ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа № 914/2062/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Гнатюк Г. М.

суддів: Кравчук Н.М.

Мирутенка О.Л.

розглянув апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Львівського гарнізону, м.Львів від 24.09.2014р. №12-3394 вих.-14.

на рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2014р.

у справі № 914/2062/14

за позовом: Заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в особі:

позивача 1: Міністерства оборони України, м. Київ,

позивача 2: Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат", м. Львів

до відповідача-1: Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД", м. Львів

до відповідача - 3: Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", м. Васильків

про визнання недійсним результатів прилюдних торгів і застосування наслідків недійсності правочину,

за участю представників:

від прокуратури: Гончар Б.С. - прокурор

від позивача 1: Гудима В.О. - представник,

від позивача 2: Максимонько Л.Р. - представник

від відповідача 1: Германчук Р.В.- головний державний виконавець,

від відповідача 2: Кондра О.Я. - представник

від відповідача 3: не з'явився.

30.09.2014р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Заступника військового прокурора Львівського гарнізону на рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2014р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року у склад колегії для розгляду справи №914/2062/14 введено суддів Галушко Н.А. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 01.10.2014р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 04.11.2014р.

У зв'язку із зайнятістю судді Галушко Н.А. в іншому судовому процесі, розпорядженням в.о.голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 року у склад колегії для розгляду справи №914/2062/14 замість судді Галушко Н.А. введено суддю Кравчук Н.М.

Зважаючи на відсутність представника Міністерства оборони України, ухвалою суду від 04.11.2014р. розгляд справи відкладено до 13.11.2014р.

В судовому засіданні 13.11.2014р. заслухано пояснення представників прокуратури та сторін.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.2014р. у справі №914/2062/14 (суддя Мороз Н.В.) в задоволенні позову Заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України про визнання недійсним результатів прилюдних торгів і застосування наслідків недійсності правочину - відмовлено, а в частині позовних вимог заявлених до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з таким рішенням, заступник прокурора Львівського гарнізону подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та невірно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим, просить його скасувати та позовні вимоги задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає те, що суд першої інстанції не врахував, що майно, яке було реалізоване на прилюдних торгах входить до цілісного майнового комплексу ДП «Львівський військовий лісокомбінат», яке засноване на державній власності, діє як унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України, а майно яке належить підприємству є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання, у зв'язку з чим, відчуження засобів виробництва, які є державною власністю і закріплюється за ним, здійснюється за погодженням з органом управління майном - Міністерством оборони України. Крім цього, судом безпідставно не враховано положення ст.2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», якою дозволено здійснювати примусову реалізацію майна державного підприємств виключно для забезпечення виконання рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівникам у зв'язку із трудовими відносинами. На думку скаржника, судом першої інстанції також не враховано того факту, що підставою для визнання торгів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» при підготовці та проведенні прилюдних торгів як положень Закону України «Про виконавче провадження», так і Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27 жовтня 1999 року, а відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, і тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 03.11.2014р. (вх.№01-04/6405/14 від 03.11.2014р.), та в судових засіданнях представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» спростовував доводи скаржника та зазначав про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Інші письмові відзиви чи пояснення на апеляційну скаргу на адресу суду не надходили.

Розглянувши подану апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах Міністерства оборони України та Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» до відповідачів Головного управління юстиції у Львівській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД" та Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" з вимогами визнати недійсними результати прилюдних торгів, оформлені протоколами №03/345/13/а-1 від 03.12.2013р. та протоколами від 07.11.2013р. №03/263/13/а-3, №03/229/13/а-1, №03/263/13/а-2/1, із застосуванням наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що відчуження нерухомого майна, яке належить ДП "Львівський військовий лісокомбінат", здійснено з порушенням норм ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Зокрема, всупереч закону, відповідачем - 1 було арештовано та описано нерухоме майно, яке закріплювалося на праві господарського відання ДП МО "Львівський військовий лісокомбінат" та в подальшому примусово реалізовано на прилюдних торгах для погашення боргу на загальну суму 1 689 700, 66 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області (відповідач-1 у справі) та приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (відповідач-3 у справі) укладено договори №03/229/13/а від 20.06.2013р., №03/263/13/а від 12.07.2013р. та №03/345/13/а від 12.09.2013р. про надання послуг по організації і проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" за відповідними заявками відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та на виконання вищевказаних договорів 07.11.2013р. та 03.12.2013р. відбулось відчуження нерухомого майна, а саме: Ѕ приміщення трансформаторної підстанції, пл. 17,9 кв.м., будівлі дільниці ширвжитку, пл. 146,2 кв.м., приміщення дільниці столярних плит (будівля №2), загальною пл.848,0 кв.м., частини приміщень сушильних камер і теплопункту, пл. 280,7 кв.м., та відчуження нерухомого майна - адміністративної будівля комбінату під літерою "А-4" загальною площею 1 714,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, яке оформлене протоколами №03/263/13/а-2/1, №03/229/13/а-1, №03/263/13/а-3, №03/345/13/а-1.

Прилюдні торги були проведені за процедурою реалізації арештованого нерухомого майна на виконання зведеного виконавчого провадження №7/В6/2013 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" заборгованості по заробітній платі.

Переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна було визнано ТзОВ "Трентова ЛТД" (відповідач - 2).

За результатами проведення торгів, 11.11.2013р. складено акти державного виконавця про проведення прилюдних торгів, винесені при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №7/В6/2013 з виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з ДП "Львівський військовий лісокомбінат", зокрема, з примусового виконання виконавчого листа №2-2928/11 виданого 23.04.2012р. Стрийським міськрайонним судом Львівської області, з яких вбачається, що нерухоме майно: частина приміщень сушильних камер і теплопункту, пл. 280,7 кв. м. придбане ТзОВ "Трентова ЛТД" за ціною 116 00 ,00 грн.; половина приміщення трансформаторної підстанції ТП 600, пл. 17,9 кв.м., придбане - ТзВО "Трентова ЛТД" за ціною 9 500, 00 грн.; приміщення дільниці ширвжитку, пл. 146,2 кв.м. та приміщення дільниці столярних плит (будівля №2), загальною пл.848,0 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 придбані ТзОВ "Трентова ЛТД" за 113 000, 00 грн.

Згідно акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 09.12.2013р. нерухоме майно: адміністративна будівля комбінату під літерою "А-4" загальною площею 1 714,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 - придбане ТзОВ "Трентова ЛТД" за ціною 1 387 000, 00 грн.

Кошти за придбане нерухоме майно перераховано ТзОВ "Трентова ЛТД" в повному обсязі на рахунок відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області. Вказані акти є підставою для оформлення права власності.

Згідно п.1.1. Статуту ДП "Львівський військовий лісокомбінат" (в новій редакції), який є додатком до наказу Міністра оборони України від 23.11.2012р. №794, Державне підприємство "Львівський військовий лісокомбінат" засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства оборони України. Відтак, майно, яке є предметом даного спору, закріплено на праві оперативного управління за Міністерством оборони України - позивачем - 1, яке передано на праві господарського відання позивачу - 2 - ДП "Львівський військовий лісокомбінат".

Згідно із приписами ст.136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Відповідно до ст. 137 ГК України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Листом від 26.12.2012р. вих. №487 позивач - 2 - ДП "Львівський військовий лісокомбінат" звернувся до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області згідно якого, запропонувало реалізувати нерухоме майно, яке не входить до цілісного майнового комплексу, та може бути відчужене з метою погашення боргів, в першу чергу по заробітній платі на підставі поданого переліку(т.2 ,а.с.50).

При цьому в матеріалах справи міститься лист Департаменту економічної діяльності Міністерства оборони України від 03.01.2013р. №225/1/19, згідно якого останнім опрацьовано лист відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області щодо надання згоди на примусову реалізацію майна державного підприємства «Львівський військовий комбінат» та зазначено, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено згоди органу управління майном на його відчуження у процесі виконавчого провадження.(т.2 а.с.49)

Відповідно до ст.2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, реалізація нерухомого майна проводилась в першу чергу для забезпечення виконання рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, що підтверджується актами державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 11.11.2013р. та 09.12.2013р. Крім того, вказане нерухоме майно не забезпечує ведення виробничої діяльності боржника - ДП "Львівський військовий лісокомбінат", про що було ним зазначено в листі від 26.12.2012р. за вих.№487 (т.2 ,а.с.50).

Зважаючи на викладене, зокрема на те, що майно яке було реалізоване на прилюдних торгах не забезпечує ведення виробничої діяльності боржника, не входить до цілісного майнового комплексу, а реалізація майна проводилась в першу чергу для забезпечення виконання рішень щодо виплати заробітної плати, таким чином, не підпадає під дію Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсними результатів прилюдних торгів від 03.12.2013р. №03/345/13/а-1 та від 07.11.2013р. №03/263/13/а-3, №03/229/13/а-1, №03/263/13/а-2/1, як таких, що порушують норми ст.2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Посилання прокурора, як на підставу для визнання недійсними результатів прилюдних торгів та застосування наслідків недійсності правочину, на порушення допущені державним виконавцем при підготовці та проведенні прилюдних торгів, зокрема, на неповідомлення Фонду державного майна України про накладення арешту на майно позивача - 2 - ДП "Львівський військовий лісокомбінат" та його подальшу реалізацію на прилюдних торгах всупереч вимогам Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Згідно п.3.2. Тимчасового положення, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, до якої додаються у разі продажу майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, - довідка про розмір частки державної власності у статутному фонді підприємства-боржника та копія повідомлення Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника.

Підготовка та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізація арештованого майна проводиться державним виконавцем у відповідності до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, розробленої на виконання Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Закон України "Про виконавче провадження" та Інструкція про проведення виконавчих дій не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна на прилюдних торгах, як і ст. 650 ЦК України, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими визначається порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна ( ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" та п.п.5.11, 5.12 Інструкції №74/5 від 15.12.1999р.).

Виходячи з аналізу вищевказаних положень, державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, самі ж прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують та проводять спеціалізовані організації, з якими державна виконавча служба укладає договір (п.5.11. Інструкції про порядок проведення виконавчих дій).

Торги проводились на підставі укладених договорів між Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області та Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція".

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5.

Згідно п. 2.2 Тимчасового положення, прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Аналізуючи правову природу реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, переході права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, враховуючи особливості щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, який є підставою для оформлення права власності, такі дії свідчать про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна, відтак є правочином.

Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод з купівлі - продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених ч.ч.1-3 та ч. 6 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 205. ЦК України.

Виходячи зі змісту вимог ст. 215 ЦК України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів. Відтак, підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених тимчасовим положенням (правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України №6-174цс12 від 13.02.2013р.).

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна, тобто дії саме до призначення прилюдних торгів підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 82).

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі №6-116цс12 - дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. (Постанова Верховного суду України від 24.10.2012р. по справі №6-11цс12).

Згідно ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Однак, дії державного виконавця в порядку, визначеному ст..82 Закону України «Про виконавче провадження» не оскаржувалися.

Прилюдні торги проводились на підставі заявок та укладених договорів між Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області та Приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (відповідача - 3).

Прокурор в позовній заяві ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" визначає як відповідача - 3 , однак як вбачається зі змісту позовної заяви, не обґрунтовує належними та допустимими доказами порушення прав позивачів спеціалізованою організацією, яка проводила прилюдні торги. Крім того, прокурором не вказано, а також не подано жодних доказів, які саме порушення встановлених законодавством правил проведення торгів були допущені відповідачем - 3 при проведенні торгів, які слугували б підставою для визнання їх недійсними.

При цьому, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що відповідач - 3 - ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" припинило діяльність станом на 04.07.2014р.

Відповідно до п. 4.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до ч.7 ст. 59 ГК України, суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до п. 6 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинити провадження у справі щодо вимог заявлених до відповідача - 3 - Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" на підставі п.6 ст.80 ГПК України.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та викладеним вище аналізом обставин справи і чинного законодавства, а тому колегією суддів відхилені через їх безпідставність.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в пункті 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 із змінами та доповненнями, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга Заступника військового прокурора Львівського гарнізону залишена без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід пропорційно віднести на позивачів у справі.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2014р. по справі №914/2062/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Львівського гарнізону залишити без задоволення.

2. Стягнути з Міністерства оборони України, м. Київ, Повітрофлотський проспект,6 (ідентифікаційний код 00034022) в доход державного бюджету України - 304,50грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Стягнути з Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат", м. Львів, вул. Луганська, 3 (код ЄДРПОУ 07361304) в доход державного бюджету України - 304,50грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 14.11.2014р.