АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2814/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 27 Скляренко В. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вишня Н. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВишні Н. В.

суддівГончар Н. І. , Пономаренка В. В.

при секретаріАнкудінові О.І.,

з участю: прокурора Зубенка В.С.,

адвоката ОСОБА_6,

представника ПАТ КБ "ПриватБанк" Попельнюх Т.І.,

відповідача ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8 та прокуратури міста Черкаси на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 серпня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, в інтересах якої діє ОСОБА_8, третя особа: орган опіки та піклування м. Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и л а :

25 липня 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів, мотивуючи вимоги тим, що 05.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_9 укладено Договір про іпотечний кредит № CSIPGI0000004646, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі 141400 грн., з кінцевим терміном повернення до 05.02.2038 року, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватися щомісяця. Позичальник зобов'язаний надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші виплати.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за Кредитним договором відповідач ОСОБА_9 станом на 19.01.2012 року має заборгованість в сумі 324414 грн. 22 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом - 141197 грн. 92 коп.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 105136 грн. 12 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 62393 грн. 79 коп.; штрафу (процентна складова) - 15436 грн. 39 коп.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 05.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_9 укладено Договір іпотеки квартири № CSIPGI0000004646, відповідно до умов якого ОСОБА_9 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру, загальною площею 66,2 кв. м., житловою площею - 37,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.1993 року.

Позивач неодноразово повідомляв відповідача про порушення і невиконання відповідачем умов кредитного договору і вимагав про усунення порушення при виконанні зобов'язань шляхом надсилання претензій. Однак на звернення і вимоги позивача про погашення простроченої заборгованості по кредиту відповідач не реагував.

Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та Банком, передбачено право Іпотекодержателя на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від Іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Оскільки Іпотекодержатель не надавав своєї згоди відповідачу на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, він вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та ст. 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав Іпотекодержателя та повинне відбуватися на підставі рішення суду.

Позивач вказує, що Банк до звернення із позовом до суду, з метою надання можливості відновити платіжну дисципліну за кредитним зобов'язанням, надіслав повідомлення боржнику про порушення основного зобов'язання та іпотечного договору з вимогою добровільно звільнити житло у разі продовження порушення.

22.05.2013 року і 02.09.2013 року представник позивача подавав до суду заяви про збільшення позовних вимог, в яких зазначив, що в зв'язку з порушеннями зобов'язань за Кредитним договором відповідач ОСОБА_9 станом на 26.04.2013 року має заборгованість в сумі 521447 грн. 62 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом - 129397 грн. 92 коп.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 192399 грн. 31 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 152246 грн. 06 коп.; штрафу (процентна складова) - 47404 грн. 33 коп.

Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 191900 грн.

Тому просив суд: - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSIPGI0000004646 від 05.02.2008 року в сумі 521447 грн. 62 коп. звернути стягнення на квартиру загальною площею 66.20 кв.м., житловою площею 37.90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеку (на підставі договору іпотеки № CSIPGI0000004646 від 05.02.2008 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки;

- виселити ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5 з квартири АДРЕСА_1, зі зняттям їх з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири;

- стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 серпня 2014 року позовні вимоги задоволені частково.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 жовтня 2014 року внесено виправлення в резолютивну частину рішення.

Вирішено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 за Договором про іпотечний кредит № CSIPGI0000004646 від 05.02.2008 року в сумі 391797 грн. 23 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № CSIPGI0000004646 від 05.02.2008 року, а саме: квартиру, загальною площею 66,20 кв.м., житловою площею 37,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_9.

Встановлено спосіб реалізації - шляхом продажу квартири ПАТ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_9 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вирішено виселити ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5 з квартири АДРЕСА_1.

Вирішено питання про судовий збір.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_9 на користь позивача 100 000 грн. В іншій частині позову відмовити.

В апеляційній скарзі прокуратура міста Черкаси вказує на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не вирішено питання про застосування строків позовної давності, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність позивачем його вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, оскільки договірні зобов'язання відповідачем ОСОБА_9 по договору про іпотечний кредит від 05.02.2008 року не виконані, а тому ПАТ КБ «ПриватБанк» має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення на предмет іпотеки. Оскільки мешканці квартири, переданої в іпотеку, на протязі тривалого часу розгляду даної справи з вимогою в т.ч. про виселення, добровільно її не звільнили, вони підлягають примусовому виселенню по рішенню суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, крім встановленого способу реалізації іпотечного майна, виходячи з наступного.

Встановлено, що 05.02.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_9 укладено Договір про іпотечний кредит № CSIPGI0000004646 (а.с. 20-24, т.1).

Відповідно до п.1.1 договору Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі 141400 грн., з кінцевим терміном повернення до 05.02.2038 року, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 141400 грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних, які в серпні місяці 2008 року банком були збільшені до 25,08%, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором (а.с. 20, т.1).

Відповідно до п. 2.4 договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000004646 від 05.02.2008 року Позичальник зобов'язався щомісячно до 5-ого числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення договору, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані Кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі 1811 грн. 50 коп. Останню сплату ануїтетного платежу здійснити не пізніше 05.02.2038 року.

Відповідно до п. 6.4 договору при порушенні Позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п. 2.4, 6.2. Даного договору, Кредитор має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Кредитору пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривни за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні (а.с. 22, т.1).

Відповідно до п. 6.6 договору при порушенні Позичальником строків платежів по зобов'язаннях, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі в межах 10% від суми невиконаного зобов'язання (а.с. 23, т.1).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Також встановлено, що 05.02.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за Договором про іпотечний кредит № CSIPG10000004646 від 05.02.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_9 укладено Договір іпотеки квартири № CSIPGI0000004646 (а.с. 220-224, т.1).

Відповідно до умов договору ОСОБА_9 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 66,2 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 30.09.1993 року.

Відповідно до п. 2 договору іпотеки квартири, зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_9 кредит в розмірі 141400 грн.(а.с. 220, т.1).

Про те, що саме таку суму кредиту одержав позичальник від банку він сам підтверджує і у апеляційній скарзі (а.с.244, т.1).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов Договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000004646 від 05.02.2008 року відповідач ОСОБА_9 свої зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом на 26.04.2013 року має заборгованість перед банком в сумі 521447 грн. 62 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом -129397 грн. 92 коп.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 192399 грн. 31 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 152246 грн. 06 коп.; штрафу (процентна складова) - 47404 грн. 33 коп.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 2.1.5 договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000004646 від 05.02.2008 року Іпотекодержатель має право у випадку невиконання зобов'язань, а також в інших випадках, передбачених цим договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмета Іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1, 2 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

06.02.2012 року та 22.03.2013 року на адресу відповідача ОСОБА_9 направлялися банком письмові вимоги щодо невиконання останнім взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Отже, колегія суддів вважає, що банком перед звернення до суду з даним позовом дотримані вимоги ст. 35 ЗУ «Про іпотеку».

Оскільки наведеними вище нормами чинного законодавства та умовами кредитного і іпотечного договорів, що були укладені між сторонами, передбачено право банку у разі невиконання умов основних кредитних договорів звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, колегія суддів приходить до висновку, що позов банку про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Стаття 38 ЗУ «Про іпотеку» встановлює процедуру продажу предмету іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», яка кореспондується із ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено (надано) рішенням суду.

Таким чином, ст.ст. 33, 38, 39 ЗУ «Про іпотеку» надають право іпотекодержателю одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на підставі рішення суду в якому буде зазначено один із способів реалізації, а саме: продаж іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем ОСОБА_9 порушено умови кредитного договору, а тому вважав позовні вимоги банку обґрунтованими в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом надання позивачеві права продажу предмету іпотеки будь-якій іншій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Слід зауважити, що в п.4.3 Іпотечного договору від 05.02.2008 року також передбачено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу від імені іпотекодержателя предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Проте, вказаний у рішенні суду спосіб реалізації предмета іпотеки по рішенню суду - шляхом продажу квартири ПАТ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_9 договору купівлі-продажу…, є невірним і відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відноситься до позасудових способів звернення стягнення на заставлене майно.

Суд не вправі перебирати на себе повноваження іпотекодавця про надання банку права на укладення договору купівлі-продажу іпотечного майна від імені іпотекодавця, так як це не передбачено законом.

Суд першої інстанції, при встановленні способу реалізації іпотечного майна - квартири, на дану обставину не звернув увагу. Тому рішення в цій частині, відповідно до положень ст. 309 ЦПК, підлягає до зміни.

Апелянт ОСОБА_9 в скарзі вказує на те, що суд першої інстанції виселив не лише його, а й відповідачку ОСОБА_8 разом з малолітньою чотирирічною дитиною ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, чим порушив норми матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 і яка є предметом іпотеки, зареєстровані: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, що стверджується довідкою від 08.08.2013 року №1043 (а.с. 106, т.1).

Встановлено що, позивачем 06.02.2012 року на адресу відповідача ОСОБА_9 було направлено письмову вимогу щодо невиконання останнім взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, в якій пропонувалося негайно погасити заборгованість за кредитним договором та повідомлялося, що у разі невиконання вимоги Банк буде змушений звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення всіх мешканців (а.с. 14, т.1).

22.03.2013 року позивачем на адресу ОСОБА_9 було направлено вимогу щодо невиконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором, в якій пропонувалося негайно погасити заборгованість за кредитним договором та повідомлялося, що у разі невиконання вимоги Банк буде змушений звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення всіх мешканців. Цією вимогою Банк одночасно пропонував добровільне виселення із займаного житла (а.с. 91-92, т.1).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно врахував та послався на роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в п. 44 постанови № 5 від 30 березня 2012 року, де вказано, що при розгляді позову Іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, зокрема, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору іпотеки між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9 неповнолітня ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5 ні права власності на предмет іпотеки, ні права користування предметом іпотеки не мала, оскільки народилася після укладення Договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000004646 від 05.02.2008 року.

Отже, судом при ухваленні оскаржуваного рішення щодо виселення відповідача ОСОБА_9 та членів його сім'ї, які зареєстровані і проживають з ним у квартирі АДРЕСА_1, враховані як норми матеріального права так і договірні відносини, які прописані в договорі про іпотечний кредит та в іпотечному договорі. Тобто, при оформленні такого роду кредиту, відповідач ОСОБА_9 свідомо, при повній відповідальності, взятій на себе, як на позичальника коштів, погодився на вказані умови.

Що стосується порушення процесуальних норм при розгляді даної справи, на що вказують апелянти в скарзі і які стосуються неявки відповідачів та їх представника в судові засідання, то колегія суддів також погоджується з мотивами, зазначеними судом у рішенні про те, що відповідачі ігнорували явку в суд, затягуючи процес розглядом, оскільки судом неодноразово відкладалися слухання справи за їх клопотанням. Також ігнорувалися одержання викликів (судових повісток) до суду при незмінній адресі проживання, докази щодо поважності причин їх неявки в матеріалах справи відсутні. Позов до суду подано 25.07.2012 року, рішення ухвалено 20 серпня 2014 року

Колегія суддів, також погоджується з висновком суду щодо відмови в задоволенні позову в частині про зняття відповідачів із реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про виселення.

Оскільки відповідачі підлягають виселенню із займаного ними житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення на підставі рішення суду, то це є підставою для зняття з реєстрації відповідачів відповідно до вищеназваного Закону.

Щодо строку позовної давності, на що вказує прокурор у своїй апеляційній скарзі, то такі посилання є безпідставними.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) (ст. 258 ЦК).

Проте, як визначено в ч.3 ст. 267 ЦК, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Ніхто із сторін, в т.ч. відповідачі і їх представник не заявляли про застосування строків позовної давності, тому суд першої інстанції не мотивував дану обставину.

Посилання прокурора на те, що кредит є споживчим, а тому строки позовної давності повинні застосовуватися, відповідно до положень п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», без заяви сторони, є надуманим, оскільки дана норма закону застосовується при добровільному позасудовому вирішенні спору. І на це неодноразово наголошували вищестоящі суди.

Крім того, слід зауважити, прокурор в апеляційній скарзі зазначив про термін позовної давності, який, як він вважає, сплинув до частини вимог, а отже і стягувана сума повинна бути меншою, ніж зазначено в резолютивній частині рішення. Проте, яка частина боргу, по відповідних розрахунках, повинна бути поза строками давності, в скарзі не зазначено, розрахунки не проведені. Тому таке твердження прокурора є чисто суб'єктивним і надуманим.

Між тим, судом першої інстанції, відповідно до положень ч.1 ст. 551 ЦК України, значно зменшений розмір неустойки (пені - з 152246грн. до 50 000грн.і штрафу - з 47 404 грн. до 20 000 грн. ), з чим погодився і відповідач, так як рішення ним не оскаржувалося.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

З урахуванням всіх вище зазначених обставин та підстав апеляційним судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідачів про призначення по справі судової економічної експертизи на предмет правильності визначення щомісячних платежів, документального підтвердження одержання позичальником кредиту та правильності нарахування суми заборгованості в тому числі відсотків, пені і ін., оскільки питання про визнання іпотечного договору та договору про іпотечний кредит не стоїть. Крім того, відповідач вказує на те, що суд не врахував, що ним із 141 400 грн. взятого кредиту (підтвердив про одержання ним кредиту саме в сумі, яка зазначена в Договорі) повернуто 85 299 грн., то в даному випадку ним самим не враховано, що при надходженні від позичальника коштів у рахунок погашення кредиту, які від нього надходили нерегулярно, в першу чергу, що передбачено не лише законодавством, а й договором про іпотечний кредит, погашаються відшкодування витрат по кредиту, потім - сплата комісійної винагороди, далі - сплата пені, сплата прострочених нарахованих відсотків, сплата простроченої заборгованості, сплата нарахованих строкових відсотків і лише останнім - сплата строкової заборгованості по тілу кредиту(п.2.6 Договору).

Що стосується правильності нарахування позивачем суми заборгованості, то колегія, заслухавши обгрунтування цих сум представником позивача, вивчивши сам розрахунок заборгованості та перевіривши правильність нарахувань, вважає його (розрахунок) таким, що відповідає дійсності. Крім того, самі відповідачі та їх представник, заявляючи про призначення експертизи, не надають обгрунтування такого клопотання, погоджуючись при цьому на сплату заборгованості в сумі лише 100 000 грн. також без обгрунтування вказаної суми, тим більше, що питання про стягнення заборгованості в позові не стоїть.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8 та Прокуратури міста Черкаси - задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 серпня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, в інтересах якої діє ОСОБА_8, третя особа: орган опіки та піклування м. Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення в частині способу реалізації предмету іпотеки змінити.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартирі АДРЕСА_1, шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» від свого імені будь-якій особі-покупцю на умовах та в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» з встановленням ціни продажу предмета іпотеки за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В решті частини рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :