КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" листопада 2014 р. Справа№ 910/14146/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ільєнок Т.В.
суддів: Авдеєва П.В.
Мартюк А.І.
при секретарі судового засідання Грабовському Д.А.
за участі представників сторін:
позивача ФОП ОСОБА_2
відповідача Гаркавенко С.В. дов. від 28.11.2013р.
№91/2013/11/28-3
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства
"Київенерго"
на Ухвалу Господарського суду міста Києва
від 28.10.2014р. про припинення
провадження у справі прийняту на підставі
п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України
у справі № 910/14146/14 (суддя Ломака В.С.)
за позовом ФОП ОСОБА_2
до відповідача ПАТ "Київенерго"
про визнання недійсним Рішення комісії
ПАТ "Київенерго" по розгляду Акта про
порушення № 21537 від 11.06.2013р.
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Київенерго" (далі - відповідач) про визнання недійсним Рішення Комісії відповідача по розгляду Акту про порушення № 21537 від 11.06.2013 р., який затверджений Протоколом № 563 від 05.06.2014р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. №910/14146/14 припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, стягнено з ПАТ "Київенерго" на користь ФОП ОСОБА_2 1 218, 00грн. витрат зі сплати судового збору та 1 218, 00грн. витрат на оплату послуг адвоката позивача.
Не погоджуючись з Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. №910/14146/14 відповідач ПАТ "Київенерго" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив названу Ухвалу скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов про визнання недійсним Рішення комісії відповідача від 05.06.2014р., посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У доводах апеляційного оскарження відповідач ПАТ "Київенерго" не оскаржував по суті Ухвалу ГСМК від 28.10.2014р., а навів заперечення щодо розподілення судових витрат між сторонами, за якими суд поклав на Відповідача витрати по сплаті судового збору у повному обсязі та оплату послуг адвоката в розмірі - 1218, 00 грн..
Ухвалою КАГС від 10.11.2014р. №910/14146/14 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.).
За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 19.11.2014р., враховуючи перебування судді Куксова В.В. у черговій відпустці, склад колегії суддів змінено, для розгляду даної справи сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Авдеєв П.В., Мартюк А.І..
Ухвалою КАГС від 29.10.2014р. №910/8282/14 колегією суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Авдеєв П.В., Мартюк А.І. прийнято апеляційну скаргу до розгляду.
У судовому засіданні від 19.11.2014р., в якому було прийнято Постанову по даній справі, були присутні усі учасники апеляційного провадження.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Київенерго" залишити без задоволення, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.
У судовому засіданні від 19.11.2014р. скаржник уточнив апеляційні вимоги, що зафіксовано Протоколом судового засідання від 19.11.2014р. Останній погоджувався з припинененням провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та оскаржував Ухвалу лише в частині покладених на нього витрат на оплату послуг адвоката позивача у сумі 1218, 00 грн.
Тобто, слід зазначити, що скаржником ПАТ "Київенерго" у даній справі Ухвалу від 28.10.2014р. по суті не було оскаржено, апеляційна скарга за своїм змістом зводилась до оскарження лише суми витрат на оплату послуг адвоката позивача у розмірі - 1218, 00 грн. покладених на відповідача.
Позивач ФОП ОСОБА_2 у своєму Відзиві на апеляційну скаргу заперечив дане ствердження відповідача та наголосив на тому, що рішення суду першої інстанції щодо розподілу суми витрат на оплату послуг його адвоката є законним та обґрунтованим.
Позивач зауважує, що даний спір між сторонами був нематеріального характеру, про визнання недійсним Рішення комісії відповідача ПАТ "Київенерго" від 05.06.2014р.
Проте, у випадку вирішення даного спору по суті, позивач міг зазнати майнових наслідків, а саме стягнення з нього безпідставно нарахованих майнових зобов'язань у сумі - 118 108, 80 грн.
Таким чином, предмет спору, що вирішувався судом першої інстанції безпосередньо пов'язаний з майновими наслідками для позивача, що на його думку підлягає врахуванню при визначенні розміру відшкодування судових витрат за послуги адвоката.
За ствердженням позивача, місцевий господарський суд, врахував всі обставини вирішення спору, співрозмірність заявлених витрат, та дійшов вірного висновку, що вимоги на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню частково, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 1218, 00 грн.
Відповідно ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено, що у даному випадку предметом спору була вимога позивача до відповідача про визнання недійсним Рішення Комісії відповідача по розгляду Акту про порушення № 21537 від 11.06.2013р., який затверджений Протоколом № 563 від 05.06.2014р.
Водночас, як вбачається з залученого до матеріалів справи під час розгляду справи у суді першої інстанції Протоколу № 1052 від 16.10.2014р., засіданням комісії по розгляду Акту про порушення № 21537 від 11.06.2013р., було прийнято нове рішення:
- Рішення комісії за Протоколом від 05.06.2014 р. № 563 скасувати та прийняти нове.
- Враховуючи своєчасне звернення споживача (лист. вх. від 17.05.2013р. № 31/14-1359/94-19) та факт не пошкодження пломб електропередавальної організації на захисному екрані, які унеможливлюють доступ до розрахункових лічильників, Методику визначення обсягу та вартості електроенергії не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ (Постанова НКРЕ від 14.10.2010р. № 1338) до Акту про порушення від 11.006.2013р. № 21537 не застосовувати.
- Розрахунок за порушеним обліком провести за період з 10.05.2013р. по 11.06.2013 р. за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії наступного після відновлення обліку розрахункового періоду з 11.06.2013р. по 09.07.2013 р. (п. 6.20. ПКЕЕ), що складає 579 вВт/г у сумі 703, 27 грн.
На підставі вищезазначеного нового Рішення відповідача, позивачем до місцевого господарського суду було подано Клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (а/с 186).
Оцінюючи надані до матеріалів справи докази, місцевий господарський суд задовольнив Клопотання позивача та припинив провадження у даній справі, враховуючи те, що оскаржене Рішення відповідача було ним скасовано під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Так, як на тому наголошено в п.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
За оцінкою колегії суддів, місцевий господарський суд, дійшов правомірного висновку, що на момент розгляду даної справи у суді першої інстанції предмет спору припинив своє існування в силу скасування відповідачем оскаржуваного Рішення Комісії відповідача від 05.06.2014р. по розгляду Акту про порушення №21537 від 11.06.2013р після порушення провадження у даній справі.
У свою чергу, розглядаючи питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, відзначив наступне.
Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 16.01.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 ЦПК України і статтею 157 КАСУ, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.
Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених ст. 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.
Водночас, судом першої інстанції враховано абз. 1 п. 4.7. Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013р., в якому наголошено на тому, що частиною другою ст.49 ГПК України передбачено, що у разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів розгляду.
На підставі зазначеного, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача сплачений за подання у даній справі судовий збір в сумі - 1 218, 00 грн.
Щодо стягнення судових витрат за Клопотанням позивача у розмірі - 27 202,32 грн. на послуги адвоката, місцевий господарський суд зазначив наступне.
На підтвердження зазначених витрат, до матеріалів справи були надані надані копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1707 від 21.12.2001р., Додаткова угода № 1 від 04.07.2014 р. до Договору на надання адвокатських послуг № 04/07/2014-2 від 04.07.2014 р., Акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 05.08.2014 р., платіжне доручення № 1 від 04.09.2014 р. на суму 27 202, 32 грн., Договір про надання юридичних послуг від 05.07.2014р. № 05.07.2014-2, завдання № 28.07.2014-2 до Договору від 05.07.2014р. № 05.07.2014-2, Звіт про виконання завдання № 28.07.2014-2 від 28.07.2014р., Наказ директора ТОВ "Юридична колегія "Центр реалізації права" про доручення виконання Договору адвокату ОСОБА_5.
Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст.49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
За оцінкою колегії суддів, зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої ст.80 ЦК України та оскільки отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги предмет спору, тривалість розгляду і складність справи та особисту участь у ній представника позивача, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 27 202,32 грн. є неспіврозмірними та завищеними.
За висновком суду першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, з урахуванням вищезазначеного та того, що спір виник через неправомірні дії відповідача, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що такі вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 1 218, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 80, 91, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. № 910/14146/14 залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014р. № 910/14146/14 набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014р. № 910/14146/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.
Матеріали справи № 910/14146/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Т.В. Ільєнок
Судді П.В. Авдеєв
А.І. Мартюк