ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 667/1452/14-а

Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Прохоренко В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

Головуючого: судді Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 28 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комету Комсомольської районної у м. Херсоні ради, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації про стягнення разової щорічної допомоги на оздоровлення та визнання дій відповідача протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2011 - 2014 роки у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За наслідками розгляду позовних вимог Комсомольським районним судом м. Херсона 28 березня 2014 року прийнято постанову про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та винести нову, якою позов задовольнити .

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як ліквідатор аварії ЧС 1 категорії та інвалід ІІІ групи.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Протягом 2011 - 2014 років УПСЗН виконавчого комету Комсомольської районної у м. Херсоні ради позивачу виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, із розглядом судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1 за період 2011-2012 років погодитись не можна.

Так, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про перерахунок допомоги на оздоровлення за період починаючи з 2011 - 2014 роки лише 24 лютого 2014 року, тобто з порушенням встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України процесуального строку, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

На підставі наведених вище положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд приходить до висновку про залишення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та зобов'язання виконавчого комету Комсомольської районної у м. Херсоні провести перерахунок допомоги на оздоровлення за 2011-2012 роки із залишенням цих вимог без розгляду.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог ага лакова М.В. за 2013-2014 роки слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на охорону їхнього життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них закріплені в Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ щорічна допомога на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи І-ї категорії виплачується у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).

Зі змісту ст. 1 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ХІІ.

Враховуючи, що положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на час виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення були чинними, то за висновками колегії суддів при розрахунку позивачу суми щорічної допомоги на оздоровлення необхідно керуватися положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідач по справі повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2014 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами.

В 2014 році нормативні акти Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не приймалося.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у 2013-2014 роках нарахування одноразової допомоги на оздоровлення також повинно здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону та не може бути віднесено до реалізації права визначеного ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».

Суд апеляційної інстанції вважає, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» щодо надання права Кабінету Міністрів України встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань не можуть бути застосовані до визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки він вже встановлений ст. 48зазначеного Законом, тому норма Закону в будь-якому випадку має вищу юридичну силу ніж постанова КМ України.

В 2014 році змін та доповнень до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вносилося. Тому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.

Отже, відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог Закону №796 та у 213-2014 роках сплатити позивачу належну до виплати щорічну допомогу на оздоровлення за 2013-2014 роки у відповідності до ст. 48 зазначеного Закону, а не в розмірах, передбачених Постановою КМУ від 12 липня 2005 року № 562.

Таким чином на час нарахування щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в 2013-2014 роках діють положення ст. 48 Закону України в редакції закону, яка передбачала розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Частиною 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (п. 4 Порядку).

Таким чином, доводи позивача щодо стягнення з Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації допомоги на оздоровлення не відповідає положенням ч. 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є безпідставними, оскільки позивач перебуває на обліку як постраждалий від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії в Управлінні праці та соціального захисту населення Комсомольської районної у м. Херсоні ради, а тому виплата допомоги на оздоровлення позивачу входить до компетенції саме названого Управління, а не Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної.

Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеногоЗакону.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період 2013-2014 роки, з урахуванням виплачених сум вказаної допомоги.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Комсомольського районного суду від 28 березня 2014 року скасувати скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій, а також зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Комсомольської районної у м. Херсоні ради провести перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2011-2012 роки залишити без розгляду.

В іншій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комету Комсомольської районної у м. Херсоні ради щодо визначення та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2013-2014 роки.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комету Комсомольської районної у м. Херсоні ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2013-2014 роки у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з чотирьох мінімальних заробітних плат на час виплати допомоги з урахуванням проведених виплат.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин