Справа № 692/1276/14-ц

Провадження № 2/692/379/14

24.11.2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           20 листопада 2014 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого – судді Чепурного О.П., при секретарі – Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» про стягнення завданих збитків та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивачі звернулися до суду з позовною заявою до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення завданих збитків та моральної шкоди. Під час розгляду справи змінили позовні вимоги, просили суд стягнути на їх користь орендну плату, пеню, недоотриманий дохід та моральну шкоду. В позовній заяві вказували, що вони мають земельні частки (паї) в адміністративних межах Вершинозгарської сільської ради, призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зокрема, ОСОБА_1 має земельну ділянку розміром 3,85 га, право власності на яку посвідчене державним актом ЧР №2730. ОСОБА_2 має земельну ділянку розміром 3,85 га, право власності на яку посвідчене державним актом ЧР №2731. В грудні 2008 року кожен з них передав свою земельну ділянку в оренду строком на 5 років СТОВ «Агрофірма «Колос», підписавши при цьому договір оренди. Відповідно до договору, строк оренди закінчувався 25 грудня 2013 року. Згідно п.21 договору оренди, після припинення дії договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому з тим, у якому він її одержав. Відповідно до ч.2 п.43 договору невід’ємною частиною договору є акт визначення меж земельної ділянки в натурі. Таким чином, підписуючи договір, та акт приймання-передачі земельної ділянки в грудні 2008 року, кожен з них передав її СТОВ «Агрофірмі «Колос» в натурі з чітко визначеними межами. Оскільки позивачів не влаштовували умови договору оренди, зокрема по розміру орендної плати, вони прийшли до думки, що після 2013 року договір оренди з СТОВ «Агрофірма «Колос» продовжувати не будемо. Про свої наміри щодо не продовження договору оренди землі із СТОВ «Агрофірма «Колос» та припинення з ним співпраці письмово повідомили відповідача. Однак, всупереч вимог ст.211 Земельного кодексу України, ст.34 Закону України «Про оренду землі», п.21 договору оренди землі від 25 грудня 2008 року, СТОВ «Агрофірма «Колос» не повернуло їм належних на праві приватної власності земельних ділянок – паїв. Окрім цього, всупереч вимог ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі», а саме, що орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця, СТОВ «Агрофірма «Колос» направило кожному листи з вимогою про виготовлення технічної документації і виділення земельних ділянок в натурі. Окрім того, попередило їх про компенсацію по обробітку з розрахунку 500 грн. за 1 га земельної ділянки. Відповідач земельних ділянок не повернув, а вирахував із належної нам за 2013 рік орендної плати по 500 грн. за 1 га. Таким чином, ОСОБА_1 недоотримав за 2013 рік 1925 грн. Згідно п.14 діючого у 2013 році договору оренди землі, в разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,02% несплаченої суми за кожен день прострочення. В 2013 році останній день сплати орендної плати пунктом 11 договору є 20 грудня. До сьогоднішнього дня утримана з нас орендна плата нам не виплачена. Таким чином, час прострочки складає 313 днів. Отже, сума пені для виплати ОСОБА_1 становить 120,5 грн. В такому ж розмірі утримана сума з орендної плати за 2013 рік із ОСОБА_2 і в такому ж розмірі йому передбачена пеня. Незважаючи на наявність у позивачів задокументованого права власності на земельну ділянку, вимог ст.41 Конституції України, ст.317 ЦК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, відповідач створює перепони в користуванні та розпорядженні власністю позивачів. Факт неправомірності дій СТОВ «Агрофірма «Колос» щодо використання наших земельних ділянок, підтверджений прокуратурою Черкаської області та Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області, куди були направляли колективні скарги. Як свідчать матеріали, надані Держсільгоспінспекцією, у відповідь на колективне звернення, відповідач не виконав двох приписів Держсільгоспінспекції від 28.04.2014 року та від 11.06.2014 року. Крім того, керівника СТОВ «Агрофірма «Колос» ОСОБА_3 притягнуто двічі до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства, а саме за неповернення земельних ділянок загальною площею 117 га, в тому числі і позивачів. Державний орган в особі Держсільгоспінспекції повідомив про свою безсилість у протистоянні зі СТОВ «Агрофірма «Колос» по відновленню порушених прав позивачів та рекомендував звернутися до суду. В даному випадку неповернення земельних ділянок СТОВ «Агрофірма «Колос», що є результатом негативного впливу, спричиненого самовільним її зайняттям СТОВ «Агрофірма «Колос», призвело до неодержання позивачами доходу в сумі що визначається розрахунком, зробленим комісією райдержадміністрації по кожній земельній ділянці. Зокрема, дохід від урожаю кукурудзи отриманий з однієї земельної ділянки склав би 42715 грн. 75 коп. При цьому вартість збирання 1 га кукурудзи згідно довідки АПК Драбівської РДА у 2014 році становить 670 грн/га. Вартість збирання 3,85 га становить 2579 га. Таким чином сума збитків що підлягає відшкодуванню, відповідно до постанови пленуму ВСУ від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» становить 42715,75-2579,5=40136,25 грн. Протиправне неповернення в передбачений законом строк земельних ділянок (підтверджено прокуратурою Черкаської області та Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області) завдало позивачам зайвих клопотів. Останні вимушені були неодноразово добиратися до контори СТОВ «Агрофірми «Колос», до сільської ради, до відділення зв’язку. Пряме нехтування законів керівництвом СТОВ «Агрофірма «Колос» підривало їх віру в справедливість, та і в саму державу Україна. Недоотримання повного розрахунку за оренду земельного паю за 2013 рік не є позитивним фактором для підтримки самопочуття. Крім того, обмежуючи задоволення своїх нагальних потреб, частково придбали посівний матеріал та засоби захисту. Все це призвело до значних моральних страждень, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від них додаткових зусиль для організації свого життя та життя наших сімей. Таким чином, внаслідок незаконного неповернення в передбачений законом строк нам наших земельних ділянок СТОВ «Агрофірма «Колос», позивачам завдано моральної шкоди, яку вони оцінюють в 3000 грн. кожному.

          В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позов повністю, просили суд його задоволити, позивач ОСОБА_2 додатково пояснив, що через протиправні дії відповідача погіршилося його самопочуття, і він лікувався у лікарні.

          Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з’явився, тому відповідно до вимог ч.4 ст.169 ЦПК України суд вирішив постановити заочне рішення. В наданих суду письмових запереченнях позов не визнав, посилався, на те, що повідомляв позивачів про необхідність виділити межі земельних ділянок, а останній свої обов’язок не виконали.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачів та їх представника, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

          Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельних ділянок, що розташовані на території Вершинозгарської сільської ради Драбівського району Черкаської області, що підтверджується державними актами на право приватної власності на землю від 21.03.2001 року (ОСОБА_1А.) та від 22.03.2001 (ОСОБА_2А.) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.02.2014 року (ОСОБА_2А.).

Відповідно до копій договорів оренди землі, укладених позивачами з відповідачем від 25 грудня 2008 року №№ 130, 183, останні передають СТОВ «Агрофірмі «Колос» у строкове платне користування власні вищевказані земельні ділянки, розміром по 3,85 га, у строкове платне користування. Строк дії договорів складає 5 років, орендна плата становить по кожному договору становить 1797 грн. (п.9 договору). Договори зареєстровані у Драбівському районному відділі Черкаській регіональній філії центр ДЗК 25.12.2008 року №№04.08.781.00587, 04.08.781.00484. Тобто дія договорів припинилася у зв’язку з закінченням строку, на який їх було укладено 25.12.2013 року (п.37 договорів). Відповідно до п.21 договорі орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, що у якому він одержав її в оренду. Проте, після припинення дії договорів оренди землі, укладених позивачами з відповідачем, всупереч умовам п.21 договору, останній не повернув земельні ділянки власникам, що підтверджується : колективною скаргою начальнику Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області власників земельних паїв від 25.03.2014 року, в тому числі і за підписом позивачів; листом прокуратури Черкаської області від 12.05.2014 року адресованого ОСОБА_2 для оголошення співавторам, яким повідомлено про те, що стосовно директора СТОВ «Агрофірма «Колос» Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.54 КУпаП та надано два приписи про усунення виявлених порушень та роз’яснено право на звернення до суду за захистом прав; листами Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 30.04.2014 року адресованих Вершинозгарській сільській раді та від 26.06.2014 року адресованого гр.ОСОБА_2; листом СТОВ «Агрофрма «Колос» від 24.04.2014 року № 50, адресованого ОСОБА_2 в якому відповідач пропонує заключити новий договорі оренди землі; листом СТОВ «Агрофірма «Колос» від 13.03.2014 року №26 адресованого голові Драбівської районної ради, в якому відповідач вказує, що вимушено здійснює обробку земельних ділянок, які орендує в адміністративних межах Вершинозгарської сільської ради власників які не продовжили договори оренди землі і не виділили межі земельних ділянок в натурі, у зв’язку з чим товариство несе збитки; листами з аналогічним змістом адресованими голові Драбівської РДА від 13.03.2014 року № 27 та прокурору Драбівського району від 13.03.2014 року № 25; листами позивачам від 16.10.2013 року №№ 90, 93, якими СТОВ «Агрофірма «Колос» повідомляє про те, що у разі не виділення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до початку осінньо-польових робіт по підготовці грунту до сівби їх земельні ділянки будуть виорані єдиним масивом разом з іншими ділянками, і при передачі землі позивачам буде необхідно компенсувати затрати понесені товариством по обробітку з розрахунку 500 грн. за 1 га. Суд вважає, що відповідач після припинення дії укладених договорів не мав правових підстав для користування земельними ділянками позивачів. А твердження відповідача у вищевказаних листах, що це він робив вимушено, оскільки власники землі не виділили землю в натур не відповідає законодавству та обставинам справи. З відповіді на запит суду у листі відділу Держземагенства у Драбівському районі Черкаської області від 28.10.2014 року № 4898 останній повідомляє, що позивачі отримали земельні ділянки як пай колишнього КСП «Дніпро». Відповідно до норм Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року № 899 вбачається, що виділення в натурі земельної ділянки відбувається під час оформлення права власності на земельну частку (пай). Так, зокрема в ч.1 ст.5 даного закону передбачено повноваження сільських районних державних адміністрацій розглядати заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Такі документи позивачі отримали – державні акти на право власності на земельну ділянку. При отриманні державного акту виготовляється технічна документація, в якій вказуються координати земельної ділянки, тобто виділення її в натурі. Цей порядок регламентувався на час видачі державного акта Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування, затвердженою наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, зокрема п.1.16 даної інструкції. З наданого відділом Держземагенства у Драбівському районі Черкаської області на запит суду технічної документації вбачається, що земельні ділянки передачі позивачам по актам передачі земельної частки (паю) в натурі 28.02.2001 року, в яких зазначено точне місце розташування земельних ділянок з зазначенням їх географічних координат, планом схемою та описом суміжних ділянок. Після укладення договір оренди землі позивачі передали свої земельні ділянки відповідно до акту прийому – передачі за підписом з орендарем, про що свідчать копії таких актів, що маються у матеріалах справи. Відтак, на думку суду, відповідач не мав жодних підставі для неповернення їх власниками земельних ділянок, зобов’язаний був це зробити відповідно до умов п.21 договорів та ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161, не мав права їх обробляти. Відтак, протиправне неповернення відповідачем власникам їх земельних ділянок позбавило їх прав як власників користуватися і розпоряджатися своєю власністю, чим було завдано їм шкоду. Відповідно до п. д) ст.156 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Ст.157 ЗК України передбачено, що відшкодування збитків власникам здійснюють юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 «Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». П.2 даного порядку передбачено, що збитки визначаються комісією, створеною в тому числі й районною державною адміністрацією. Розпорядженням Драбівської районної державної адміністрації Черкаської області від 07.11.2014 року № 307 затверджені акти комісії райдержадміністрації з визначення збитків заподіяних громадянам с.Вершина-Згарська, в тому числі і щодо позивачів. З актів комісії про визначення збитків від 05.11.2014 року вбачається, що внаслідок порушення керівництвом СТОВ «Агрофірма «Колос» вимог земельного законодавства, що полягає у порушенні строків повернення орендованої земельної ділянки ОСОБА_2 завдані збитки у виді неодержавного доходу у сумі 13127 грн. 90 коп., а ОСОБА_1 – 13125 грн. 75 коп. Таким чином, вказані суми суд вважає підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів. При цьому, розрахунок збитків, наведений позивачами у позові суд вважає необґрунтованим, оскільки вони проведені не у спосіб визначений законодавством (тобто суперечать даним акту державної комісії).

Щодо стягнення суми недоотриманої орендної плати суд зазначає наступне.

В розрахунку в позові як підставу для стягнення такої орендної плати позивачі посилаються на те, сума була вирахувана з загальної суми орендної плати, як компенсація за обробку відповідачем землі в розрахунку 500 грн. за 1 га земельної ділянки. З довідок про заборгованість по орендній платі СТОВ «Агрофірма «Колос» перед позивачами від 20.11.2014 року №№ 34, 35 вбачається, що таких відрахувань з їх орендної плати не проводилося, відтак, підстав проводити стягнення по наданими позивачами розрахунками суд не вбачає. Проте, згідно вказаних довідок заборгованість по орендній платі відповідача перед ОСОБА_1 становить 1778,42 грн., а перед ОСОБА_2 – 1778,67 грн. Згідно п.14 укладених договорі між сторонами у разі невнесення орендної плати у строки визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,02% несплаченої суми за кожен день прострочення. Відтак, оскільки позивачі у позові просять стягнути пеню за прострочення орендної плати, і даний факт прострочення підтверджений вищевказаними довідками,суд вважає, що вимога в цій частині підлягає задоволенню, і становить для ОСОБА_4 1778,42/100 Х 0,02% Х 313 =111,32 грн., а для ОСОБА_2 1778,68/100 Х 0,02% Х 313 =111,34 грн.

Крім того, суд вважає, що вимога позивачів про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Наявність неправомірних дій з боку відповідача щодо позивачів судом встановлено й описано вище. Оскільки позивачі були неправомірно позбавлені можливості розпоряджатися та користуватися своєю власністю суд вважає, що їм була завдана моральна шкода. Земельна ділянка як об’єкт нерухомого майна забезпечує в першу чергу можливість отримання доходу, чого й були позбавлені позивачі. Внаслідок чого останні повинні були додавати нових зусиль не тільки для відновлення порушеного права а й вжиття додаткових зусиль для компенсації неотримманих доходів, що звичайно змінило їх повсякденний образ життя та спричинило моральну шкоду. Проте, прямого зв’язку з проходженням лікування ОСОБА_2 та діями СТОВ «Агрофірма «Колос» суду не надано.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Вона полягає у тому числі і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Враховуючи вимоги ст.23 ЦК України, суд оцінює завдану шкоду позивачам у меншому розмірі, а саме у сумі 1500 гривень для кожного.

Судові витрати відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивачів пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 22, 23, 317, ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, п. д) ст.156, ст.157 Земельного кодексу України, ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161, ст.ст. 208-209, 212-216 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги задовольнити частково.

          Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» на користь ОСОБА_1 пеню за договором оренди землі від 25 грудня 2008 року у сумі 111 гривень 32 копійки, збитки нанесені внаслідок неотриманого доходу у сумі 13125 гривень 75 копійок та моральну шкоду у сумі 1500 гривень 00 копійок, а всього 14737 гривень 07 копійок.

          Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» на користь ОСОБА_1 судові втирати у сумі 147 гривень 33 копійки.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» на користь ОСОБА_2 пеню за договором оренди землі від 25 грудня 2008 року у сумі 111 гривень 34 копійки, збитки нанесені внаслідок неотриманого доходу у сумі 13127 гривень 90 копійок та моральну шкоду у сумі 1500 гривень 00 копійок, а всього 14739 гривень 24 копійок.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Колос» на користь ОСОБА_2 судові втирати у сумі 147 гривень 38 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання відповідачем його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області через Драбівський районний суд Черкаської області.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 24.11.2014 року