ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2014 року Справа № 915/54/14
Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,
при секретарі судового засідання: Воробйовій В.В.
за участю представників сторін:
прокурор Коршунова О.О., за посвідченням
від позивача: не з'явився
від відповідача: Потапов В.М., довіреність від 23.09.2013р. №2309/36
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 69-а) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря (65114, м. Одеса, 12-а Лінія, 22 6-ї станції Люстдорфської дороги, код ЄДРПОУ 38016986)
до відповідача: Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 161, код ЄДРПОУ 31448144)
про: стягнення збитків у сумі 526857,37 грн., -
Суть спору: Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» 526857,37 грн. збитків, спричинених державі внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами з перевищенням граничнодопустимого скиду.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що МКП «Миколаївводоканал» здійснювався скид забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами з перевищенням граничнодопустимого скиду, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України. Відповідно до виконаних позивачем розрахунків розміру відшкодування збитків загальний розмір завданих державі збитків склав 526857,37 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачем відповідно до ст. 111 Водного кодексу України.
Ухвалою суду від 23.01.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
03.02.2014р. за вх.№1820/14, 03.03.2014р. за вх.№4004/14, 24.03.2014р. за вх.№5333/14 та 31.03.2014р. за вх.№5902/14 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
04.02.2014р. за вх.№1946/14 та 04.04.2014р. за вх.№6232/14 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
17.03.2014р. за вх.№4774/14 до суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 18.03.2014р. задоволено клопотання прокурора та відповідача; продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 04.04.2014р.
04.04.2014р. за вх.№6233/14 від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі судової хімічної експертизи, на розгляд якої МКП «Миколаївводоканал» просило поставити наступні питання: « 1. Чи має значення період між відбиранням проби стічної води та її фактичним аналізуванням (проведенням хімічних досліджень); 2. Чи могло вплинути на результати лабораторних досліджень позивача проб стічної води відповідача, які зафіксовані у протоколах вимірювань лабораторії позивача, порушення максимально рекомендованого часу консервування проб перед аналізуванням, зазначених у ДСТУ ISO 5667-3-2001; 3. Якщо період між відбиранням проби стічної води та її фактичним аналізуванням має значення, то наскільки можуть відрізнятися результати лабораторних досліджень від досліджень, зафіксованих у протоколах вимірювань лабораторії позивача №112 від 25.02.13, №784 від 24.12.12, №92 від 18.02.13, №221 від 19.04.13, №227 від 23.04.13, №171 від 25.03.13?».; окрім того, відповідач просив витребувати у позивача оригінали актів відбору проб від 19.12.12, 12.02.13, 19.02.13, 21.03.13, 18.04.13 та протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб від №112 від 25.02.13, №784 від 24.12.12, №92 від 18.02.13, №221 від 19.04.13, №227 від 23.04.13, №171 від 25.03.13.
Ухвалою суду від 04.04.2014р. задоволено клопотання відповідача; призначено по справі №915/54/14 судову хімічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (ХНДІСЕ); на вирішення експерта поставлено наступні питання: «1) Чи має значення період між відбиранням проби стічної води та її фактичним аналізуванням (проведенням хімічних досліджень)?; 2) Чи могло вплинути на результати лабораторних досліджень позивача проб стічної води відповідача, які зафіксовані у протоколах вимірювань лабораторії позивача, порушення максимально рекомендованого часу консервування проб перед аналізуванням, зазначених у ДСТУ ISO 5667-3-2001?; 3) Якщо період між відбиранням проби стічної води та її фактичним аналізуванням має значення, то наскільки можуть відрізнятися результати лабораторних досліджень від досліджень, зафіксованих у протоколах вимірювань лабораторії позивача №112 від 25.02.13, №784 від 24.12.12, №92 від 18.02.13, №221 від 19.04.13, №227 від 23.04.13, №171 від 25.03.13?»; зобов'язано Державну екологічну інспекцію Південно-Західного регіону Чорного моря в строк до 15.04.2014р. направити до господарського суду Миколаївської області рекомендованим листом або вручити нарочно з приміткою «До справи №915/54/14» оригінали актів відбору проб від 19.12.12, 12.02.13, 19.02.13, 21.03.13, 18.04.13 та протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод від №112 від 25.02.13, №784 від 24.12.12, №92 від 18.02.13, №221 від 19.04.13, №227 від 23.04.13, №171 від 25.03.13; провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
14.04.2014р. за вх.№6888/14 до суду від позивача надійшли витребувані оригінали актів відбору проб вод та протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб вод.
Листом за вих.№5403/5404 від 13.05.2014р. (вх.№9887/14 від 30.05.2014р.) експертною установою повідомлено про неможливість проведення у Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса експертизи, призначеної ухвалою господарського суду від 04.04.2014р. у справі №915/54/14, у зв'язку з тим, що призначена експертиза належить вузькій галузі хімії стічних вод, експертизи з якої у Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз не проводяться, а фахівці з цієї галузі знань відсутні. Справу №915/54/14 повернуто до господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.06.2014р. провадження у справі поновлено; розгляд справи призначено на 02.06.2014р. о 16:00.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.06.2014р. провадження у справі зупинено; призначено по справі судову хімічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експерта поставлено наступні питання: 1) Чи має значення період між відбиранням проби стічної води та її фактичним аналізуванням (проведенням хімічних досліджень)? 2) Чи могло вплинути на результати лабораторних досліджень позивача проб стічної води відповідача, які зафіксовані у протоколах вимірювань лабораторії позивача, порушення максимально рекомендованого часу консервування проб перед аналізуванням, зазначених у ДСТУ ISO 5667-3-2001? 3) Якщо період між відбиранням проби стічної води та її фактичним аналізуванням має значення, то наскільки можуть відрізнятися результати лабораторних досліджень від досліджень, зафіксованих у протоколах вимірювань лабораторії позивача №112 від 25.02.13, №784 від 24.12.12, №92 від 18.02.13, №221 від 19.04.13, №227 від 23.04.13, №171 від 25.03.13?»; провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
Листом за вих.№11-39/2005 від 19.06.2014р. (вх.№14988/14 від 15.08.2014р.) експертною установою повідомлено про неможливість проведення в Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз експертизи, призначеної ухвалою господарського суду від 02.06.2014р. у справі №915/54/14, у зв'язку з тим, що спеціалісти ОНДІСЕ не здійснюють хімічну експертизу проб стічної води через відсутність в установі відповідних експертів, яким надано право проведення даного виду експертиз та сучасного обладнання необхідного для виконання подібного роду досліджень; надано інформацію, що аналіз діючого реєстру атестованих судових експертів вказує на наявність лише одного фахівця державної спеціалізованої установи, атестованого за спеціальністю 8.10 «Дослідження наявності шкідливих речовин у навколишньому середовищі» - Шевченко Валерія Миколайовича, який працює у НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області і має свідоцтво експерта №10979 з терміном дії до 31.12.2016р. Справу №915/54/14 повернуто до господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.08.2014р. провадження у справі поновлено; розгляд справи призначено на 18.08.2014р. о 16:00.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.08.2014р. провадження у справі зупинено; призначено по справі судову хімічну експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУМВС України в Харківській області; на вирішення експерта поставлено наступні питання: 1) Чи має значення період між відбиранням проби стічної води та її фактичним аналізуванням (проведенням хімічних досліджень)? 2) Чи могло вплинути на результати лабораторних досліджень позивача проб стічної води відповідача, які зафіксовані у протоколах вимірювань лабораторії позивача, порушення максимально рекомендованого часу консервування проб перед аналізуванням, зазначених у ДСТУ ISO 5667-3-2001? 3) Якщо період між відбиранням проби стічної води та її фактичним аналізуванням має значення, то наскільки можуть відрізнятися результати лабораторних досліджень від досліджень, зафіксованих у протоколах вимірювань лабораторії позивача №112 від 25.02.13, №784 від 24.12.12, №92 від 18.02.13, №221 від 19.04.13, №227 від 23.04.13, №171 від 25.03.13?»; провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
Листом за вих.№57/1-2563 від 27.10.2014р. (вх.№19899/14 від 30.10.2014р.) експертною установою повідомлено про неможливість проведення в Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУМВС України в Харківській області експертизи, призначеної ухвалою господарського суду від 18.08.2014р. у справі №915/54/14 через відсутність фахівців в галузі хімії стічних вод. Справу №915/54/14 повернуто до господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.11.2014р. провадження у справі поновлено; розгляд справи призначено на 17.11.2014р. о 16:15.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просить суд відмовити у його задоволенні. Зокрема, відповідач посилається на порушення позивачем при визначенні показників забруднення у зворотних водах термінів проведення досліджень, передбачених Настановами щодо зберігання та поводження з пробами у ДСТУ ISO 5667-3-2001, не проведення лабораторних досліджень одразу після відбору проб, на відміну від лабораторії відповідача, якою проведено такі дослідження безпосередньо після відбору проб, в результаті чого між результатами лабораторних досліджень позивача та відповідача виникла певна різниця, що на думку відповідача вплинуло і на визначення розміру спричинених державі збитків.
З метою встановлення причин у розбіжностях між лабораторними дослідженнями позивача і відповідача відповідач і просив суд призначити відповідну судову експертизу, яка призначалась судом, проте проведення якої виявилось неможливим через відсутність фахівців в галузі хімії стічних вод.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, господарський суд встановив:
В період з 17 по 27 грудня 2012 року Державною екологічною інспекцією Південно-Західного регіону Чорного моря проведено планову перевірку дотримання Міським комунальним підприємством «Миколаївводоканал» вимог природоохоронного законодавства.
За результатами перевірки було складено акт, в якому встановлено, що МКП «Миколаївводоканал» в порушення ст. 44 Водного кодексу України допущено скиди забруднюючих речовин у складі зворотних вод з перевищенням граничнодопустимих скидів.
За результатами вимірювання показників складу та властивостей проб вод (протоколи вимірювання показників складу та властивостей проб вод від 24.12.2012р. №784, від 18.02.2013р. №92, від 25.02.2013р. №112, від 25.03.2013р. №171, від 19.04.2013р. №221, від 23.04.2013р. №227) фахівцями Інспекції встановлено перевищення гранично-допустимих концентрацій забруднюючих речовин: азоту алюмінію, нітритів, фосфатів, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України.
При складанні протоколів вимірювання відібраних проб Інспекцією були використані дані Актів відбору проб вод від 19.12.2012р. б/н, від 12.02.2013р. №57, від 19.02.2014р. №73, від 21.03.2013р. б/н та від 18.04.2013р. б/н.
На підставі акту перевірки, Актів відбору проб вод, протоколів вимірювання показників складу та властивостей проб вод Державною екологічною інспекцією Південно-Західного регіону Чорного моря складені розрахунки розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами, з перевищенням граничнодопустимого скиду) МКП «Миколаївводоканал», якими відповідно до п.7.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783 (далі - Методика), визначено розмір збитків у сумі 302432,61 грн. та у сумі 224424,76 грн., тобто, на загальну суму 526857,37 грн.
Несплата відповідачем завданих державі збитків стала підставою для звернення Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря до господарського суду з відповідним позовом.
МКП «Миколаївводоканал» не погоджується із правильністю нарахування збитків, із посиланням при цьому на порушення позивачем при визначенні показників забруднення у зворотних водах термінів проведення досліджень, передбачених Настановами щодо зберігання та поводження з пробами у ДСТУ ISO 5667-3-2001, не проведення лабораторних досліджень одразу після відбору проб, на відміну від лабораторії відповідача, якою проведено такі дослідження безпосередньо після відбору проб, в результаті чого між результатами лабораторних досліджень позивача та відповідача виникла певна різниця, що на думку відповідача вплинуло і на визначення розміру спричинених державі збитків.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з п.п. 1, 2, 4, 10, 14, 17 Порядку розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996р. №1100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок), цим Порядком визначаються основні вимоги до нормування гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин, які утворюються в процесі виробничої діяльності водокористувачів. ГДС речовини - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом даного пункту водного об'єкта за одиницю часу. Нормативи ГДС - граничні обсяги скидання зворотних вод - встановлюються для введених у дію народногосподарських об'єктів та тих, що проектуються чи споруджуються, згідно з вміщеним у додатку до цієї постанови переліком забруднюючих речовин, скидання яких у поверхневі та морські води водного фонду України, включаючи природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки), канали, внутрішні морські води, нормується. Під час проектування будівництва нових, розширення, реконструкції, технічного переоснащення та капітального ремонту діючих об'єктів не допускається впровадження технологій та засобів, що можуть призвести до скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, зазначених у списку Б переліку забруднюючих речовин, скидання яких нормується (далі - перелік). Водокористувачі виступають замовниками розроблення нормативів ГДС забруднюючих речовин, що скидаються ними до водних об'єктів. Нормативи ГДС затверджуються органами, уповноваженими видавати дозвіл на спеціальне водокористування, одночасно з видачею дозволу на спеціальне водокористування. Водокористувач відповідає за наявність затверджених нормативів ГДС та надання розробнику достовірних вихідних даних, що одержуються на основі проведення інвентаризації показників складу та властивостей зворотних вод згідно з наведеними переліками забруднюючих речовин, скидання яких нормується та ідентифікація яких у зворотних водах є обов'язковою, обсягу витрат зворотних вод та інших необхідних для розрахунків даних.
Відповідно до Списку А - Перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується - забруднюючі речовини, що нормуються у всіх випадках скидання зворотних вод: розчинений кисень (мг/л), завислі речовини, мінералізація води, сульфати, хлориди, азот амонійний, нітрати, нітрити, фосфати, нафтопродукти. Крім того, обов'язково нормуються такі фізико-хімічні показники, як біохімічне споживання кисню (БСК 5), хімічне споживання кисню (ХСК) - перманганатна окислюваність та біхроматна окислюваність, рівень токсичності води (на основі біотестування), показники бактеріологічного забруднення і рівень радіоактивності води (сумарна радіоактивність), та враховуються водневий показник (рН) і температура.
У відповідності до п.1 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999р. №465 (з наступними змінами і доповненнями), ці Правила спрямовані на попередження та усунення забруднення поверхневих водних об'єктів, відтворення водних ресурсів і забезпечення безпечних умов водокористування. Правила обов'язкові для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, діяльність яких щодо скидання зворотних вод у водні об'єкти впливає або може вплинути на стан поверхневих вод (далі - водокористувачі).
За п.17 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами - граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування.
Пунктами 23, 25 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами передбачено, що водокористувачі зобов'язані забезпечувати монтування та експлуатацію пристроїв, призначених для здійснення регулярного контролю за обсягами та якістю зворотних вод, а також сприяти працівникам контролюючих органів під час проведення перевірок і відбору проб у контрольних створах та в системах водовідводу, в тому числі за межами території, де розташовані їх об'єкти. Контроль за станом водних об'єктів здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Водокористувачі здійснюють контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин. Контроль за якістю води у транскордонних водних об'єктах здійснюється відповідно до міжнародних договорів.
Згідно з п.1.9 Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.12.1994р. №116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.12.1994р. за №313/523, гранично допустимий скид (ГДС) речовини - показник максимально допустимої за одиницю часу кількості (маси) речовини, що відводиться із зворотними водами у поверхневі та морські води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту в заданих контрольних створах (пунктах) водного об'єкта. Таким чином, величини ГДС речовин визначаються і встановлюються, як правило, для кожного із сукупності випусків зворотних вод, пов'язаних єдністю водного об'єкта (тобто за басейновим принципом), з урахуванням оптимального розподілу його асимілюючої спроможності.
Як вбачається з матеріалів справи, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області відповідачу надано Дозвіл на спеціальне водокористування, яким затверджені допустимі концентрації у мг./дм.куб.; затверджений ГДС у г./год.; скиди, перераховані у т./рік (оціночні).
Відповідно до п.п. 2,3 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані: використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
Згідно з вимогами ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
У відповідності до ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема: а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; б) порушенні норм екологічної безпеки; в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку; г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи; д) фінансуванні і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище тощо. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Матеріали справи свідчать про те, що МКП «Миколаївводоканал» здійснювався скид забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами з перевищенням граничнодопустимого скиду, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України.
При складанні протоколів вимірювання відібраних проб Інспекцією були використані дані Актів відбору проб вод від 19.12.2012р. б/н, від 12.02.2013р. №57, від 19.02.2014р. №73, від 21.03.2013р. б/н та від 18.04.2013р. б/н.
Проти даних Актів відбору проб вод від 19.12.2012р. б/н, від 12.02.2013р. №57, від 19.02.2014р. №73, від 21.03.2013р. б/н та від 18.04.2013р. б/н відповідач не заперечує, всі вказані Акти складались в присутності його уповноважених представників.
Заперечення відповідача відносно показників протоколів вимірювання показників складу та властивостей проб вод від 24.12.2012р. №784, від 18.02.2013р. №92, від 25.02.2013р. №112, від 25.03.2013р. №171, від 19.04.2013р. №221, від 23.04.2013р. №227, із посиланням при цьому на порушення позивачем при визначенні показників забруднення у зворотних водах термінів проведення досліджень, передбачених Настановами щодо зберігання та поводження з пробами у ДСТУ ISO 5667-3-2001, до уваги суду не приймаються, з огляду на наступне.
По-перше, відповідачем не доведено суду належним та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України того факту, що відбори проб вод та лабораторні дослідження були виконані з будь-яким порушенням вимог відповідних ДСТУ та нормативно-правових актів.
Натомість матеріали справи, в т.ч. Акти відбору проб вод, протоколи вимірювання відібраних проб, витяг з Журналу реєстрації проб Відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря, свідчать про дотримання позивачем при визначенні показників забруднення у зворотних водах вимог відповідних ДСТУ та нормативно-правових актів, в т.ч. і відносно термінів проведення досліджень.
Відповідачем жодним чином не доведено суду наявність будь-яких порушень порядку відбору проб, порядку проведення перевірки, тощо.
Відповідачем не надано до суду будь-яких даних власних лабораторних досліджень щодо вимірювання показників складу та властивостей проб вод за відповідні періоди, з огляду на що правова позиція відповідача щодо неможливості використання показників протоколів вимірювання від 24.12.2012р. №784, від 18.02.2013р. №92, від 25.02.2013р. №112, від 25.03.2013р. №171, від 19.04.2013р. №221, від 23.04.2013р. №227 в розрахунку розміру відшкодування збитків суперечить ст. 44 Водного кодексу України, оскільки призводить до висновку про незастосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків за таке порушення.
Наряду з не доведенням відповідачем факту не дотримання позивачем при визначенні показників забруднення у зворотних водах термінів проведення досліджень, відповідачем також жодним чином не доведено суду і того факту, що період між відбиранням проб стічної води та її фактичним аналізуванням (проведенням хімічних досліджень) взагалі має значення та на результати лабораторних досліджень позивача проб стічної води відповідача, які зафіксовані у протоколах вимірювань лабораторії позивача, могло вплинути і яким чином будь-яке можливе порушення максимально рекомендованого часу консервування проб перед аналізуванням, зазначених у ДСТУ ISO 5667-3-2001.
На підставі акту перевірки, Актів відбору проб вод, протоколів вимірювання показників складу та властивостей проб вод Державною екологічною інспекцією Південно-Західного регіону Чорного моря у відповідності до п.7.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783 (з наступними змінами і доповненнями), здійснені розрахунки розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у відповідності до яких загальний розмір завданих збитків склав 526857,37 грн.
Іншого розміру збитків відповідачем не доведено.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши фактичні обставини справи та вимоги законодавства, із врахуванням доведеності матеріалами справи скиду МКП «Миколаївводоканал» забруднюючих речовин у складі зворотних вод з перевищенням граничнодопустимих скидів протягом відповідних періодів, господарський суд доходить до висновку про правомірність нарахування збитків у сумі 526857,37 грн. на підставі п.7.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, з огляду на що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.
Іншого відповідачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Інші доводи відповідача не спростовують факт вчинення МКП «Миколаївводоканал» правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища, не змінюють суті викладеного правового аналізу та не спричиняють висновків, зворотних вищенаведеним.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 161, код ЄДРПОУ 31448144) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря (65114, м. Одеса, 12-а Лінія, 22 6-ї станції Люстдорфської дороги, код ЄДРПОУ 38016986) 526857 (п'ятсот двадцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 37 коп. збитків, перерахувавши кошти на р/р 33119331700002 банк ГУДКСУ в Миколаївській області, код платежу 101, код бюджетної класифікації 24062100, код ЄДРПОУ 37992781, МФО 826013.
3. Стягнути з Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 161, код ЄДРПОУ 31448144) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Миколаїв / м. Миколаїв / 22030001, банк отримувача - ГУДКСУ у Миколаївській області, рахунок №31218206783002, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992781, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Миколаївської області) 10537 (десять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 15 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.
Повне рішення складено 24 листопада 2014 року.
Суддя Ю.С. Бритавська