ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "30" січня 2007 р. по справі № 6/91-88
За позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств
До Лікарні державної ветеринарної медицини в м. Луцьку
Про спонукання до укладення договору.
Перший заступник голови
господарського суду, суддя Пахолюк В.А.
Представники:.
Від позивача Данилік Ф.Я. - дов. № 1/6-369 від 12.12.2006р.
Від відповідача Горяєв І.О. – начальник, Філюк В.С. - дов. № 1 від 10.01.2007р.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.
Суть спору: позивач - Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулась із позовом до Лікарні ветеринарної медицини в м.Луцьку та просить зобов'язати відповідача укласти договір оренди приміщення для організації ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного і рослинного походження площею
93,1 м.кв . за адресою : м.Луцьк, вул.Карпенка-Карого,1.
В підтвердження позовних вимог Правління облспоживспілки посилається на те, що відповідно ст. 16 Закону України „Про ветеринарну медицину", ч. 9 ст. 35 ЗУ „Про безпечність та якість харчових продуктів", абз. 7 п. 35 Правил торгівлі на ринках, адміністрація (власник) ринку зобов'язана надавати у користування лабораторії пристосовані службові приміщення.
Частиною 1 ст. 24 ЗУ „Про ветеринарну медицину" визначено, що фінансування та матеріально-технічне забезпечення органів державного управління та інших державних установ ветеринарної медицини здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Аналогічна норма передбачена в п. 1.23. Положення про державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, затвердженого наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 15.04.2002 р. №16.
У зв'язку з цим, 16 жовтня 2006 р. правління Волинської облспоживспілки звернулося до відповідача - лікарні ветеринарної медицини у місті Луцьку з пропозицією укласти договір оренди приміщення для організації ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного і рослинного походження на Завокзальному ринку облспоживспілки по вул. Карпенка-Карого, 1. Підписані проекти зазначених договорів були направлені відповідачу цінним листом . Між тим, відповіді на пропозицію щодо укладення зазначеного договору не надійшло.
Статтею 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів Державної влади або органів місцевого самоврядування. Законом України „Про ветеринарну медицину" (ст. 16), Правилами торгівлі на ринках позивача зобов'язано надавати в користування лабораторії пристосовані службові приміщення, причому даним законодавством не передбачено безоплатне надання у користування цих приміщень.
Лабораторія ветеринарної медицини функціонує на Завокзальному ринку облспоживспілки. Їй надано пристосоване для виконання своїх функцій приміщення площею 93,1 м. кв. по вул. Карпенка Карого, 1 в м. Луцьку. По обслуговуванню зазначеного приміщення облспоживспілка несе певні витрати, а саме оплачує електро-, теплоенергію, здійснює оплату за водопостачання та водовідведення.
Додатково в підтвердження позовних вимог позивач подав пояснення до позовної заяви № 45 від 30.01.2007р. у якому посилається на ст. ст. 9, 10 Закону України „Про споживчу кооперацію”, відповідно до яких власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок. Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів.
Відповідно до п.32 Статуту облспоживспілки володіння, користування та розпорядження майном облспоживспілки відноситься до компетенції правління облспоживспілки. Рішень щодо безоплатного надання відповідачу в користування приміщень на ринку правлінням облспоживспілки не приймалось.
Крім того, ст. 16 Закону України „Про ветеринарну медицину” у новій редакції передбачено, що державний ветеринарно – санітарний контроль та нагляд здійснюється на всіх ринках, де організовано продаж живих тварин і продуктів тваринного походження, але не встановлена обов’язковість адміністрації ринку безоплатно надавати у користування лабораторій службові приміщення, необхідне обладнання, засоби зв’язку, комунальні послуги (опалення, освітлення, вентиляція, водопровід з гарячою і холодною водою тощо).
Відповідач у судовому засіданні та поданому на адресу суду письмовому поясненні проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" державний ветеринарно - санітарний контроль та нагляд на ринках, де організовано продаж тварин, продукції тваринного і рослинного походження є обов'язковим і здійснюється лише спеціалістами лабораторії ветеринарно - санітарної експертизи. Такі лабораторії є на ринках облспоживспілки по вулицях Глушець 1 і Карпенка Карого 1. Дані лабораторії функціонують там з дня заснування ринку, розташовані в спеціально обладнаних приміщеннях, які збудовані за типовими проектами, виділені і використовуються безоплатно за призначенням.
Згідно Закону України "Про ветеринарну медицину" від 15 листопада 2001 року №2775 - III ст. 16 : "Адміністрація (власник) ринку (зоологічного ринку) зобов'язана надавати у користування лабораторії пристосовані службові приміщення".
Відповідно до "Положення про державну лабораторію ветеринарно - санітарної експертизи на ринку", затвердженого Державним департаментом ветеринарної медицини 15.04.2002 року № 16 п. 1.13 : "Адміністрація (власник) ринку відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину", "Ветеринарно - санітарних правил для ринків та правил торгівлі на ринках" зобов'язана надавати у користування лабораторії службові приміщення, необхідне обладнання, засоби зв'язку. Приміщення лабораторії повинні бути обладнані опаленням, освітленням, вентиляцією, водопроводом з гарячою і холодною водою, каналізацією".
В пункті 5.3 згаданих правил визначено, що "Власники ринків (торгівельних об'єктів) повинні створювати для спеціалістів лабораторії належні умови та надавати у користування службові приміщення, що відповідають вимогам техніки безпеки та протиепідемічного режиму, а також необхідне обладнання, засоби зв'язку тощо".
"Ветеринарно - санітарні правила для ринків" №23 від 4 червня 1996 року , визначають створення відповідних умов для роботи лабораторії ветеринарно - санітарної експертизи (надавати службові приміщення, які відповідають вимогам для роботи лабораторії, необхідне обладнання, його монтаж та устаткування, засоби зв'язку, тепло - та водопостачання тощо).
Вільне тлумачення закону України "Про ветеринарну медицину" і відповідних положень стосовно фінансування державної ветеринарної медицини з боку облспоживспілки на думку відповідача є помилковим, адже вони не передбачають оплату за користування приміщеннями, а чинна постанова Кабінету Міністрів України №470 від 15 серпня 1992 року "Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно - діагностичних та інших ветеринарно - санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних державних та інших коштів" не передбачає витрачання коштів за оренду приміщень.
Разом з цим, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 року №699 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України з питань регулювання орендних відносин " розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями ( в тому числі з частковим самофінансуванням), а також інвалідам з метою використання під гараж; для спеціальних засобів пересування встановити 1 гривню”. Вказану суму лікарня згідна перерахувати за виділені приміщення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та встановивши дійсні обставини справи суд дійшов висновку про відмову в позові. При цьому суд виходив з наступного.
Згідно ст. 16 Закону України „Про ветеринарну медицину” державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд здійснюється на всіх ринках, де організовано продаж живих тварин і продуктів тваринного походження спеціалістами державних установ ветеринарної медицини, а державний ветеринарно-санітарний нагляд - державними інспекторами ветеринарної медицини.
Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. № 57/188/84/105, зареєстрованих в МЮ України 22.03.2002р. за
№ 288/6576 затверджено Правила торгівлі на ринках, які носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування. Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, відповідні Правила для торгівлі на ринках м.Луцька виконкомом Луцької міської ради не приймались. Позивач підтвердив, що дані правила є дійсні для організації торгівлі на ринках Волинської облспоживспілки.
Згідно п. 35 зазначених Правил адміністрація ринку зобов’язана, зокрема, надавати в користування лабораторіям ветеринарно – санітарної експертизи пристосовані службові приміщення.
Дану норму містить і п. 1.13 „Положення про державну лабораторію ветеринарно – санітарної експертизи на ринку”, якою також передбачено, що приміщення лабораторії повинні бути обладнані опаленням, освітленням, вентиляцією, водопроводом з гарячою і холодною водою, каналізацією.
„Положенням про Луцьку міську державну лікарню ветеринарної медицини”, затвердженим наказом Державного департаменту ветеринарної медицини 21.11.2002р. № 66 визначено, що Луцька міська лікарня державної ветеринарної медицини є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших профілактичних заходів та підпорядковується Луцькому міському управлінню ветеринарної медицини. Структурними підрозділами лікарні є державні лабораторії ветеринарної – санітарної експертизи на ринках. Основними завданнями лікарні є , зокрема, охорона території міста від занесення з території інших держав, регіонів, областей, районів або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин, а також недопущення їх розповсюдження за межі території міста або карантинної зони; державний ветеринарно – санітарний контроль та нагляд за виробництвом доброякісної у ветеринарно – санітарному відношенні продукції тваринного походження, у тому числі перевірка документації, що якимось чином пов’язана з якістю та безпекою продукції тваринного і рослинного походження, здоров’ям тварин; реалізація заходів щодо додержання ветеринарно – санітарних вимог, встановлених законодавством; профілактика та діагностика інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин і їх лікування; захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей.
На ринку Волинської обласної спілки споживчих товариств по вул. Карпенка – Карого, 1 функціонує така лабораторія, що розташована в спеціально обладнаному приміщенні і використовується безоплатно за призначенням.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Разом з тим, відповідно до п.п. 1,2 ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.
Як встановлено, цивільні права та обов’язки у Волинської обласпоживспілки та Лікарні державної ветеринарної медицини у м.Луцьку виникли на підставі Закону України „Про ветеринарну медицину” та спеціальних нормативних актів, зокрема, Правил торгівлі на ринках, Положення про державну лабораторію ветеринарно – санітарної експертизи на ринку.
Правовою підставою для передачі лабораторіям ветеринарно – санітарної експертизи пристосованих службових приміщень адміністраціями ринку є вимога Закону. При цьому відповідно до вимог, що ставляться такі приміщення передаються ринком у користування. Відповідно до п. 3 ст.16 Закону України «Про ветеринарну медицину», п.1.1. Положення про державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, Правил торгівлі на ринках функціонування ринку на якому не організована ветеринарно-санітарна експертиза продукції, що є об’єктом державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, за відсутності лабораторії забороняється.
Право користування чужим майном реалізується юридичними особами відповідно до глави 32 Цивільного кодексу України та виключає укладення договору оренди. За загальним положенням про оренду ( ст. 759 Цивільного кодексу України) за договором оренди наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату .
Як встановлено, плата за користування приміщеннями ринку для розміщення ветеринарно-санітарних лабораторій чинним законодавством не передбачена. Постанова КМУ № 478 від 15.08.1992р. „Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів” не передбачає фінансування установ ветеринарної медицини на оренду приміщень .
Посилання позивача на ст. 179 ГК України, якою передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, є безпідставним.
Згідно п. 1 ст. 183 ГК України договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.
У позивача- Волинської облспоживспілки та відповідача – Лікарні державної ветеринарної медицини у м.Луцьку зобов’язання виникли в силу Закону «Про ветеринарну медицину» , а тому до даних правовідносин не можна застосовувати положення про державне замовлення.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено правових підстав для спонукання відповідача – Лікарні державної ветеринарної медицини в м.Луцьку до вчинення дій: зобов’язання укласти договір, позивачем не підтверджено належними доказами , що така дія є обов’язкова для відповідача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Господарський суд, керуючись ст.11,14, Цивільного кодексу України,
ст.ст. 179,183 Господарського кодексу України, Законом України «Про ветеринарну медицину», ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -
в и р і ш и в:
В позові Волинської обласної спілки споживчих товариств до Лікарні державної ветеринарної медицини в м. Луцьку про спонукання до укладення договору відмовити.
Перший заступник голови
господарського суду, суддя В.А. Пахолюк
Повний текст рішення
підписаний ___________ року