ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р.Справа № 922/4352/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки

про стягнення 355198,49 грн.

за участю представників сторі:

позивача - Єфременко О.О., довіреність № 14-88 від 18.04.2014 року;

відповідача - Лагутін І.В., довіреність № 33-05/31;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" інфляційні втрати у розмірі 248843,47 грн. та 3% річних у розмірі 106355,02 грн. Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем Договору № 346-БО купівлі-продажу природного газу від 02.07.2012 року. Витрати по сплаті судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

Позивач у судовому засіданні 18 листопада 2014 року позов підтримує повністю, просить його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 18 листопада 2014 року заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 4090,58 грн., оскільки вказана сума невірно розрахована позивачем. Також відповідач надав письмовий відзив за вх. № 40841 із запереченнями, який долучений судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

02 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 346-БО.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Продавець передає Покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 10900,00 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Продавець передає Покупцеві газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Відповідно до п. 3.4. Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом жовтня -2012 року - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 49768693,53грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 27.11.2012 року на суму 8103029,52 грн., 14.11.2013 року на суму 2745762,50 грн., 30.11.2012 року на суму 31375720,92 грн., 14.11.2013 року на суму 18591003,17 грн., 14.11.2013 року на суму 28431927,86 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками.

Проте відповідач в порушення умов укладеного договору у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений газ у розмірі 49768693,53 грн.

27 грудня 2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію, якою вимагав погасити основний борг у розмірі 49768693,53 грн. та нараховані штрафні санкції на загальну суму 8676761,64 грн..

Відповідач визнав претензію в повному обсязі, що підтверджується листом від 27.12.2013 року № 01-12/2159, однак заборгованість погасив лише 27.12.2013 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

У зв'язку з цим, позивачем донараховано за період з 02.12.2013 року по 27.12.2013 року (дата остаточного розрахунку) 106355,02 грн. 3% річних та 248843,47грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання з оплати за природний газ.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Крім того, пунктом 7.1 Договору передбачено, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим Договором.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому сума інфляційних втрат у розмірі 248843,47 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно сум 3% річних, суд зазначає, що в розрахунках позивач безпідставно включив до періоду прострочення 27.12.2013 року - день, коли відповідачем було вручено позивачу заяву № 01-12/2160 від 27.12.2013 року та погашено заборгованість по зобов'язанням заліком зустрічної однорідної вимоги.

Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Згідно правової позиції постанов Вищого господарського суду України від 16.09.2014 року у справі № 904/2096/14 (номер ЄДРСР 40479122) від 02.07.2014 року у справі № 910/21901/13 ( номер ЄДРСР 39630850) за позовом ПАТ "НАК" Нафтогаз України" вказане обмеження стосується і процентів річних, які нараховуються кредитором відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд перерахувавши суми 3% річних дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 102264,44 грн. В решті позовних вимог у розмірі 4090,58 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)- 102264,44 грн. 3% річних, 248843,47 грн. інфляційних втрат, 7022,16 грн. судового збору.

Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 4090,58 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 24.11.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/4352/14