АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8243/14 Справа № 199/3283/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

18 листопада 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Шаботинець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв - Ойл», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договорів поруки, іпотеки припиненими, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою ПАТ «Банк» Київська Русь»

на рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

22 квітня 2014 року позивач звернулася до суду з вище вказаним позовом. В обґрунтування позову зазначила, що 25.08.2010 між нею та ПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір поруки за № 36241-20/10-5, щодо виконання зобов'язань за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії в національній валюті № 36239-20/10-1 від 25.08.2010, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Резерв-Ойл», за умовами, що останній зобов'язаний до 25.08.2011 включно, повернути кредит у розмірі 2 500 00,00 гривень (далі договір поруки). Останні зміни внесені до договору поруки були оформлені договором про внесення змін №4 від 28.08.2012, яким встановлений граничний строк повернення кредиту до 14 серпня 2013 року. Також 25 серпня 2010 року між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір іпотеки, що був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований в реєстрі за № 1502. Іпотека за цим договором забезпечувала вимоги іпотекодержателя за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії в національній валюті № 36239-20/10-1 від 25.08.2010 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Резерв-Ойл», за умовами, що останній зобов'язаний до 25.08.2011 року, включно, повернути кредит у розмірі 2 500 00,00 гривень. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. До договору іпотеки неодноразово вносилися зміни щодо граничного строку повернення кредиту за кредитним договором № 36239-20/10-1 від 25.08.2010, і останні зміни були оформлені договором про внесення змін та доповнень №4 до договору іпотеки, яким встановлений граничний строк повернення кредиту у розмірі 2 235 000,00 грн. до 14.08.2013 року. Позивач 01.04.2014 звернувся до ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо внесення до Державного Реєстру іпотек та Реєстру заборон відчуження нерухомого майна відповідних записів шляхом направлення листа до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо внесення до Державного реєстру іпотек та Реєстру заборон відчуження нерухомого майна відповідних записів щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з припиненням договору поруки від 25.08.2010 за № 36241-20/10-5 та договору іпотеки від 25.08.2010, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 1502. На час подання позовної заяви ПАТ «Банк «Київська Русь» не було направлено до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 листа, у зв'язку з чим позивач вважає, що її законі права та інтереси порушенні, що стало підставою для звернення до суду (а.с.1-4).

Рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-Ойл», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору поруки, іпотеки припиненими, визнання дій незаконними та зобов'язанням вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано договір поруки №36241-20/10-5 від 25 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (код ЄДРПОУ 24214088) - припиненим.

Визнано договір іпотеки від 25 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (код ЄДРПОУ 24214088), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований в реєстрі за № 1502 - припиненим.

Також вирішено питання щодо судових витрат.

В іншій частині позову - відмовлено (а.с. 94 -96).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.101-105,127-131).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині визнання договору іпотеки слід скасувати, відмовивши у задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 серпня 2010 року між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір іпотеки, що був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований в реєстрі за № 1502. Іпотека за цим договором забезпечувала вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії в національній валюті № 36239-20/10-1 від 25.08.2010, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Резерв-Ойл», за умовами, що останній зобов'язаний до 25.08.2011 включно, повернути кредит у розмірі 2 500 00,00 гривень. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. До договору іпотеки неодноразово вносилися зміни, що граничного строку повернення кредиту за кредитним договором № 36239-20/10-1 від 25.08.2010, і останні зміни були оформлені договором про внесення змін та доповнень №4 до договору іпотеки, яким встановлений граничний строк повернення кредиту до 14 серпня 2013 року.

25.08.2010 між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» був укладений договір поруки за № 36241-20/10-5, щодо виконання зобов'язань за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії в національній валюті № 36239-20/10-1 від 25.08.2010, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Резерв-Ойл», за умовами, що останній зобов'язаний до 25.08.2011 включно, повернути кредит у розмірі 2 500 00,00 гривень. Останні зміни внесені до договору поруки були оформлені договором про внесення змін №4 від 28.08.2012, яким встановлений граничний строк повернення кредиту до 14 серпня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання договору поруки №36241-20/10-5 від 25 серпня 2010 року укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Київська Русь» та договору іпотеки від 25 серпня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Київська Русь», нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований в реєстрі за № 1502 - припиненими, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки договором про внесення змін та доповнень №4 до договору іпотеки та договору поруки, було встановлено граничний строк повернення кредиту у розмірі 2 235 000,00 грн. до 14 серпня 2013 року, а ПАТ «Банк «Київська Русь» звернувся з позовною заявою до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська лише наприкінці березня 2014 року, тобто зі спливом шестимісячного строку для звернення до суду, оскільки граничний строк є дата - 14 лютого 2014 року, а тому договір поруки та договір іпотеки є припиненими саме з 14.02.2014. При цьому судом було враховано, що з договорів поруки та іпотеки вбачається, що в них не встановлено строку, після якого забезпечення виконання основного зобов'язання припиняється, а умова договору про дію договорів про забезпечення до повного виконання ТОВ «Резерв-Ойл» зобов'язання перед ПАТ «Банк «Київська Русь» або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки та іпотеки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд 1 інстанції посилався на те, що позивачем обрано спосіб захисту, який не передбачено ст.16 ЦК України. З вказаними висновками суду 1 інстанції, колегія судді погоджується, оскільки вони зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права.

При цьому суд 1 інстанції посилався на ч. 4 ст. 559 ЦК України відповідно до якого порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що умови договору поруки про його дію до повного виконання всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Із роз'яснень викладених у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому, строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки, право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються як передбачено ч. 4 ст. 559 ЦК України. Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

З висновками суду 1 інстанції в частині відмови в задоволенні позову та в частині визнання договору поруки припиненим, колегія судді погоджується, оскільки вони зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права та є обґрунтованими.

Доводи апелянта, приведені в апеляційній скарзі, в зазначеній частині є безпідставними та фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення в зазначеній частині - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в цій частині відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Щодо висновку суду 1 інстанції про визнання договору іпотеки від 25 серпня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь», нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований в реєстрі за № 1502 - припиненим, колегія судді не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України порука та застава є самостійними видами забезпечення виконання зобов'язання .

Статтею 575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи .

Правовідносини щодо іпотеки (застави нерухомого майна ) врегулюванні Законом України «Про іпотеку».

Згідно ст. 1 Законом України «Про іпотеку», іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В цій же статті визначено, що особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем є іпотекодавцем, яким може бути сам боржник або майновий поручитель, тобто іпотекодавець, який передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

Крім визначення майнового поручителя, як іпотекодавця, який забезпечує своїм майном виконання зобов'язання іншої особи - боржника, інших застережень з цього приводу Закон України «Про іпотеку» не містить.

Згідно із частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначно випадки припинення іпотеки, а саме іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, з інших підстав, передбачених цим законом. При цьому припинення поруки позивача, яка є одночасно й іпотекодавцем не є підставою припинення відносин іпотеки.

За положеннями ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

За таких обставин рішення суду в частині визнання договору іпотеки припиненим не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи та не доведено обставини, що мають значення для справи, що, згідно із п. п. 1-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду у вищевказаній частині та в зазначеній частині у задоволенні позову - відмовити.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2014 року в частині визнання договору іпотеки припиненим - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв - Ойл», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки припиненим - відмовити.

В іншій частині рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2014 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Банк» Київська Русь» - відхилити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: