Справа № 481/2189/13-ц

Провадж.№ 2/481/129/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Васильченко Н.О.,

за участю секретарів - Юхименко Т.М., Слюсаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до директора Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства «Золота Нива» ОСОБА_2, третя особа: районне управління юстиції, про визнання договорів оренди землі недійсними, зобов'язання орендаря передати земельні ділянки власнику, відшкодування витрат, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до директора ПОСП «Золота Нива» ОСОБА_2, в якому зазначила, що вона успадкувала згідно заповіту після смерті ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, земельні ділянки площею 6,19 га та 0,73 га, а після смерті матері ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2, - земельні ділянки площею 4,1237 га та 0,5699 га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Новобузької міської ради Миколаївської області.

Після вступу в права спадкоємця вона дізналася про те, що як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 за життя уклали 23 грудня 2003 року з ПОСП «Золота Нива», кожен окремо, договір оренди належних їм земельних ділянок терміном на 16 років. Вважає, що зазначені договори оренди земельних ділянок є недійсними, з наступних підстав: 1) спірні договори оренди землі, укладені терміном на 16 років, порушують положення ч. 4 ст. 93 ЗК України, оскільки відповідна норма закону передбачає укладення таких договорів лише до 5 років; 2) попередні власники земель - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за життя особисто не підписували цих спірних договорів і згоди на укладення таких угод від їх імені іншим особам не надавали; 3) земельні ділянки за оскаржуваними договорами взагалі не передавалися за необхідними актами приймання-передачі; 4) орендодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 померли, а тому укладені між ними спірні договори оренди землі припиняють свою дію у зв'язку з їх смертю, при цьому, позивачка, як нова власниця цих земельних ділянок, бажає їх обробляти самостійно, в оренду відповідачеві за відповідними угодами дані земельні ділянки вона не передавала, а відтак вважає, що відповідач ПОСП «Золота Нива» використовує належні їй земельні ділянки безпідставно. За таких обставин, просила ухвалити судове рішення за яким визнати укладені 23.12.2003 року між ОСОБА_3 і ПОСП «Золота Нива», а також ОСОБА_4 і ПОСП «Золота Нива» договори оренди землі недійсними, зобов'язати відповідача повернути належні їй земельні ділянки, а також стягнути з відповідача всі судові витрати, які вона понесла при розгляді вказаної справи, а також заборгованість з виплати орендної плати, яку вона визначила у загальному розмірі 15000 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та уточненнях до неї, пред'явлений позов до відповідача директора ПОСП «Золота Нива» ОСОБА_2 підтримали і просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали і пояснили, що договори оренди земельних ділянок, які уклало ПОСП «Золота Нива» з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були підписані сторонами 23.12.2003 року за взаємною згодою. Земельні ділянки передавалися ПОСП «Золота Нива» виключно на підставі відповідного акту-приймання передачі, що є невід'ємною частиною договорів, які маються у підприємства та у відділі Держкомзему у Новобузькому районі. Вказані угоди пройшли державну реєстрацію 08.01.2004 року у Новобузькому районному відділі земельних ресурсів, а додатки до них 16.04.2008 року у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», що свідчить проте, що відповідними державними органами земельних ресурсів до реєстрації вказаного договору та додатків до них передувало проведення перевірки щодо відповідності їх вимогам чинного законодавства, у протилежному випадку спірний договір не пройшов би реєстрацію. Оскаржувані позивачем угоди оренди землі дійсно укладені терміном на 16 років, оскільки є довгостроковими, а тому його доводи, що такі правочини укладені з перевищенням установлених строків (більше 5 років) є безпідставними. Зазначили, що відповідач справно виплачував ОСОБА_3 і ОСОБА_4 орендну плату, а після їх смерті і прийняття у спадок позивачкою належних їм земельних ділянок, таку орендну плату вже стала отримувати безпосередньо ОСОБА_1 , яка впродовж 2011-2013 років виплачувалася їй у розмірі 3% від вартості земельної ділянки, про що надали суду відповідні довідки та видаткові касові ордери. З цих підстав просили у задоволені позовних вимог позивача відмовити.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Новобузького районного управління юстиції у Миколаївській області, Альбертін А.В., в судовому засіданні наголосила, що рішення по вказаній справі не матиме, як для районного управління юстиції так і для її реєстраційної служби, жодного правового наслідку, а тому своєї позиції щодо пред'явленого позову не висловила, залишила його вирішення на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходе такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що громадянину ОСОБА_3 належали земельні ділянки площею 6,19 га та 0,73 га, а громадянці ОСОБА_4 - земельні ділянки площею 4,1237 га та 05699 га, які передані їм для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах території Новобузької міської ради Миколаївської області.

23 грудня 2003 року між ОСОБА_3 та ПОСП «Золота Нива» в особі його директора ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,19 га строком на 16 років. Зазначений договір зареєстровано у Новобузькому районному відділі земельних ресурсів 08.01.2004 року за реєстровим № 590.

В квітні 2008 року сторони внесли доповнення до вказаного договору, збільшивши площу орендованої земельної ділянки на 0,73 га. Зазначений додаток до договору зареєстровано Миколаївською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» 16.04.2008 року за р./№ 040802004677.

Крім цього, 23 грудня 2003 року також між ОСОБА_4 та ПОСП «Золота Нива» в особі його директора ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,19 га строком на 16 років. Зазначений договір зареєстровано у Новобузькому районному відділі земельних ресурсів 08.01.2004 року за реєстровим № 614.

Також у квітні 2008 року сторони внесли доповнення до вказаного договору, збільшивши площу орендованої земельної ділянки на 0,85 га. Зазначений додаток до договору зареєстровано Миколаївською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» 16.04.2008 року за р./№ 040802004597.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 помер (а.с. 6).

Після його смерті, зазначені земельні ділянки, що перебували в оренді відповідача, успадкувала згідно з заповітом позивач ОСОБА_1, яка оформила свої спадкові права на вказані земельні ділянки виготовивши на своє ім'я відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №635869 та ЯЛ №635870, які отримала 24.06.2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_4 (а.с.5).

Після її смерті, зазначені земельні ділянки, що перебували в оренді відповідача, успадкувала також позивач ОСОБА_1, яка оформила свої спадкові права на вказані земельні ділянки виготовивши на своєї ім'я відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 977961 та ЯЛ № 977962, що видані 25.11.2010 року.

Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 215 ЦК України встановлює, що правочин є недійсним у звязку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

В силу вимог ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року (далі - Закон) договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч.1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України, ч.2 ст.125 ЗК України і ст.18 указаного Закону України є укладеним (вчиненим) із моменту його державної реєстрації.

Згідно положень ч. 1 ст. 19 вищевказаного Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідні положення також містяться і у ч. 4 ст. 93 ЗК України, яка крім цього зазначає, що при цьому можуть укладатися також і короткострокові договори терміном до 5 років.

За умовами спірних договорів оренди землі від 23.12.2003 року, останні укладалися терміном на 16 років, тобто є довгостроковими, тому доводи позивача щодо перевищення установлених строків перебування земельної ділянки в оренді відповідача є надуманими.

В силу ч.1 ст.14 указаного Закону договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені першою-третьою, п'ятою, шостою частинами ст.203 ЦК України. Зокрема, в силу вимог ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Крім цього, згідно ст.16 Закону України „Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Разом з тим, в судовому засіданні позивачем та її представником не доведено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як колишні власники земельних ділянок, не давали своєї згоди на укладення договорів оренди землі з ПОСП «Золота Нива» та не підписували зазначені договори. При цьому своїм правом на заявлення клопотання про проведення відповідної почеркознавчої експертизи, сторона позивача, не зважаючи на відповідні роз'яснення суду, так і не скористалася.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог про визнання недійсними спірних договорів оренди землі, посилається в своїх запереченнях також на відсутність складеного акту приймання-передачі земельних ділянок за вказаними договорами.

Суд, вважає відповідні доводи позивача голослівними виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно рішення Новобузького районного суду від 24 жовтня 2012 року, ухваленого по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПОСП «Золота Нива» про визнання договору оренди землі укладеного 23.12.2003 року між відповідачем та ОСОБА_3 недійсним та скасування державної реєстрації договору, та рішення цього ж суду від 21 грудня 2012 року - по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПОСП «Золота Нива» про визнання договору оренди землі укладеного 23.12.2003 року між відповідачем та ОСОБА_4 недійсним та скасування державної реєстрації договору, відмовлено у задоволені вказаних позовів за їх безпідставністю.

При цьому ухвалами апеляційного суду Миколаївської області від 12 грудня 2012 року та відповідно від 13 травня 2013 року зазначені рішення суду залишені без змін і наразі набрали законної сили.

При розгляді вказаних цивільних справ, в яких також оспорювалася чинність відповідних договорів оренди землі але вже з інших підстав, встановлено, що як у випадку укладання сільськогосподарським підприємством «Золата Нива» спірного договору оренди землі з ОСОБА_3 так і у випадку укладання такого договору з ОСОБА_4, між вказаними сторонами складався та підписувався 23 грудня 2012 року акт приймання-передачі земельних ділянок в оренду.

Крім цього, доводи позивача ОСОБА_1 з приводу того, що у разі смерті орендодавців ОСОБА_3 та ОСОБА_4, укладені ними з відповідачем спірні договори оренди землі припиняють свою дію, є надуманими, оскільки не відповідають вимогам закону.

Так, згідно положень ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

При цьому, абзацом 6 пункту 2.3. спірних договорів сторонами обумовлено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, до інших осіб, договір оренди зберігає свою чинність і для нового власника.

Доводи позивача щодо невиплати їй за 2012-2013 роки у необхідному обсязі орендної плати, не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді справ, оскільки спростовуються дослідженими при судовому розгляді справи відповідними бухгалтерськими довідками, відомостями про виплату орендної плати, видатковими касовими ордерами.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі задоволенню не підлягають.

Більш того, невиплата орендодавцю орендної плати тягне за собою порушення умов договору оренди землі, що згідно положень ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є наслідком його розірвання, але аж ніяк визнання вказаного договору недійсним.

В силу ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Втім, позивачем ОСОБА_1 та її представником при судовому розгляді справи не наведено жодних переконливих доказів на підтвердження обставин викладених нею в позові, у зв'язку з чим, заявлені нею позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 23.12.2003 року, належить залишити без задоволення.

Вимоги про повернення земельних ділянок позивачу, які є похідними від основних вимог про визнання недійсними договорів оренди цих земель, задоволенню також не підлягають.

В силу вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст. ст. 5 - 8, 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до директора Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства «Золота Нива» ОСОБА_2, третя особа: районне управління юстиції, про визнання договорів оренди землі недійсними, зобов'язання орендаря передати земельні ділянки власнику, відшкодування витрат - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем звернути на його рахунок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду, відповідно до ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя Новобузького районного суду

Миколаївської області Н.О. Васильченко