У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3053/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

20 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Лавринчук А.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Бабія Р.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - Підприємець, ФОП ОСОБА_4.) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових рішень.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0036841701 та №0036971701, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701, що прийняті Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 01 серпня 2014 року, а також вимогу про сплату боргу від 14 липня 2014 року, що сформована Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 14 липня 2014 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .

В судовому засіданні представник апелянта повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, звертаючись до суду першої інстанції та на аргументацію адміністративного позову, позивач вказав на те, що за результатами планової виїзної документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ФОП ОСОБА_4 податків і зборів у період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з питань виконання вимог валютного та іншого законодавства у період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт №1906/1701/НОМЕР_1 від 14 липня 2014 року, у якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення.

На підставі вказаного акта органом державної податкової служби 14 липня 2014 року сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-0033561701, якою вимагалося від Підприємця сплатити 71144,25 гривень боргу зі сплати єдиного внеску; 01 серпня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0036841701, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 72382,00 гривні основного платежу, штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 36191,00 гривня, податкове повідомлення-рішення №0036971701, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 71144,37 гривень основного платежу, штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 35572,19 гривень та рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701, яким до Підприємця застосовано штрафні санкції в розмірі 9080,56 гривень, що і стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків податкового органу в частині допущення Підприємцем порушень пункту 177.2 статті 177 ПК України та пункту 1 частини 2 статті 6, частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правову спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Так, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність, основним видом якої є надання транспортних послуг.

Як встановлено з судом першої інстанції та підтвердилось при апеляційному розгляді, протягом періоду з 16 червня по 07 липня 2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області Шоломицьким С.А. проведено планову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ФОП ОСОБА_4 податків і зборів у період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з питань виконання вимог валютного та іншого законодавства у період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №1906/1701/НОМЕР_1 від 14 липня 2014 року.

В ході проведеної перевірки виявлено порушення Підприємцем пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено розмір сплати податку з фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в загальному розмірі 71144,37 гривень, пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого платником занижено суму сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 142288,5 гривень, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в розмірі 72382 гривень.

На підставі виявлених порушень Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією 14 липня 2014 року сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-0033561701, якою вимагалося від Підприємця сплатити 71144,25 гривень боргу зі сплати єдиного внеску; 01 серпня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0036841701, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 72382,00 гривні основного платежу, штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 36191,00 гривня, податкове повідомлення-рішення №0036971701, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 71144,37 гривень основного платежу, штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 35572,19 гривень та рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701, яким до Підприємця застосовано штрафні санкції в розмірі 9080,56 гривень.

Так, відповідно до підпункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, абзацом 2 пункту 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року, передбачено, що транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Як встановлено з матеріалів податкове повідомлення-рішенням №0036841701, яким підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, було прийнято в зв'язку із тим, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 не може бути власником нерухомого або рухомого майна, а придбання, спорудження будівництво такого майна суб'єктом підприємницької діяльності, який зареєстрований платником ПДВ, може здійснюватись ним виключно як фізичною особою, тому, на думку податкового органу, право на податковий кредит у підприємця за такими операціями не виникає, оскільки транспортні засоби, зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_4, фактично використовуються ФОП ОСОБА_4 без достатньої на те правової підстави, однак, судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком суду першої інстанції на рахунок того, що висновки податкового органу про безпідставність використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_4 транспортних засобів, що зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_4, не узгоджуються із чинним законодавством та є хибними, а відтак, до посилання апелянта на те, що Підприємцем безпідставно сформовано податковий кредит внаслідок використання таких транспортних засобів без належної на те правової підстави суд апеляційної інстанції ставиться критично.

Разом з тим, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0036971701, рішення про застосування штрафних санкцій №0036951701, а також вимоги про сплату боргу №Ф-0033561701, у акті перевірки визначено порушення, яке полягає у тому, що ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, чинним законодавством для фізичних осіб - підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування, не передбачено, а відтак, до складу витрат фізичної особи - підприємця, що перебуває на загальній системі оподаткування, не включається сума амортизації основних фондів.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. №727/98 було запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку і звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями ст.1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000,00 грн.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених вказаним Указом положень.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платника єдиного податку не перевищує 500000,00 грн. на рік.

Відповідно до ч. 4 п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Таким чином, доходом фізичної особи-підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, є виручка у грошовій та негрошовій формі, тобто всі суми коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в касу підприємця в рахунок оплати за реалізовані товари, виконані роботи чи надані послуги протягом звітного періоду.

У свою чергу пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто норма п. 177.4. ст. 177 ПК України є відсильною нормою і вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

Перелік витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, закріплений у статті 138 ПК України та відповідно до пункту 138.1 цієї статті включає витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, а також інші витрати, визначені згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

В силу вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

За змістом пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на утримання основних засобів, до яких відноситься і амортизація (абзац "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України).

Отже, судова колегія апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта на рахунок того, що для фізичних осіб - підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування, ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, не передбачено, оскільки чинне законодавство не забороняє фізичним особам - підприємцям вести такий облік, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів хоч і не включаються до складу витрат, проте вони підлягають амортизації у порядку, визначеному статтями 144-146 ПК України, та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань, а відтак, вищезазначене свідчить про безпідставність висновків податкового органу в частині допущення Підприємцем порушень пункту 177.2 статті 177 ПК України та пункту 1 частини 2 статті 6, частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з урахуванням обставин, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи..

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.