ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

  

18.01.07р.

Справа № 35/490

За позовом  Відкритого акціонерного товариства

"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго"

                     в особі Нікопольського району електричних мереж,

                    м. Нікополь Дніпропетровської області 

до  Комунального підприємства "Аква",

смт. Червоногригорівка Дніпропетровської області 

про стягнення 13547,29 грн

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  від позивача - Ган В.В. - юрисконсульт, дов.№505 від 10.11.2006р.

від відповідача  - Лютий А.П. - директор, розпорядження №43 від 04.10.2006р. 

                                                          СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 19.12. 2006р. до 18.01. 2007р.

Позивач просить стягнути з Відповідача плату за перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії в травні 2005р. - 13 547,29 грн, посилаючись на договір №373 від 15.10. 2004р. та обґрунтовуючи тим, що всупереч умовам договору відповідач не здійснив в установлений строк оплату спожитої в травні 2005р. електроенергії, в зв’язку з чим позивач здійснив коригування спожитої електроенергії до рівня оплати та нарахував плату за перевищення договірних обсягів споживання.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

             Відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на те, що на травень 2005р. йому було доведено граничний рівень електроспоживання 23 000 кВт/год, він спожив всього 17119 кВт/год, тобто відсутнє перевищення договірних величин електроспоживання. Зазначає, що між сторонами підписано акт звіряння розрахунків за 2005р., згідно якого будь-яка заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

15.01.2007р. від відповідача надійшла заява в якій він просить відмовити в задоволенні позовних вимог також за спливом позовної давності для стягнення штрафних санкцій.

              Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

       -  15.10.2004р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 373 про постачання електричної енергії строком дії до 31.12.200  р. (за текстом договору) та який відповідно п.9.9.1 вважається щорічно продовженим, якщо жодною із сторін не буде заявлено про відмову від нього чи його перегляд. Сторони виконували умови договору, доказів розірвання договору в спірний період суду не надано, отже договір є укладеним та чинним в спірний період.

          Сторонами були укладені додатки №1 - 14 до договору,  в яких узгоджено обсяги постачання електроенергії, зокрема, на спірний період  2005р. та додаткові угоди.

           Відповідно до умов договору позивач  зобов’язався постачати електричну енергію в обумовлених обсягах, а  відповідач  –оплачувати в строки, встановлені договором (1.1., 2.1.2, 2.2.3 договору).

           В пунктах 1.1. та 1.3. Додатку №1 від 07.12.2004р. «Про обсяги постачання електроенергії на 2005р.»сторони встановили, що визначені згідно заявки споживача договірні величини споживання електроенергії та потужності вважаються узгодженими та помісячно доведеними та визначили ці величини. Згідно п. 3 цього додатку №1 за підсумками розрахункового періоду Постачальником електричної енергії коригується договірна величина електроспоживання до рівня фактично сплаченої за цей період величини її споживання. Отже, сторони узгодили в договорі порядок встановлення та коригування  договірних величин енергопостачання.

         Відповідно до додатку №1 на травень 2005р. встановлено  обсяг споживання електроенергії 23000 кВт /год, що також підтверджено повідомленням позивача №1048 від 13.04.2005р., відповідачем спожито 17119 кВт/год, що підтверджується звітом відповідача про спожиту електроенергію за цей місяць.  

        Відповідно до п.4.2. договору (в редакції додаткової угоди №6 від 06.12.2004р.) - остаточний розрахунок за фактично спожиту електроенергію здійснюється споживачем  протягом 2-х календарних днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку.

       24.05.2005р. позивач надав відповідачу рахунок на оплату №287 від 26.05.2005р. на суму 4064,18 грн з ПДВ. Відповідач  оплатив вказаний рахунок платіжним дорученням №4  від 30.06.2006р., оплата здійснена банком 07.07.2005р., тобто з простроченням проти умов договору на 39 днів.

        Повідомленням №1627 від 15.06.2005р. для відповідача були скориговані договірні (граничні) величини споживання до рівня оплати до 0 кВт/год, позивач склав  акт №1627 від 15.06.2005р. про споживання відповідачем електричної енергії понад граничну (договірну) величину, в яких зазначив, що перевищення скоригованих величин споживання електроенергії склало відповідно  –17119 кВт/год, на оплату санкцій відповідачу було надано рахунок №455 від 15.06.2005р. на суму 13 547,29 грн,   який останнім не оплачений.

          На підставі  викладеного суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного: відповідач фактично перевищив встановлену в додатку №1 до договору та скореговану договірну величину електроспоживання на 17119 кВт/год.

          Згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р. в редакції, що діяла на момент виникнення спірного правовідношення,  (надалі Закон)  споживачі  (крім  населення,  державних  професійно-технічних навчальних  закладів)  у  випадку  споживання  електричної енергії понад договірну   величину  за  розрахунковий  період  сплачують енергопостачальникам   п'ятикратну   вартість   різниці   фактично спожитої  і  договірної  величини.

           Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України                     "Про електроенергетику" від 23 червня 2005 року N 2706-IV, що набрав чинності 23.07.2005р.,  зазначена санкція зменшена  та встановлена в розмірі двократної вартості. Як зазначив Конституційний Суд  України у рішенні від 09.02.1999р.  за №1-рп/99, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.  Але цей конституційний принцип може поширюватися  на закони та інші нормативно-правові акти, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, в разі, якщо це передбачено шляхом прямої  вказівки  про це в законі чи іншому нормативно-правовому акті. Зазначений Закон не містить вказівки щодо зворотної дії, отже, до правовідносин сторін слід застосовувати  відповідальність в розмірі п’ятикратної вартості   різниці   фактично спожитої  і  договірної  величини.

         Тобто, відповідач повинен сплатити санкцію в розмірі  0,19784 грн х 17119 кВт/год  х 4  =  13547,29 грн.

          Споживання електричної енергії понад граничні величини являється право-порушенням в електроенергетиці відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про елект-роенергетику”, що тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Таким чином, передбачена ч. 5 ст. 26 Закону  санкція являється  господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення в сфері господарювання  та за своєю правовою природою являється штрафною.

           Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України  у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинні бути взяті до уваги  ступінь виконання зобов’язань божником, майновий стан сторін та інші інтереси, що заслуговують на увагу. Відповідач оплатив весь обсяг спожитої електроенергії із незначним простроченням, доказів того, що позивачу завдані збитки внаслідок понад договірного споживання, суду не надано. Враховуючи викладене та зменшення санкції в законодавчому порядку на цей час, санкцію  підлягає зменшенню до двократного розміру  6773,65 грн.

         Як зазначено вище, вказана санкція є штрафною та до її стягнення застосовуються спеціальні строки позовної давності, встановлені ст. 250 Господарського кодексу України. Разом з тим, згідно приписів ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач надав заяву про застосування позовної давності. Право на позов виникло у позивача 23.06.2005р. (п. 6 додаткової угоди №6а від 06.12.2004р.),  з позовом до суду він звернувся 22.11.2006р., тобто з пропуском встановленого строку позовної давності.  Та на підставі заяви відповідача суд застосовує позовну давність до спірних правовідносин, сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

          Таким чином, вимоги позивача необґрунтовані та задоволенню не підлягають.          

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на позивача.

          Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  ст.ст. 193, 233, 250, 275-277 Господарського кодексу України, ст. ст. 267, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 15, 24, 26, 27 Закону України “Про електроенергетику”  господарський суд,-

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.   

Суддя

Л.П. Широбокова

Рішення підписано