ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2014 року Справа № 915/1533/14
Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,
при секретарі судового засідання: Воробйовій В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: АДРЕСА_2; поштова адреса: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2)
про: стягнення 140000 грн., -
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 140000 грн. боргу, а також судового збору та 1500 грн. юридичних послуг.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №23 від 23.09.2011р. в частині повної та своєчасної оплати придбаного товару.
13.10.2014р. за вх.№18631/14 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
13.10.2014р. за вх.№18630/14 та 17.11.2014р. за вх.№21026/14 до суду від позивача надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, які у судовому засіданні судом задоволено.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
За таких обставин господарський суд визнав за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України - за наявними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
23.09.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №23, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти на умовах даного договору та сплатити вартість оприскувача «BERTHOUD V SUP 25», оприскувач 1993 року випуску, заводський номер 07901052А.
Згідно з п.2.1 договору приймання-передача оприскувача здійснюється на протязі 5 календарних днів з моменту підписання договору і оформлюється Актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 3.1, 3.2 договору передбачено, що вартість оприскувача становить 140000 грн. (сто сорок тисяч гривень). Оплата здійснюється у день передачі оприскувача Покупцеві.
Відповідно до п.4.1 договору Покупець зобов'язався: прийняти придбаний оприскувач; оплатити Продавцеві вартість оприскувача згідно п.3 даного договору.
За п.4.2 договору Продавець зобов'язався: прийняти здійснену Покупцем оплату; передати у власність Покупцеві оприскувач BERTHOUD V SUP 25.
У відповідності до п.7.1 договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до акту прийому-передачі від 23.09.2011р. до договору №23 купівлі-продажу від 23.09.2011р. Продавець передав, а Покупець прийняв оприскувач «BERTHOUD V SUP 25», 1993 року випуску, заводський номер 07901052А, у справному стані, без жодних претензій.
Таким чином, позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі.
Натомість відповідач своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати придбаного товару не виконав, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 140000 грн.
Несплата відповідачем наявного боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №23 від 23.09.2011р. в частині повної та своєчасної оплати придбаного товару, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 140000 грн.
Жодних доказів погашення наявного боргу відповідач до суду не надав. Так само відповідачем не надано і відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень проти придбання ним товару тощо.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 140000 грн. боргу є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Окрім того, пунктом 2 ч.5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», який втратив чинність на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності). Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Таким чином, вказана процесуальна норма не обмежує юридичних осіб у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді.
З цього приводу Вищий господарський суд України у п.5 інформаційного листа від 14.07.2004р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначив, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (постанова Верховного суду України від 01.10.2002р. у справі № 30/63).
Окрім того, у п.10 листа від 14.12.2007р. №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» Вищий господарський суд України зазначив, що стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.
Зі змісту ст.ст. 13-15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що адвокатська діяльність здійснюється адвокатом індивідуально (самозайнята особа) та шляхом створення юридичної особи у формі адвокатського бюро та адвокатського об'єднання.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 01.10.1999р. (протокол №6/VI), угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги.
Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.
Відповідно до п.1 ст. 33 Правил адвокатської етики гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.
На підтвердження понесення позивачем заявлених як судових - витрат на оплату послуг адвоката Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 надано до суду договір №3 про надання юридичних послуг, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_4 01.09.2014р., ордер серія ЛВ №032572 на надання правової допомоги від 01.09.2014р., квитанцію №198 від 18.09.2014р. про сплату юридичних послуг на суму 500 грн.
Доказів понесення позивачем решти заявлених як судових - витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 1000 грн. позивачем до суду не надано.
За таких обставин, керуючись вищезазначеними нормами права, господарський суд вважає, що сплачені позивачем адвокату ОСОБА_4 500 грн. за надану правову допомогу відносяться до складу судових витрат і тому підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: АДРЕСА_2; поштова адреса: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 140000 (сто сорок тисяч) грн. боргу, 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. судового збору та 500 (п'ятсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.
Повне рішення складено 24 листопада 2014 року.
Суддя Ю.С. Бритавська