Справа № 345/2064/14-ц
Провадження № 22-ц/779/2353/2014
Категорія 53
Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.
Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Фединяка В.Д.,
суддів Малєєва А.Ю., Васильковського В.М.,
секретаря Яковин М.Я.
з участю: позивача ОСОБА_2 його представника ОСОБА_3
представників Калуської ЦРЛ Кінаш Н.О. та
Орищенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Центральної районної лікарні Калуської міської та районної рад про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення незаконним та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 02 жовтня 2014 року, -
в с т а н о в и л а :
У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом та із урахуванням збільшених позовних вимог, зазначав, що з квітня 2005 року він перебуває у трудових відносинах з Центральною районною лікарнею Калуської міської та районної рад на посаді лікаря-хірурга відділення інвазивних методів діагностики та лікування. 21.05.2014 року відповідачем було видано наказ № 152 «Про відсторонення від оперативних втручань». У даному наказі зазначено, на підставі рекомендації комісії інфекційного контролю за систематичне порушення методичних рекомендацій хірургічної та антисептичної обробки рук, затверджених наказом МОЗ України від 21.09.2010 року № 798 «Про затвердження методичних рекомендацій «хірургічна та методична обробка рук медичного персоналу», вимог наказу МОЗ України від 04.04.2012 року № 236, відсторонено позивача від оперативних втручань з 21.05.2014 року строком на 1 місяць. Позивач вважав даний наказ незаконним, так як в порушення вимог ст. 147 КЗпП України такого виду стягнення за порушення трудової дисципліни - відсторонення від оперативних втручань не передбачено законом, статутом чи положенням медичного закладу. Крім того, дисциплінарне стягнення застосовано у більш як місячний строк, що передбачено ст.148 КЗпП України, адже змиви рук проводилися бактолабораторією 01.04.2014 року і результат був отриманий 03.04.2014 року, а оскаржуваний наказ - 21.05.2014 року, а тому є незаконним і через строки винесення.
Окрім того, позивач вважає, що незаконними діями відповідача йому завдана моральна шкода, що негативно позначилось на його стані здоров'я, принижено його ділову репутацію, внаслідок чого він зазнав душевних страждань. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 10000 грн., яку просив стягнути на підставі ст.ст.23,1167 ЦК України.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 02 жовтня 2014 року в частині скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, за клопотанням представника позивача залишено без розгляду.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 02 жовтня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт не погоджується із висновком суду про те, що ним не доведено причинного зв'язку між його лікуванням в період з 29.05.2014 року по 04.06.2014 року та відстороненням від оперативних втручань наказом від 21.05.2014 року, ним не зазначено факти заподіяння такої шкоди та не наведено докази, на підтвердження вимог про завдання відповідачем моральної шкоди, оскільки його було відсторонено тільки від оперативних втручань, проте інші обов'язки лікаря він виконував та отримував заробітну плату. Зазначає, що його ділову репутацію як лікаря було принижено незаконним наказом №152 від 21.05.2014 року "Про відсторонення від оперативних втручань", вказаний наказ поставив під сумнів його професійність і ділову репутацію серед колег та пацієнтів. Хоча вказаний наказ пізніше адміністрацією лікарні було скасовано, однак апелянт стверджує, що факт завдання моральної шкоди мав місце. На підтвердження незаконності зазначеного наказу ним було надано довідку від 16.06.2014 року про результати службового розслідування за фактом його звернення в ДОЗ ОДА, згідно якої комісія ДОЗ ОДА прийшла до висновку, що його відсторонення адміністрацією лікарні від проведення операцій терміном на один місяць є неправомірним, оскільки суперечить вимогам п.11.6 Інструкції щодо організації контролю та профілактики післяопераційних гнійно-запальних інфекцій, спричинених мікроорганізмами, резистентними до дії анти мікробних препаратів, затвердженої наказом МОЗ України від 04.04.2012 року №236. Крім того, дана комісія рекомендувала адміністрації скасувати даний наказ. Вказаній довідці судом не дано оцінки. Також суд у рішенні зазначив, що враховує той факт, що ним систематично порушувалися методичні рекомендації хірургічної та антисептичної обробки рук з метою попередження інфікування хірургічних ран, захисту від інфекцій. Однак судом не надано аналізу фактам викладеним у вищевказаній довідці від 16.06.2014 року, де зазначено, що в хірургічному відділенні Калуської ЦРЛ не зареєстровано жодного випадку інфекційних ускладнень. А також те, що, відсторонюючи його від оперативних втручань, адміністрація лікарні не мала на меті запобігання інфікування хірургічних ран та захисту від інфекцій, адже він продовжував виконувати інші обов'язки лікаря, зокрема, перев'язки, при яких більш імовірне інфікування пацієнта. Крім того, апелянт стверджує, що судом не взято до уваги докази на підтвердження причинного зв'язку, зокрема, амбулаторну картку №011430 із записом кардіолога по місцю праці від 26.05.2014 року, огляд кардіолога від 25.05.2014 року. З цих підстав просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Представник Калуської ЦРЛ апеляційну скаргу не визнали, вважають рішення суду у справі законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було відсторонено на один місяць тільки від оперативних втручань, а не від роботи лікаря, яку він виконував відповідно посадової інструкції та отримував заробітну плату. Також суд зіслявся на те, що не встановлено вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди, оскільки ним систематично порушувались методичні рекомендації хірургічної та антисептитичної обробки рук, що є відповідальною процедурою з метою попередження інфікування хірургічних ран та захисту інфекцій.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
За змістом п.3 наказу Міністерства охорони здоров'я, від 04.04.2008, № 181 "Про затвердження методичних рекомендацій "Епідеміологічний нагляд за інфекціями області хірургічного втручання та їх профілактика" з метою організації інфекційного контролю у кожному хірургічному стаціонарі наказом головного лікаря створюється комісія з інфекційного контролю (далі - КІК), в складі: заступника головного лікаря з медичної частини (голова комісії), лікаря-епідеміолога і/або помічника епідеміолога, або іншого підготовленого спеціаліста (лікаря-хірурга), мікробіолога (зав. лабораторією) та головної медичної сестри стаціонару. Цим же наказом затверджується Положення про КІК, основні функції членів КІК та регламент роботи комісії.
Судом встановлено, що в результаті дослідження комісією з інфекційного контролю Калуської ЦРЛ на стерильність рук хірурга ОСОБА_2 26.11.2013 р.№739,26.11.2013р.№740,27.02.2014 р.№142, 04.03.2014 р.№148, 01.04.2014р. №222 виявлено нестерильні (а.с.53).
Щодо виявлення нестерильності рук хірург ОСОБА_2 не оспорював результати дослідження комісії з інфекційного контролю Калуської ЦРЛ.
Згідно 11.6. Наказу Міністерства охорони здоров'я, від 04.04.2012, № 236 "Про організацію контролю та профілактики післяопераційних гнійно-запальних інфекцій, спричинених мікроорганізмами, резистентними до дії антимікробних препаратів" медичний персонал відділень хірургічного профілю ЗОЗ, що є бактеріоносіями штамів MRSA, тимчасово усувається від роботи, пов'язаної з контактом із пацієнтами, доти, доки три контрольні мазки (проби) з місць колонізації протягом трьох діб після початку санації не будуть негативними. З метою недопущення негативних наслідків, адміністрацією Калуської ЦРЛ вживались заходи попередження до медичного персоналу відділень хірургічного профілю ЗОЗ, в тому числі до ОСОБА_2 про тимчасове усунення від хірургічних втручань, що не суперечить вимогам ст.46 КЗпП України.
Згідно із ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як роз'яснено у п. 5 постанови Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди, суд врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України із цих питань, даних у п. 9 постанови від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", про те, що позивач має зазначити в позовній заяві, в чому така шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у судовому засіданні просив стягнути з управління моральну шкоду в сумі 10 тис. грн., посилаючись на те, що дії відповідача негативно вплинули на його фізичний та психічний стан, що виявилось у необхідності звернення за медичною допомогою та придбання препаратів для лікування.
Разом з тим, суд врахував, що тимчасове відсторонення позивача від хірургічних втручань мало місце наслідком порушення останнім наказу Міністерства охорони здоров'я, від 04.04.2008, № 181 "Про затвердження методичних рекомендацій "Епідеміологічний нагляд за інфекціями області хірургічного втручання та їх профілактика", так як результатом дослідження комісією з інфекційного контролю Калуської ЦРЛ на стерильність рук хірурга ОСОБА_2 26.11.2013 р.№739,26.11.2013р.№740,27.02.2014 р.№142, 04.03.2014 р.№148, 01.04.2014р. №222 виявлено нестерильні (а.с.53).
Крім цього, суд обґрунтовано відхилив як доказ заподіяння моральної шкоди поданий позивачем лікарняний лист про лікування з 29.05. по 04.06.2014 року, оскільки не доведено вини відповідача у заподіянні такої шкоди.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування справедливого і по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.
За таких обставин, колегія суддів вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з дотриманням вимог закону. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Калуського міськрайонного суду від 02 жовтня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий В.Д. Фединяк
Судді А.Ю. Малєєв
В.М. Васильковський