АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1405/14 Справа № 185/2673/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Мицак М. С. Доповідач - Свідерська Т.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Свідерської Т.А.,

суддів: Власкіна В.М., Алькової С.М.,

при секретарі: Письменній К.В.,

за участю: прокурора Грамми О.А.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2014 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м.Тернівка Дніпропетровської області, громадянку України, з середньою освітою, незаміжню, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 раніше судиму

24 січня 2014 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі,

засуджено за ч.1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання за даним вироком з покаранням за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 24 січня 2014 року призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за вчинення умисного вбивства за наступних обставин.

26 листопада 2013 року ОСОБА_3, знаходячись за місцем свого тимчасового мешкання, у будинку АДРЕСА_1 з 7.00 години розпивала спиртні напої з власником цього будинку ОСОБА_4 Приблизно о 18 годині 50 хвилин під час вживання спиртних напоїв між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4 вдарив долонею у обличчя ОСОБА_3 та штовхнув на диван. ОСОБА_3 впала на диван, а ОСОБА_4 ліг зверху на неї, але ніяких дій не вчиняв. У цей час у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел на незаконне позбавлення життя ОСОБА_4, реалізуючи який з 19.00 години до 19 години 10 хвилин вона нанесла потерпілому 59 ударів кухонним ножем в область обличчя, шиї і грудної клітини спереду та у передпліччя обох рук, два з яких по передній поверхні шиї проникаючі, одна колото-різана рана на грудній клітині зліва - проникаюча в плевральну порожнину, дві проникаючих колото-різаних рани на грудній клітині справа, колото-різана рана на лівому передпліччі з перетинанням променевої артерії. Смерть ОСОБА_4 настала від гострої крововтрати в результаті множинних проникаючих колото-різаних поранень шиї, грудної клітини з пошкодженням легені, лівого передпліччя з перетинанням променевої артерії.

Обвинувачена ОСОБА_3 у апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить скасувати вирок як незаконний та необґрунтований у зв'язку з фальсифікацією доказів у справі, суттєвою неповнотою досудового розслідування та судового розгляду, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та направити кримінальне провадження на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачена зазначає, що в ході досудового розслідування та судового розгляду не були ретельно перевірені обставини вчинення кримінального правопорушення. Так, не було допитано інших свідків, а саме сусідів, на предмет можливого проникнення до житла потерпілого інших осіб; не досліджено зміст речовини з пляшок та чарок на місті злочину на предмет наявності наркотичної речовини; не взято на дослідження зразки крові на наявність сторонньої речовини; судово-психіатричну експертизу проведено без урахування того, що у момент заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень вона перебувала у стані алкогольного сп'яніння; не досліджено відбитки пальців рук у домі; не враховано, що на ножі, який вилучено з місця вчинення злочину, відбитків пальців ОСОБА_3 не виявлено; не проведено судово-медичну експертизу для встановлення сили нанесення ударів потерпілому та чи могла заподіяти з такою силою тілесні ушкодження саме ОСОБА_3; незрозумілі висновки експертів щодо наявності на ножі слідів крові не тільки потерпілого, а й ОСОБА_3, яка не мала тілесних ушкоджень. Обвинувачена вважає, що працівники міліції, які є свідками у справі особисто зацікавлені у її вирішенні, їх показання містять суттєві суперечності щодо адекватності ОСОБА_3 після вчиненого. На думку обвинуваченої, неврахування зазначених обставин, призвело до призначення їй занадто суворого покарання.

У судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_3, не заперечуючи своєї провини у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому, просила скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суттєву неповноту досудового розслідування та судового розгляду, в ході яких не було перевірено версію щодо вбивства потерпілого іншою особою, а також не досліджено чому ОСОБА_3 знаходилася у стані патологічного сп'яніння, не встановлено чи могла обвинувачена протягом 10 хвилин нанести потерпілому 59 ударів ножем, чи вистачило у неї сили для заподіяння тілесних ушкоджень. На думку обвинуваченої, її дії невірно кваліфіковано як умисне вбивство, ОСОБА_3 вважає, що захищалася від потерпілого та ненавмисно заподіяла йому тілесні ушкодження.

Захисник ОСОБА_2 підтримала позицію обвинуваченої та просила вирок суду першої інстанції скасувати із зазначених ОСОБА_3 підстав та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження.

Прокурор Грамма О.А. вважає, що у задоволенні апеляції обвинуваченої слід відмовити, оскільки в ході судового розгляду були ретельно перевірені всі докази у кримінальному провадженні, у тому числі і показання обвинуваченої, яка повністю визнала вину у вчиненні умисного вбивства, всім доказам у справі дано належну оцінку з точки зору належності, достатності та допустимості. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії за ч.1 ст. 115 КК України.

Вислухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши надані матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляції з учасниками судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Перевіркою доводів апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_3 щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти досудового розслідування та судового розгляду встановлено, фальсифікації матеріалів кримінального провадження що вони свого підтвердження не знайшли.

Вивченням матеріалів кримінального провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження органами досудового розслідування та судом кримінального провадження, порушення принципів змагальності та безпосереднього дослідження доказів у кримінальному провадженні. Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, підтверджуються сукупністю доказів, які зібрані з додержанням кримінального процесуального закону та перевірені під час розгляду кримінального провадження, яким суд дав належну оцінку. Таких порушень кримінального процесуального закону, які б були суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у справі не допущено.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження, технічного носія інформації фіксування судового провадження та журналу судового засідання встановлено, що суд першої інстанції провів всебічне, повне й неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосередньо перевірив при судовому розгляді наявні у кримінальному провадженні докази, допитав потерпілу, свідків, перевірив письмові докази, яким дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Із долученого до матеріалів кримінального провадження запису технічного носія інформації вбачається, що у вироку суду показання обвинуваченої ОСОБА_3 щодо обставин заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень викладено правильно, обвинувачена повністю визнала вину в умисному вбивстві ОСОБА_4 та пояснила, що деякий час наймала у нього житло. 26 листопада 2013 року вона з ранку вживала з ОСОБА_4 спиртні напої, перебувала у стані алкогольного сп'яніння, через це обставини вчинення злочину пам'ятає уривками. У судовому засіданні ОСОБА_3 стверджувала, що взяла ніж у руку та можливо нанесла їм удари потерпілому, якого в подальшому бачила лежачим на підлозі з пораненнями. На її одязі, волоссі та руках була кров. Вона вклала у руку ОСОБА_4 ніж. Мотиву вчинення вбивства обвинувачена не змогла пояснити.

Згідно з протоколом слідчого експерименту, відеозапис якого був відтворений у судовому засіданні, ОСОБА_3 через три дні після вбивства ОСОБА_4 у присутності захисника та понятих детально розповідала про обставини вчинення злочину, вказала на місце та механізм заподіяння тілесних ушкоджень, пояснила, що з ранку до вечора вживала з потерпілим спиртні напої, та в ході сварки ОСОБА_4 вдарив її рукою, від чого ОСОБА_3 впала на диван, а потерпілий впав на неї зверху. Тому вона взяла з дивану ніж, яким нанесла декілька ударів у верхню частину тулубу, потім скинула ОСОБА_4 на підлогу, сіла зверху та продовжила наносити удари ножем. Із зазначеного вбачається, що ОСОБА_3 жодного разу не повідомляла про можливу причетність до вчинення злочину інших осіб.

Її показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - працівників міліції, які 26 листопада 2013 року прибули на місце вчинення злочину через 3-5 хвилин після надходження виклику, показали, що вхідні двері у будинок їм відкрила ОСОБА_3, вона була дома сама, перебувала у стані алкогольного сп'яніння, одяг її був закривавлений, сліди крові та волоссі, обличчі, спині. ОСОБА_3 пояснила, що ножем завдала тілесних ушкоджень власнику цього будинку. Його труп знаходився в одній із кімнат, лежав на спині на полу. У будинку були численні сліди крові на підлозі, стінах. ОСОБА_3 хоч і перебувала у стані алкогольного сп'яніння, але поводила себе адекватно, розуміла що відбувається, навіть до приїзду слідчого просила випити. Даних про особисту зацікавленість зазначених свідків у вирішенні справи під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду не встановлено, обвинувачена також не змогла пояснили у чому полягає зацікавленість зазначених осіб.

Свідок ОСОБА_7, яка є сестрою обвинуваченої, показала, що ОСОБА_3 26 листопада 2013 року у домі ОСОБА_4 зранку вживала спиртні напої та перебувала у стані алкогольного сп'яніння, господар будинку спав. Охарактеризувала обвинувачену як особу, що зловживає спиртними напоями, у стані алкогольного сп'яніння поводить себе агресивно. Пояснила, що увечері того ж дня їй подзвонила обвинувачена та повідомила про смерть ОСОБА_4, якого вона начебто зарізала, мала наміри дзвонити до міліції.

Крім того, показання обвинуваченої ОСОБА_3 та зазначених свідків про місце та час заподіяння тілесних ушкоджень, механізм їх утворення відповідають даним протоколу огляду місця події, в ході якого в кімнаті будинку ОСОБА_4 було виявлено труп його власника з ознаками насильницької смерті, з численними колото-різаними пораненнями. У будинку на міжкімнатних дверях, на дивані в кімнаті, де знаходився труп потерпілого, на підлозі кухонь, кімнати та коридору виявлено численні плями бурого кольору, які ведуть у коридор, де розташований рукомийник, в ньому - плями бурого кольору та миска з рідиною червоного кольору. Під час огляду місця вчення злочину даних про перебування сторонніх осіб у будинку не встановлено, за висновками судово-імунологічних та цитологічної експертизи на об'єктах, які було вилучено під час огляду місця події, в тому числі на одязі ОСОБА_3, змивах з долоней її рук, а також на трьох ножах, виявлено кров потерпілого ОСОБА_4, на його лівій долоні - волосся ОСОБА_3; слідів інших осіб, крім ОСОБА_3 та ОСОБА_4, також не встановлено. З місця події вилучено три ножа зі слідами крові, один з яких, який вилучено з бильця дивану, за висновком судово-криміналістичної експертизи є знаряддям злочину.

В ході огляду трупа 26 листопада 2013 року о з 20 години 10 хвилин до 22 годині 10 хвилин встановлено, що на підошвах трупу слідів крові не виявлено. Розташування слідів крові на трупі та одязі, відсутність крові на його стопах, свідчить про те, що потерпілий після заподіяння йому тілесних ушкоджень не підводився, знаходився у тому ж положенні, на полу, на спині, як показала ОСОБА_3 під час слідчого експерименту, коли завдала йому останніх ударів ножем.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи у потерпілого виявлено 59 колото-різаних ушкоджень в області обличчя, шиї і грудної клітини спереду та на передпліччі обох рук, шість з яких по передній поверхні шиї, на грудній клітині з пошкодженням легені, на грудній клітині справа, на лівому передпліччі з перетинанням променевої артерії призвели до гострої крововтрати, від якої настала смерть ОСОБА_4 Характер та локалізація тілесних ушкоджень та механізм їх утворення свідчать про те, що вони заподіяні з силою, достатньою для їх заподіяння.

Наведені докази є послідовними й узгоджуються між собою. У справі не встановлено будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність вказаних доказів. Тому колегія суддів вважає, що сукупність зазначених доказів підтверджує висновки суду щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому саме ОСОБА_3 за викладених у вироку суду обставин та спростовує доводи апеляційної скарги обвинуваченої щодо можливої причетності до вчинення злочину іншою особою, неповноту досудового розслідування та судового розгляду, фальсифікацію доказів.

Також колегія суддів вважає такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження, доводи апеляції ОСОБА_3, яка стверджує, що не мала тілесних ушкоджень на момент заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4, але не розуміє чому на ножах за висновками експертизи було встановлено наявність її крові. Так, за висновками судово-імунологічної експертизи (т.2 а.с. 94-100) на трьох ножах, які були вилучені з місця події, встановлено наявність крові людини, яка належить особі чоловічої генетичної статі. Не виключається можливість утворення цих слідів від потерпілого ОСОБА_4, а також можливість їх утворення за рахунок змішування крові в них від двох чи більше осіб, в тому числі і від обвинуваченої ОСОБА_3, з урахуванням групової характеристики крові потерпілого та обвинуваченої. Викладене свідчить про відсутність категоричного висновку експерта про наявність на ножах крові ОСОБА_3 та спростовує доводи її апеляційної скарги.

Вивченням матеріалів кримінального провадження не підтверджено доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_3 щодо неповноти досудового розслідування, в ході якого не було досліджено відбитки пальців рук на місці події, на ножі, яким заподіяно тілесні ушкодження, відбитків пальців рук ОСОБА_3 не встановлено. За висновком дактилоскопічної експертизи (т.2 а.с. 125-132) на місці вчинення злочину виявлено сліди пальців рук ОСОБА_3, але через відсутність даних щодо об'єктів, з яких було вилучено зазначені сліди, суд першої інстанції обґрунтовано не визнав висновок зазначеної експертизи як доказ у кримінальному провадженні.

Колегія суддів не може погодитися і з доводами апеляції обвинуваченої щодо можливого підмішування у спиртні напої, які вони вживали з ОСОБА_4, сторонньої речовини, яка викликала патологічний стан сп'яніння, та неврахування стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 при проведенні судово-психіатричної експертизи. Такі версії обвинувачена висунула лише після ухвалення вироку суду першої інстанції. Крім того, за висновком судово-медичної експертизи у крові та сечі потерпілого виявлено етиловий алкоголь в концентрації 4,18 та 4,56 проміле відповідно, що відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння відносно живих осіб. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що 26 листопада 2013 року ОСОБА_3 знаходилася у стані алкогольного сп'яніння, але була адекватною, це підтвердила і сестра обвинуваченої, свідок ОСОБА_7, яка цього дня зранку бачила її, а увечері розмовляла з нею по телефону. Всі зазначені свідки повідомили про зловживання ОСОБА_3 спиртними напоями. Даний факт не заперечувала і сама обвинувачена, яка під час проведення судово-психіатричної експертизи розповіла про зловживання спиртними напоями, перебування на обліку у нарколога, спробу лікування алкоголізму у реабілітаційному центрі. Вона не повідомляла експертам про перебування у стані патологічного сп'яніння. Дані про вживання спиртних напоїв ОСОБА_3 26 листопада 2013 року та поведінку обвинуваченої у стані алкогольного сп'яніння, її характеристики були предметом дослідження судово-психіатричної експертизи. Висновки експертів є обґрунтованими та належним чином вмотивованими, не суперечать матеріалам кримінального провадження, в тому числі і протоколу слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_3 на місці вчинення злочину у подробицях розповідала про обставини його вчинення, тому обґрунтовано визнані судом першої інстанції як доказ при ухваленні вироку. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_3 у цій частині задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції проаналізував поведінку обвинуваченої ОСОБА_3, кількість завданих нею ударів ножем, у тому числі у життєво важливі органи - грудну клітину та шию та зіставив ці дані з установленими на підставі висновку судово-медичної експертизи характером, механізмом, локалізацією спричинених потерпілому тяжких тілесних ушкоджень у вигляді 59 колото-різаних поранень в області обличчя, шість з яких в області шиї, грудної клітини з пошкодженням легені, та колото-різана рана на лівому передпліччі з перетинанням променевої артерії призвели до гострої крововтрати, від якої настала смерть потерпілого. Крім того, урахував висновки судово-медичної експертизи ОСОБА_3, якій 26 листопада 2013 року тілесні ушкодження заподіяно не було, показання самої обвинуваченої та допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_8 про те, що її брат хоч і зловживав спиртними напоями, але у стані алкогольного сп'яніння поводив себе спокійно, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 діяла з прямим умислом на незаконне позбавлення життя ОСОБА_4 та кваліфікував її дії за ч.1 ст. 115 КК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, доводи апеляційної скарги обвинуваченої про неправильну кваліфікацію її дій та про заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ненавмисно, у стані необхідної оборони чи при перевищенні її меж.

Обговорюючи доводи апеляції ОСОБА_3 щодо суворості призначеного покарання, колегія суддів також вважає їх необґрунтованими. Згідно з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Із вироку суду вбачається, що при призначенні покарання обвинуваченій суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до особливо тяжкого злочину, суспільну небезпеку даного злочину, та особу обвинуваченої ОСОБА_3, яка на момент вчинення злочину була не судимою, за місцем проживання характеризувалася негативно, не мала постійного місця роботи, перебувала на обліку у нарколога. Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнав визнання ОСОБА_3 вини у вчиненні кримінального правопорушення, сприяння встановленню істини, обставинами, що обтяжують покарання, - вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, врахував позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні суворого покарання.

Колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину та дані про особу ОСОБА_3, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та обґрунтовано призначив покарання в межах санкції ч.1 ст. 115 КК України, яке є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів. З цих підстав апеляція обвинуваченої ОСОБА_3 про зміну вироку є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2014 року щодо ОСОБА_3, засудженої за ч.1 ст. 115 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

______________ _______________ _______________

Свідерська Т.А. Власкін В.М. Алькова С.М.