УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №272/440/14-ц Головуючий у 1-й інст. Карповець В. В.

Категорія 47 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Матюшенка І.В.,Борисюка Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Ходаківської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 а ОСОБА_2 до Іванківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2014 року,-

встановила:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та недійсним рішення виконавчого комітету Іванківської сільської ради №84 від 30.11.1993 року в частині щодо надання ОСОБА_3 у приватну власність земельних ділянок по АДРЕСА_1, Андрушівського району Житомирської області. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що даним рішенням порушується право громадян, в тому числі його, на користування земельною ділянкою площею 0,41 га, що розташована поруч з його землеволодінням по АДРЕСА_2 Андрушівського району.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову. На його думку, суд першої інстанції взагалі не розглянув справу в межах заявлених ним вимог та не надав оцінки підставам позову. Рішення у цій справі відповідає змісту рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 07.11.2013 року у адміністративній справі №272/1182/13-а за його позовом про визнання протиправним та скасування рішення Іванківської сільської ради від 24.07.2012 року. Крім того, згідно Земельного кодексу України в редакції 1990 року громадянам у приватну власність передавалися земельні ділянки, які раніше були надані громадянинові. Відповідно до погосподарських книг та рішень сільської ради ОСОБА_3 до 30.11.1993 року, земельні ділянки розміром 0,2500 га та 0,2400 га по АДРЕСА_2 у користування не надавалися і відповідно, на час прийняття рішення виконкомом сільської ради №84 від 30.11.1993 року, будь-якої земельно-кадастрової документації на вищезазначені земельні ділянки не існувало, тому вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність відповідачу спірної земельної ділянки.

Заслухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 03.06.1989 року є власником жилого будинку, що розташований за адресою: Андрушівського район, с. ІванківАДРЕСА_3. Відповідно до державного Акту на право приватної власності на землю серії ЖТ521 останній є власником земельної ділянки розміром 0,22 га для обслуговування жилого будинку за цією адресою. Даний правовстановлюючий документ виданий на підставі відповідного рішення Іванківської сільської ради Андрушівського району № 86 від 28.12.1993 року про передачу останньому у приватну власність даної ділянки для обслуговування будинку.

Рішенням цієї сільської ради № 84 від 30.11.1993 року ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель і споруд розміром 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства розміром 0,24 га по АДРЕСА_2 в с.Іванківці (а.с. 7).

Рішенням сільської ради від 24.07.2012 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його заяви про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,41 га, оскільки дана земельна ділянка приватизована ОСОБА_3 згідно вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування (а.с.6).

Сторони не заперечували, що предметом обох рішень органу місцевого самоврядування є одна і та сама земельна ділянка і позивач претендує на неї, вважаючи незаконним рішення № 84 від 30.11.1993 року, згідно якого ділянка передана у приватну власність ОСОБА_3

Постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 07.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2014 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Іванківської сільської ради про визнання протиправним, скасування рішення Іванківської сільської ради від 24.07.2012 року та зобов'язання сільської ради розглянути клопотання про надання йому у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 0,41 га та дозволу на виготовлення технічної документації (а.с.10-13).

Зазначеним судовим рішенням встановлені обставини, які обґрунтовано покладені в основу рішення суду першої інстанції, оскільки мають значення для вирішення даної справи та не підлягають доказуванню у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Зокрема, постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 07.11.2013 року встановлено, що на момент продажу будинку ОСОБА_1 за попереднім власником ОСОБА_4 обліковувалась земельна ділянка розміром 0,60 га. Проте, за нормами ст. 106-1 Земельного кодексу Української РСР 1970 (в редакції на час укладання договору купівлі-продажу) перехід права власності на будинок не тягнув за собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою. Надання такої ділянки провадилось на загальних підставах. За заявою позивача у приватну власність йому перейшла земельна ділянка для обслуговування будинку розміром 0,22 га. Інша частина земельної ділянки площею 0,38 га, яка перебувала у користуванні ОСОБА_4, перейшла до земель запасу сільської ради.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, громадяни України мають право на одержання у приватну власність земельних ділянок, в тому числі: для ведення ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

За змістом ст. 17 цього Кодексу передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Враховуючи зазначені норми чинного на час спірних правовідносин законодавства, ОСОБА_3 використав своє право на одержання спірної земельної ділянки у приватну власність, а рішення сільської ради про безоплатну передачу йому цієї земельної ділянки прийнято у межах її компетенції.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України об'єктом захисту у суді є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Обовязок доказування обставин, на які посилається сторона, покладається саме на неї (ст.60 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що ні позивач, ні його представник не надали суду належних та допустимих доказів щодо незаконності рішення Іванківської сільської сільської ради № 84 від 30.11.1993 року, надання переваг сільською радою при прийнятті даного рішення ОСОБА_3 (наприклад, за наявності заяви ОСОБА_1 на отримання даної земельної ділянкитощо, тощо), висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 є правильним.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, матеріали перевірки прокуратури №2-с-12 за зверненням ОСОБА_1, встановлені іншим судовим рішенням обставини, правильно виходив з того, що підстави для визнання незаконним рішення Іванківської сільської ради, яке є предметом спору, відсутні; земельна ділянка, на яку претендує позивач, знаходиться у власності іншої особи (ОСОБА_3.), яка не може бути позбавлена права на неї інакше як за рішенням суду.

Доводи представника апелянта щодо зловживань ОСОБА_3 під час одержання ним у приватну власність спірної земельної ділянки, враховуючи той факт, що останній обіймав на той час посаду сільського голови, є безпідставними, не підтвердженими належними доказами.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, були предметом дослідження в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку і вони не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування або зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: