АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/4138/14 Справа № 205/3838/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шавула В. С. Доповідач - Ткаченко І.Ю.
Категорія 27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2014 року м. Дніпропетровськ
01 липня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.
при секретарі - Шаботинець С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору застави припиненими, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В:
24 квітня 2013 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, у якому зазначив, що на умовах укладеного кредитного договору № DNU0AK00510610 від 19 серпня 2005 року банк надав, а ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у розмірі 12 908,00 доларів США на наступні цілі: 9735,00 доларів США на купівлю автомобіля, 3173, 00 доларів США на оплату разових страхових платежів, комісії та внесення в Державний реєстр зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.08.2010 року. Позивач стверджує, що ОСОБА_2 належним чином свої зобов'язання не виконувала, допустила прострочення кредитних зобов'язань, внаслідок чого станом на 15 квітня 2013 року має заборгованість всього у сумі 4 596, 87 доларів США, яка складається із: 1862, 32 доларів США - заборгованості за кредитом, 1348, 82 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом, 128, 52 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом, 1257, 21 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір застави рухомого майна № DNU0AK00510610 від 19 серпня 2005 року, згідно умов якого відповідачка надала в заставу автомобіль CHEVROLE, модель AVEO SF48Y, рік випуску 2005, тип ТЗ: Легковий-комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить їй на праві власності. Але в порушення договору застави, відповідачка умови договору не виконує, предмет застави в заклад банку не передає. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за дого в розмірі 4596, 87 доларів США, що у еквіваленті складає 36 728, 99 грн. вилучити у ОСОБА_2 і передати в заклад Банку предмет застави - автомобіль, належний їй на праві власності; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. А також звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку ДАІ України (а.с.45-49).
ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» із зустрічними вимогами. В обґрунтування підстав зазначила, що користуючись правом на дострокове повернення кредиту, на підставі виданих Банком розрахунково-касових документів, 19 лютого 2010 року здійснила у повному обсязі погашення кредиту, тим самим виконала свої зобов'язання за умовами договору. Проте, Банк не визнає цих обставин, продовжує їй розраховувати до сплати платежі, з метою задоволення своїх вимог систематично ініціює щодо предмету застави майнові спори у судовому порядку. Тим самим перешкоджає їй у реалізації права власності, завдає моральної шкоди. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просила суд визнати припиненими укладені між нею та Банком зобов'язання за кредитним договором № DNU0AK00510610 від 19 серпня 2005 року та договором застави рухомого майна № DNU0AK00510610 від 19 серпня 2005 року; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» подати до нотаріуса заяви про виключення з реєстру обтяжень обтяження на автомобіль; стягнути із ПАТ КБ «ПриватБанк» на свою користь моральну шкоду у сумі 30000 грн.00 коп. (а.с.163-165).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 року у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави -відмовлено в повному обсязі.
Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору застави припиненими, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Кредитний договір № DNU0K00510610 від 19.08.2005 року та договір застави рухомого майна № DNU0K00510610 від 19.08.2005 року, укладені між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2нівною, визнано припиненими.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат (а.с. 186-189).
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й ухвалити нове, яким первісний позов - задовольнити в повному обсязі, у задоволені зустрічного позову - відмовити (а.с.190-196).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 серпня 2005 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNU0AK00510610, згідно п.1.1., п.2.1.1 якого Банк зобов'язувався у вигляді невіднолювальної кредитної лінії надати Позичальнику на строк до 19.08.2010 року кредитні кошти всього у розмірі 12908,00 доларів США, зокрема, на купівлю автомобіля у сумі 9735,00 доларів США та сплату страхових платежів у сумі 3173,00 доларів США, зі сплатою за користування відсотків у розмірі 0,88% на місяць залишку заборгованості і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,22% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, яким вважається період із 21 по 28 число кожного місяця.
В забезпечення виконання умов кредитного договору, 19 серпня 2005 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М., договір застави рухомого майна № DNU0AK00510610, на умовах якого ОСОБА_2 передала в заставу належний їй на праві власності автомобіль CHEVROLE, модель AVEO, SF48Y, 2005 року випуску, тип ТЗ: Легковий-комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, заставною вартістю 57726,00 грн. (п.2, 6, 9 Договору ).
За змістом пунктів 1.1., 1.2, 2.1.3 кредитного договору, Банк зобов'язувався шляхом відкриття клієнту кредитного ліміту надати кошти позичальнику в межах чітко визначеної кредитним договором суми та строку, по мірі виникнення у клієнта потреби у позичкових коштах.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за Договором, наданого позивачем із врахуванням поточного залишку на момент укладання Договору (а.с.6-13) відповідач отримав від Банку 19.08.2005 року грошові кошти у сумі 9735,00 доларів США, що також не заперечувалося відповідачем у судовому засіданні.
Задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно касових документів, виписки із руху коштів по рахунку НОМЕР_3, відкритому Банком Позичальнику для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості, згідно п.1.2 кредитного договору, вбачається, що в період із 01 січня 2005 року по 19 лютого 2010 року відповідачкою на виконання умов кредитного договору сплачено всього 14 260, 78 доларів США (а.с.88-91), що за термінами погашення, розмірами платежів спростовує надану Банком виписку як розрахунок заборгованості наданий позивачем (а.с.6-13).
На підставі касового чеку КБ «ПриватБанк» від 19.02.2010 року із зазначенням повної суми залишку за кредитним договором у розмірі 1896, 71 доларів США, відповідачкою того ж розрахункового дня сплачено на погашення кредиту суму у розмірі 1937, 58 доларів США, що підтверджується виданим банківською установою їй приходно-касовим чеком (а.с.86). Але ні у розрахунку суми боргу, ні у виписках по кредитному рахунку (а.с.71-72) наданих Банком до суду, сплачені позичальником грошові кошти у повній мірі за датою фактичного платежу не відображено, що свідчить про неповноту обліку.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи кредитора щодо допущених позичальником умов кредитного договору, є необґрунтованими, оскільки 19 лютого 2010 року відповідачка у повному обсязі дострокового належним чином виконала свої зобов'язання по погашенню кредиту, у зв'язку із чим укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 Кредитний договір № DNU0K00510610 від 19.08.2005 року, в силу вимог ст.599 ЦК України, вважається припиненими. Що стосується сплачених Банком чергових страхових платежів, у зв'язку з якими й виникла заборгованість, то суд виходив із того, що будь-яких доручень від відповідачки Банку щодо перерахування чергових страхових платежів, як передбачено п. п. 1.2, 2.1.3 кредитного договору, не надавалося, а тому й відсутні підстави для нарахування заборгованості за цими платежами.
При цьому суд 1 інстанції правильно керувався ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У відповідності до ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. За ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, належним чином. У відповідності до п.1 ч.1 ст.593 ЦК України, право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Згідно ч.2 цієї статті, у разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.
Вказані висновки суду зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності заборгованості через сплату Банком, передбачених договором страхових платежів, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до договору для оплати страхових платежів, відповідачкою Банку ніякі доручення не надавалися, а про укладання договорів страхування вона Банком не повідомлялася. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо наявності нібито заборгованості за кредитним договором є безпідставними, оскільки позивачем на підтвердження свої позовних вимог не надано суду належних доказів та не вказано на них в апеляційній скарзі, а тому колегія суддів вважає, що вони не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Крім того, щодо відсутності підстав без згоди та доручення відповідачки сплачувати Банком страхові платежі, вже було ухвалено рішення Ленінським районним судом м. Дніпропетровська від 16.09.2010 року, яке Банком не оскаржувалося та набрало чинності. А відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь та сама особа щодо якої встановлено ці обставини.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст..307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: