Номер провадження: 33/785/759/14
Номер справи місцевого суду: 521/19023/14-п
Головуючий у першій інстанції Жуковський
Доповідач Дирдін О. Д.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2014 року м. Одеса
Суддя апеляційного суду Одеської області Дирдін О.Д., за участю ОСОБА_1 та представника Південної митниці - Магеррамова А.В. розглянувши апеляційну скаргу в.о. заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями - начальника відділу провадження у справах про порушення митних правил Південної митниці Міндоходів Єршова Р.В. на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 30.10.2014 р.,
ВСТАНОВИВ:
вказаною постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, мешканця АДРЕСА_1
визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.471 Митного Кодексу України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 1700 грн. та зобов'язано Південну митницю Міндоходів повернути ОСОБА_1 або його уповноваженому представнику вилучену за протоколом про порушення митних правил №0732/50000/14 від 30 вересня 2014 р. валюту.
Згідно постанови, 30 вересня 2014 р. о 09 год. 30 хв. у оглядовому залі «Приліт» Міжнародного аеропорту Одеса в зоні діяльності м/п «Одеса - аеропорт» Південної митниці Міндоходів проходив митний контроль гр. України ОСОБА_1, який прибув до України літаком В-738 авіакомпанії «Турецькі Авіалінії» рейсом № ТНУ465 сполученням Стамбул (Туреччина) - Одеса (Україна).
Формою проходження митного контролю ОСОБА_1 обрав проходження через зону (коридор) спрощеного митного контролю (так званий «зелений» коридор), що належним чином інформаційно обладнана, тим самим вчиненням дій заявив про відсутність у нього товарів, які під час переміщення через митний кордон України громадянами підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, а також на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони або обмеження.
Після перетину ОСОБА_1 білої лінії, що позначає закінчення «зеленого коридору», на вимогу посадової особи митниці, пред'явив наявні при ньому грошові кошти у кількості 14 132 доларів США.
Згідно «Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України", затвердженої постановою НБУ від 27 травня 2008 року № 148 (зі змінами) фізична особа може ввозити чи вивозити з території України без подання відповідних дозвільних документів готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 евро.
ОСОБА_1 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, оскільки він формою проходження митного контролю обрав проходження через таку зону (коридор) та у нього під час проведення митного контролю було виявлено іноземну валюту в сумі, що перевищує встановлені законодавством України обмеження для переміщення через митний кордон України по «зеленому коридору».
Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 було скоєно порушення митних правил, передбачене ст.471 МК України.
На підставі вказаних обставин співробітниками митниці відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 0732/50000 14 за ст. 471 МК України.
Суд, приймаючи вищезазначене рішення мотивував його тим, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема в даному випадку правопорушник недотримався вимог щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь - якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків). Сума, яку необхідно конфіскувати у ОСОБА_1 є для нього значною, оскільки ці гроші, були отримані ним законним шляхом. Шкода, яку ОСОБА_1 потенційно міг завдати органам влади, була незначною: він не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди. Якби грошові кошти, що перевозив ОСОБА_1 не були виявленні, українська влада лише не отримала б інформацію про те, що ці грошові кошти були ввезені в Україну, та з наведених підстав зобов'язав Південну митницю повернути власнику (ОСОБА_1) валюту.
В апеляційній скарзі уповноважена особа Південної митниці Єршов Р.В. просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні ним порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 1700 грн. та конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил - валюти США у кількості 1 400 доларів, в зв'язку з тим, що судом при розгляді справи не було всебічно, повно і об'єктивно з'ясовано обставини справи та матеріалам справи дана не обґрунтована оцінка.
Вислухавши виступ представника Південної митниці - Магеррамова А.В., який підтримав подану скаргу та просив її задовольнити, виступ ОСОБА_1 який заперечував в задоволені апеляційної скарги та просив постанову районного суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що скарга не підлягає задоволенню за наступних обставин.
Не оспорюються апелянтом обставини скоєння правопорушення в поданій апеляційній скарзі.
Так, що стосується вимог апеляційної скарги про призначення ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації вилучених у нього валютних цінностей, як товару переміщення якого через митний кордон України обмежено, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
В даному випадку грошові кошти в іноземній валюті, що були вилучені в ОСОБА_1, є майном, яке представник митного органу в апеляційні скарзі вимагає конфіскувати, посилаючись на ст. 471 МК України.
Між тим, апеляційний суд, розглядаючи зазначені вимоги і аналізуючи конкретні обставини вчинення правопорушення, приходить до наступного.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Крім того, згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 р. Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Судове рішення, яким застосовується конфіскація майна, є втручанням в право ОСОБА_1 на повагу власності.
Згідно з Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В даному випадку майном ОСОБА_1 є грошова сума в доларах США, яка на думку представника митниці підлягає конфіскації.
За таких обставин конфіскація є втручанням в право ОСОБА_1 на повагу власності і, відповідно, має бути застосована ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з захисту прав людини.
Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.
Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.
Об'єктивна сторона правопорушення, яке вичинив ОСОБА_1, полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі» тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.
Згідно з ст.471 МК України, за таке правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації не задекларованої валюти. За таких обставин вимоги представника митниці, щодо застосування конфіскації, ґрунтуються на законі, тому подібне втручання держави в право ОСОБА_1 на повагу власності слід розглядати як обґрунтоване і таке, яке відповідає вимогам закону.
Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання, Європейський Суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.
Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.
Таким чином, у відповідності з рішенням ЄСПЛ, слід визнати що застосування конфіскації в даному випадку відповідатиме загальним інтересам.
Далі слід з'ясувати чи буде, в разі застосування конфіскації, досягнута розумна співрозмірність між засобами, використаними судом для забезпечення загального інтересу, і захистом права ОСОБА_1 на повагу власності або, іншими словами, чи не буде покладено на нього індивідуальний надмірний тягар.
Правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1, полягало в недекларуванні митному органу 1 400 доларів США, в готівковій формі, які він провозив.
Слід зауважити, що ввезення готівкової іноземної валюти в Україну не є незаконним, згідно з діючим законодавством України.
Крім того, сума, яка може бути законно ввезена, чи фізично переміщена через український митний кордон, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.
Зокрема, суд першої інстанції правильно встановив, що джерело походження грошей правопорушника було законним.
Також, в матеріалах справи відсутні підстави стверджувати, що ці гроші ОСОБА_1 мав намір використовувати їх в подальшому у незаконній діяльності.
Крім того, гроші які ОСОБА_1 перевозив, були отримані законним шляхом, про що свідчать надані правопорушником рахунки заробітної плати з місця працевлаштування моряка, тобто вказана валюта є заробітною платою ОСОБА_1 ввезення такої суми на територію України дозволялося за умови її митного декларування. Це означає, що ОСОБА_1 можна поставити за провину лише те, що він не дотримався передбаченого порядку митного декларування грошей, які ввозив.
З огляду на викладене, суд вважає, то для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема в даному випадку правопорушник недотримався вимог щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь - якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків). Сума, яку необхідно конфіскувати у ОСОБА_1 є для нього значною, оскільки ці гроші, були отримані ним законним шляхом. Шкода, яку ОСОБА_1 потенційно міг завдати органам влади, була незначною: він не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди. Якби грошові кошти, що перевозив ОСОБА_1 не були виявленні, українська влада лише не отримала б інформацію про те, що ці грошові кошти були ввезені в Україну.
Крім того, ОСОБА_1 не судимий, не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, ніщо не дозволяє припустити, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків.
На підставі викладеного та враховуючи вимоги п. 10 ч. 2 Конвенції про захист заробітної плати № 95. від 1949 року, яка переглянута Конвенцією Міжнародної організації праці № 175 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця від 1992 року і залишає зазначену Конвенцію відкритою для подальшої ратифікації, яка ратифікована Законом № 2996-IV від 19 жовтня 2005 року, де вказано: «Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї», суд не застосовує конфіскацію як стягнення, оскільки вона для правопорушника є непропорційною і буде для нього становити особистий та надмірний тягар.
За вказане правопорушення, яке полягало в недекларуванні іноземної валюти, ОСОБА_1 підлягає адміністративному стягнення у виді штрафу.
При цьому, представником митниці, не доведено, що одного такого адміністративного стягнення не достатньо для досягнення бажаного стримуючого і карного впливу та запобігання порушень вимог про декларування. Його вимоги щодо застосування конфіскації обґрунтовуються виключно тим, що таке додаткове адміністративне стягнення передбачене ст.471 МК України, як обов'язкове.
За таких обставин, враховуючи практику ЄСПЛ, апеляційний суд приходить до висновку про те, що застосування конфіскації, в якості додаткового адміністративного стягнення, в даному випадку є порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не співрозмірним, оскільки покладає на ОСОБА_1 «індивідуальний надмірний тягар».
З огляду на викладене, суддя першої інстанції при накладенні стягнення враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 ставлення до вчиненого, його майновий стан, а також з урахуванням обставин які пом'якшують відповідальність, а саме те, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, його щире розкаяння, тому прийшов до мотивованого рішення про необхідне і достатнє стягненням для ОСОБА_1 є накладення штрафу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу в.о. заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями - начальника відділу провадження у справах про порушення митних правил Південної митниці Міндоходів Єршова Р.В. - залишити без задоволення, а постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 30.10.2014 р., у відношенні: ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Одеської області (підпис) Дирдін О.Д.
Копія вірна.
Суддя апеляційного суду Дирдін О.Д.