Номер провадження: 11-кп/785/1148/14
Номер справи місцевого суду: 520/4887/14
Головуючий у першій інстанції Галій С.П.
Доповідач Кулаковський А. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого Кулаковського А.О.,
суддів: Фаріни В.П., Желєзнова В.М.,
при секретарі Стояновій Л.І.,
за участю
прокурора Лояніча Д.В.,
захисника адвоката ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - старшого прокурора прокуратури Київського району м. Одеси Федосєєва С.П. на вирок Київського районного суду м. Одеси від 19.08.2014 року, яким:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Іллічівськ Одеської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, який знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною, має на утриманні четверо малолітніх дітей: ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_14., ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, йому і призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень у дохід держави.
Звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання на підставі п. в) ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_3 скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень, -
встановила:
Як вказано у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин:
08 червня 2013 року, біля 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, відпочиваючи разом зі своїми дітьми та дружиною, знаходилися біля дитячого майданчику, розташованого на території закладу швидкого харчування «Макдональдс», на площі Незалежності, 1 в м. Одеса, де разом зі своїми дітьми та зі своєю знайомою також відпочивав та знаходився потерпілий ОСОБА_8 Діти окремо від батьків знаходилися на дитячому майданчику закладу. Між дітьми обвинуваченого і дітьми потерпілого виник конфлікт, у зв'язку з чим дружина ОСОБА_10 підходила та зверталася до потерпілого ОСОБА_8 та знайомої потерпілого ОСОБА_11 з проханням до них вжити заходи щодо припинення конфлікту між дітьми, заспокоїти їх дітей. Але ОСОБА_8 та ОСОБА_11 демонстративно проігнорували прохання дружини обвинуваченого, а коли дружина обвинуваченого в другий раз підійшла до потерпілого з проханням заспокоїти його дітей, потерпілий відповів на прохання дружини - ОСОБА_10 в грубій формі. Після чого обвинувачений ОСОБА_3, з метою захистити свою дружину, підійшов до ОСОБА_8, де в ході раптово виниклого конфлікту, на ґрунті особистих неприязних стосунків, навмисно рукою завдав декілька ударів по голові та обличчю ОСОБА_8, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у виді закритого перелому кісток носа, садна спинки носа, синців на повіках обох очей, що при звичайному перебігу викликають розлад здоров'я тривалістю понад 6, але не більше ніж 21 дня, і за даним критерієм, згідно висновків комісійної судово-медичної експертизи № 236 від 30.07.2014 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі прокурор, який приймав участь в розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, просить вирок районного суду скасувати, як незаконний, необґрунтований, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винуватим за ч.1 ст.122 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбуваня покарання із випробуванням, строком 1 рік, покласти на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ст.76 КК України. Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання на підставі п. в) ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року. В апеляційній скарзі прокурор посилається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - м'якістю призначеного судом покарання. Апелянт вказує, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачуються у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, при цьому суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 125 ч.2 КК України за ознаками: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Вказаний висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки в ході досудового слідства встановлено, що потерпілому були спричинені середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, які вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину. Розглядаючи обвинувальний акт в суді, суд задовольнив клопотання захисника ОСОБА_3 про проведення комісійної судово-медичної експертизи, висновком якої встановлено, що тілесні ушкодження у ОСОБА_8 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Однак, не зважаючи на те, що обидва висновки експертиз складені однією установою, але мають суттєві суперечності, суд відмовив задовольнити клопотання потерпілого про проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи іншою експертною установою, а прийняв до уваги висновок експертизи, на підставі якого в подальшому змінив кваліфікацію дій підсудного в бік пом'якшення відповідальності. Внаслідок допущеної неповноти і неправильної кваліфікації, суд першої інстанції виніс щодо підсудного надмірно м'яке покарання.
На апеляційну скаргу прокурора обвинуваченим ОСОБА_3 подані заперечення, в яких він просить залишити її без задоволення, як формальну та необґрунтовану, а вирок суду першої інстанції - без змін, як такий, що повною мірою відповідає вимогам закону.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив про її задоволення, захисника - адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Оскаржуваний вирок місцевого суду є обґрунтованим та належним чином вмотивованим.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в заподіянні потерпілому ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, яки спричинили короткочасний розлад здоров'я, за обставин, викладених вироку суду першої інстанції є повністю доведеною та підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Прокурор оскаржує кваліфікацію дій ОСОБА_3 та, у зв'язку з цим, призначене у відношенні нього покарання. При цьому апелянт вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 на досудовому слідстві було правильно кваліфіковано за ч.1 ст. 122 КК України.
Між тим, у даному кримінальному провадженні було призначено та проведено три судово-медичні експертизи, остання - колегіальна, яка призначалась судом першої інстанції.
Призначаючи за клопотанням захисника обвинуваченого проведення комісійної судово-медичної експертизи щодо ступеню тяжкості завданих потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, суд виходив з необхідності усунення протиріч щодо суперечливих висновків двох різних експертиз № 1860 від 08.07.2013 року та № 233 від 18.02.2014 року, оскільки перша судово-медична експертиза № 1860 не давала відповіді на поставлені слідчим питання щодо ступеню тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень за відсутності первинної медичної документації (т.1 а.п. 31 - 32).
Проте друга експертиза № 233, за практично відсутності вищевказаної необхідної медичної документації щодо належного лікування потерпілого ОСОБА_8, дала категоричний висновок про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, не зважаючи на те, що останній від госпіталізації відмовився.
Задовольнивши клопотання сторони захисту, суд дотримався принципів об'єктивності та всебічності при розгляді даного кримінального провадження.
Комісійною судово-медичною експертизою № 236 від 30.07.2014 року встановлено, що тілесні ушкодження, завдані потерпілому ОСОБА_8, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Експертиза також визначила наявність причинного зв'язку між діями обвинуваченого та отриманими потерпілим тілесними ушкодженнями саме легкого ступеню тяжкості.
Районний суд зазначив у вироку, що вважає висновок вказаної комісійної судово-медичної експертизи об'єктивним і достовірним, який був належним чином дослідженим.
Підстав для призначення, за клопотанням потерпілого, повторної судово-медичної експертизи, четвертої за рахунком, судом правомірно не встановлено, а відповідне клопотання не задоволено, про що винесено окрему ухвалу (т.2 а.п. 111).
В апеляції прокурор стверджує, що проведення експертиз однією і тією ж експертною установою, у випадку розбіжностей у їх висновках, потребує призначення повторної експертизи.
Колегія суддів зазначає, що висновок комісійної судово-медичної експертизи зроблений на підставі колегіальної думки експертів обласного рівня та з урахуванням висновків спеціалістів з різних галузей медицини, а не одноособово територіальним судмедекспертом, тому суд, після дослідження вказаних експертиз, обґрунтовано надав перевагу висновку саме комісійної експертизи.
З урахуванням висновку комісійної судово-медичної експертизи № 236 від 30.07.2014 року, місцевий суд вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
При призначені покарання винуватому, районний суд, відповідно вимогам ст. 66 КК України, врахував пом'якшуючи його покарання обставини, а саме щире каяття у скоєному злочині, позитивну характеристику за місцем проживання, те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей.
Обставин, які обтяжують покарання винуватого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням всіх обставин справи у їх сукупності, суд прийшов до правильного висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у дохід держави, яке є достатнім для його виправлення.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_3 судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, у зв'язку з чим зміні чи скасуванню не підлягає.
Суд першої інстанції правомірно, на підставі п «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, звільнив ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у зв'язку з тим, що на його утриманні знаходяться четверо малолітніх дітей 2008 - 2014 років народження., скоєний ним злочин не входить до категорії тяжких або особо тяжких і судом не встановлено обмежень для застосування вказаного Закону щодо обвинуваченого.
Судом вмотивовано стягнення з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_8 моральної шкоди в розмірі 1000 гривень, з врахуванням характеру і ступню завданих потерпілому душевних і фізичних страждань, переживань, тяжкості вимушених змін в його житті через отримані легкі тілесні ушкодження.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції, як законний і обґрунтований, слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - старшого прокурора прокуратури Київського району м. Одеси Федосєєва С.П. залишити без задоволення, в вирок Київського районного суду м. Одеси від 19.08.2014 року, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, - без змін.
Судді апеляційного суду Одеської області:
А.О. Кулаковський В.П. Фаріна В.М. Желєзнов