ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року Справа № 5011-44/18931-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б.М.

суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

розглянувши матеріали касаційної скарги Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року

та ухвалуГосподарського суду міста Києва від 21.07.2014 року

у справі№ 5011-44/18931-2012

за заявою Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

доПриватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1"

пробанкрутство,

в судовому засіданні взяли участь представники:

від Вишгородської ОДПІ - Мурга Р.Я.,

від ПАТ "Київміськбуд-1" - Єрьомін О.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 липня 2014 року у справі № 5011-44/18931-2012 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1" на загальну суму 243 515 794,75 грн. Разом з тим, залишено без розгляду заяву з кредиторськими вимогами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на суму 7 996 252,59 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2014 року (судді: Сотніков С.В. - головуючий, Остапенко О.М., Шипко В.В.) апеляційну скаргу Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області залишено без задоволення, ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 21 липня 2014 року у справі № 5011-44/18931-2012 в частині залишення без розгляду заяви з кредиторськими вимогами до боржника Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на суму 7 996 252,59 грн. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими процесуальними актами, скаржник Вишгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21 липня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2014 року в частині залишення без розгляду заяви про визнання кредиторських вимог скаржника та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати кредитором Вишгородську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, приписів ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи без змін ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва в частині залишення без розгляду заяви з кредиторськими вимогами до боржника Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки Закон про банкрутство встановлює порядок подання кредиторами своїх вимог до боржника в межах справи про банкрутство, то відповідно залишення без розгляду кредиторських заяв без права на поновлення встановленого для їх подання строку та погашення кредиторських вимог є наслідком його недотримання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - закон про банкрутство), норми якого як спеціальні норми права превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із статтею 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом, іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних відносин) визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 15 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Статтею 14 Закону про банкрутство регламентовано, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до частини другої цієї ж статті Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Частиною 5 статті 31 Закону про банкрутство встановлено, що вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ініціюючий кредитор звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1", оскільки останній неспроможний сплатити податковий борг в сумі 50 258 285,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2012р. порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1".

Ухвалою підготовчого засідання від 06.02.2013р. визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на суму 50 258 285,95 грн.

Разом з тим, судами встановлено, що 01.06.2013р. в газеті "Урядовий кур'єр" № 97 (4983) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Київміськбуд-1".

Таким чином, тридцятиденний строк встановлений ст. 14 Закону про банкрутство для виявлення кредиторів боржника розпочався 02.06.2013р. та закінчився 01.07.2013р.

У той же час, судами з'ясовано, що Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби правонаступником якої є Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області, звернулась із заявою про визнання грошових вимог до боржника 25.03.2013р., тобто ще до здійснення відповідної публікації.

При цьому після здійснення публікації вказаний кредитор до суду із заявою з грошовими вимогами, як вбачається із штемпеля на поштовому конверті, звернувся 31.07.2014р., тобто поза межами строку, встановленого для виявлення кредиторів.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду вважає правомірним висновки господарських судів, що звернення кредитора з грошовими вимогами відбулося з порушенням встановленого Законом про банкрутство порядку.

У зв'язку з цим, постанова Київського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2014 року та ухвала Господарського суду міста Києва від 21 липня 2014 року в частині розгляду кредиторських вимог Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у справі № 5011-44/18931-2012 підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2014 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21 липня 2014 року в частині розгляду кредиторських вимог Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у справі № 5011-44/18931-2012 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич