Справа № 1019/1157/12 Головуючий у І інстанції Овдієнко К.М.

Провадження № 22-ц/780/6017/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.

Категорія 58 17.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

17 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2014 року за заявою начальника Переяслав-Хмельницького управління ДКС України в Київській області - Шкіри Олени Андріївни та заяву представника НІЕЗ «Переяслав» Панченко Тетяни Анатоліївни про роз»яснення рішення суду,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 16 липня 2014 року залишено без змін рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 27 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2014 року в частині стягнення з Національно-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь ОСОБА_2 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

На виконання рішення суду Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 27 серпня 2013 року в частині відшкодування моральної шкоди, яке набрало чинності 03 квітня 2014 року, Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом 17 квітня 2014 року видано виконавчий лист по справі №1019/1157/12.

29 серпня 2014 року на виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 27 серпня 2013 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 16 липня 2014 року за позовом ОСОБА_2 про поновлення на роботі в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат наказом заступника генерального директора, в.о. генерального директора НІЕЗ «Переяслав» №46-ОД наказано виплатити ОСОБА_2 15000 грн. моральної шкоди та 1089 грн. судових витрат.

01 вересня 2014 року НІЕЗ «Переяслав» оформлено платіжне доручення №230 та платіжне доручення № 231 про перерахування ОСОБА_2 12750 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1089 грн. судових витрат.

10 вересня 2014 року до суду звернувся начальник Переяслав-Хмельницького управління державної казначейської служби України з заявою про роз»яснення рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 27 серпня 2013 року про стягнення на користь ОСОБА_2 15000 грн. моральної шкоди та понесених нею судових витрат в сумі 1089 грн., посилаючись на те, що до управління надійшла заява ОСОБА_2 , в якій вказувалося про те, що відповідач безпідставно, самостійно зменшив суму моральної шкоди, що підлягала стягненню на її користь за рішенням суду. У зв»язку з чим, управлінням Казначейства відкладено безспірне списання коштів для звернення до органу, який видав виконавчий документ за роз»ясненням рішення про стягнення коштів чи зміну порядку і способу його виконання. Просив роз»яснити правомірність дій відповідача.

11 вересня 2014 року НІЕЗ «Переяслав» також звернувся до суду із заявою про роз»яснення рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 27 серпня 2013 року в частині відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що підприємством в добровільному порядку 01 вересня 2014 року відшкодовано позивачці моральну шкоду у сумі 15000 грн., але зазначені кошти були виплачені ОСОБА_2 з одночасним утриманням до бюджету суми податку з доходу фізичних осіб в розмірі 15% та зменшено суму на 2250 грн. Однак, органами Державної казначейської служби заблоковано рахунки загального та спеціального фондів бюджету НІЕЗ «Переяслав» через спір щодо правомірності зменшення суми, що підлягала стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди згідно рішення суду від 27 серпня 2013 року.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького районного суду від 10 вересня 2014 року судом роз»яснено рішення щодо виплати ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 15000 грн. та зазначено, що сума морального відшкодування має бути виплачена після відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб виходячи зі ставки 15 відсотків бази оподаткування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати ухвалу суду першої інстанції про роз»яснення рішення суду з підстав її необґрунтованості та невідповідності вимогам закону та передати справу для продовження розгляду по суті. Крім того, на думку апелянта, дане роз»яснення свідчить про необ»єктивність та упередженість суду, про що вона наголошувала в заяві про відвід судді.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

По справі встановлено, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 27 серпня 2013 року було задоволено вимоги позивачки в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 грн. Дане рішення в цій частині набрало законної сили 03 квітня 2014 року.

У ході виконання зазначеного рішення суду відповідачем було видано наказ від 29 серпня 2014 року № 46-ОД про виплату ОСОБА_2 15000 грн. (а.с.27) та оформлено платіжне доручення від 01 вересня 2014 року. Проте в платіжному дорученні зазначена сума 12750 грн. (а.с.21). В той же час, платіжним дорученням №229 від 01 вересня 2014 року НІЕЗ «Переяслав» на рахунок Переяслав-Хмельницької УДКСУ перераховано прибутковий податок в сумі 2250 грн. із моральної шкоди ОСОБА_2, з посиланням на наказ №46-ОД від 29.08.2014 року (а.с.21).

Задовольняючи заяви Переяслав-Хмельницького управління ДКС України в Київській області та представника НІЕЗ «Переяслав» про роз»яснення судового рішення , суд ухвалив роз»яснити, що виплата позивачеві ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 15000 грн. на підставі рішення Переяслав- Хмельницького міськрайонного суду від 27 серпня 2013 року має бути проведена після відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб виходячи зі ставки 15 відсотків бази оподаткування.

При цьому, на обґрунтування даної позиції, яка була покладена в основу роз»яснення, суд послався на те, що ОСОБА_2 наказом НІЕЗ «Переяслав» від 29 серпня 2014 року №125-ОС поновлена на роботі з 21 квітня 2011 року і з цього часу вона є працівником підприємства, а тому податковим агентом, на якого покладається обов»язок з обчислення та утримання податку з її доходів, є саме НІЕЗ «Переяслав».

Проте з таким висновком суду у повній мірі погодитися не можна.

Відповідно до ч.1 ст.221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз»ясніє своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Як вбачається зі змісту рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду від 27 серпня 2013 року, яке набрало сили 03 квітня 2014 року з відповідача НІЕЗ «Переяслав» на користь ОСОБА_2 стягнуто моральну шкоду в сумі 15000 грн.

При визначені розміру моральної шкоди, а саме 15000 грн., що підлягала відшкодуванню позивачці, суд виходив з того, що неправомірними діями відповідача позивачці заподіяно моральні страждання внаслідок того, що безробіття спричинило більше як дворічний стан постійного нервового напруження; будучи без засобів до існування вона втратила спокій та рівновагу, у похилому віці її доведено до стану приниження регулярними позичками грошей, через нестачу коштів порушені її звичайні життєві зв»язки тощо.

В чому не зрозуміло сторонам рішення суду в цій частині заявники не зазначали.

При цьому, як в монтувальній частині рішення, так і в резолютивній частині, суд не вказував на те, що зазначена сума має бути стягнута з відповідача після відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб виходячи зі ставки 15 відсотків бази оподаткування.

Дана обставина свідчить про те, що суд, в порушення вимог ЦПК України, шляхом роз»яснення рішення, фактично змінив його резолютивну частину.

Крім того, вирішуючи питання про роз»яснення рішення, суд залишив поза увагою, що позивачку поновлено на роботі наказом від 27 серпня 2014 року №125-ОК з 21 квітня 2011 року, але допущено до виконання обов»язків з 01 вересня 2014 року, що свідчить про те, що позивачка станом на час прийняття рішення суду про стягнення на її користь моральної шкоди та набуття ним законної сили, не була працівником підприємства, а НІЕЗ Переяслав» в розумінні п.п.14.1.180 ст.14 ПКУ не був її податковим агентом.

Не звернув уваги суд також і на ту обставину, що підставою для стягнення моральної шкоди на користь позивачки було, зокрема, рішення суду від 27 серпня 2013 року та виданий підставі нього виконавчий лист, а не наказ відповідача від 29 серпня 2014 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 16 вересня 2014 року про роз»яснення рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 27 серпня 2013 року в частині стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди не відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому не може бути залишеною без змін, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання у відповідності до вимог ЦПК України.

Керуючись ст..ст. 307, 312 ЦПК України, колегія

Ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2014 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: