Справа № 2-1122/09

             Р І Ш Е Н Н Я

             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 лютого 2009 року                                                                                   м. Запоріжжя

            Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді:                                                                           Дзярук М.П.,

при секретарі:                                                                                   Делаловій О.М.

за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

              ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом  до  ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина -  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  народження, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 30  відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття.

            Позивач в попередньому судовому засіданні свій позов про стягнення аліментів підтримала в повному обсязі.

Відповідач в попереднє судове засідання не з'явився, але до суду надав заяву, в якій просить розглядати позовну заяву про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього  сина -  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  народження, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 30  відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття, без його присутності, проти позову не заперечує.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення про задоволення позову в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно ч. 4 ст. 174 цього ж Кодексу у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює судове рішення про задоволення позову.

            Вислухавши пояснення позивача, а також дослідивши інші докази, що є в справі, суд дійшов висновку, що позов  підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що сторони з 14.09.1996 року перебували у шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про одруження. Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що підтверджено свідоцтвом про народження.   ОСОБА_2 ухиляється від утримання  сина, матеріальної допомоги добровільно не надає.  Син проживає з позивачем.

Дані обставини повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

У відповідності зі ст.ст.180 - 183 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а розмір аліментів на одну дитини може складати1/4 частину заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Таким чином, суд вважає доводи позивача обґрунтованими, а її позов підлягаючим задоволенню.

 На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 181 - 183 СК України, ст. ст. 10,30,60, 130, 174, 208, 209, 212 - 215, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

             Цивільний позов  ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, щомісяця в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення  сином повноліття, починаючи з 16.12.2008 року.

Стягнути з  ОСОБА_2 судові витрати в доход держави: судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 07 грн. 50 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

             Суддя                                                                                                         М.П.Дзярук