Справа №  1-57/2009

             

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                                                                                        03 лютого 2009 року

Луцький  міськрайонний суд Волинської  області

під  головуванням:

заступника голови суду

судді                         Квятковського М .С

за участю секретаря                 Бабули О.О.

за участю прокурора             Воробія О.П.

захисника-адвоката             Жємєлі В.І.

потерпілого             ОСОБА_1 .

законного представника підсудного     ОСОБА_6 .

законного представника потерпілого     ОСОБА_7 .

представника служби в справах дітей     Бондарук Т.Ю.    

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Луцьку  кримінальну справу  про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1  р.н., уродженця м. Луцька мешканця АДРЕСА_1  Луцького р-ну Волинської області, громадянина України, неодруженого, із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, раніше судимого:

1.   Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області 03.12.2003 року за ст.ст. 185 ч.3, 104, 75, 76 КК України до 3-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

2.   Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.05.2005 року за ст.ст. 186 ч.2, 71 КК України до 4-х років 1 місяця позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі відповідно до постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 04.07.2007 р. умовно-достроково  на 1 рік 11 місяців, 6 днів

 за ст.ст. 190 ч.2; 304; 187 ч.2 КК України,

неповнолітнього   ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2   р.н., уродженця АДРЕСА_2  Волинської області, громадянина України, неодруженого, учня 11-го класу ЗОШ № НОМЕР_1  м. Луцька, мешканця м. Луцька АДРЕСА_3 , раніше несудимого,

за ст. 187  ч.2 КК України, -

          ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2 . 04 жовтня 2008 року близько 21 год. 30 хв., переслідуючи корисливу зацікавленість та мету заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, знаходячись в приміщенні кафе «Фарт» по вул. Ковельській 8-А в м. Луцьку, будучи раніше знайомим із потерпілим ОСОБА_4 ., під приводом покористуватись, взяв у нього мобільний телефон «Nокіа 3500» ІМЕІ НОМЕР_2  вартістю 790 грн., «ЛАЙФ» № НОМЕР_3  вартістю 10 грн., та карткою пам’яті об’ємом 1 гігабайт вартістю 60 грн., однак не повернув телефон оскільки і не мав наміру його повертати та втік з ним із кафе, внаслідок чого спричинив шкоду потерпілому ОСОБА_4 . на загальну суму 860 грн.

Крім цього, підсудний ОСОБА_2 . за попередньою змовою із неповнолітнім підсудним ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2  р/н., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, 12 жовтня 2008 року, близько 18.00 год., знаходячись біля будинку №4-А по вул. Сухомлинського в м. Луцьку з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_1 . застосовули до нього насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров’я, і виразилось в нанесенні кількох ударів по обличчю, внаслідок чого останньому було спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді синяків та саден на обличчі, та заволоділи його майном: золотим ланцюжком вагою 10 грам з кулоном у вигляді букви «Б», загальною вартістю 3000 грн., грішми в сумі 30 грн., мобільним телефоном «Соні Еріксон №610І» вартістю 892 грн. із стартовим пакетом «Лайф» на рахунку якого було 8 грн., кросівками «NІКЕ» вартістю 150 грн., та годинником «САSІО» вартістю 70 грн., а всього майном потерпілого на суму 4150 грн.

Допитані в судовому засіданні, з приводу інкримінованих злочинів, підсудні ОСОБА_2 . і ОСОБА_3 . свою вину визнали повністю.

Підсудний ОСОБА_2 . дав показання про те, що 04 жовтня 2008 року він, знаходячись в приміщенні кафе «Фарт» по вул. Ковельській 8-А в м. Луцьку під приводом покористуватись взяв мобільний телефон «Nокіа 3500» у свого знайомого ОСОБА_4 ., та не маючи наміру повертати телефон, втік з ним із кафе, таким чином заволодівши ним.

12 жовтня 20008 року близько 18 год., разом із своїм родичем ОСОБА_3 . та раніше незнайомим потерпілим ОСОБА_1 . поблизу будинку №4-А по вул. Сухомлинського в м. Луцьку розпивали спиртні напої. В якийсь момент у них із ОСОБА_3 . виник умисел пограбувати потерпілого ОСОБА_1 . З цією метою вони нанесли останньому кілька ударів по обличчю та заволоділи його майном, як зазначено в обвинуваченні. Розкаюється у вчинених злочинах, просить його суворо не карати.

Підсудний ОСОБА_3 . дав показання про те, що 12 жовтня 2008 року, близько 18 год., після розпиття спиртних напоїв із своїм родичем ОСОБА_2 . та раніше незнайомим потерпілим ОСОБА_1 . поблизу будинку №4-а по вул. Сухомлинського в м. Луцьку, пограбували останнього, нанісши йому кілька ударів по обличчю, та заволоділи майном, яке зазначив потерпілий. Розкаюється у вчиненому злочині, просить його суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини самим підсудними, їх винність в інкримінованих їм злочинах стверджується зібраними та дослідженими в суді доказами:

По епізоду заволодіння ОСОБА_2 . шляхом шахрайства мобільним телефоном «Nокіа 3500» у потерпілого ОСОБА_4 .

Протоколом-заявою потерпілого ОСОБА_4 . та його показаннями в ході досудового слідства про те, що 04.10.2008 року підсудний ОСОБА_2 ., в кафе «Фарт» по вул. Ковельській в м. Луцьку, під приводом  користування, заволодів належним йому мобільним телефоном «Nокіа 3500», з яким в подальшому втік із кафе.

/а.с. 142; 149/.

Аналогічні показання підсудний ОСОБА_2 . і потерпілий ОСОБА_4 . дали під час очної ставки між ними, яка проводилась в ході досудового слідства.

/а.с. 151/.

Вартість мобільного  телефону потерпілого ОСОБА_4 . стверджується відповідною довідкою.

/а.с.  147/.

На підставі наведених доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що своїми умисними  діями, направленими на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4 . шляхом зловживання довірою, вчиненими повторно, підсудний ОСОБА_2 . вчинив злочин, передбачений ст. 190 ч.2 КК України.

По епізоду заволодіння підсудним ОСОБА_2 . і ОСОБА_3 . майна шляхом грабежу у потерпілого ОСОБА_1 .

Протоколом-заявою гр. ОСОБА_5 . від 12.10.2008 р. про те, що у вечірній час в цей день невідомі особи поблизу гіпермаркету «Там-Там» нанесли тілесні ушкодження її синові – ОСОБА_1  та відкрито заволоділи його майном.

/а.с. 5/.

Показаннями в суді потерпілого ОСОБА_1 . про те, що саме підсудні ОСОБА_2 . і ОСОБА_3 . у вечірній час 12.10.2008 р. після  розпиття спиртних напоїв поблизу гіпермаркету «Там-Там» побили його, та заволоділи належним йому майном: золотим ланцюжком з кулоном, грішми в сумі 30 грн., мобільним телефоном «СОNІ ЕРІКСОN W 610 I” із стартовим пакетом «Лайф», кросівками «САSІО».

В ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_1 . впізнав ОСОБА_3 . і ОСОБА_2 . як осіб, які вчинили відносно нього грабіж, а також потерпілий та підсудні дали під час очних ставок між собою аналогічні показання про обставини злочину.

/а.с. 18-20; 31-32; 33-35; 44; 57-58/.

Крім того, потерпілий ОСОБА_1 . під час відтворення обстановки та обставин події детально розказав та показав і при яких обставинах відносно нього було вчинено злочин, у ОСОБА_6 . – матері підсудного ОСОБА_3 ., було вилучено кросівки та годинник, належний потерпілому ОСОБА_1

/а.с. 11; 79-84; 61-63; 75; 64-71/.

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи за №2180 від 22.10.2008 р. від 22.10.2008 р. у потерпілого ОСОБА_1 . були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді синяків, крововиливів з садном верхньої та нижньої губи.

/а.с. 122 – 124/.

На підставі наведених доказів по справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, направленими на грабіж, поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, підсудні ОСОБА_3 . і ОСОБА_2 . вчинили злочин, передбачений ст. 186 ч.2 КК України, при цьому, останній вчинив злочин повторно.

Досудовим слідством підсудні ОСОБА_2 . і ОСОБА_3 . обвинувачувалися у вчиненні розбою відносно потерпілого ОСОБА_1 . за кваліфікуючою ознакою погрози застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, ОСОБА_2 . також у тому, що втягнув неповнолітнього ОСОБА_3 . у злочинну діяльність та пияцтво.

Дане обвинувачення не знайшло свого доведення в суді.

Так, обвинувачення  у погрозі застосування насильством, що є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого і виразилось в словесній погрозі спричинити тяжкі тілесні ушкодження не конкретизовано. Якщо слідство  мало на увазі показання потерпілого ОСОБА_1 . про те, що підсудний ОСОБА_3 . під час вчинення злочину погрожував його зарізати, то  із показань як потерпілого так і підсудних вбачається, що у ОСОБА_3 . ножа не  було на час вчинення злочину, а тому погроза ця не мала реального характеру, і виконана не може бути, про  що розуміли як потерпілий так і підсудні.

При таких обставинах, дії підсудних слід кваліфікувати саме за ст. 186 ч.2 КК України.

Обвинувачення ОСОБА_2 . за ст. 304 КК України  також не знайшло свого доведення в суді.

Так, встановлено на підставі показань підсудних, що умисел у них на грабіж потерпілого виник фактично одночасно і ОСОБА_2 . не втягував ОСОБА_3 . у злочинну діяльність. Відсутні і докази того, що ОСОБА_2 . втягнув ОСОБА_3 . у пияцтво, до останнього раніше уже застосовувалися примусові заходи виховного характеру за аналогічний злочин.

Крім того, обвинувачення неконкретне з огляду на те, що ст. 304 КК України містить дві частини, в той час, коли в обвинуваченні щодо ОСОБА_2 . не зазначено по якій частині він притягується до кримінальної відповідальності.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання щодо підсудних ОСОБА_2 . і ОСОБА_3 . суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, серед яких злочин, вчинений відносно потерпілого ОСОБА_1 . відносяться до тяжких, дані про особу підсудних.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання щодо підсудного ОСОБА_2 .  суд враховує що ним вчинено кілька злочинів, серед яких є тяжкий в стані алкогольного сп’яніння, під час умовно-дострокового звільнення його з місць позбавлення волі, а тому його виправлення та перевиховання  неможливе без ізоляції від суспільства, і покарання йому слід призначити у виді позбавлення волі за правилами визначеними ст. 70, 71 КК України.

Визначаючи термін покарання суд враховує, що збитки заподіяні злочинами   ОСОБА_2 . не відшкодував, разом з тим, розкаявся у вчинених злочинах.

Обговорюючи питання про вид  і міру покарання, щодо  підсудного ОСОБА_3 . суд враховує, що злочин він вчинив неповнолітнім, яким являється і на час розгляду справи в суді, розкаюється у вчиненому злочині, збитки заподіяні злочинами відшкодував, думку потерпілого ОСОБА_1 ., його законного представника ОСОБА_7 . та представника служби в с правах дітей Бондарук Т.Ю. які вважають, що ОСОБА_3 . не слід позбавляти волі, а тому вважає, що виправлення та перевиховання вказаного підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього слід застосувати ст.75, 104 КК України.

Разом з тим, визначаючи терміни позбавлення волі та іспитового строку ОСОБА_3 . суд враховує, що раніше до нього застосовувалися примусові заходи виховного характеру, те що злочин він вчинив в стані алкогольного сп’яніння.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 . до ОСОБА_2 . про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1965 грн. та моральної шкоди в сумі 5000 грн. суд вважає, що позовні вимоги в частині матеріальної шкоди підлягають до задоволення в повному об’ємі, так як підтверджуються наявними у справі доказами щодо вартості майна, в частині моральної шкоди частково, а саме на суму 3000 гривень.

Приймаючи таке рішення, суд виходить із характеру вчиненого відносно потерпілого злочину, та ступеня тяжкості отриманих ним тілесних ушкоджень.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2  винним у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.  190 ч.2, 186 ч.2 КК України, ОСОБА_3  визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2  КК України та призначити покарання:

ОСОБА_2 : за ст. 190 ч.2 КК України -  2 /два/ роки позбавлення волі;

 за ст. 186 ч.2 КК України – 5 років /п’ять/ позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_2  призначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України, за сукупністю вироків, ОСОБА_2  до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком суду від 10.05.2005  року у виді 6 /шести/ місяців позбавлення волі, та остаточно йому призначити покарання у виді 6 /шести/ років позбавлення волі.

За ст. 304 КК України   ОСОБА_2  виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні злочину.

ОСОБА_3  – за ст. 186 ч.2 КК України – 5 /п’ять/ років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_3  від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 /два/ роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_3  повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню  - ОСОБА_3  – підписку про невиїзд, ОСОБА_2  – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2  рахувати з часу його затримання  - 13.10.2008 року.

Стягнути із ОСОБА_2   в користь ОСОБА_1  1965 грн. матеріальної та 3000 грн. моральної шкоди, а всього – 4965 грн. /чотири тисячі дев’ятсот шістдесят п’ять/  грн.

Речові докази: кросівки та годинник потерпілого ОСОБА_1 . залишити останньому за належністю, мобільний телефон, належний ОСОБА_2  який знаходиться у камері зберігання речових доказів Луцького МВ УМВС України у Волинській області – звернути в рахунок погашення цивільного позову.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області шляхом її подачі через Луцький міськрайонний  суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_2 . в той  же строк з моменту вручення йому копії вироку суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ :