Ухвалаіменем україни
12 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Парінової І.К.,Коротуна В.М.,Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління акціонерного товариства «Ощадбанк», третя особа - служба у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2013 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, мотивуючи вимоги тим, що 30 вересня 2008 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір № 245, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 24 764 доларів США строком до 29 вересня 2018 року зі сплатою 14,5 % річних. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором у той же день між банком та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 56, предметом якого є належний відповідачу житловий будинок, житловою площею 68,1 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконував не належним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 13 березня 2013 року становить 22 130 доларів 57 центів США. Направлені Банком на адресу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 попередження про необхідність погашення боргу залишилися без задоволення. Посилаючись на викладене, позивач просив в рахунок заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки.
У жовтні 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» у якому просили визнати недійсним іпотечний договір від 30 вересня 2008 року № 56, укладений між ОСОБА_4 та банком, посвідчений приватним нотаріусом Банківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 за реєстровим № 3549. В обґрунтування позову зазначили, що договір іпотеки укладено без дозволу органу опіки та піклування, що порушує права дітей: ОСОБА_8., ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які на час укладання цього договору мали право користуватися цим житлом.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 16 грудня 2013 року в позові ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 30 вересня 2008 року за №56, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого ТВБВ 10020/0331 філії - Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» Зачепи В.І., посвідчений приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 за реєстровим № 3549.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2014 року рішення Валківського районного суду Харківської області від 16 грудня 2013 року скасовано. Ухвалено нове рішення. Позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30 вересня 2008 року № 56, укладеним між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1, який на праві власності належить ОСОБА_9 в погашення заборгованості за кредитним договором від 30 вересня 2008 року № 245 у розмірі 22 130 доларів 57 центів США, що відповідно до курсу НБУ на 13 березня 2013 року еквівалентно 176 889 грн 65 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 17 981 доларів 74 центи США; заборгованість за простроченим кредитом - 1 791 долари 94 центи США; заборгованість за процентами - 314 доларів 21 центи США; заборгованість за простроченими процентами - 2 042 долари 68 центів США; пеня за прострочення кредиту -316 доларів 51 центи США, шляхом проведення прилюдних торгів. Початкову ціну предмета іпотеки встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій. У зустрічному позові відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання забезпеченого іпотекою одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 212, 303, 316 ЦПК України, виходив із того, що через неналежне виконання боржником взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, виникла заборгованість, а тому дійшов правильного висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет, зазначивши в рішенні загальний розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки та опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателю. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що на час укладення договору іпотеки ОСОБА_4 була єдиною власницею спірного жилого будинку, неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не мали майнових прав на цю квартиру, оскільки зареєстровані в ній після укладення оспорюваного договору іпотеки.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, викладених в оскаржуваному рішенні, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
І.К. Парінова В.М. КоротунС.П. Штелик