ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року Справа № 910/2951/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.

суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)

за участю представників:

від позивача:Головко П.В. - за дов. від 31.12.2013р. №1264-06-1

від відповідача:Ханович К.В. - за дов. від 22.08.2014р. №427/03

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2014р.

та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.07.2014р.

у справі№ 910/2951/14 Господарського суду міста Києва

за позовомФонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

простягнення 264 527 667,49грн.

ВСТАНОВИВ:

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про стягнення з відповідача 267 000 000 грн. неповернутого вкладу, 2 057 746,04 грн. - пені, 2 896 767,12 грн. - несплачених процентів, 1 436 032,46 грн. - процентів за безпідставне збереження грошей, а також 2 639 380,60 грн. інфляційних (позовні вимоги з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2014р. у справі № 910/2951/14 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014р. (головуючий суддя Авдеєв П.В., судді Куксов В.В., Яковлєв М.Л.), позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на користь позивача суму неповернутого вкладу у розмірі 267 000 000 грн., несплачених процентів у розмірі 2 896 767,12 грн., пеню у розмірі 2 057 746,04 грн., індекс інфляції у розмірі 1 761 200 грн. В частині стягнення індексу інфляції у розмірі 878 180,60 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 436 032,46 грн. відмовлено.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 11, 202, 509, 525, 526, 549, 1058, 1060, 1061 Цивільного кодексу України та частинами 5, 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на встановленні обставин невиконання з боку відповідача зобов'язання з повернення вкладу та нарахованих процентів на суму вкладу.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 110, 1074 Цивільного кодексу України, статей 2, 36, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Скаржник наголошує на тому, що судами не враховано, що відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускаються, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також положення частини 4 статті 110 Цивільного кодексу України щодо особливості ліквідації банків, встановлених Законом "Про банки і банківську діяльність", оскільки відповідно до статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також відповідач посилаючись на вимоги частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ті обставини, що постановою Правління Національного банку України № 107 від 28.02.2014р. прийнято рішення щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Брокбізнесбанк", наголошує на тому, що судами не було взято до уваги що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено особливий порядок задоволення вимог кредиторів згідно встановленої черговості та неприпустимість задоволення кредиторських вимог поза межами ліквідаційної процедури, а відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог Фонду.

Від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач заперечив проти доводів скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 03.11.2014р. оголошено перерву до 17.11.2014р., про що представники сторін повідомлені під розписку.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 04.05.2011р. між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" укладено генеральну депозитну угоду № 83-Ф-11, за умовами якої позивач перераховує, а відповідач приймає тимчасово вільні кошти, у тому числі резервні кошти в національній валюті, далі - Депозит, на депозитний рахунок відкритий на ім'я позивача на умовах, визначених цією угодою та додатковими угодами до неї (пункт 1.1 угоди).

Згідно з пунктом 2.1 угоди позивач на протязі всієї дії цієї угоди може розміщувати на депозитному рахунку тимчасово вільні кошти, у тому числі резервні кошти на строк від 10 днів до 12 місяців. При кожному поповненні (повному або частковому вилучені) грошових коштів на депозитному рахунку між відповідачем і позивачем складаються додаткові угоди, в яких обумовлюється: сума, строк розміщення коштів на депозитному рахунку і процентна ставка. Додаткові угоди є невід'ємною частиною цієї угоди.

Пунктом 2.3 угоди передбачено, що процентні ставки встановлюються згідно додаткових угод до цієї угоди в залежності від строків розміщення коштів у розмірі, не нижче запропонованих відповідачем у конкурсній пропозиції від 23.02.2011р.

Надалі сторони неодноразово укладали додаткові угоди, зокрема № 34 від 25.11.2013р., відповідно до якої позивач продовжив розміщення безготівкових грошових коштів на депозитному рахунку у сумі 267 000 000 грн. на строк до 24.12.2013р. На суму вкладу відповідач нараховує проценти у розмірі 9,0% річних.

Надалі позивач листами № 1181-03-1 від 16.12.2013р. та № 1203-03-1 від 19.12.2013р. повідомив відповідача про часткове повернення вкладу у сумі 100 000 000,00 грн. 24.12.2013р. та надання додаткової угоди на продовження терміну розміщення безготівкових коштів позивача з урахуванням суми повернення.

24.12.2013р. між сторонами укладено додаткову угоду № 35, за умовами якої продовжено термін розміщення безготівкових грошових коштів клієнта (позивача) на депозитному рахунку у сумі 167 000 000 грн. на строк до 24.01.2014р., з нарахуванням на суму вкладу процентів у розмірі 9,0%. Строк дії вказаної угоди до 31.12.2014р.

Зважаючи на те, що відповідач кошти у розмірі 100 000 000 грн. позивачу не повернув, останній звернувся з претензією № 919-06-13 від 26.12.2013р., на яку отримав відповідь, що питання повернення грошових коштів буде вирішено найближчим часом (лист від 28.01.2014р. № 626/046).

В подальшому 23.01.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду № 36, відповідно до умов якої сторони погодились продовжити термін розміщення безготівкових грошових коштів клієнта (позивача) на депозитному рахунку у сумі 167 000 000 грн. на строк до 24.02.2014р., з нарахуванням на суму вкладу процентів у розмірі 9,0%.

Листом №27-03-5 від 11.02.2014р. позивач звернувся до відповідача та зазначив, що станом на 11.02.2014р. кошти в сумі 100 000 000 грн. не повернуті, а тому просив відповідача частково зменшити депозит на суму 160 000 000 грн. та повернути кошти 14.02.2014р.

Відповідач листом № 122/1/046-кв від 17.02.2014р. повідомив позивача про те, що питання щодо дострокового часткового повернення депозитних коштів розглядається керівництвом банку про результати прийнятого рішення буде повідомлено.

18.02.2014р. позивачем направлено відповідачу претензію №104-06-13 щодо повернення коштів у розмірі 260 000 000 грн. з посиланням на п. 2 додаткової угоди № 36 від 23.01.2014р. яким визначено, що датою повернення вкладу є 24.02.2014р., а тому позивач просив стягнути з відповідача всю суму вкладу в розмірі 267 000 000 грн.

Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду із вимогою про стягнення з відповідача за генеральною депозитною угодою від 04.05.2011р. № 83-Ф-11 неповернутого вкладу з процентами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з пунктом 3.3 глави 3 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" № 516 від 03.12.2003р. банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.3 угоди відповідач зобов'язаний своєчасно повертати суму депозиту згідно додаткової угоди на рахунок позивача, обумовлений у пункті 6.2 чинної угоди.

Згідно з частиною 1 статті 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Пунктом 6.3 угоди передбачено порядок нарахування та сплати процентів, а саме: проценти по депозиту нараховуються щомісячно у останній робочий день звітного місяця і перераховуються на рахунок позивача, щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, або у день закінчення додаткової угоди. Нараховані проценти на суму депозиту не додаються до суми депозиту і, відповідно, відсотки на них не нараховуються. Нарахування банком процентів здійснюється методом факт/факт (підпункт 6.3.2 пункту 6.3 угоди). Нарахування процентів на депозит починається з наступного, після надходження від позивача грошових коштів, і закінчується в той день, який передує даті повернення грошових коштів (підпункт 6.3.3 пункту 6.3 угоди).

Відповідно до частини 3 статті 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з частиною 1 статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Судами також було з'ясовано, що на підставі постанови Правління Національного банку України № 107 від 28.02.2014р. "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014р. прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товариству "Брокбізнесбанк". Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 03.03.2014р. по 02.06.2014р.

Згідно з приписами частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Частиною 6 статті 36 вказаного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення неповернутого вкладу в розмірі 267 000 000,00 грн., зважаючи на ті обставини, що строк дії договору закінчився 24.02.2014р., а позивач, який є клієнтом банку, звертався до відповідача з листами про часткове повернення вкладів та претензією щодо невиконання останнім взятих на себе зобов'язань за договором у строк до 28.02.2014р., тобто, до прийнятого рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Брокбізнесбанк".

Згідно з умовами додаткової угоди № 34 від 25.11.2014р. банк на суму вкладу нараховує проценти у розмірі 9,0% річних.

З огляду на приписи статті 1061 Цивільного кодексу України та враховуючи умови п.п. 3.3.4, 6.3.5 угоди, додаткових угод №34, 36, позивач звернувся з вимогою стягнути з відповідача несплачені проценти у розмірі 2 896 767,12 грн. за період з 01.02.2014р. по 17.03.2014р.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення процентів визнав частково на суму 1 514 219,189 грн., проте доводів та доказів щодо іншого розміру процентів надано не було.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з банківської виписки по рахунку за 03.02.2014р., відповідач перерахував позивачу 526 684,93 грн. відсотків згідно угоди № 83-Ф-11 від 04.05.2011 лише за період з 24.01.2014р. по 31.01.2014р., і відповідно відсотки нараховано за 8 днів січня 2014 року на суму вкладу 267 000 000,00грн.

За наведених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо стягнення з відповідача несплачених відсотків у розмірі 2 896 767, 12 грн. за період з 01.02.2014р. по 17.03.2014р.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 436 032,46 грн. з огляду на те, що згідно поданого позивачем розрахунку проценти за користування чужими коштами нараховані за той самий період що і невиплачені проценти на суму вкладу (який сторони узгодили у договорі № 83-Ф-11 від 04.05.2011р.)

Згідно з приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За неналежне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2 057 746,04грн., а саме: 2 054 356,16 грн. за порушення зобов'язань з часткового повернення суми депозиту (за період з 24.12.2003р. по 28.02.2014р.) та 3 389,88 грн. пені за порушення зобов'язань щодо своєчасності сплати процентів на депозит (за період з 25.11.2013р. по 28.02.2014р.)

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.2 угоди за порушення взятих на себе зобов'язань з повного або часткового повернення суми депозиту та своєчасності сплати процентів на депозит банк зобов'язується сплатити на користь клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент порушення від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 057 746,04 грн., нарахованої за період до 28.02.2014р.

Позивач також просить стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 2 639 380,60 грн. (за неповернутий вклад та розмір заборгованості (несплачені проценти).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши правильність нарахування позивачем індексу інфляції дійшла висновку, що попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог на суму 1 761 200 грн.

Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на ті обставини, що дія договору депозиту з урахуванням додаткових угод закінчилась 24.02.2014р., а провадження у даній справі порушено ухвалою суду першої інстанції 26.02.2014р., тобто до прийняття постанови Правління Національного банку України № 107 від 28.02.2014р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" та прийняття рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Брокбізнесбанк", колегія суддів касаційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій, які прийнятті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги щодо неврахування судами вимог п. 1 ч. 5 статті 36, статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визнаються касаційною інстанцією безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, оскільки всі розрахунки штрафних санкцій та інфляційних здійснені до запровадження тимчасової адміністрації банку відповідача.

Посилання банку на обставини відкликання банківської ліцензії та розпочату процедуру ліквідації стосуються саме порядку задоволення вимог кредиторів згідно встановленої черговості та неприпустимості задоволення кредиторських вимог поза межами ліквідаційної процедури, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", однак не спростовують висновки судів щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Фонду.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014р. у справі № 910/2951/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова