Справа № 761/24810/14-ц

Провадження №2/761/7009/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Вітріщаку Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №32-8AV/07-2006И від 13.07.2006 р., а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 109,7 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., та машиномісце АДРЕСА_3, загальною площею 10,2 кв.м., встановити спосіб реалізації майна - шляхом проведення прилюдних торгів, визначити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) та з вартості реалізації предмета іпотеки задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» за Кредитним договором 32-8AV/07-2006И від 13.07.2006 в розмірі 5 169 602,08 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача на свою користь витрати по судовому збору у розмірі 3 441 грн.

Пізніше позивачем було уточнено позовні вимоги, а саме змінено склад учасників: відповідачем зазначено ОСОБА_1, який наразі є власником предмету іпотеки, третя особа - ОСОБА_2.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 липня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 32-8AV/07-2006И, згідно з яким Банк надав позичальнику кредит в сумі 430 000,00 дол. США, а ОСОБА_2 прийняв вказані кредитні кошти та зобов'язався належним чином їх використовувати та повернути Банку кредит у порядку і на умовах, визначених у Договорі. Однак, вказані зобов'язання позичальником виконані не були, станом на 02.09.2013 року загальна заборгованість по договору кредиту становить 5 169 602,08 грн. В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 С.В.13.07.2006 р. укладено договір іпотеки № 32-8AV/07-2006И, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у іпотеку Банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 109,7 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., та машиномісце АДРЕСА_3, загальною площею 10,2 кв.м. Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, власником вищевказаної квартири є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 382.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав у повному обсязі та позов просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те підставу, що 02 лютого 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4. Зазначив, що під час придбання спірного майна відповідач не був повідомлений про перебування нерухомості в іпотеці.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні і це вбачається з матеріалів справи, 13 липня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 32-8AV/07-2006И, згідно з яким Банк надав позичальнику кредит в сумі 430 000,00 дол. США, а Кононов прийняв вказані кредитні кошти та зобов'язався належним чином їх використовувати та повернути Банку кредит у порядку і на умовах, визначених у Договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно графіку погашення кредиту щомісячна сума погашення повинна становити не менше як 1 706,34 дол. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Умовами п. 1.3.1 Кредитного договору визначено, що за користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється у розмірі 10,8 % річних.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором. Статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на 02.09.2013 р. ОСОБА_2 порушив терміни повернення кредиту та сплати нарахованих процентів за Кредитним договором, здійснивши останній платіж в погашення заборгованості 10.10.2008 року.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору за порушення термінів погашення своїх зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, Банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквівалент) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума заборгованості виражена у іноземній валюті.

Розміри облікової ставки НБУ в період нарахування пені становили: з 23.03.2012 р. - 7,5 % (Постанова НБУ від 21.03.2012 №102); з 10.06.2013 р. - 7 % (Постанова НБУ від 06.06.2013 р. №209); з 13.08.2013 р. - 6,5 % (Постанова НБУ від 09.08.2012 р. №315).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України за договором позики передбачено повернення боргу (позики) частинами (в розстрочку). В цьому випадку, якщо позичальник порушить строк повернення наступної частини позики, то це дає право позикодавцю вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася і належних йому відсотків.

Враховуючи факт та термін порушення Позичальником умов Кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, Банк вимогою від 20.03.2013 р. № 30-11/1612 визнав строк повернення кредиту у повному обсязі таким, що настав достроково.

Таким чином, станом на 02.09.2013 року сума заборгованості за Кредитним договором 32-8AV/07-2006И від 13.07.2006 року становить 646 766,18 дол. США, що станом на 02.09.2013 р. в гривневому еквіваленті становить 5 169 602,08 грн., що складається з: заборгованості по кредиту - 380 094,45 дол. США (гривневий еквівалент - 3 038 094,94 грн.); заборгованості по процентам за користування кредитом - 225 545,39 дол. США (гривневий еквівалент - 1 802 784,30 грн.); пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 12 442,08 дол. США (гривневий еквівалент - 99 449,54 грн.); пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 28 684,26 дол. США (гривневий еквівалент - 229 273,30 грн.).

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_213.07.2006 р. укладено договір іпотеки № 32-8AV/07-2006И, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у іпотеку Банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 109,7 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., та машиномісце АДРЕСА_3, загальною площею 10,2 кв.м.

У відповідності до ч.2 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», предметом іпотеки також може і об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що подавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

16 серпня 2012 року у рамках ліквідаційної процедури відбувся аукціон з продажу майна ОСОБА_2 Вказана обставина встановлена постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2014 року.

На даному аукціоні було відчужено майно ОСОБА_2, а також і спірне майно.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про іпотеку» іптекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом, однак він не має права без згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону України «Про іпотеку»).

Як вбачається із наданих сторонами пояснень, у даній справі, майно, що було предметом іпотеки, укладеним між боржником та банком, відчужене в процесі ліквідаційної процедури боржника.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб`єкта підприємницької діяльності-боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедур, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено.

Вказана вище правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 26.06.2013 року № 6-58цс13.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

25 грудня 2012 року Постановою Вищого господарського суду України у справі № 17-5170-2011 скасовано Постанову господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, провадження у справі припинено, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, спірне майно було примусово відчужене на аукціоні з продажу майна банкрута, який був проведений 16 серпня 2012 року в рамках процедури банкрутства ФОП ОСОБА_2 на підставі порушеної постанови Господарським судом Одеської області від 14.02.2012 року про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом.

Вказана постанова суду першої інстанції була скасована постановою Вищого господарського суду України 25 грудня 2012 року, тобто після проведення аукціону.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту реєстрації.

Таким чином, іпотека, як вид обтяження, виникає з моменту її реєстрації.

Отже, на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні від 16 серпня 2012 року державна реєстрація іпотеки нерухомості була скасована ухвалою Господарським судом Одеської області від 21 червня 2012 року, а записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вилучені відповідно до п.6 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладний на майно божника,визнаного банкрутом, чи інші обтяження щодо розпорядження майном такого боржника.

Згідно п. 2 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім того, нормами чинного законодавства України, що врегульовують питання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не передбачено, що скасування постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом автоматично тягне за собою поновлення обтяжень, що були застосовані до майна боржника та були скасовані внаслідок відкритті ліквідаційної процедури.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, на аукціоні з продажу майна банкрута ОСОБА_2, майно було придбане ОСОБА_3, та сплачено за нього повну вартість. Даний аукціон у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, його результати не скасовано.

Враховуючи зазначене, іпотека спірної нерухомості не є дійсною для нового власника, в даному випадку ОСОБА_3, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ЗУ «Про іпотеку» у частині права іпотекодержателя вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своїй постанові від 26.12.2012 року № 6-35574св12.

Варто зазначити, що 22 лютого 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу, за яким продавець відчужив право власності на гараж, машиномісце в підземному автопаркінгу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 10,2 кв.м.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 109,7 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., та машиномісця АДРЕСА_3, загальною площею 10,2 кв.м.,. є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 382, виданий 02.02.2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_3, а в подальшому - ОСОБА_1 було придбано спірне майно, що не було предметом іпотеки. Зазначені особи на момент придбання спірної нерухомості отримали гарантії відсутності іпотеки у вигляді відсутності запису про реєстрацію обтяження речових прав на нерухомість.

Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Жодною правовою нормою не передбачено автоматичного поновлення права іпотеки у разі скасування судового рішення про банкрутство.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 169, 208, 209, 212, 213, 215, 224 - 228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: