Справа № 127/16129/14-ц Провадження № 22-ц/772/3304/2014Головуючий в суді першої інстанції Сичук М. М.

Категорія 20Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Луценка В.В., Сала Т.Б.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю представника апелянтки, позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 за участю тре-

тіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на сто-

роні відповідачів фізичної особи -підприємця ОСОБА_9,

МРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області про визнання недійсним

договору купівлі-продажу автомобіля,

за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_10 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

25 липня 2014 року ОСОБА_2 звернулася у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні від-повідачів фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, МРЕВ УДАІ УМВС Укра-їни у Вінницькій області про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного шляхом оформлення довідки-рахунку ( а. с. 2-4 ), посилаючись на те, що з 09 липня 1999 року по 05 квітня 2013 року вона пере-бувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 В період шлюбу, а саме 25 квітня 2007 року подружжям за спільні кошти в інтересах сім'ї був придбаний вантажний автомобіль марки «МАN 8.163», 1999 року випуску, зареєстрований у Вінницькому МРЕВ на ОСОБА_4 У зв'язку з пред'явленням ОСОБА_2 у липні 2014 року позову до ОСОБА_4 про поділ цього автомобіля ухвалою суду від 15 липня 2014 року в порядку забезпечення позову на спірне рухоме майно був накладений арешт. Однак, ще 26 червня 2014 року ОСОБА_4 зняв автомобіль з обліку та 22 липня цього ж року через фізичну особу-підприємця ОСОБА_9 продав його ОСОБА_7 шляхом оформлення довідки-рахунку серії ВІА №572230. В даний час транспортний засіб зареєс-трований в органах ДАІ на ОСОБА_7 Однак, представники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі довіреності ОСОБА_4 від 15 вересня 2010 року здійснили продаж спірного автомобіля в своїх інтересах, що є порушенням норм статей 238, 368, 369 ЦК України. Вважаючи реалізацією автомобіля такою, що порушує її майнові права як колишнього подружжя, здійсненою з порушенням встановлених правил та норм чинного законодавства, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу цього транспортного засобу та скасувати його державну реєстрацію за ОСОБА_7

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2014 року ( а. с. 107 ) до участі у справі в якості співвідповідача залучений ОСОБА_6

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено ( а. с. 138-142 ).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник пози-вачки ОСОБА_10 оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рі-шення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі ( а. с. 151-159 ). Апелянт вважає оскаржуване рішення суду помилковим у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, невірним застосу-ванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали останньої, проана-лізувавши в сукупності наявні в справі докази, перевіривши законність і обґрун-тованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до виснов-ку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивіль-ного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посила-ються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обста-винам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Відмовляючи у позові ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з наступних обставин і підстав.

Спірний транспортний засіб дійсно придбаний подружжям ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, а саме згідно біржової угоди від 25 квітня 2007 року та 20 липня 2007 року зареєстрований на відповідача ОСОБА_4 ( а. с. 9 ). 15 вересня 2010 року останній надав, що підтвердила в судовому засіданні представник МРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_13, Гене-ральну довіреність ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на керування, володіння і розпорядження автомобілем. Термін дії цього доручення визначений до 15 ве-ресня 2015 року ( а. с. 74 ). 25 червня 2014 року за заявою ОСОБА_6 авто-мобіль був знятий з обліку для реалізації, а 22 липня 2014 року згідно довідки-рахунку, складеної ФОП ОСОБА_9, проданий ОСОБА_7 за 91218,00 гривень та зареєстрований на ім'я нового власника.

Керуючись нормами цивільного законодавства щодо підстав визнання пра-вочинів недійсними, загальними положеннями про купівлю-продаж, сімейного законодавства в частині спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане в шлюбі, враховуючи роз'яснення постанов Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 7 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», приймаючи до уваги врегулювані норми підстав та порядку застосування реституції як наслідку недійсного правочину, презумпцію добро-совісності набувача, суд першої інстанції дійшов вірного та справедливого висновку щодо безпідставності заявлених ОСОБА_2 позовних вимог.

Колегія суддів підкреслює, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства. Спірний автомобіль перебував у цілковитому розпорядженні сторонніх ОСОБА_2 осіб з 2010 року, нотарі-ально посвідчене відповідне доручення ніким з подружжя не оспорювалося аж по час реалізації автомобіля ОСОБА_7 При цьому вбачаються сумнівними пояснення представника апелянтки про те, що вона, нібито, вірила повідом-ленню чоловіка про знищення автомобіля, оскільки останній весь час значився зареєстрованим в органах ДАІ саме за ОСОБА_4

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 24 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 серпня 2014 року за взаємно заявленими позовними вимогами відбувся поділ майна подружжя ОСОБА_4. Позивачка ОСОБА_2 у відповідності з нормами ст. 16 ЦК України на власний розсуд обрала спосіб захисту, викорис-тала своє право на визначення обсягу майна, яке, на її думку, було спільною сумісною власністю подружжя, зазначала його таким, що підлягає поділу, але спірний вантажний автомобіль «МАN 8. 163», 1999 року випуску, у перелік такого майна нею включений не був. Це свідчить про обізнаність позивачки щодо реального стану речей з цим автомобілем, а саме про перебування його в управлінні та використанні третіх осіб згідно чинного Генерального доручення.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності пору-шень вимоги ч. 3 ст. 238 ЦК України під час укладення договору купівлі-продажу спірного автомобіля.

Інші доводи апеляційної скарги є помилковими, вони не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду.

Зокрема, арешт на автомобіль накладений згідно ухвали суду від 15 липня 2014 року, однак транспортний засіб був знятий з обліку в ДАІ ще 26 червня цього року, тому твердження про порушення в такій ситуації норм ст. 232 ЦК України не відповідають дійсності.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може супере-чити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним заса-дам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановле-ній законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових нас-лідків, що ним обумовлені.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», постанови Кабі-нету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації ( перереєстрації ), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» договір купівлі-продажу автомобіля підлягає обов'язковій реєстрації в органах ДАІ України і повинен укладатися в письмовій формі.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскільки по-діл майна між колишнім подружжям уже відбувся ( остаточно завершився ), то відповідно з ч. 3 ст. 372 ЦК України право спільної сумісної власності на нього визнається припиненим.

Нормами статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відпо-відно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апеля-ційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції, ухвалюючи 17 жовтня 2014 року рішення про відмову у позові ОСОБА_2, повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обста-вини у справі, подані сторонами докази, дав належну правову оцінку пояснен-ням представника МРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області. Відповід-но до положень ст. 212 ЦПК України судове рішення належним чином вмотиво-ване, тому підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не знахо-дить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_10 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалі-зованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом вірно: