Справа № 372/1068/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року                     Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кравченко М.В.

при секретарі Радченко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись не неналежне виконання відповідачами зобов’язань за укладеним сторонами договорами кредиту і поруки та наявність заборгованості, яку позивач просив стягнути разом з іншими передбаченими договором та законом платежами, а саме просив:

- стягнути на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту № 11336764000 від 21.04.2008 року в розмірі 831 203 грн. 51 коп., з яких заборгованість за кредитом - 685 468 грн. 59 коп., заборгованість по процентам - 130 086 грн. 82 коп., пеня за прострочення сплати кредиту - 6 592 грн. 30 коп., пеня за прострочення сплати процентів - 9 055 грн. 80 коп.;

- стягнути на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту № 11336764000 від 21.04.2008 року в розмірі 831 203 грн. 51 коп., з яких заборгованість за кредитом - 685 468 грн. 59 коп., заборгованість по процентам - 130 086 грн. 82 коп., пеня за прострочення сплати кредиту - 6 592 грн. 30 коп., пеня за прострочення сплати процентів - 9 055 грн. 80 коп.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом, в якому просили визнати недійсним договір поруки № 199019 від 21.04.2008 року, посилаючись на його укладення один із подружжя без згоди дружини, а також формальність його укладення без наміру створити правові наслідки.

Представник первісного позивача ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_5 в судовому засіданні первісний позов підтримав повністю, проти зустрічного позову заперечив повністю, посилаючись на невиконання відповідачами умов кредитного договору та договорів поруки, наявність значної заборгованості, відповідність договору поруки чинному законодавству, відсутність передбачених законом вимог про необхідність надання згоди подружжя на укладення договору поруки.

Представник позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ОСОБА_6 проти первісного позову заперечив повністю, зустрічні позови підтримав в повному обсязі, посилаючись на те, що порука припинена з огляду на недійсність договору поруки, який укладений без згоди дружини поручителя, не відповідав дійсним намірам сторін, оскільки не перевірялись фінансові можливості поручителя.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання на стадії розгляду справи по суті, не з’явились, хоч належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, заяв чи заперечень не надавали.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

21 квітня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11336764000, за умовами якого банком було надано відповідачеві ОСОБА_1 кредит в розмірі 99 000 доларів США строком до 23.04.2029 року.

Вказаний кредитний договір має письмову форму, що відповідає вимогам ч.1 ст.1055 ЦК України.

21 квітня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 199018, згідно якого остання поручилась відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов’язання за вказаним вище кредитним договором.

21 квітня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 199019, згідно якого остання поручилась відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов’язання за вказаним вище кредитним договором.

Розрахунком заборгованості підтверджується факт невиконання боржником умов договору та наявність боргу за кредитним договором в розмірі 97 180,41 доларів США, який у перерахунку на національну валюту України за курсом НБУ на день розрахунку становить 831 203 грн. 51 коп., що станом на 11.02.2014 року складається із заборгованості за кредитом в розмірі 685 468 грн. 59 коп., заборгованості по процентам в розмірі 130 086 грн. 82 коп., пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 6 592 грн. 30 коп., пені за прострочення сплати процентів в розмірі 9 055 грн. 80 коп.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до умов договору та вказаної норми законодавства позивач має право вимоги дострокової сплати йому всіх передбачених договором коштів, оскільки позичальником було прострочено графік погашення заборгованості.

Статтею 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Досудові вимоги відповідачами залишені без розгляду, заборгованість за кредитом не сплачувалась навіть частково.

Згідно ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Оскільки відповідачі всупереч умовам договору та вимогам законодавства не сплачують у встановлені договором строки обумовлені сторонами платежі, вони повинні нести солідарну відповідальність, на них слід покласти в судовому порядку обов’язок сплатити наявну заборгованість.

Суд вважає можливим покласти на всіх трьох відповідачів за первісним позовом обов’язок сплатити кредитну заборгованість в солідарному порядку, оскільки вони в однаковій мірі як боржник та поручителі зобов’язані виконати свої цивільно-правові обов’язки перед банком.

При цьому суд вважає необгрунтованим подвійне стягнення з боржника – ОСОБА_1 існуючої заборгованості за кредитом, тому вимоги первісного позову, за яких відповідні вимоги висунуто до нього двічі, не узгоджуються із вимогами чинного законодавства і не можуть бути задоволені.

Згідно ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Заперечення проти первісного позову суд вважає необгрунтованими, оскільки вони не доведені відповідними доказами, зокрема посилання представника відповідачів на припинення поруки з огляду на пред’явлення досудової вимоги в лютому 2014 року не знайшли підтвердження під час судового розгляду, порука не припинялась, відповідно до п.3.1 строк дії договорів поруки визначений до повного виконання всіх зобов’язань боржника, а строк виконання основного зобов’язання в даному випадку – 23.04.2029 року – не настав, крім того, вимога до поручителя була пред’явлена 09.01.2014 року, ОСОБА_3 її отримав в лютому 2014 року, що визнається сторонами, а позов до суду пред’явлено 19.02.2014 року, тобто в межах визначеного ч.4 ст.559 ЦК України строку, тому передбачених законом підстав вважати поруку припиненою судом не виявлено.

Згідно ч.1 ст.146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 17.07.2014 року ухвалою суду було призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу, однак відповідач ухилився від участі в її проведенні, не оплатив вартість проведення експертизи. При цьому будь-яких доказів на підтвердження своїх сумнівів у правильності нарахування заборгованості, на спростування наданого позивачем письмового доказу – розрахунку заборгованості, відповідач не надав, тому відповідно до ст.ст. 10,11,60 ЦПК України, вирішуючи спір на підставі наявних у справі доказів, суд вважає заперечення відповідача проти первісного позову недоведеними.

Враховуючи викладене, первісний позов слід задовольнити частково.

Вирішуючи вимоги зустрічного позову суд враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Зобов’язання ОСОБА_3 щодо наданого банком ОСОБА_1 кредиту обумовлені договором поруки № 199019 від 21.04.2014 року, який позивачі за зустрічним позовом просять визнати недійсним.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі з 22.06.1991 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження.

Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний

розсуд.

Згідно ч.ч.1,3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір поруки був укладений та підписаний сторонами правочину в письмовій формі, що відповідає вимогам ч.1 ст.1054 ч.1 ст.1055 ЦК України, будь-яких обставин, які б вказували на порушення законодавства при його укладенні, на відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_3 при його укладенні, судом не виявлено.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Законодавство України не передбачає обов’язку банку чи іншої фінансової установи (кредитора) інформувати поручителя перед укладенням договору поруки про фінансовий та/або інший стан позичальника. Оскільки особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК), а порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або в повному обсязі (право вибору), то незадовільний майновий стан позичальника не є підставою для визнання договору поруки недійсним.

Доводи зустрічного позову про невідповідність договору поруки дійсним намірам сторін та формальність його укладення не знайшли підтвердження будь-якими доказами, а доводи про необхідність перевірки фінансової спроможності поручителя виконати зобов’язання за кредитним договором не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_7 не є стороною оспорюваного правочину – договору поруки, тому її особисті права ним не порушуються.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов’язання – кредитного договору – характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Доводи зустрічного позову про віднесення спірних правовідносин до сфери дії ст. 61 СК України, ч.4 ст.369 ЦК України суд вважає безпідставними, оскільки один із подружжя в даному випадку не виступає співвласником будь-якого майна, за встановлених судом обставин відсутні будь-які об’єкти спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3, які б підпадали під правове врегулювання спірних кредитних правовідносин.

Відповідно до ст. 553 ЦК України порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, отже договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Під час судового розгляду не встановлено обставин, які вказували на порушення прав чи законниїх інтересів позивачів за зустрічним позовом, тому в задоволенні вимог зустірчного позову слід відмовити повністю.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вивчивши і проаналізувавши всі матеріали справи у їх сукупності, встановивши дійсний характер спірних правовідносин, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі поданих сторонами доказів, суд вважає, що первісні позовні вимоги слід задовольнити лише частково, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати слід стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог в рівних частинах з всіх відповідачів за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 212-214 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 16, 31, 203, 215, 228, 369, 525, 526, 530, 533, 543, 546, 549, 553-559, 598, 610-612, 624, 625, 627, 629, 632, 1046, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60 ,61, 65 Сімейного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4, про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 11336764000 від 21.04.2008 року в розмірі 831 203 грн. 51 коп., що станом на 11.02.2014 року складається із заборгованості за кредитом в розмірі 685 468 грн. 59 коп., заборгованості по процентам в розмірі 130 086 грн. 82 коп., пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 6 592 грн. 30 коп., пені за прострочення сплати процентів в розмірі 9 055 грн. 80 коп.

В задоволенні іншої частини вимог первісного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати в розмірі 1 218 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати в розмірі 1 218 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати в розмірі 1 218 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору недійсним відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення – з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В.Кравченко