Справа № 352/1484/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2476/2014

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Гургула В.Б.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Шалаути Г.І., Шишка А.І.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 23 жовтня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 подав до суду, в якій звинуватив його у спричиненні тілесних ушкоджень, зазначаючи, що він постійно зловживає спиртними напитками. Крім того звинувачує його в тому, що перебуваючи в Португалії спалив машину його товаришу за те, що останній не повернув йому борг в сумі 300 євро. Вважає, що ОСОБА_5 зводить наклепи на його адресу, чим принижує його честь і гідність та просив стягнути з відповідача в його користь 10000грн. моральної шкоди.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що останній безпідставно звинуватив його в приниженні честі та гідності, крім того розповсюджує про нього недостовірну інформацію в його селі, чим завдає йому моральних страждань. Просив стягнути з ОСОБА_2 в його користь 10000грн. моральної шкоди.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 16 вересня 2014 року первісний та зустрічний позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Тисменицького районного суду від 23 жовтня 2014 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції невірно дійшов висновку про те, що він не надав належних доказів на підтвердження факту порушення честі та гідності. Так, відповідач обвинуватив його у вчиненні злочину, перебуваючи на роботі в Португалії, якого він не вчиняв, що підтверджується довідкою головного управління юстиції Республіки Португалія, позитивною характеристикою з місця проживання. Крім цього суд не взяв до уваги інформацію з електронного носія - стенограми судового засідання, в якій відповідач в залі судового засідання підтвердив зазначену інформацію відносно нього, яка є неправдивою.

Апелянт також вказує, що внаслідок цього він пережив та переживає надалі душевні страждання. Діями відповідача принижено його честь, гідність, престиж та ділову репутацію, чим завдано моральну шкоду.

Вважає, що судом не надано належної оцінки всім зібраним по справі доказам та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції апелянт просить скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному об'ємі.

В судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просить про їх задоволення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що як позивач за первісним позовом так і позивач за зустрічним позовом не надали суду належних та допустимих доказів щодо підтвердження свої позовних вимог, зокрема - жодного документу на підтвердження факту порушення честі та гідності, тощо.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом просив стягнути моральну шкоду з відповідача за інформацію яка була викладена останнім у скарзі приватного звинувачення щодо нього, яка адресована Тисменицькому районному суду. Отже, такі відомості оцінювались судом при розгляді кримінального провадження. Більше того, сам ОСОБА_2 був учасником процесу розгляду даної цивільної справи.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просив заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії , які принижують його честь та гідність та стягнути з останнього моральну шкоду за те, що той безпідставно звернувся до суду з даним первісним позовом.

Відповідно до роз'яснень даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають і наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань чи втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні.

Судом першої інстанції, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, правильно встановлено, що належних та допустимих доказів про заподіяння моральної шкоди на суму 10000 гривень, як позивачем за первісним позовом так і позивачем за зустрічним позовом, суду не надано і зазначені вимоги в судовому засіданні не доведені, про що зазначено в рішенні суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виник спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що позивачами за первісним та зустрічним позовами не було надано суду жодного належного доказу настання негативних наслідків, викликаних поведінкою відповідачами за первісним та зустрічним позовами відповідно, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що факту заподіяння моральної шкоди не доведено, тому підставно відмовив у задоволенні позовних вимог, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 23 жовтня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Г.І. Шалаута

А.І. Шишко