Справа № 2-160/12 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.

Провадження № 22-ц/780/4456/14 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко

Категорія 42 19.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

19 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Сушко Л.П.,

при секретарі: Горошук І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 травня 2014 року за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Посилалась на те, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2013 року було ухвалено мирову угоду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Укладена між сторонами мирова угода затверджена судом на підставі варіанту № 3 запропонованого висновком експертів за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за № 2980/13-41/2981/13-43 від 04 грудня 2013 року.

Заявниця зазначала, що відповідно до мирової угоди та варіанту № 3 зазначеного експертного висновку, співвласнику 1/2 частини будинку ОСОБА_1 виділено у власність наступні приміщення в будинку АДРЕСА_1: кухня -1-1, санвузол 1-2, ванна 1-3, житлова - 1-4, житлова 1-8, коридор 1-9, котельня - кухня - 1-10, коридор 1-11, погріб, сходи металеві, ганок з козирком, що складає арифметичну частку по відношенню до будинку в одиницях по площі 63/100 частини, а також господарські будівлі та споруди : гараж "З", ворота № 2, огорожа № 3, 1/2 частина огорожі № 6, колодязі №№ 8,9,10,11. Іншому співвласнику 1/2 частини будинку ОСОБА_2 виділено у власність наступні приміщенні в будинку АДРЕСА_1 : передпокій 1-5, житлова 1-6, житлова 1-7, що складає арифметичну частку по відношенню до будинку в одиницях по площі 37/100 частини, а також господарські будівлі та споруди : літня кухня "Б", літня кухня "В", сарай "Д", убиральня "Е", навіс "Ж", вимощення, ворота № 1, огорожа № 4, огорожа № 5, 1/2частина огорожі № 6, колодязь № 7.

Також вказувала, що як в тексті мирової угоди, так і в ухвалі суду про затвердження цієї мирової угоди, як сторонами так і судом не було зазначено, яку арифметичну частку становлять приміщення будинку, що перейшли в окреме користування та власність кожної сторони по відношенню до будинку по площі. Тобто, в мировій угоді та ухвалі суду відсутня інформація щодо часток кожної сторони у праві власності на будинок після прийняття та затвердження вказаної мирової угоди сторонами та судом. В даному випадку мова не йде про зміну чи перегляд умов або тексту мирової угоди, мова йде лише про необхідність визначення, встановлення та фіксування судовим рішенням факту про те, що відповідно змісту мирової угоди кожна із сторін по цій угоді отримала у власність відповідну частку площі на цей будинок, а саме згідно висновку експертизи (варіант № 3) позивач по справі ОСОБА_1 отримала у власність приміщення будинку, які становлять 63/100 частини цього будинку, а відповідач ОСОБА_2 отримала у власність приміщення будинку, що становить 37/100 частин будинку.

В зв'язку з цим просила ухвалити додаткове рішення суду по цивільній справі № 2-160/12, в якому зазначити, що частка ОСОБА_1 у праві власності на будинок АДРЕСА_1 відповідно мирової угоди від 25 грудня 2013 року становить 63/100 частини будинку; частка ОСОБА_2 у праві власності на будинок АДРЕСА_1 відповідно мирової угоди від 25 грудня 2013 року становить 37/100 частин.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 травня 2014 року в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2013 року визнано між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мирову угоду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки з майна, що у спільній частковій власності. Згідно мирової угоди та ухвали суду сторони визнають поділ житлового будинку за адресою по АДРЕСА_1 на окремі ізольовані квартири № 1 та № 2 відповідно до схеми розподілу житлового будинку під літ "А" між співвласниками до варіанту № 3 (додаток № 4 до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи КНДІСЕ).

В заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 посилається на те, що в мировій угоді та в ухвалі суду відсутня інформація щодо часток кожної сторони у праві власності на будинок після прийняття та затвердження вказаної мирової угоди сторонами та судом та така інформація необхідна в право установчих документах про право власності для державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

У відповідності до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись із позовом позивачка просила виділити в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності сторін в будинковолодінні АДРЕСА_1 та розділити земельну ділянку для обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 відповідно до наданої схеми, у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, залишивши по 5 соток. В позовній заяві позивачка зазначила, що вона та ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 та кожній із них належить по 1/2 частині будинку, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 липня 2004 року, відповідно до якого спадкоємцем майна громадянина ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дочка ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Ірпінським бюро технічної інвентаризації 07.08.2004 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, а також Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 липня 2004 року, відповідно до якого спадкоємцем майна громадянина ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дочка ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Ірпінським бюро технічної інвентаризації 07.08.2004 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в праві власності на будинок АДРЕСА_1 на час звернення позивачки до суду із даним позовом вже були визначені та становлять по 1/2 частині за кожною.

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що після проведення судової будівельно-технічної експертизи позивачкою не були уточнені позовні вимоги та за спільною заявою сторін 25 грудня 2013 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області між сторонами було визнано мирову угоду, якою були вирішені позовні вимоги позивачки відповідно до поданої нею позовної заяви в межах заявлених позовних вимог, а тому підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги необґрунтовані, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального і матеріального права, а тому підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 312, 317, ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: