У Х В А Л А

21 листопада 2014 р. справа № 804/19274/14

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали позовної заяви Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, та скасування постанови державного виконавця, -

в с т а н о в и в:

21 листопада 2014 р. Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеною позовною заявою, в якій просить взнати протиправними дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. щодо винесення постанови від 06.11.2014 р. про стягнення виконавчого збору в сумі 1 632,29 грн. у виконавчому провадженні ВП № 44365043, а також визнати протиправною та скасувати зазначену постанову.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що оскаржувана постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 44365043 винесена на виконання виконавчого листа № 2/180/360/2014 р., виданого Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по цивільній справі про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди коштів у розмірі 97 450 грн. В цей же день, виконавче провадження ВП № 44365043 приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП № 45370429, яке також перебуває в провадженні Кіровського ВДВС.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст.ст. 105-107 КАС України, суд дійшов висновку, що даний

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст.ст. 105-107 КАС України, суд дійшов висновку, що даний спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (з подальшими змінами), рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 383, ч. 2 ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України, учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є боржником у виконавчому провадженні ВП № 44365043, а отже, стороною вказаного виконавчого провадження, відкритого за виконавчим документом, виданим Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по цивільній справі. В межах цього ж виконавчого провадження відповідачем було прийнято оскаржувану постанову від 06.11.2014 року про стягнення виконавчого збору. На даний час, виконавче провадження ВП № 44365043 про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» моральної шкоди та стягнення виконавчого збору не закінчено, та постановою державного виконавця від 06.11.2014 року приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП № 45370429 про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» коштів на відшкодування моральної шкоди по виконавчим листам, виданим Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по цивільним справам.

Окремо слід також зазначити, що оскаржувана постанова державного виконавця від 06.11.2014 р. про стягнення виконавчого збору не виділялася в окреме провадження від виконавчого провадження ВП № 44365043 про стягнення шкоди, оскільки вказане виконавче провадження не закінчено.

У відповідності до абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13.12.2010 року, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження. Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть

бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, за загальним правилом, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Пунктом 3 зазначеної постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України надається роз'яснення щодо особливостей розгляду судами справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні.

У вказаному пункті, зокрема, зазначається, що судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду. Юрисдикцію судів щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, яке об'єднано (приєднано) у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, необхідно визначати з урахуванням положень частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, критерієм для визначення судової юрисдикції по таким справам є те, чи прийняті (вчинені, допущені) оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби з метою виконання зведеного виконавчого провадження, чи під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції.

При цьому, в останньому випадку юрисдикцію необхідно визначати з урахуванням положень ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" (тобто, оскарження відбувається до суду, який видав виконавчий документ).

У спірних правовідносинах, позивачем оскаржується рішення державного виконавця, яке прийнято під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, відкритого на виконання судового рішення по цивільній справі, а не з метою виконання зведеного виконавчого провадження. Більш того, у зведеному виконавчому провадженні ВП № 45370429, до якого в подальшому передано виконавче провадження ВП № 44365043, об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції.

Суд також зазначає, що з огляду на встановлені обставини спірних правовідносин, до них не застосовуються роз'яснення, викладені у п. 6 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, стосовно поширення на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору юрисдикції адміністративних судів, оскільки ці роз'яснення стосуються випадків, коли виконавче провадження за основним виконавчим документом закінчено, а постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження.

В даному випадку, при визначенні юрисдикції суду слід керуватися положеннями ч. 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

За викладених обставин, даний спір не підлягає вирішенню адміністративним судом, а має розглядатися в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 109, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, та скасування постанови державного виконавця.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом до суду, який видав виконавчий документ по цивільній справі, а саме, до Марганецького міського суду Дніпропетровської області, в порядку ст. 383, ч. 2 ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Чорна