КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________

Справа № 685/541/14-ц

Провадження № 22-ц/792/2274/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,

суддів - Купельського А.В., Талалай О.І.,

при секретарі - Дорощук О.М.

за участю: представника відповідача - Косюк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 9 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до селянського (фермерського) господарства «Кузьминці», третя особа без самостійних вимог: Хмельницька регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання недійсним договору оренди землі

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений 1 липня 2007 року між ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством «Кузьминці», зареєстрований у Теофіпольському відділі Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 16 листопада 2007 року за №040776200048. В обґрунтування вимог зазначив, що 1 липня 2007 року між ним та СФГ «Кузьминці» укладено договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки площею 3,08 га, яка розташована в с.Кузьминці Теофіпольського району, про що 16 листопада 2007 р. вчинено запис за № 040776200048 у Теофіпольському відділі Хмельницької регіональної дирекції ДП «Центр ДЗК». Вважає вказаний договір оренди недійсним, оскільки у ньому не передбачено усіх істотних умов, зокрема, щодо урахування індексу інфляції при виплаті орендної плати, страхування об'єкту оренди, кадастрового номера земельної ділянки та умов передачі у заставу і внесення до статутного фонду права на її оренду, які визначені статтею 15 Закону України «Про оренду землі» як істотні.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 9 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що відсутність такої невід'ємної частини договору як акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) свідчить про те, що при укладенні сторонами договору оренди не були виконані вимоги щодо істотних умов договору оренди, передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі». Також в договорі оренди не

________________________________________________________________________________

Головуючий в першій інстанції - Самойлович А.П.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія: 47

зазначено розмір орендної плати у відсотковому значенні від нормативної грошової оцінки землі, не зазначено чи застосовується індекс інфляції при обчисленні розміру орендної плати.

Апелянт ОСОБА_2 та представник третьої особи без самостійних вимог: Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явилися, подали клопотання про слухання справи у їх відсутності.

Представник відповідача - селянського (фермерського) господарства «Кузьминці» Косюк С.М., заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Заслухавши учасника процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні оспорюваного правочину було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, а обставини, на які посилався позивач, не є правовою підставою для визнання договору недійсним з підстав, передбачених ст. 215 ЦК України.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Судом встановлено, що на підставі державного акта на право власності серії ХМ №047796 від 1 липня 2004 р. ОСОБА_2 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,08га, яка розташована на території Поляхівської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області .

1 липня 2007 року між ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством «Кузьминці» був укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 передав вищезазначену земельну ділянку в оренду СФГ «Кузьминці» на 15 років. 16 липня 2007 р. договір зареєстрований у Теофіпольському відділі Регіональної філії Державного Підприємства Центру ДЗК за № 077076200048.

З огляду на положення ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договору) передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

Частина 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачає як підставу для визнання договору оренди землі недійсним відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року №6-94цс13, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Судом першої інстанції не було встановлено будь-яких порушень прав та законних інтересів позивача при укладенні ним договору оренди земельної ділянки, що є однією із обов'язкових умов для визнання такого договору недійсним.

Обґрунтовано судом першої інстанції відхилено посилання позивача на відсутність таких істотних умов договору оренди землі як план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду та акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки до матеріалів справи долучено державний акт на право власності на земельну ділянку з зазначенням плану меж земельної ділянки, кадастрового номеру, а також акт приймання-передачі об'єкта оренди. Відсутність будь-яких спорів та непорозумінь з приводу місця розташування переданої в оренду земельної ділянки, розміру та строків сплати орендної плати, свідчить про те, що між сторонами при укладенні договору оренди землі погоджено всі істотні умови.

Перевіривши матеріали справи й доводи позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність заявлених вимог, оскільки договір укладено з дотриманням вимог ст.15 Закону України «Про оренду землі», підстави для визнання договору оренди недійсним в порядку ст.ст.203, 215 ЦК України відсутні, факту порушення в розумінні вимог ст.15 ЦК України та ст.3 ЦПК України законних прав позивача у зв'язку із укладенням спірного договору оренди судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 9 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:/підпис/ Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова