2000 передбачено, що порядок передачі та оформлення права власності на майно та землю, що лізингується, здійснюється сторонами за актом протягом одного місяця з моменту здійснення останнього платежу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 9 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Отже, враховуючи викладене вище, позивач у відповідності до положень пунктів 8.1., 8.2., 8.3., 8.4. фінансово лізингового договору від 25.02.2000 набув право переходу у власність та оформлення права власності на предмет лізингу - будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506,10 кв.м., що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна та розташована за адресою: АДРЕСА_1, с. Демидів, Вишгородський район, Київська область та є такою частиною єдиного будівельного об'єкту - будівлі електроцеху, загальною площею 939,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Заперечення відповідача в апеляційній скарзі, що відповідач не є стороною фінансово лізингового договору від 25.02.2000, не є власником та не має жодного відношення до будівлі інженерно-технічного корпусу, площею 506,10 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, с. Демидів, Вишгородський район, Київська область є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та заперечуються вищевказаними доказами і висновками судів.

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача до відповідача про зобов'язання виконати обов'язок лізингодавця за фінансово лізинговим договором від 25.02.2000 та передати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 предмет лізингу є законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно строків позовної давності, то місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у їх застосуванні, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався з різними позовами до різних відповідачів щодо спірного предмета лізингу за захистом своїх прав як лізингоодержувача за фінансово лізинговим договором від 25.02.2000, укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_2, що у відповідності до ст. 264 ЦК України є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач у квітні 2014 року з інформаційної довідки від 07.04.2014 №20127098 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, довідався про набуття відповідачем у власність спірної будівлі інженерно-технічного корпусу, а отже про перехід до останнього прав та обов'язків лізингодавця за фінансово лізинговим договором від 25.02.2000, укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_2, і відповідно про порушення свого права.

До судів першої та апеляційної інстанції відповідачем та третіми особами не було надано належних та допустимих доказів, щоб підтверджували інший момент та факт обізнаності позивачем порушення свого права за договором від 25.02.2000.

Тому строки позовної давності у даній справі розпочали свій перебіг з моменту, коли позивач довідався про порушення своїх прав і інтересів.

Доводи апеляційних скарг були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано були відхиленні під час прийняття оскаржуваного рішення.

Твердження третьої особи ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, що даний спір є спором про виконання договірних зобов'язань, а отже справа має розглядатись за місцем знаходження відповідача - у Господарському суді міста Києва не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки відповідно до ст.9 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувачу забезпечується захист його права на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Враховуючи, що позивач в зв'язку з виплатою лізингових платежів став власником предмета лізингу, то даний спір підлягає розгляду за місцезнаходженням майна. Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення правил територіальної підсудності під час розгляду Господарським судом Київської області даного спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тому доводи відповідача, що оскаржене рішення ґрунтується на висновках Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області від 12.03.2012 №25Т та від 16.03.2012 №26Т, а також на висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14.01.2013 №25/12 Центру судових досліджень "Експерттранссервіс", судом апеляційної інстанції оцінюються критично.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2014 у справі №911/2129/14 - без змін.

2. Матеріали справи №911/2129/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай